ТОП 10:

Розділ ПЕРШИЙ Про персону господарську



1. Господар зобов'язується нікого не карати за заочним обмовленням, навіть якщо справа стосувалася б образи гідності його величності. А також якщо хто-небудь безпідставно обвинуватив іншого, то сам повинен понести таке ж покарання.

2. Про зраду господарської величності, яка виражена в тому, якби хто-небудь утік би до ворожої землі.

3. Якщо хто у кого купить або візьме під заставу маєток, а той потім втече до ворожої землі.

4. Якби батько від дітей втік до ворожої землі, або хто з їхніх родичів.

5. Як має бути покараний той, хто підробляв би господарські листи або печатки.

6. Як має бути покараний той, хто образив господарського врядника або посланця.

7. Ніхто ні за кого не повинен нести покарання, але кожен за са­мого себе.

8. Якби хто багато за мало запросив або взяв би без пожалування.

9. Всіх у Великому князівстві Литовському одним правом судити мають.

10. Листи з канцелярії до припинення судочинства нікому не повинні даватися, але тільки з поважних причин.

11. Відкриті листи мають кожному повернуті бути.

12. Про листи господарські заповідні, якби хто про них не дбав.

13. Якщо хто випустив би із в'язниці засудженого злочинця або вину­ватого.

14. Тим, хто за короля Казимира і Олександра домагався справедли­вості, господарь обіцяє правосуддя.

15. Якби хто за Казимира і Олександра був володарем чогось і ніхто інший не пред'являв на те претензій.

16. Дві частки маєтку можна віддати під заставу за гроші, але тільки не продавати навіки.

17. Хто би кому що заповітом чи листом відписав і оголосив про це перед господарем і панами радними, то це має залишатися у силі навіки.

18. Якби кому було дано листа, а він не користувався би цим листом і мовчав десять років.

19. Якби хто за короля Казимира безперешкодно володів якимось маєт­ком і за Олександра ніхто не пред'являв на те претензій.

20. Якщо хто зганьбив би гідність іншого, то справу в суді має бути розглянуто у четвертий судовий строк.

21. Ящо хто встановлював би нові мита.

22. Про звільнення людей від нових сплат і від підвод, і від робіт, окрім звичаїв, що встановилися здавна.

23. Якщо хто заперечує проти господарського вироку.

24. Якби хто попросив для себе те, що раніше було дане іншому і запи­сано у господарському привілеї, то те за першим привілеєм має залишитися.

25. Знаходячись у короні Польській, господарь не повинен нікому нічого жалувати і підтверджувати привілеї.

26. Проїжджаючи дорогами, ніхто не має права зупинятися на постій у господарських дворах.

Розділ ДРУГИЙ Про оборону земську

1. Всі повинні ставати під свою повітову хоругву і проходити огляд.

2. Духовні особи із узятого у заставу маєтку повинні особисто нести господарську службу.

3. Кожен після огляду повинен нести службу у тому ж загоні при гос­подарі або при гетьмані.

4. Якщо хто через слабке здоров'я не може нести військову службу, той має заявити про це перед гетьманом.

5. Якби хто мав сина, який міг би нести земську службу, то повинен по­казати його гетьману, щоб встановити, чи придатний син служити за батька.

6. Якби хто спізнився на військову службу і не приїхав у призначений строк без будь-якої поважної причини.

7. Гетьмани не повинні наказувати своїм писарям за перепис війська брати більше, ніж півгроша з коня, а розпускаючи військо не повинні ні­чого брати.

8. Про тих, кого буде послано старшими над заставою.

9. Хорунжі не повинні лишати вдома земян і відпускати їх після огляду.

10. Ніхто без відома гетьмана не повинен поїхати з війни.

11. Якби хто на сторожі був недостатньо пильний.

12. Про того, кого пошлють на заставу, щоби він туди з'явився в строк, а його у вказаний строк там не буде.

13. Перебуваючи на військовій службі, ніхто не повинен нападати на шляхетські будинки і гумна.

14. Якби кому на військовій службі не вистачило стацій для нього само­го і для його коней.

Розділ ТРЕТІЙ

Про вольності шляхти і про розширення Великого князівства Литовського

1. Господарь зобов'язується державу його милості Велике князівство і панів радних ні в чому не принижувати.

2. Господарь зобов'язується розширити Велике князівство Литовське і що незаконно відібрано, повернути державі.

3. Чужинцям не можуть бути жалувані держання і звання.

4. Старі посади мають бути збережені.

