ТОП 10:

ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО



Статут

ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО

Р.

 

Розділ ПЕРШИЙ Про персону господарську

1. Господар зобов'язується нікого не карати за заочним обмовленням, навіть якщо справа стосувалася б образи гідності його величності. А також якщо хто-небудь безпідставно обвинуватив іншого, то сам повинен понести таке ж покарання.

2. Про зраду господарської величності, яка виражена в тому, якби хто-небудь утік би до ворожої землі.

3. Якщо хто у кого купить або візьме під заставу маєток, а той потім втече до ворожої землі.

4. Якби батько від дітей втік до ворожої землі, або хто з їхніх родичів.

5. Як має бути покараний той, хто підробляв би господарські листи або печатки.

6. Як має бути покараний той, хто образив господарського врядника або посланця.

7. Ніхто ні за кого не повинен нести покарання, але кожен за са­мого себе.

8. Якби хто багато за мало запросив або взяв би без пожалування.

9. Всіх у Великому князівстві Литовському одним правом судити мають.

10. Листи з канцелярії до припинення судочинства нікому не повинні даватися, але тільки з поважних причин.

11. Відкриті листи мають кожному повернуті бути.

12. Про листи господарські заповідні, якби хто про них не дбав.

13. Якщо хто випустив би із в'язниці засудженого злочинця або вину­ватого.

14. Тим, хто за короля Казимира і Олександра домагався справедли­вості, господарь обіцяє правосуддя.

15. Якби хто за Казимира і Олександра був володарем чогось і ніхто інший не пред'являв на те претензій.

16. Дві частки маєтку можна віддати під заставу за гроші, але тільки не продавати навіки.

17. Хто би кому що заповітом чи листом відписав і оголосив про це перед господарем і панами радними, то це має залишатися у силі навіки.

18. Якби кому було дано листа, а він не користувався би цим листом і мовчав десять років.

19. Якби хто за короля Казимира безперешкодно володів якимось маєт­ком і за Олександра ніхто не пред'являв на те претензій.

20. Якщо хто зганьбив би гідність іншого, то справу в суді має бути розглянуто у четвертий судовий строк.

21. Ящо хто встановлював би нові мита.

22. Про звільнення людей від нових сплат і від підвод, і від робіт, окрім звичаїв, що встановилися здавна.

23. Якщо хто заперечує проти господарського вироку.

24. Якби хто попросив для себе те, що раніше було дане іншому і запи­сано у господарському привілеї, то те за першим привілеєм має залишитися.

25. Знаходячись у короні Польській, господарь не повинен нікому нічого жалувати і підтверджувати привілеї.

26. Проїжджаючи дорогами, ніхто не має права зупинятися на постій у господарських дворах.

Розділ ДРУГИЙ Про оборону земську

1. Всі повинні ставати під свою повітову хоругву і проходити огляд.

2. Духовні особи із узятого у заставу маєтку повинні особисто нести господарську службу.

3. Кожен після огляду повинен нести службу у тому ж загоні при гос­подарі або при гетьмані.

4. Якщо хто через слабке здоров'я не може нести військову службу, той має заявити про це перед гетьманом.

5. Якби хто мав сина, який міг би нести земську службу, то повинен по­казати його гетьману, щоб встановити, чи придатний син служити за батька.

6. Якби хто спізнився на військову службу і не приїхав у призначений строк без будь-якої поважної причини.

7. Гетьмани не повинні наказувати своїм писарям за перепис війська брати більше, ніж півгроша з коня, а розпускаючи військо не повинні ні­чого брати.

8. Про тих, кого буде послано старшими над заставою.

9. Хорунжі не повинні лишати вдома земян і відпускати їх після огляду.

10. Ніхто без відома гетьмана не повинен поїхати з війни.

11. Якби хто на сторожі був недостатньо пильний.

12. Про того, кого пошлють на заставу, щоби він туди з'явився в строк, а його у вказаний строк там не буде.

13. Перебуваючи на військовій службі, ніхто не повинен нападати на шляхетські будинки і гумна.

14. Якби кому на військовій службі не вистачило стацій для нього само­го і для його коней.

Розділ ТРЕТІЙ

Про вольності шляхти і про розширення Великого князівства Литовського

1. Господарь зобов'язується державу його милості Велике князівство і панів радних ні в чому не принижувати.

2. Господарь зобов'язується розширити Велике князівство Литовське і що незаконно відібрано, повернути державі.

3. Чужинцям не можуть бути жалувані держання і звання.

4. Старі посади мають бути збережені.

