Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вимоги до гідравлічного вапнаСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Видання офіційне
Держбуд України Київ 1999
ДСТУ Б В.2.7-90-99
ПЕРЕДМОВА
1 РОЗРОБЛЕНИЙ Технічним комітетом із стандартизації «Будівельні матеріали» 2 ВНЕСЕНИЙ Відділом будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів та механізації Держбуду України
3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ТА ВВЕДЕННИЙ В ДІЮ Наказом Держбуду України від 22.06.99 № 150 4 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ
З введенням цього стандарту на території України припиняють дію:
ГОСТ 9179-77 «Известь строительная. Технические условия» ГОСТ 22688-77 «Известь строительная. Методы испытаний»
Даний стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держбуду України ДСТУ Б В.2.7-90-99
ЗМІСТ
1 Галузь використання................................................... 1 2 Нормативні посилання.................................................. 1 3 Класифікація........................................................... 3 4 Технічні вимоги........................................................ 3 5 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища....................... 5 6 Правила приймання..................................................... 6 7 Методи контролю...................................................... 7 8 Транспортування і зберігання............................................ 16 9 Гарантії виготовлювача.................................................. 16 Додаток А Форма журналу приймального контролю вапна............................... 17 Додаток Б Тиск водяної пари над насиченим розчином NаС1 в залежності від температури............................................ 18 Додаток В Маса 1 мл С02 в залежності від температури і атмосферного тиску.................................................. 19
ДСТУ Б В.2.7-90-99
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
Будівельні матеріали
Вапно будівельне
Т ехнічні умови
Строительные материалы Известь строительная Технические условия
Вuildіng materials Building lime Sрєsifications Чиннии від 2000-01 01 Галузь використання
Цей стандарт поширюється на будівельне вапно (далі вапно) що с продутом випалу карбонатних порід або суміші цього продукту з мінеральними добавками Вапно застосовується для приготування будівельних розічинів бетонних та сухих розчинових сумішей в’яжучих матеріалів, для виконання опоряджувальних робіт у виробництві будівельних виробів і деталей Вимоги, що викладені в 4.3;4.4; 4.5;4. 6: 4. 9; 5; 6 і 7 є обов’язковими Стандарт придатний для цілей сертифікації.
Нормативні посилання У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:
ДСТУ Б.В.2.7-90-99 С.3
З Класифікація
З.1 Вапно в залежності від умов тверднення поділяється на повітряне (ВП), яке в замішаному водою стані твердне та зберігає набрану міцність у виробах і матеріалах у повітряно-сухих умовах, і на гідравлічне (ВГ), яке зберігає такі властивості як на повітрі, так і у воді. 3.2 Повітряне вапно в залежності від вмісту в ньому оксидів кальцію і магнію поділяється на кальцієве, магнезіальне і доломітове. 3.3 Повітряне вапно поділяється на негашене і гідратне (гашене). 3.4 Гідравлічне вапно поділяється на слабогідравлічне і сильногідравлічне. 3.5 За фракційним складом вапно поділяється на грудкове, подрібнене (з розмірами кусків не більше 20 мм) і порошкоподібне. 3.6 Порошкоподібне вапно, що отримується шляхом помелу або гідратації грудкового вапна, поділяється на вапно з добавками і вапно без добавок 3.7 В залежності від складу і якості вапно поділяється на сор ти, що наводяться у таблиці 1.
Таблиця 1
З.8 Умовне позначення вапна при замовленні повинно складатися з літерного позначення виду вапна в залежності від умов тверднення, індексу гашення вапна, сорту вапна та позначення даного стандарту. Приклад умовного позначення вапна повітряного, швидкого гашення, першого сорту: ВП-А-1 ДСТУ Б В.2.7-90-99 Технічні вимоги 4 1 Вапно повинне відповідати обов'язковим вимогам цього стандарту та замовленню на постачання і виготовлятися за технологічним регламентом, затвердженим підприємством-виготовлювачем. 4.2 В залежності від тривалості гашення вапно поділяється на види, що наводяться у таблиці 2. Таблиця 2
4.3 Ступінь дисперсності порошкоподібного повітряного вапна і гідравлічного повинен бути таким, щоб при просіюванні через сито з сітками № 02 і № 008 за ГОСТ 6613 проходило відповідно не менше 98,5 і 85 % маси проби, що просіювалася. 4.4 Вапно повинне витримувати випробування на рівномірність зміни об'єму.
ДСТУ Б.В.2.7-90-99 С.4
Вимоги до повітряного вапна
4.5.1 Повітряне вапно повинне відповідати вимогам, наведеним у таблиці 3.
Таблиця З У % за масою
4.5.2 Вологість гідратного вапна не повинна перевищувати 5%.. 4.5.3 Вміст гідратної води у негашеному вапні не повинен бути більшим ніж 2 %. 4.5.4 Якщо за окремими показниками вапно може бути віднесене до різних сортів, то сорт його визначається за значенням показника, що відповідає нижчому сорту.