5. Держання не повинні відбиратися за заочним обвинуваченням.

6. Господарь зобов'язується зберігати усі колишні постанови, а нові ухвалювати з панами радними.

7. Його милість господарь зобов'язується зберегти в цілості вольності княжат, панят, шляхтичів і міщан.

8. Господарь дозволяє всім вільно виїжджати із землі господарської для навчання лицарської справи у всякі землі, крім земель неприятельських.

9. Після смерті батьків, діти: сини і дочки, не можуть бути позбавлені спадкових володінь.

10. Простих людей господарь не повинен підносити над шляхтичами.

11. Про доказ шляхетності.

12. Якби хто кого образив, назвав його незаконнонародженим.

13. Якщо хто зганьбив би кого, заперечуючи шляхетство, а потім від­рікся від своїх слів.

14. Про побої, що завдані шляхтичу, і про того, хто бив.

15. Якби шляхтич вислужив у пана чи князя маєток і хотів із цим має­тком піти.

16. Як має бути покарано того, хто ставиться без поваги до листів на­ших воєвод, старост і державців.

17. Таємні корчми повинні воєводами відбиратися.

Розділ ЧЕТВЕРТИЙ

Про спадкування жінками і про видання дівчат заміж. Про удову, яка сидіть на удовиному стольці

1. Про удову, що залишилася на удовиному стольці, має від чоловіка вено і дорослих дітей.

2. Про пустих удов, які не мають дітей.

3. Якби яка жінка була заміжня і мала дітей, а записаного чоловіком вена не мала.

4. Про мачуху, яка має дітей від двох чоловіків.

5. Якби дружина не мала дітей, то вона повинна залишатися на удови­ному стольці на третій частці довічно.

6. Дружина з малими дітьми після смерті чоловіка має залишатися на удовиному стольці до повноліття дітей. Якщо ж буде погано управляти маєтком, то родичі мають стати на заваді цьому через суд.

7. Про видання дівчат заміж, як за життя батька, так і після його смерті.

8. Перш ніж батько видасть свою доньку заміж, він має поставити вимогу перед зятем забезпечити вено.

9. Про дівчат, які будуть видані заміж до чужої землі.

10. Про дівчат, які без згоди батька і матері свавільно вийдуть заміж.

11. Про дівчат, які після смерті батька і матері, не досягши ще повно­ліття, вийдуть заміж без згоди дядьків по батьківській лінії або братів.

12. Про успадкування маєтків, які переходять по батьківській і мате­ринській лінії.

13. Як має бути покарано того, хто вдарив батька або матір.

14. Якби хто мав дітей від двох або трьох дружин.

15. Княгинь, пані вдов і дівиць не мають ні за кого силою видавати, а тільки за їхньою згодою.

Розділ П'ЯТИЙ Про опікунів

1. Опікун має право вимагати через суд відшкодування дітям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно.

2. Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей, то вони до повно­ліття не зобов'язані бути відповідачами, а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього повноліття.

3. Старший брат, маючи в опіці маєток своїх братів у той час, коли вони будуть на службі, їхніх часток не може за їхньої відсутності втратити по суду.

4. Опікун не має права продати або розтринькати спадковий маєток дітей.

5. Неповнолітні діти відповідають перед судом тільки у чотирьох випад­ках: про викуп маєтку, про поручництво, дане батьком, про родове володін­ня, з приводу якого батько за життя вів судову справу, але не закінчив її.

6. Старший син, або первородний, у опіці якого знаходиться спільний маєток його братів, не повинен нічого витрачати.

7. Якщо опікуну доручають опікунство, як він повинен виконувати свій обов'язок.

8. Маючи у опіці чужий маєток, не повинен з нього за свою вину платити.

9. Якщо душоприкажчик та опікуни, почавши виконувати заповіт, і не закінчивши цього, помруть, то цю справу може бути доручено іншому опікунові.

10. Якби у кого за будь-який злочин маєток відібрано, а перед тим було дано оправу дружині його.

11. Якби брат записав кому маєток, обминаючи інших братів.

12. Ніхто нікому не повинен записувати у спадок те, чим сам не володіє.

13. Якби хто-небудь за правом споріднення пред'явив у суді претензії на маєток, який знаходиться у чиємусь володінні за законним записом.

14. Хто має і хто не має права складати заповіт на своє рухоме майно.

15. Про те, як повинні складатися заповіти на рухоме майно.

16. Про свідків, які мають бути присутні при складанні заповітів.

Розділ ШОСТИЙ







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.225.194.144 (0.009 с.)