5. Держання не повинні відбиратися за заочним обвинуваченням.

6. Господарь зобов'язується зберігати усі колишні постанови, а нові ухвалювати з панами радними.

7. Його милість господарь зобов'язується зберегти в цілості вольності княжат, панят, шляхтичів і міщан.

8. Господарь дозволяє всім вільно виїжджати із землі господарської для навчання лицарської справи у всякі землі, крім земель неприятельських.

9. Після смерті батьків, діти: сини і дочки, не можуть бути позбавлені спадкових володінь.

10. Простих людей господарь не повинен підносити над шляхтичами.

11. Про доказ шляхетності.

12. Якби хто кого образив, назвав його незаконнонародженим.

13. Якщо хто зганьбив би кого, заперечуючи шляхетство, а потім від­рікся від своїх слів.

14. Про побої, що завдані шляхтичу, і про того, хто бив.

15. Якби шляхтич вислужив у пана чи князя маєток і хотів із цим має­тком піти.

16. Як має бути покарано того, хто ставиться без поваги до листів на­ших воєвод, старост і державців.

17. Таємні корчми повинні воєводами відбиратися.

Розділ ЧЕТВЕРТИЙ

Про спадкування жінками і про видання дівчат заміж. Про удову, яка сидіть на удовиному стольці

1. Про удову, що залишилася на удовиному стольці, має від чоловіка вено і дорослих дітей.

2. Про пустих удов, які не мають дітей.

3. Якби яка жінка була заміжня і мала дітей, а записаного чоловіком вена не мала.

4. Про мачуху, яка має дітей від двох чоловіків.

5. Якби дружина не мала дітей, то вона повинна залишатися на удови­ному стольці на третій частці довічно.

6. Дружина з малими дітьми після смерті чоловіка має залишатися на удовиному стольці до повноліття дітей. Якщо ж буде погано управляти маєтком, то родичі мають стати на заваді цьому через суд.

7. Про видання дівчат заміж, як за життя батька, так і після його смерті.

8. Перш ніж батько видасть свою доньку заміж, він має поставити вимогу перед зятем забезпечити вено.

9. Про дівчат, які будуть видані заміж до чужої землі.

10. Про дівчат, які без згоди батька і матері свавільно вийдуть заміж.

11. Про дівчат, які після смерті батька і матері, не досягши ще повно­ліття, вийдуть заміж без згоди дядьків по батьківській лінії або братів.

12. Про успадкування маєтків, які переходять по батьківській і мате­ринській лінії.

13. Як має бути покарано того, хто вдарив батька або матір.

14. Якби хто мав дітей від двох або трьох дружин.

15. Княгинь, пані вдов і дівиць не мають ні за кого силою видавати, а тільки за їхньою згодою.

Розділ П'ЯТИЙ Про опікунів

1. Опікун має право вимагати через суд відшкодування дітям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно.

2. Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей, то вони до повно­ліття не зобов'язані бути відповідачами, а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього повноліття.

3. Старший брат, маючи в опіці маєток своїх братів у той час, коли вони будуть на службі, їхніх часток не може за їхньої відсутності втратити по суду.

4. Опікун не має права продати або розтринькати спадковий маєток дітей.

5. Неповнолітні діти відповідають перед судом тільки у чотирьох випад­ках: про викуп маєтку, про поручництво, дане батьком, про родове володін­ня, з приводу якого батько за життя вів судову справу, але не закінчив її.

6. Старший син, або первородний, у опіці якого знаходиться спільний маєток його братів, не повинен нічого витрачати.

7. Якщо опікуну доручають опікунство, як він повинен виконувати свій обов'язок.

8. Маючи у опіці чужий маєток, не повинен з нього за свою вину платити.

9. Якщо душоприкажчик та опікуни, почавши виконувати заповіт, і не закінчивши цього, помруть, то цю справу може бути доручено іншому опікунові.

10. Якби у кого за будь-який злочин маєток відібрано, а перед тим було дано оправу дружині його.

11. Якби брат записав кому маєток, обминаючи інших братів.

12. Ніхто нікому не повинен записувати у спадок те, чим сам не володіє.

13. Якби хто-небудь за правом споріднення пред'явив у суді претензії на маєток, який знаходиться у чиємусь володінні за законним записом.

14. Хто має і хто не має права складати заповіт на своє рухоме майно.

15. Про те, як повинні складатися заповіти на рухоме майно.

16. Про свідків, які мають бути присутні при складанні заповітів.

