Причини і мотиви суїцидальної поведінки

Причини самогубств, як правило, наступні:

- депресивні стани - самогубство відіграє роль позбавлення від відчаю, безнадійності, незадовільності собою, похмурого та безперспективного майбутнього;

- різноманітні прояви шизофренії або інших психозів;

- прийом токсичних та наркотичних речовин, коли виникають помилкові, ілюзорні уявлення, наприклад, здатності літати;

- акт помсти оточуючим ("Ось побачите, як ви будете мене жаліти"); - імітація, яка призводить до розширених суїцидів. На користь високого ризику самогубства свідчать:

- спроби самогубства в минулому (за різними даними, до 60 % закінчених суїцидів - повторні), до того ж повторні спроби частіше закінчуються смертю; інтервал між першою і другою спробами складає, як правило, біля 3-х місяців;

- депресивний стан, особливо якщо присутні виразна тривога або ангедонія (втрата здатності відчувати задоволення, задовільність);

- психічні розлади, особливо при високій підозрюваності, маячні переслідування, при страхітливих зорових та слухових галюцинаціях, імперативних галюцинаціях, у тому числі галюцинаціях, що виникають після прийому наркотичних засобів;

- наркоманія та алкоголізм;

- передменструальний синдром, особливо у дівчат з нестійким менструальним циклом.

Серед соціальних факторів ризику самогубства домінують: низький освітній рівень; особливості вікового періоду - вік 15-19 років особливо у хлопчиків, у дівчат ризик самогубства в 2-3 рази нижче, однак суїциди трапляються і в більш ранньому віці.

Найбільш типові мотиви суїцидальної поведінки у підлітків:

- переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

- дійсна або мнима втрата батьківської любові, ревнощі;

- переживання, що пов'язані зі смертю, розлученням, відходом батьків із сім'ї;

- почуття провини, сорому, сумління совісті, образливе самолюбство, боязнь ганьби, насмішок, приниження;

-• страх покарання, небажання принести вибачення; - любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність у дівчат;

- почуття помсти, злоби, протесту, загроза, попередження, вимагання;

- бажання привернути увагу до своєї долі, викликати співчуття до себе, уникнути неприємних наслідків, уникнути складної ситуації;

- співчуття товаришам, героям книг, фільму або наслідування їх.

О. Решетникова виділяє такі мотиви суїциду.

Пошук допомоги - більшість людей, що думають про самогубство, не хочуть помирати. Самогубство розглядається як засіб отримати що-небудь (наприклад, увагу, любов, визволення від проблем, від почуття безнадійності).

Безнадійність - життя немає сенсу, а на майбутнє розраховувати не приходиться. Змарновані всі надії змінити життя на краще.

Численні проблеми - всі проблеми настільки глобальні і здаються безнадійно невирішуваними, що людина не може сконцентруватися, щоб розв'язати їх поодинці.

Спроба зробити боляче іншій людині - "Вони ще пожаліють!" Іноді людина вважає, що, покінчивши з собою, забере з собою і проблему та полегшить життя своїй сім'ї.

Засіб вирішити проблему - людина розглядає самогубство як показник мужності і сили.

Ситуаційні фактори

Ситуаційні фактори досить часто призводять до

суїцидальних реакцій.

Аналіз ситуаційних факторів, що сприяють суїциду,

показує, що:

ризик суїциду високий у людей з прогресуючим захворюванням. Фактор прогресуючого захворювання є більш значним для суїцидального ризику, ніж втрата працездатності; економічні негаразди, з якими зустрічається людина, стосуються більш широкої сфери, аніж просто матеріальне забезпечення. Безумовно, вони породжують проблеми, що пов'язані з харчуванням, одягом, житлом. Але при цьому ставиться під сумнів компетентність і спроможність особи, яка потрапила у фінансову скруту. Вона почуває себе невдахою з невизначеним майбутнім і розглядає самогубство як оптимальне вирішення дилеми; після смерті дорогої людини з'являється почуття, що життя вже ніколи не стане таким, як було раніше. Руйнується звичний стереотип сімейного життя. Можливому суїциду, як правило, у часі передує глибоке горе. Протягом багатьох місяців після поховання спостерігаються заперечення реальності, соматичні дисфункції, панічні розлади, апатія, вороже ставлення до друзів і родичів, поглиблюється відчуття провини, ідеалізується втрата. В цих умовах суїцид може здатися звільненням від психічного болю або можливості зустрічі з тим, хто був дорогий і пішов назавжди. Самогубство можна розглядати і як самопокарання за помилки, допущені стосовно людини, яка померла; за багатьох обставин розлучення і сімейні конфлікти можуть сприйматися як події тяжчі, аніж смерть. Особливо ускладнюється ситуація, коли в неї втягнуті діти і виникають проблеми з їх опікою чи вихованням. Тяжка сімейна атмосфера глибоко травмує як батьків, так і дітей. Дослідження показують, що багато людей, які покінчили з собою, виховувались у неповній сім'ї; важливе значення мають сімейні фактори. Щоб зрозуміти людей, схильних до суїциду, потрібно знати їх сімейне життя, оскільки воно відображає емоційні порушення у членів сім'ї. Від особливостей сімейного оточення залежить вияв потенціалу самознищення. Було встановлено, що батьки багатьох підлітків, які вдалися до суїциду, раніше були в пригніченому стані і також думали про самогубство. В окремих випадках членів сім'ї може охоплювати гнів і обурення. Щоб звільнитися від негативних емоцій, вони інколи підсвідомо обирають одного з близьких об'єктом колективної агресії. На жаль, той, хто став такою "жертвою", часто не знає, як подолати недоброзичливість, захистити себе і правильно вийти з цієї ситуації. У цьому разі самогубство є просто виявом тих антисоціальних імпульсів, які були отримані іншим членом сім'ї.

