Суїцидальна поведінка: основні поняття, види

Суїцид - це навмисне позбавлення себе життя, спостерігається як у психічно здорових людей, так і при психічних захворюваннях, що протікають з депресією. У деяких випадках суїцид здійснюється одночасно двома близькими особами (подвійний суїцид). Іноді суїциду передує вбивство найбільш близьких людей з метою позбавити їх від тих страждань, які вони, на думку хворого, перенесли (поширений або альтруїстичний суїцид).

У підлітковому віці на долю хворих психозами припадає лише 5% суїцидальних спроб, у зв'язку з чим суїцидальну поведінку цього вікового періоду прийнято розглядати як проблему переважно непсихотичної патології. Суїцидальна поведінка зустрічається як при психопатіях, так і при акцентуаціях характеру - в останньому випадку вона є однією з форм девіантної поведінки при гострих афективних або патохарактерологічних реакціях.

Суїцидальна поведінка - це виявлення суїцидальної активності (думок, намірів, висловлювань, загроз, спроб). При дійсній суїцидальній поведінці наміри покінчити з собою не тільки обмірковуються, але нерідко й поступово виношуються. У 90% випадків цей вид суїцидальної поведінки зустрічається при психотичних станах і лише у 10% без психотичних засмучень. Вся поведінка будується так, щоб суїцидальна спроба обов'язково вдалася. У залишених записках звичайно лунають ідеї самообвинувачення та самознищення.

При патохарактерологічних реакціях дійсна суїцидальна поведінка звичайно буває наслідком тривалої та важкої психічної травматизації. Частіше така поведінка в цій групі відзначається у сенситивних підлітків, а також у субдепресивній фазі при циклоїдній акцентуації.

Присуїцидальний синдром - це психологічний симптомокомплекс, що свідчить про суїцидальний акт, який повинен статися, тривалість якого складає від декількох хвилин до тижнів і місяців. Спостерігається частіше у старших підлітків та дорослих у випадку наявності тенденції до суїцидальних актів у складних ситуаціях. У процесі, що призводить до суїцидальної дії, виділяються три стадії:

1. Тривала історія наявності проблем у дитячому віці та ранній підлітковій фазі. Діти-суїциданти значно частіше, ніж діти контрольної групи, позбавлені батьківської уваги та піклування: 75 % їх батьків розлучені, проживають окремо або померли, багато переїхали на інше місце проживання, діти живуть з прийомними батьками або в інтернатах, 40 % з них прямо зіштовхувались з нефатальними суїцидами або парасуїцидами у своїх батьків, у родині або серед друзів.

2. Період ескалації, коли приєднуються всі проблеми підліткової фази. Тривалість поведінкових проблем - до п'яти років (неслухняність, брехливість, крадіжки, відстороненість та втечі з дому), а самі поведінкові проблеми в переважній кількості випадків є "засобом засмучення" щодо привернення уваги до себе з боку значимих осіб; останнім у цьому ланцюжку "засобів засмучення" є суїцидальна дія (найчастіше -парасуїцид, який через різні механізми призводить до суїциду). Приблизно 50 % підлітків, які роблять спробу покінчити з життям, не відвідують школу за сімейними обставинами, інша половина прогулює уроки; третина суїцидів здійснюється у періоди невідвідування підлітками школи через хвороби, вагітності, поведінкові проблеми тощо. Підліткам із суїцидальною поведінкою не вдається підтримувати адекватні взаємини з однолітками, хоча вони цього край потребують.

3. В останній стадії підліток повністю відчужений від своїх батьків і друзів. Це період психологічно змушеної й навіть тяжко переносимої самотності. Будь-який підкреслюючий або збільшуваний факт (часто це знехтувана любов) може стати "останньою краплею", значення якої зрозуміло тільки з урахуванням попередніх переживань у системі індивідуальних особистісних значень.

Парасуїцид - один з компонентів передсуїцидального синдрому: незакінчені суїцидальні дії, які є або виявленням суїцидального шантажу, або етапом суїцидальної поведінки, що передує завершеному дійсному суїциду.

Суїцидальний шантаж - загроза здійснити самогубство як засіб впливу на несприятливу ситуацію. Від загроз хворий (частіше за все мова йде про психопатію або психоподібний розлад істеричного кола) може перейти до демонстративних суїцидальних спроб. Небезпека останніх полягає в тому, що через технічну помилку одна зі спроб може бути реалізованою.

Суїцидоманія - постійне неослаблене прагнення, що б там не було, покінчити життя самогубством (при депресивній фазі МДП, при параноїдальній та циркулярній шизофренії). Розглядається також як одне з проявів засмучення потягів при психопатіях, у рамки якого включені суїцидальні та псевдосуїцидальні тенденції. Для психозів характерна наявність психологічно невиправданого мотиву - жадання померти, тоді як для психопатій - розрядка афективної напруги, скрита форма садомазохистських схильностей або, частіше за все, засобу впливу на несприятливу ситуацію (суїцидальний шантаж). Як суїцидальні, так і псевдосуїцидальні тенденції можуть виникати епізодично, але можуть набувати і стійкого характеру, що проявляється в ряді суїцидальних епізодів.