Розділ ШОСТИЙ

Розділ СЬОМИЙ

Розділ ВОСЬМИЙ

Після огляду

Також наказуємо хорунжим, щоб жоден із них не смів залишити вдома земянина, а також не повинен після огляду і перепису відпустити його без відома гетьмана. А якби хто-небудь із них залишив земянина вдома або який-небудь земянин залишився вдома, а він би перед гетьманом затаїв це або після перепису або після огляду відпустив земянина і це було б дове­дено, то такий хорунжий посаду хорунжого і маєток втрачає, який перехо­дить до нас, господаря.

Там не буде

Також постановляємо: якби ми особисто або наші пани радні послали кого на заставу у замок і визначили йому строк, до якого він мав би при­бути у той замок, а він через свою недбалість у встановлений строк не приїхав туди, а в той час наші вороги обложили би той замок, і якби все обійшлося і вороги не заподіяли шкоди, тоді той, хто не приїхав у строк, втрачає своє майно, яке переходить до нас, господаря. А якби, не доведи Боже, вороги на той час заподіяли цьому замку шкоди, тоді той, хто спіз­нився з'явитися в строк, втрачає маєток і карається смертю.

Розділ ТРЕТІЙ

І звання

Також зобов'язуємося і обіцяємо, що у наших землях того Великого князівства ні ми, ні наші нащадки нікому з чужинців не будемо давати у власність і в держання земель, замків, міст і будь-яких звань і чинів, але тільки місцевим уродженцям тих земель названого вище нашого Великого князівства.

Про доказ шляхетності

Також постановляємо: якби хто кому сказав, що той не шляхтич, тоді той, хто доводить шляхетство, має виставити з боку батька і матері двох шляхтичів, а ті мають присягнути.

А якби його рід припинився, а він був місцевим уродженцем, тоді має виставити місцевих бояр, шляхту, які знали б, що він шляхтич. І ті бояри, яких він виставить, мають разом при ньому присягнути, що він за поход­женням шляхтич.

А якби який чужинець був людиною приїжджою, тоді він має поїхати у свою країну, звідки він, і там перед властями має довести своє шляхетство і привезти від властей листи з печатками, доводячи свою шляхетність. Але якби з тією країною, звідки він, була війна, тоді він має поставити двох шляхтичів із тієї місцевості, звідки він, і ті мають при ньому присягнути, що він за походженням шляхтич; цим він і доведе шляхетність.

Розділ ЧЕТВЕРТИЙ

Чоловіком вена не мала

Якби яка жінка була заміжня, мала з чоловіком дітей, а чоловік не записав би їй вена і помер, то вона, залишившись удовою, повинна отри­мати рівну зі своїми дітьми частку від маєтків і майна і на цій своїй частці має залишатися довічно, якби хотіла бути удовою, а діти не повинні відби­рати у неї цю частку; а якщо ж вона хотіла б вийти заміж, то повинна свою частку залишити дітям, а діти не будуть зобов'язані дати їй венця.

Якби яка вдова заміж пішла

Також постановляємо: якби яка [вдова] заміж пішла, а раніше, будучи за першим чоло­віком своїм, вено записане від чоловіка свого мала, тоді вже від іншого чоловіка не повинна вена записаного мати. А якби другий її чоловік помер і дітей по собі залишив, тоді вона має, як і діти, рівну частку собі взяти і на ній до смерті мешкати. А якщо дітей не буде мати, тоді від родичів повинна зостатися на удовиному стольці, на третій частці, а по смерті її та частка має до родичів перейти.

Розділ П'ЯТИЙ ПРО ОПІКУНІВ

Повноліття

Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей у справі про маєток, який успадкований по батьківській і материнській лінії, куплений чи вислужений, тоді постановляємо, що ні ці діти, ні їхній опікун не будуть зобов'язані відповідати у суді, але суд своєю постановою має цю справу припинити і відкласти її до досягнення дітьми повноліття. Ці діти, досягнувши повноліт­тя, будуть зобов'язані відповідати у суді з цієї справи стороні, яка порушила позов, якщо їх офіційно буде викликано до суду, не відмовляючись ніякою давністю у зв'язку з таким довгим мовчанням позивача, аби лише позивач після досягнення дітьми повноліття не прострочив земської давності.

