Креативність, як інтегральна творча здібність. Вікові та гендерні особливості креативності.

Особистість реалізується у творчості. Творча особистість — це людина, яка має високий рівень знань і вміє відкинути звичайне, шаблонне. Для творчої особистості потреба у творчості нагальна й неодмінна. Людина, яка займається творчою діяльністю, веде особливий стиль життя. Її зв’язки з навколишнім світом і людьми багаті й різноманітні, вона багатозначно сприймає всі явища дійсності. Психологи на- зивають такий стиль життя творчим стилем діяльності, або творчою активністю. Так, Н. Ю. Посталюк розглядає творчий потенціал особистості як інтегративний прояв різноманітних якостей особистості та вважає, що творчу особистість характеризує не тільки високий творчий потенціал, а й ступінь її активності в його реалізації.

Творчу активність особистості пов’язують з особливими креативогенними особистісними утвореннями, якостями когнітивних процесів і принципів мозкової саморегуляції. Це пошукова та перетворювальна активність особистості, не стимульована ззов­ні. Кінцева потреба людини як суб’єкта — саморозвиток, найпродуктивніший спосіб її реалізації, творча активність.

Деякі автори ототожнюють творчу активність із креативністю.

Цей термін було запропоновано в психології в 60-х роках ХХ ст. для позначення здібності швидко та нестандартно розв’язувати інтелектуальні навчальні задачі. Американський психолог Х. Е. Трік у праці “Основні напрями експериментального вивчення творчості” виділив чотири напрями дослідження креативності: креативність як продукт, процес, здібність і якість. У межах першого напряму креативність ототожнено з продуктивністю мислення чи інтелекту. Другий напрям розглядає креативність як творчість мислення, його процесуальну характеристику. Третій напрям ґрунтується на тому, що креативність пов’язана не тільки з мисленням, а й з іншими підсистемами інтелекту. Згідно з четвертим напрямом, креативність — головна риса високорозвиненої особистості.

Креативність — системна якість інтелекту. Вона має такі власти- вості:

• чутливість до дисгармонії елементів у структурі проблеми, яка може виявлятись у вадах елементів, порушенні їх порядку, наяв- ності зайвої інформації;

• прагнення до корекції дисгармонії:

• можливість корекції на основі відповідної інтелектуальної ком- петентності.

Отже, креативність — це сукупність особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості.

Вікові особливості креативності

Існують три точки зору на розвиток креативності в онтогенезі. Згідно з першою відбувається поступове безперервне зростання креативності з віком (Обухова Л. Ф., Чурбанова С. М., 1994). Е. С. Бєлова (1995, 2000, 2004) виявила, що дітей з високою креативністю серед шестирічок в два рази більше, ніж серед п'ятирічок (відповідно 68,4% і 31,6%). М. А. Сорокіна (1997) теж спостерігала зростання креативності, але вже в молодшому шкільному віці. М. С. Семілеткіна (1998, 1999), Є. І. Щебланова (2004) зафіксували збільшення у дітей всіх показників креативності протягом 6 місяців в 1-му і в 2-му класах. Є. І. Банзелюк (2008) виявлено збільшення креативності (по тесту П. Торренса, фігурна форма) від 6 до 8 років; проте в період від 8 до 9 років зростання показників креативності припиняється. При цьому автор звертає увагу на те, що збільшення з віком показника біглости може бути обумовлено великим розвитком у дітей 8 років (у порівнянні з шестилітками і семирічками) моторних можливостей, внаслідок чого вони швидше малюють і за відведені 10 хвилин встигають намалювати більше малюнків. Це не дозволяє адекватно оцінити кількість продукованих ідей у ​​дітей різного віку. Але й серед дітей одного і того ж віку перевагу в біглости отримують ті, у кого краще розвинена моторика.

Друга точка зору: в міру набуття знань креативність дитини знижується (Олехнович М. О., 1997; Шумакова Н. Б., 2004; Фідельман М. І., 1994; Юркевич В. С., 1996). Як пише Шумакова, діти до 6 років проявляють високу творчу активність, проте до 11 років вона знижується, але при цьому міняється її якісний характер. Питання набувають структуру гіпотез, звужується їх змістовна широта, але з'являються нові питання, що мають особистісний сенс. З 15 років помітно зростають відмінності в проявах творчої активності.

Вчені, які дотримуються третьої точки зору, відстоюють уявлення про коливальний характер розвитку креативності. Наприклад, П. Торренс вважає, що піки в розвитку креативності припадають на дошкільний вік (5 років), молодший шкільний вік, а також на підлітковий і старший шкільний вік (9 років, 13 років, 17 років), тобто приблизно кожні чотири роки спостерігається певний підйом у розвитку креативності. Е. С. Жукова (1997) відзначає нестабільність характеристик креативності в старшому дошкільному та молодшому шкільному віці: спад в одних дітей, підйом у інших, стабільність у третіх. Причому одні показники можуть з віком збільшуватися, а інші - знижуватися.

