Переміщення товарів і предметів розрізняється у зв’язку з

- способом переміщення (у вантажних відправленнях, у міжнародних поштових відправленнях, у міжнародних експрес-відправленнях, у супроводжувальному багажі, у несупроводжувальному багажі, у ручній поклажі)

- метою переміщення. Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

- видом транспорту переміщення (авіаційним, водним, автомобільним, залізничним, трубопровідним транспорту, а також лініями електропередачі)

2. процедури митного контролю та оформлення,

митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання

митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку

митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи

3. механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Заходи тарифного регулювання – регулювання пов’язане із встановленням, зміною, відміною мита, інших податків, митних пільг щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України

Заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - не пов’язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров’я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини

4. справляння митних платежів;

До митних платежів належать:

а) мито;

б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції);

в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції);

5. ведення митної статистики

Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики

Митна статистика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення товарів через митний кордон України.

Митна статистика зовнішньої торгівлі формується, узагальнюється та аналізується ДМСУ, на основі даних, які містяться у митних деклараціях.

Спеціальна митна статистика - це система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації, що відображає діяльність митних органів при здійсненні ними державної митної справи

Митні органи здійснюють впровадження та ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, централізований облік осіб, які здійснюють операції з товарами тощо

6. обмін митною інформацією проявляється у взаємодії митних органів з іншими державними органами та суб’єктами ЗЕД

7. ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) покладено на митні органи. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД

8. Здійснення державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України. З метою забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам митні органи здійснють державний контроль нехарчової продукції

9. запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Митним кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи і за які Митним кодексом передбачена адміністративна відповідальність

Найбільш небезпечні порушення встановленого порядку переміщення предметів через кордон держава кваліфікує як злочини за який наступає кримінальна відповідальність і дає їм визначення “контрабанда”. Контрабанда - переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст. 201 ККУ). Окремо виділяє Кримінальний кодекс України контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів(ст..305 ККУ)

Відповідно до законів України митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами, що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів

2.Митна політика держави: підходи до її трактування та форми реалізації

Основною економічною функцією держави є захист своїх економічних інтересів та економічної безпеки. Виходячи з цих двох потреб формується економічна політика держави, яка включає внутрішню та зовнішню складові.

Основою внутрішньої економічної політики є податкова політика, а зовнішньоекономічної – митна політика.

Предметом дослідження митна політика стала з кінця XIX ст. Дослідники того часу зазначали, що "вся митна політика звертала увагу (спочатку) на суб'єкт торгівлі. Проблема торговельної політики полягала у визначенні ставлення державної влади до осіб, що здійснюють торгівлю з чужоземними країнами". Лише з часом почалося дослідження об'єкта митної і торговельної політики.

На сьогодні немає єдиного підходу до поняття митної політики. Більшість авторів, з одного боку, визначають її як „ систему заходів, правил, процедур ”, причому у вузькому значенні, тобто з урахуванням, наприклад, тільки двох або трьох чинників, з другого боку – як „ функцію, механізм регулювання ”, і з третього – як „ комплекс напрямків, стратегічну лінію ”.

Причина різноманітності думок щодо митної політики криється у односторонності підходів до формулювання цього поняття, яка полягає в розгляді та формулюванні поняття митної політики на етапі реалізації без врахування етапу її формування.

Об’єднує ж більшість авторів думка, що основною метою митної політики, є захист інтересів держави, який реалізується як через внутрішню так і через зовнішню політику, тому зовнішня політика не може розглядатися у відриві від внутрішньої політики. Зовнішня політика спрямовується на створення сприятливих умов для досягнення основних завдань внутрішньої політики.

Визначаючи взаємозв’язок митної справи та митної політики, фахівці вимушені констатувати, що досить часто існує не дуже коректний підхід до цього питання, причиною якого є невірне визначення як на законодавчому, так і на теоретичному рівні співвідношення понять митної політики, митного права та митної справи, коли перші два включалися в об’єм останнього.

Очевидність того, що митна політика виходить за рамки митної справи що обґрунтовується цілями митної політики, значну частину яких неможливо досягти лише через митну справу. Зокрема такими цілями митної політики вважаються

o регулювання товарообігу,

o стимулювання розвитку національної економіки,

o сприяння проведенню структурної перебудови економіки держави

o та інші не менш значні цілі.

Базуючись на такому підході в самому загальному вигляді митну політику можна визначити як систему політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів, направлених на реалізацію і захист внутрішніх та зовнішньоекономічних інтересів з метою динамічної реалізації політичних і соціально-економічних перетворень в умовах формування ринкових відносин.

Тому не правильно ототожнювати понять „митна політика” та „митна справа”. Митна політика є більш широким поняттям, ніж митна справа, оскільки митна справа є тільки засобом реалізації державної митної політики, і саме митна політика визначає основні цілі, завдання та функції митної справи.

При визначенні митної політики необхідно враховувати такі основні підходи до трактування митної політики: владно-правовий, організаційно-інституціональний, економічний і психоетичний. Усі чотири складові митної політики взаємопов'язані і взаємозалежні. Важливе значення в предметно-практичній діяльності і пізнанні митної політики має уявлення про „об’єкт” і „суб’єкт”.