[4] 3. Старший брат, маючи в опіці маєток своїх братів

Заповітів

Також постановляємо: при складанні заповітів мають бути присутні свід­ки, які заслуговують на довіру і знаходяться поза підозрою; тому свідками не можуть бути вказані нижче особи: перш за все ті, які самі не мають права складати свої заповіти, а також жінки, душоприкажчики або опікуни того ж заповіту, а також ті, яким щось відписано у цьому заповіті.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

І сам наперед помер

Також постановляємо: якби хто кому записав маєток або людей по смерті своїй, а той, кому та річ буде записана, смерті того не дочекався і сам наперед помер, тоді той може ту річ іншому записати, кому воля його буде. А якби той живим був, а він йому відписавши, потім другому іншим записом хотів записати, тоді той перший запис силу буде мати, а інший має бути скасований. Так само, якби хто кому маєток або людей, або землю продав, а потім теж саме іншому продав, тоді той, хто перший купив, має те одержати; а той, який опісля купив, має гроші свої з позивача стягнути.

Розділ ШОСТИЙ ПРО СУДДІВ

Про виплату судових зборів

Постановляємо, що воєвода, староста і врядники наші судових зборів не повинні брати більше, ніж десятий грош від присудженої суми, а від маєт­ку, скільки він буде коштувати в залежності від його цінності, а від зем­лі — рубль.

Іншою

Постановляємо і наказуємо, що якби яка людина замінила іншу в суді у якійсь справі, то вона буде зобов'язана сама за неї відповідати, а залу­ченого до справи відповідача буде звільнено від явки на встановлений йому рок у тій справі, з якої його було залучено до суду.

Проте той приятель не повинен виступати у суді доти, поки його дові­ритель не з'явиться особисто і не доручить йому справи у суді. Але якби довіритель був хворий, тоді він мусив дати йому доручення зі своєю печат­кою. А якби хто приніс доручення і сказав, що це доручення його приятеля, а те доручення було б писане ним самим, а приятель не давав йому дору­чення і не доручав вести справу в суді, а він це зробив навмисне і програв чужу справу, тоді це судове рішення має бути признане недійсним; а цей приятель не мусить позбутися своїх речей, але знов має відбутися судо­вий розгляд. І якщо буде доведено, що той підробив доручення, то його має бути покарано як підроблювача ні чим іншим, а тільки спаленням на вогнищі.

Про прокураторів

У справах про маєтки, про збитки, про насильства жоден чужинець не може бути прокуратором ні перед нами, господарем, ні в земському суді, але тільки той, хто має нерухомість у Великому князівстві.

Про строки виплати грошей

Також постановляємо, що для кожного грошового платежу, встановле­ного судом, має бути призначено строк чотири тижні, а якщо буде присуд­жено велику суму, то більш тривалий строк; а якщо треба заплатити ти­сячу коп, то розкласти цю суму на частини, кожної чверті року по сто коп доти, поки ту суму в тисячу коп сплатить. А якби у ці строки не заплатив, то за несплачену суму провадиться введення кредитора у відповідну частку маєтку. А якби маєток коштував менше суми боргу, то боржника віддають на милість кредитора.

Проти нього

Також постановляємо: якби хто подав іншому позов і надав свідків, а ці свідки показали б проти нього, і позивач захотів би обвинуватити цих свід­ків, що вони неправильно свідчили проти нього, то той, хто надав свідків, не може подавати докази проти своїх свідків. Проте, якби один надав свід­ків проти іншого і ці свідки засвідчили, а тому здасться, що ці свідки дали невірні свідчення, то він відразу ж, не виходячи із суду, може сказати перед судом цим свідкам, що вони неправильно свідчили. І якщо ці свідки будуть шляхтичами, то вони мусять навести вагомі докази, що свідчили правильно. Якщо ж це були б люди прості, то той, хто їх обвинуватить, мусить довести звинувачення. Якщо ж ці свідки були б прості люди різних панів, а перед судом вони особисто не свідчили, а були б опитані децьким, якому дали правильні свідчення, тоді той обвинувачений за їхнім свідчен­ням мусить про те об'явити суду; і коли він стане перед їхніми панами, то разом зі своїми свідками мусить їх обвинуватити, що вони неправильно проти нього свідчили. І коли буде доведено їхню провину, то вони за свої неправильні свідчення мусять відшкодувати збитки потерпілому. А якщо ці свідки, панські піддані, будуть шляхтичами, то вони також мусять виправ­довуватися свідченнями інших свідків.

25.