У випадку таких кризових ситуацій, як смерть близьких, розлучення або втрата роботи, сімейна атмосфера стає тривожною. Як правило, хтось повинен відповідати за невдачі. Частіше обирається найуразливіший член сім'ї, найменш агресивний і неспроможний відстояти свою думку або заперечити. Йому неодноразово повідомляють, що саме він є "поганим" і "відповідальним за всі ці негаразди". Його навіть можуть звинуватити в смерті близької людини, хоч для цього і немає об'єктивних причин. Бувають ситуації, коли люди ідуть із життя, щиро сподіваючись, що лише так вони можуть захистити тих, кого найбільше люблять. Більше того, суїцидогенна сім'я буває впевнена, що таким чином (самогубством) можна вирішити проблеми інших.

Емоційні порушення

Емоційні переживання є важливими ознаками потенційного суїциду. Будь-який міжособистісний конфлікт - завжди серйозне попередження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто починається поступово з тривоги і апатії. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали пригніченими. Майбутнє бачиться тьмяним і здається, що нічого не можна змінити. Часто вони звертаються до думки, що мають онкологічне, психічне чи якесь інше невиліковне захворювання. Перед суїцидом люди починають багато думати про смерть, їм стає важко виконувати свої обов'язки, прийняти найпростіше рішення. Вони скаржаться на нездужання, втомлюваність, їм не вистачає життєвої енергії.

Ознаками емоційних порушень є такі зміни:

втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або

підвищена сонливість протягом останніх днів;

скарги на соматичне нездужання (болі в животі, головні

болі, постійна кволість);

зневажливе ставлення до своєї зовнішності;

постійне почуття самотності, провини або суму:

відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні

або при виконанні роботи, яка раніше приносила

задоволення;

уникання контактів, ізоляція від друзів і сім'ї,

перетворення на людину-одинака;

порушення уваги із зниженням якості виконуваної

роботи;

заглиблення в роздуми про смерть;

відсутність планів на майбутнє ("Чому це мене повинно

хвилювати? Адже завтра я можу померти.");

різкі вияви гніву, які виникають через дрібниці.

Ознаки суїцидальних намірів різні залежно від віку. У підлітків явним натяком на суїцидальні тенденції є зловживання наркотиками та алкоголем. Приблизно половина молодих людей, які здійснили суїцид, перед цим самостійно приймали ліки. У середньому віці - це неможливість примирення або контролю над ситуацією, часто у випадку психосоматичного захворювання. У людей похилого віку показником суїцидальних думок можуть бути розмови про "відмову" від будь-чого.

Ще один суїцидологічний аспект з'являється у випадку стійких емоційних та психічних розладів. Невротик не втрачає зв'язку з навколишньою дійсністю, але у нього відсутня довіра до світу, тому він стає підозрілим і тривожним, з'являється безпричинний страх, внутрішня напруга. Характерологічні або особистісні проблеми можуть виникати і через відсутність моральних норм, критичності мислення або нормальних стосунків з оточуючими.

Психози протікають важче, ніж неврози. Людина, котра страждає на психоз, неадекватно реагує на більшість ситуацій оточуючого життя. До таких розладів відноситься маніакально-депресивний психоз з глибокими змінами настрою від манії до депресії, яка супроводжується суїцидальними думками. Широко розповсюдженим захворюванням є шизофренія, при якій можуть бути марення, голоси і видіння. Для цих хворих "нічні жахи" стають реальністю. Довкілля чудернацько змінює свої форми, а значення, яке надається окремим фактам, не має реальних підстав.