О. М. Разумнікова і М. В. Прибиткова (2007) встановили збільшення з віком показника оригінальності в тесті Торренса з колами, пов'язане з підвищенням гнучкості образного мислення. При цьому у старшій віковій групі відзначено переважання таких лексико-семантичних груп, як «людина», «символ» і «спорт», в порівнянні з молодшою, в якій, навпаки, частіше використовувалися категорії «тварини», «фантастика» і «іграшки». У тесті «Незакінчені фігури» вікових відмінностей за показником оригінальності не виявлено, однак структура семантичних груп, до яких відносилися придумані образи, відрізнялася: старші школярі порівняно частіше використовували категорію «людина» і рідше «машини», ніж молодші.

Отже, пов'язане з віком розширення семантичних зон актуалізованої при генерації ідей інформації сприяє підвищенню ймовірності вибору найбільш оригінальних образів, і цей вибір здійснюється на основі різних стратегій організації конвергентного і дивергентного мислення у чоловіків і жінок.

М. В. Фором (2007) вивчено зміну креативності у людей у ​​віці від 18 до 60 років, розбитих на три групи: 18-25 років, 26-46 років і 47-60 років. Аналіз динаміки показав, що в чотирьох субтестах з шести середні оцінки креативності знижуються від однієї вікової групи до іншої. Це стосується таких показників креативності, як швидкість, оригінальність і гнучкість. Автор пояснює це тим, що в міру збільшення з віком життєвого досвіду людина все рідше потрапляє в ситуації, в яких необхідно шукати нові рішення, і креативність стає все менш потрібною.

Гендерні особливості креативності

Виразність креативності у осіб чоловічої і жіночої статі, очевидно, визначається видом креативності, хоча і в цьому випадку єдиної думки у вчених немає. За одними даними (Forisha, 1978), чоловіки володіють більшою креативною продуктивністю, а жінки - великими креативними здібностями і яскраво вираженою образністю, за іншими даними (DeMoss et al., 1993), жінки перевершують чоловіків у вербальній креативності, а чоловіки перевершують жінок в образній креативності (Виноградова Т. В., Семенов В. В., 1993; Разумнікова О. М., 2002; Halpern D., 2000).

Однак, як зазначає О. М. Разумнікова, домінування чоловіків по креативності може нівелюватися при зміщенні соціальних ролей: виборі жінками більш «чоловічих» професій, причому необхідною умовою такого зникнення статевих відмінностей в образній креативності повинен бути достатній рівень розвитку у жінок інтелектуальних здібностей. Можна припустити, що справа не у впливі обраної професії на креативність жінок, а у виборі «чоловічих» професій маскулінними жінками. У цих жінок креативність вище, ніж у фемінінних жінок.

Н. В. Гаврюшкіна (2001) вивчала креативність у хлопчиків і дівчаток 9-12 років і виявила, що невербальна креативність однакова у хлопчиків і дівчат, а вербальна креативність вище у дівчат і за рахунок неї у них же вище і загальна креативність.

О. М. Разумнікова (2006) виявила достовірні статеві відмінності (на користь чоловіків) за оригінальністю і кількістю зображень в тесті «Кола» і оригінальності в асоціативному тесті.

На показники креативності впливає співвідношення зовнішньої і внутрішньої мотивації, причому ця залежність пов'язана з виразністю статеворольових стереотипів (Conti et al., 2001). У ряді досліджень встановлено, що внутрішня мотивація має більш суттєве значення в прояві креативних здібностей у жінок, ніж у чоловіків, у яких творча продуктивність в більшій мірі стимулюється умовами змагання (Geary, 1998; Hall, 1990).

О. М. Разумнікова (2002) виявила велику вербальну гнучкість у жінок, ніж у чоловіків, що узгоджується з даними, отриманими Д. Халперн (Halpern, 2000).

За даними О. М. Разумнікової і М. В. Прибиткової (2007), статеві відмінності в рівні інтересу до виконання завдань були достовірні тільки для старшого віку з більш високими значеннями у дівчат, хоча в показниках оригінальності відмінностей не виявлено ні в молодшій, ні у старшій групі. При аналізі гнучкості образного мислення у дітей 8-10 років статеві відмінності були характерні тільки для тесту «Кола»: дівчатка частіше використовували категорії «тварини» і «іграшки», а хлопчики - «машини» і «зброя», В старшій групі (15-17 років) ці відмінності були представлені ширше і достовірні також для тесту «Фігури» з більш високою частотою вибору категорій «символ» і «машини» у юнаків і «людина» - у дівчат.