Також постановляємо: хоча ми дали всій землі писані права, за якими судді мають судити, проте всі права повністю не можуть бути відразу ж написані, і ці права не можуть включати до себе усі артикули. Тому якби суддям прийшлося розглядати те, що в цих правах не було записане, то подаємо це на розсуд суддів за їхньою совістю, і вони мусять, покладаю-чись на Бога, винести вирок у відповідності до здавна встановленого зви­чаю. Проте на найближчому ж сеймі повинні про ці випадки довести до нашого або наших панів ради відома. І якщо ми або наші пани радні за­твердять ці випадки, то вони також мають бути вписані до цих прав.

Справу виграти

Також, якби хто зворотне свідчив про яку річ, як-от про насильство і про побиття, про позичені гроші і про інші речі і мав двох свідків, а третього мати не міг, і при цих двох свідках ще сам присягнути хотів, тоді тим має справу виграти і на суді те свідчення від нього за достатнє прийняти мають. І якби хто надав свідків у справі про землю або про підтверд­ження листів і записів, і хоча б один із свідків свідчити про те не захотів, або розбіжність у свідченнях допустив, той справу програє.

Той не повинен того платити

Також постановляємо: якби хто кому продав маєток або речі рухомі і листа за свідчен­нями людей добрих йому на те дав і тих людей, які в листі тому записані, просив щоб печатки свої приклали до того листа, і визнав перед тими свідками, що отримав достатньо і у листі те запише; коли ж ні копійки не взяв і зізнався перед свідками, в листі записаними, і в листі записав, що вже всю плату отримав; а ті свідки печатки свої приклали, тоді такий лист силу має; а той, хто продав, такий запис ані свідками ані присягою відвести і відкли­кати не може. А якби хто що кому продав і листа свого йому на те дав з печатками і свідченнями людей добрих, а грошей сповна у того не взяв, тоді той, кому продав, втрачає право на того листа.

Взявши вижа

Також, якщо кому щось судді сторонні присудили і термін сплати встановили, а той у ті терміни платити не хотів, тоді ті судді мають взяти вижа у дворі нашому найближчому, і при цьому вижі мають у того відібрати заборговане і віддати тому, кому присудили, і термін винуватому визначити за умови втрати права на викуп відібраного. А якби те відібра­не викупити у встановлений термін не захотів, тоді той, кому те відібране відійде, отримує право заставити те відібране, продати, кому захоче або собі зоставити.

Розділ СЬОМИЙ

Грошей

Також постановляємо, що за кожний рядовий напад на сусіда, доведений у судовому порядку на користь потерпілої сторони, має бути присуджено дванадцять рублів грошей і стільки ж штрафу нам, господарю.

На шляхтича

Також якби шляхтич на дорозі скоїв розбійний напад на шляхтича і той, кого було пограбовано, впізнав того, хто напав, в обличчя і показав свої рани гідним людям або показав сліди пограбування властям або стороннім людям і при цьому вказав на особу того, кто його побив, і притягнув би до суду того, хто його поранив, а той хотів би звільнитися від обвнувачення присягою, то перш, ніж відповідачеві звільнитися від обвинувачення прися­гою, при своїх ранах першість присяги має потерпілий. Але якби той, хто побив, не хотів би примиритися із потерпілим і допустив би його до при­сяги проти себе, тоді, якщо потерпілий присягне, того, хто нападав має бути покарано як розбійника.

Якби хто на дорозі посварився, але не грабував, проте його було б звину­вачено у розбої, то поранений повинен присягти, а той має заплатити йому за рани і не повинен бути присуджений до смертної кари, як за розбій.

Про сварки

Також, якби хто з ким посварився і під час цієї сварки один другого поранив і один із них або обидва звернулися б до суду, але не мали свідків, які знали б обставини справи, і один другого не допустив би до присяги, а обидва хотіли б присягнути, то судді мають наказати їм тягнути жереб: тоді хто жереб вийме перший, мусить присягнути в тому, що той перший почав його бити і поранив його, і тому виникла ця сварка. І коли він при­сягне, тоді другий мусить заплатити тому, хто присягнув, за рани у відпо­відності до його стану.

Про сварку у вечірній час

Також, якби під час якої-небудь сварки увечері хто-небудь загасив свіч­ку і кого-небудь із тих, хто був присутній при тій сварці, було поранено, але він не знав хто його поранив, і притяг би до суду того, хто загасив свічку, кажучи: «Мене було поранено у тій сварці, але з твоєї провини не знаю ким» — і представив би на те доказ, а якби не мав доказу і вирішив би присягнути, тоді той, хто загасив свічку, мусить заплатити йому за рани. Таким же чином мають розглядатися справи про вбивства, які скоєні за таких же обставин. Відповідач, що заплатив за рани або головщину, може шукати винуватого.