А.Е. Личко виділяв такі види суїцидальної поведінки: Демонстративна суїцидальна поведінка. Це розігрування театральних сцен із зображенням спроб самогубства без усякого наміру дійсно покінчити з собою, іноді з розрахунком, що своєчасно врятують. Всі дії розпочинаються з метою притягти або повернути втрачену до себе увагу, розжалобити, викликати співчуття, позбавитися від неприємностей, які погрожують (наприклад, покарань за здійснені правопорушення або проступки). Нарешті, щоб покарати образника, звернувши на нього обурення оточуючих, або доставити йому серйозні неприємності. Місце, де здійснюється демонстрація, свідчить, звичайно, про те, кому вона адресована: вдома - рідним, у компанії однолітків - кому-небудь з її членів, при арешті - владам та ін.

Однак слід враховувати, що демонстративні за задумом дії внаслідок необережності, неправильного розрахунку або інших випадковостей можуть обернутися згубними наслідками. Оцінка вчинку як демонстративного потребує детального аналізу всіх обставин.

Афективна суїцидальна поведінка. Сюди відносяться суїцидальні спроби, що здійснюються на висоті афекту, який може тривати всього хвилини, іноді в силу напруженої ситуації може розтягуватися на години та доби. Тут, звичайно, також є великий або менший компонент демонстративності. Існує ціла гама переходів від імпровізованого на висоті афекту суїцидального спектаклю до майже позбавленого всякої демонстративності істинного, хоча й швидкоплинного бажання покінчити з собою. У першому випадку мова йде про демонстративну поведінку, але розгорнуту на фоні афекту - афективна демонстрація. В інших випадках афективна суїцидальна спроба може бути обрамлена демонстративними діями, бажанням, щоб смерть "створила враження". Нарешті, дійсна спроба на самогубство може здійснитися також на висоті афективної реакції інтропунїтививного типу.

Дійсна суїцидальна поведінка. Тут має місце обміркований, нерідко поступово виношений намір покінчити з собою. Поведінка будується так, щоб суїцидальна спроба, за уявленням підлітка, була ефектною, щоб суїцидальним діям "не заважали". У залишених записках звичайно лунають ідеї самообвинувачення, записки більш адресовані самому собі, ніж іншим, або призначені для того, щоб позбавити від обвинувачень близьких.

Соціально-психологічні фактори відіграють важливу роль у стимуляції всіх видів суїцидальної поведінки. Наприклад, у травні 1968 р. під час "молодіжного бунту" у Франції суїцидальні спроби серед підлітків зникли. Серед соціально-психологічних факторів на перше місце висувається родинний. Підкреслюється значення втрати батьків, особливо у віці до 12 років, розпад сім'ї внаслідок розлучення. Батько в сім'ї взагалі часто відсутній або відіграє роль власної і деспотичної матері.

Звертається також увага на "шкільні проблеми", на роль дезадаптації в навчанні та праці, особливо у хлопчиків, на втрату контактів з товаришами.

Ці проблеми часто виникають у підлітків, у яких невисокий інтелект поєднується з вираженою сенситивністю.

"Сексуальні" проблеми звичайно бувають доповнені іншими, не менш важливими факторами дезадаптації. Розрив із закоханими штовхає на суїцидальні спроби, якщо він поєднується з приниженням почуття власної гідності або якщо була надто сильна емоційна прив'язаність, що зустрічається у підлітків з розбитих сімей або в емоційно-лабільних підлітків, які в батьківській родині відчували емоційне відвернення. Сором через розкриту мастурбацію, виявлену вагітність, імпотенцію, страх стати гомосексуалістом ("гомосексуальна паніка") також може штовхнути на суїцидальну спробу. Суїциди у підлітків 11-16 років, що виросли без батька, надто прив'язаних до матері, частіше пов'язані з проблемами, що обумовлені статевою зрілістю. У віці 16-19 років більше зустрічається у вихідців з повних сімей, але в яких не було доброго контакту. Труднощі цих підлітків більш пов'язані з соціальною адаптацією, відсутністю близької людини, яка б могла бути їм моральною опорою. На думку Л.Я. Жезлової, "сімейні" проблеми більш значимі у передпубертатному, а "сексуальні" та "любовні" -у пубертатному віці. Значення різного роду "проблем" неоднакові і залежать від типу суїцидальної поведінки.

У хлопчиків "розв'язуючим" фактором для суїцидальної поведінки може послужити алкогольне сп'яніння. За даними А.Є. Личко, при дійсній та афективній суїцидальній поведінці алкогольне сп'яніння мало місце в 26-27 %, а при демонстративній - у 16 %.

Найбільш частими засобами, до яких удаються підлітки як при дійсних, так і при демонстративних спробах, раніше вважались отруєння у дівчат та повішення у хлопчиків. Останні зарубіжні дані вказують на те, що як у дівчат, так і у хлопчиків більше 90 % спроб здійснюється шляхом отруєння.

У підлітків виявляється певна схильність до повторення суїцидальних спроб і особливо суїцидальних демонстрацій.