Владно-правовий підхід до трактування митної політики орієнтується на розкриття її основних положень через дії, спрямовані на отримання, утримання і використання державної влади у сфері регулювання міжнародних економічних відносин. За даним підходом, митна політика - це система або комплекс заходів, правил регулювання зовнішньоекономічної діяльності, передусім, адміністративно-владного характеру, що впорядковується і регулюється за допомогою нормативно-законодавчої бази і т.д.

Об’єктом владно-правового підходу в митній політиці є стосунки, що складаються при реалізації цієї політики, які підлягають з точки зору регулюючого органу держави правовому регулюванню, інформуванню і охороні. Суб’єктом – фізичні та юридичні особи, тобто індивідуальні та колективні суб’єкти, наділені законом спроможністю реалізовувати права та юридичні обов’язки.

Організаційно-інституціональний, який зосереджує увагу на законодавчих та виконавчих органах, причетних до розробки та реалізації митної політики.

У цьому підході митна політика формується через державні організації й інститути, в яких вона розробляється, визначається і реалізовується. Це, передусім, виконавчі і законодавчі органи влади, різні компетентні організації й відповідні міністерства і відомства, що розробляють заборонно-дозвільні або обмежувальні системи щодо переміщення товарів і фізичних осіб через митний кордон України та організують їх конт­роль. На Державну митну службу України та її організаційні структури покладаються функції, передусім, з розробки, реалізації та визначення цієї політики.

Об’єкт організаційно-інституціонального підходу являє собою різне організаційно-просторове наповнення митних територій і кордонів держави, на яке впливає суб’єкт митної політики. Під суб’єктом розуміється система інститутів митної справи, яка організаційно впливає на об’єкти митної політики.

Економічний підхід домитної політики пов'язаний в основному з впровадженням у життя зовнішньої і внутрішньої економічної політики країни, яка грунтується на виборі оптимальної моделі взаємовідносин із світовою системою господарювання: протекціонізм, вільна торгівля або гармонійне їх поєднання. Залежно від вибору того або іншого напряму і ступеня його впливу (наприклад, протекціонізм може бути селективним, галузевим, колективним, прихованим, монопольним, помірним, жорстким) на практиці застосовуються різні інструменти економічної політики, в тому числі й митно-тарифні регулятори..

Під об’єктом економічного підходу в митній політиці розуміється те, на що направлений економічний вплив зі сторони митних органів (товар, транспортні засоби, послуги, інтелектуальну власність і фізичні особи, які перетинають митний кордон України).

Суб’єктом митної політики – управляюча система митних органів як сукупність активних органів, які приймають та реалізовують рішення щодо економічних питань регулювання зовнішньої торгівлі.

Об'єкт і суб'єкт економічної політики в митній системі формують систему економічної політики, яка включає до себе:

· механізм економічної політики (мета, завдання, принципи і методи);

· формування економіко-нормативної бази;

· сукупність економічних заходів і правил регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· процеси прийняття і реалізації економіко-політичних рішень.

Психоетичний. За психоетичним підходом, митна політика сприймається як своєрідна характеристика психологічних відносин, які склалися в процесі її розробки та прийняття. Одне з важливих призначень митної політики розкривається через її ключову мету - поєднання загальнодержавних, колективних та індивідуальних економічних інтересів через митно-тарифні відносини.

Сьогодні митна політика з психоетичних позицій - це площина продуманих конфліктно-консенсусних кроків, маневрів, лавірувань, вимушених компромісів, угод, поступок, натисків і бар'єрів. Моральність і бажання до коригувань або зміни напряму митної політики є найважливішою характеристикою відносин, що виникають у митній діяльності.

Об’єктом психоетичного підходу в митній політиці є реальний інтерес різних людей, на який спрямована активність взаємопов'язаного з ним суб'єкта.

Інтерес - це об'єктивне явище (причина), що викликає у людей певні прагнення і стимули (свого роду відбиття у свідомості людей їхніх інтересів). Усвідомлені тією або іншою мірою інтереси породжують у людей певні спонукання до дії або зумовлюють поведінку, або інакше стимул. Потреби-стимули зумовлюються біологічною, психологічною і суспільною природою людини, а отже, потреби мають більш містке визначення, ніж інтереси. На нашу думку, зовнішньоекономічні інтереси - це сукупність етичних думок і поведінки людини, спрямованих на який-небудь товар, послугу або інтелекту­альну власність, що переміщуються через митні кордони і задовольняють або здатні задовольнити його потреби. Суб’єктом даного підходу є окремий співробітник або колектив митних органів, що здійснює зміни відносно об'єктів.

Таким чином, митна політика характеризується не лише рядом підходів, але й різним розумінням об’єктів та суб’єктів в цих підходах.

Порівняння різних підходів до митної політики та відповідного розуміння об’єктів та суб’єктів митної політики (табл. 1.) переконує нас в необхідності розробки управлінського підходу, в якому будуть поєднані управлінські аспекти всіх інших підходів до митної політики.

 

Таблиця 1.