Із шістьма свідками

Також постановляємо: якби хто Із єпископів чи священнослужителів як римського, так і грецького віросповідання, князів, панів і земян володів маєтками, людьми, землями, ловами, лісами, озерами і бобровими гонами, замкненими у певних кордонах або межах, і один у другого захотів би, порушивши кордон або межі, відібрати людей, або землю, лови, ліси, озера, сінокоси та боброві гони, бажаючи витіснити його із цього маєтку, тоді обидві сторони мають надати суду по вісімнадцять свідків. І яка із сторін, на думку суддів, наведе більш вагомі докази, та мусить присягнути сама із шістьма свідками з указаних вище станів.

Про землю

Бажаємо також і постановляємо, що кожен рок для межування має встановлюватися судом по тижням стільки разів, скільки це знадобиться. Якщо суддя однієї сторони виїде на місце, то його рішення зобов'язані прийняти обидві сторони, не відмовляючись відсутністю інших сусідів, за винятком тих випадків, коли відсутність пов'язана із державною службою або хворобою, або якби був у справах з нашої державної служби у воро­жих руках, або його було б відправлено нами із посольством.

А якби хто через лист, а не особисто, взяв у нас, господаря, або панів радних судей або межових для визначення кордонів земельного володіння, а іншу сторону особисто не було б сповіщено і у призначений рок вона була відсутня, то той, хто порушує справу, має взяти від суддів лист за дванад­цять тижнів до розгляду справи і сповістити іншу сторону, щоби вона до того року підготувалася найкращим чином і не відмовлялася тим, що до того року не підготувалася; і мусить відповідати, як на завитому року.

Або луки

Якби хто у своєму родовому маєтку мав річку у повному своєму во­лодінні, тобто обидва її береги, і на ній поставив загати і млини і тим затопив би сусідні млини, які стоять вище за течією, то мусить взяти від властей вижа і з вижем спустити воду і відшкодувати потерпілому спричи­нену шкоду у відповідності до обґрунтованих доказів. А якби затопив луки без дозволу того, кому вони належать, то мусить дати натомість другу ділянку луків; якщо потерпілий погодився на це, то відповідач мусить так держати воду, щоб вона не псувала чужі луки або не затоплювала млин, який стоїть вище за течією.

А якби хто володів половиною річки, або хоча б мав річку у повному своєму володінні, але гатив греблю до чужого берега, або затопив луки без дозволу сусіда, а сусід зруйнував греблю, то він не мусить платити за зруйноване, тому що ніхто не має права без дозволу підводити греблю до чужого берега або робити ставок.

Якби хто паплюжив свідків

Якби хто без достатньої підстави паплюжив свідків позивача, тобто, якби позивач у відповідності до права представив вісімнадцять свідків, а відповідач не вибрав би із цих вісімнадцяти свідків шести, які заслуговують на довіру, і давав їм відвід із метою перешкодити розглядові справи, а позивач не забезпечив себе іншими свідками і через це мав би програти свою справу на цьому завитому року, то він має право тут же в суді відсто­яти своїх свідків. І якщо судді визнають, що відповідач безпідставно зпап-люжив цих свідків і дав їм відвід, а свідки виправдаються, то відповідач кожному із спаплюжених ним свідків у відповідності до їхнього походження буде зобов'язаний дати винагороду: шляхтичу — як шляхтичу, селянину — як селянину стільки, як нібито його поранили.

Той справу програє

Також постановляємо: якби хто встановив рок для себе і людей своїх під загрозою програти справу, а одна із сторін на той рок не з'явиться і суддів і людей своїх не надішле і перед роком завчасно іншу сторону не попередить про причини, за яких на рок не прибуде, тоді ту справу вона програє, і тій стороні, яка не з'явиться, судді мають рішення винести і встановити відшкодування з його обґрунтуванням. А якщо з якоїсь справи доказів не буде, тоді має присяга вчинена бути: якщо в справі мова йде про насильство і про відшкодування збитків, тоді сам пан [відшкодовує], а в справі людей його, люди.

Розділ ДЕВ'ЯТИЙ

ПРО СОКОЛИНІ ГНІЗДА

Ціна звіра

Також встановлюємо ціну на дикого звіра: за зубра дванадцять рублів грошей, за лося шість рублів грошей, за оленя або за лань по три рублі грошей, за ведмедя три рублі грошей, за коня або кобилу три рублі грошей, за дикого кабана і свиню рубль грошей, за серну півкопи грошей, за рись рубль грошей.