Ознаки суїцидального ризику

Ознаки суїциду

Абсолютно точних ознак суїцидального ризику немає,

але найбільш загальними є:

1. Бесіди на тему самогубств, смерті, сни з сюжетами катастроф, сни із загибеллю людей або власною смертю, підвищений інтерес до знарядь позбавлення себе життя, міркування щодо втрати сенсу життя, листи, бесіди прощального характеру.

2. Наявність досвіду самогубства в минулому, наявність прикладу самогубств у близькому оточенні, особливо батьків та друзів; дуже акцентовані риси характеру, схильність до безкомпромісних рішень та вчинків, поділ світу на біле та чорне.

3. Об'єктивне тяжіння життєвих обставин дитинства та погані відношення з близькими в даний період; крах життєвих планів, втрата ідеалів або віри.

4. Зниження ресурсів особистості, які не дозволяють протистояти труднощам: депресія, хронічні стресові стани, безпомічність, хвороби, насильство в близькому оточенні, виснаження фізичного або психічного плану, недосвідченість та нездатність долати труднощі. Оточуюче середовище суїцидального підлітка:

- несприятлива сім'я підлітка: важкий психологічний клімат, конфлікти батьків, алкоголізм у сім'ї, втрата батьків;

- безпритульність підлітка, відсутність опори на значущого дорослого, якого поважають і який би займався підлітком;

- несприятливе становище підлітка в сім'ї: пригноблення, настирна опіка, жорсткість, вимогливість та жорсткість, відсутність ніжності, критичність до будь-яких проявів підлітка;

- відсутність у підлітка друзів, відвернення в навчальній групі;

- серія невдач у навчанні, спілкуванні, у міжособистісних взаєминах з однолітками та дорослими.

Зовнішні прояви:

- Суперечність, подвійність намірів та висловлювань. Наприклад, висловлюється бажання померти, яке в той же час може бути проханням про допомогу. Людина ніби заявляє: "Я, власно, не хотів помирати, але не бачу іншого виходу".

- Швидка зміна почуттів, зміна настрою. Надії швидко спалахують та гаснуть.

- Відсутність інтересу до чого-небудь.

- Нездатність планувати свої вчинки в поточній життєвій ситуації.

- Повинні привернути увагу і такі ознаки: раптове зникнення неспокою, відчуженість від турбот та тривог оточуючого життя.

Вербальні ознаки.

Усі висловлювання про бажання померти повинні сприйматися серйозно. 1. Прямі висловлювання: "Я покінчу з собою";

"Я хочу померти";

"Я хочу бути з дідом на небесах";

"Я застрілюся".

2. Опосередковані висловлювання:

"Вам недовго залишилося через мене

хвилюватися";

"Всі проблеми в сім'ї через мене";

"Я більше не можу терпіти цей натиск";

"Я тягар для своїх батьків";

"Я не потрібний друзям. Що б я не зробив, від

мене одні проблеми".

Серед дітей, які навчаються у школі, існують групи ризику дітей, схильних до суїциду:

1. Відмінники: до них всі пред'являють підвищені вимоги, а якщо вони не справляються із заданим "стандартом", то починають відчувати почуття незадовільності собою, яке потім може вилитися в депресивний стан. Також дуже часто діти з підвищеними розумовими здібностями опиняються поза групою однолітків, які їх не приймають.

Особливу увагу необхідно приділити відмінникам, що навчаються в 5-6 -х та 9-10-х класах.

2. До другої групи ризику належать діти, які різко знижують успіхи у навчальній діяльності, природно викликаючи таким чином нерозуміння та обурення батьків і вчителів. У таких випадках необхідно, в першу чергу, з'ясувати і по можливості відсторонити причину зниження успішності, уникнути депресії.

3. У третю групу входять діти, до яких пред'являють підвищені вимоги {наприклад, вчитися тільки на високі бали), справитися з якими вони не можуть, тому що не мають певних навичок, вмінь та здібностей.

4. Четверта група ризику складається з дітей з підвищеною тривожністю та схильністю до депресії. В основному, це діти, у яких були родові травми, діти правопівкульного розвитку і діти, в оточенні яких були випадки або спроби самогубства. Особливо необхідно звертати на них увагу в період гормонального дозрівання.

Необхідно терміново зверн утися за психіатричною та психотер а певтичн о ю допомогою, якщо в діалозі з підлітком ви вияв или такі ознаки:

- соц іальна ізоляція, втрата зв 'язків з батьками, друзями, педагогами, в ідсутність довірливих взаємин з ким-неб удь із ближнього оточенн я;

'- наявність чіткого плану самогубства;

- психоз з галюцинаціями, що п о тре бують покінч ити з соб ою, возз 'єднатися з померлим;

- ду мки про с мерть, незв ажаюч и на втручання батьків,

- депресія, осо бливо з ідеями вини, надмірним почуттям соро му, самознищен ням:

- спроби самогубства в мину лому, затв ердження, що самогубство - єдиний вихід.