Або скосить сінокоси

Якщо хто виловить рибу з чужого озера, яке знаходиться в його пущі, то мусить володарю озера заплатити за насильство, а нам, господарю, стільки ж, а за рибу стільки ж, скільки потерпілий укаже під присягою, якої йому спричинено шкоди у рибі. Також якщо хто у своїй пущі насильно скосить траву з чужого сінокосу і, витісняючи володаря з його сінокосу, поб'є його, то буде зобов'язаний платити за насильство, а нам, господарю, стільки ж. А якщо нікого і не бив, але скосив траву з чужого сінокосу, то мусить повернути сіно з пенею.

Про боброві гони

Також постановляємо: якби княжі або панські, або земські боброві гони знаходилися у володіннях іншого сусіда, то той пан, у чиїх володіннях бу­дуть гони, не має права дозволяти своїм людям і сам не має права від старого поля доорувати на таку відстань, щоби можна було до гніздів'я бобрів докинути кия; на таку саму відстань не має права підкошувати сіно­коси і вирубувати молоді пущі. А якби бобри пішли Із цього гніздів'я до іншого гніздів'я, у поле або сінокоси, то на таку ж відстань не має права підорювати поле, підкошувати сінокоси і вирубувати вербняк, щоби міг від гніздів'я бобрів докинути кия. А якби зорав поле до гніздів'я бобрів або підкосив сінокос, або вирубав вербняк і тим вигнав бобрів, мусить платити дванадцять рублів грошей, а крім того, мусить це гніздів'я бобрів залишити у спокої на такій відстані, куди міг би докинути кия. А якби хто убив бобрів або вкрав їх, то мусить платити за насильство. А скільки б убив бобрів, мусить платити за карого копу грошей, а за чорного дві копи грошей.

Про хмільники

Якби хто пообривав або порубав чужі хмільники, хоча вони і знаходять­ся у його родовому маєтку, а це було б належним чином доведено, той мусить платити за насильство володарю хмільника, а нам, господарю, два­надцять рублів грошей. А якби хміль тільки обірвав, але не порубав, то мусить відшкодувати шкоду із пенею.

Хто кому сад покраде

Якщо хто у шляхтича сад покраде, і на нього буде показано або з краденим спіймано, той має заплатити дванадцять рублів грошей, а мужику три рублі грошей.

Про оцінку землі

Також постановляємо: коли б ми самі, або Пани-Рада наші послали оцінювати маєтки у якій-небудь справі, тоді мають оцінювати таким чином: служба людей — десять коп грошей, пустощі — п'ять коп грошей, на землях присадибних діжка землі з перегноєм — півкопи грошей, а без перегною — двадцять п'ять грошей, на сіножатях за віз сіна — по п'ятнадцять грошей; а бори і ліси придатні як для пашні так і сіножаті, мають таким же чином оціню­ватися; а пущі мають оцінюватися з урахуванням цінності і користі землі, на скільки земля і пуща корисними будуть.

Не викупати його

Якби також хто кому заставив маєток і написав би в листі своєму, що має викупити його в певний термін, і якщо у той термін не викупить, тоді той, кому заставив, мусить держати цей маєток до кінця наступного такого ж терміну. Але такими заставами заставоутримувач може користуватися у відповідності з договором.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

За законом повернути його

Також постановляємо, якби чиясь непохожа людина або невільний челя­динець перейшов до кого іншого, назвавшись вільним, і його пан один або два рази звернувся до того пана з проханням розглянути його претензію, а той пан не хотів йому на челядинця права дати, тоді такого земянина має бути притягнуто до земського суду. І якщо пан тієї непохожої людини або челядинця доведе в суді, що ця людина — його невільна, і разом із тим доведе, що до того пана двічі звертався з проханням про відновлення, а той відмовився, то відповідач мусить у відповідності до цієї постанови заплати­ти позивачеві нав'язку за весь час, поки у нього мешкав утікач або челя­динець позивача.

РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ.

Із цього стада заморив

Теж постановляємо: якби хто захопив або пограбував стадо наше або князівське і панське, або земянське і заморив кобилу або жеребця, тоді за жеребця доброго нашого десять коп грошей, а за кобилу — п'ять коп гро­шей. А якби хто із стада панського або земянського жеребця або кобилу викрав, тоді за жеребця п'ять коп грошей, а за кобилу три копи грошей.

Також, якби ніхто жеребця нашого або земянського не торгував, тоді та сума має бути стягнута. А якби хто хотів його купити і запропонував якусь суму, то у випадку викрадення жеребця має бути стягнута та сума. А якби було викрадено кобилу з табуна, що не була ще у бороні, або не возила дрова, то має бути сплачено стільки, скільки позначено вище; якщо ж було вкрадено кобилу, яка працювала на подвір'ї, то п'ятдесят грошей. Стосов­но ж мужицької робочої кобили або свійського жеребця, то п'ятдесят гро­шей. Проте, якби робочу кобилу було куплено, то має бути заплачено стільки, скільки за неї було дано. Також якби було вкрадено жеребця, хоча і свійського, якого хто-небудь торгував і пропонував за нього певну суму, то у відповідності до доказів мусить бути заплачена ця сума.

Нав'язка селянину і селянці

Також встановлюємо розмір нав'язки за кожну річ. Перш за все нав'яз-ка селянину. Якщо хто спіймає чужого селянина і тримає його в себе, на-в'язка — п'ятдесят грошей, а селянці — рубль грошей, паробку — півкопи грошей, а невільниці — копа грошей.

Нав'язка за невільну челядь

Також якби чия челядь утекла, а її хазяїн оголосив розмір винагороди за спіймання утікачів і, вирушивши в погоню, знайшов би свою челядь у кого, то мусить тому, у кого знайшов челядь, дати винагороду за її спійман­ня у відповідності до того, як об'явив.

А якби без об'яви про винагороду за спіймання знайшов свою челядь у кого, а той не хотів йому цю челядь видати без позему або взяв би з нього той позем силою, а потім за це його було б притягнуто до суду, то мусить заплатити за взятий позем як за насильство дванадцять рублів грошей.

Якби хто тримав би у себе чиюсь челядь і декілька разів об'являв про те, що вона знаходиться у нього, а потім би хазяїн челяді через декілька тижнів знайшов у нього свою челядь, то мусить заплатити тому тільки за їжу за кожного челядина по грошу на тиждень.

Ціна на птахів

Також постановляємо: якщо хто украв у кого сокола, кречета, балабана, яструба великого, чеглія або ястребця малого, або дремлюга — їм ціну вказано нижче: за кречета червоного дванадцять рублів грошей, за білого кречета десять рублів грошей, за сірого кречета шість рублів грошей, за сокола дванадцять рублів грошей, за яструба шість рублів грошей, за бала­бана три рублі грошей, за сарича три рублі грошей, за чеглія три рублі грошей, за ястребця рубль грошей, за дремлюга рубль грошей.

Ціна на птахів свійських

За гусака три гроша, за каплуна шість грошей, за курицю шість грошей, за качку два гроша, за селезня грош, за голуба грош. А якби хто вкрав кругову качку, яка сидить на кругу, дванадцять коп грошей; за павича, якщо хто вкраде, три копи грошей, за свійського журавля (прирученого), якщо хто вкраде і вб'є, три копи грошей, за лебедя свійського (приручено­го), якщо хто також убив або вкрав, десять коп грошей.

Ціна на собак

Також встановлюємо ціну на собак. Якби хто вкрав або вбив чийого слідника або набрешника, платить дванадцять коп грошей; за бобрового пса дванадцять коп грошей, за борзого п'ять коп грошей, за курча десять коп грошей, за хорта підсокольного десять коп грошей, за свійського кобе-ля п'ять коп грошей, за узлайника три копи грошей; за гончого пса три копи грошей, за лягавого на зайців або звіра три копи грошей, за меде­лянського пса дванадцять рублів грошей, за ласявого дванадцять рублів грошей, за осочного пса дванадцять рублів грошей, за щайку три копи грошей, а за лягаву підстрелу десять коп грошей.

Людям шкоди

Також постановляємо, що якби чийсь пес коня, вола або яку-небудь іншу скотину вкусив або спричинив їй якоїсь шкоди, за таку тварину хазяїн пса повинен відповідати і відшкодовувати шкоду або видати винуватого.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

Ціна збіжжю встановлена

Також встановлюємо ціну збіжжю, яке б хто взяв або зостався винним, як має платити: пшениці копа — дванадцять грошей, жита копа — десять грошей, ячменю копа — шість грошей, вівса копа — чотири гроша, гречки копа — чотири гроша, ярового жита копа — вісім грошей.

Про приблудних тварин

Княжата, пани, які не належать до повітів, стосовно приблудних тварин мають дотримуватися давнього звичаю, а саме: мусять брати винагороду за знахідку робочого коня шість грошей, а скотину мають віддавати даром.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.214.113 (0.05 с.)