Пакування
4.8.1 Грудкове, подрібнене та порошкоподібне вапно може, відвантажуватись навалом, а подрібнене і порошкоподібне - і упакованим у паперові мішки за ГОСТ 2226 або поліетиленові пакети чи мішки. Допускається застосовувати мішки або пакети із паперу чи інших синтетичних матеріалів, які забезпечують збереження продукції. 4.8.2 Маса нетто окремого пакета з вапном може бути від 1 до 10 кг, а мішка - понад 10 і до 50 кг. Відхилення від номінального значення маси вапна у пакеті чи мішку має не перевищувати 1 %. 4 8.3 Пакети з вапном укладають у паперові мішки за ГОСТ 2226 або поліетиленові мішки чи мішки імпортного виробництва 4.8.4 Маса брутто мішка з упакованими пакетами, як правило, не повинна перевищувати 51 кг. Маркування
Маркування наносять способом друку або штампуванням на зовнішню поверхню кожного пакета або мішка з вапном у будь-якій його частині.Воно повинне бути чітким і містити: - найменування або товарний знак та адресу підприємства-виготовлювача; - найменування продукції; - вид та сорт вапна; - середню масу нетто пакета чи мішка; - кількість пакетів у мішку; -маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192. Правила приймання
6 1 Вапно приймається і контролюється партіямию. За партію вважається добовий виробіток вапна одного виду і сорту 6 2 Кількість відвантаженого вапна визначається за масою шляхом зважування в транспортних засобах на залізничних і автомобільних вагах. 6 3 Виготовлювач здійснює приймання і паспортизацію вапна та визначає його вид і сорт на підставі заводського технічного контролю виробництва і даних приймальних випробувань. 6 4 Кожна партія вапна підлягає приймальним випробуванням за показниками якості: а) час гашення вапна; б) рівномірність зміни об'єму; в) ступінь дисперсності; г) вміст активних СаО+Мg0, д) вміст активного Мg0; е) вміст С02, ж) вміст непогашених зерен для повітряного вапна; й) вологість гідратного вапна; к) вміст гідратної води у негашеному вапні, л) границя міцності при стиску та вигині для гідравлічною вапна. 6.5 Технологічний контроль виробництва вапна здійснюють відповідно до вимог технологічного регламенту виготовлювача. б.б Для проведення приймальних випробувань від кожної партії вапна відбирають пробу загальною масою для грудкового і подрібненого вапна 20 кг. для порошкоподібного - 10 кг. Порядок відбору проб
6.7.1 Загальну пробу складають не менше ніж із восьми разових проб, відібраних через рівні проміжки часу і однакової маси при виготовленні партії вапна 6.7.2 Проби грудкового і подрібненого вапна відбирають із транспортних засобів подачі їх на склад готової продукції. Загальні проби цих видів вапна подрібнюють до розміру кусків не більше 10 мм. 6.7.3 Проби порошкоподібного вапна відбирають від кожного ломельного агрегату чи гідратора, що працюють в один силос. 6.7.4 Для контрольних перевірок споживачем якості вапна, відвантаженого наватом у вагонах, пробу відбирають рівними частинами із кожного вагона; відвантаженого автомобільним транспортом - рівними частинами від кожних ЗО т; упакованою - із 10 мішків або пакетів, відібраних випадковим чином від кожної партії. 6.7.5 Із відібраних за 6.7.1, 6.7.2, 6.7.3, 6.7.4 разових проб шляхом старанного перемішування і квартування складають загальну пробу вапна, яку ділять на дві частини. Одну з них використовують для приймальних чи контрольних випробувань вапна. Другу - поміщають у герметично закритий посуд і зберігають у сухому приміщенні на випадок проведення повторних випробувань. 6. 8 Маркування проб вапна та протокол відбору проб повинні містити: - найменування підприємства - виготовлювача; - позначення проби вапна, - місце і дату відбору проб: - посаду і прізвище осіб, які відбирали проби 6 9 Результати приймальних випробувань вапна заносяться до журналу за формою додатка А.
ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.7
6.10 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним із показників, що наведені у 6.4, проводять повторні випробування за цим показником. Результати повторних випробувань є остаточними для встановлення виду і сорту вапна. 6.11 На кожну партію вапна або її частину, що відвантажується споживачу, повинен видаватися документ про якість, у якому наводяться: - найменування чи товарний знак підприсмсгва-виготовлювача та його адреса; - умовне позначення вапна; - номер партії і дата виготовлення; - кількість вапна що відвантажується; - результати випробувань вапна;
- відомості про наявність вид і кількість мінеральних добавок у вапні;
- позначення даного стандарту.
6.1.2 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості вапна згідно з вимогами даного стандарту. Мегоди контролю Загальні положення 7.1.1 При хімічному аналізі вапна повинні застосовуватись реактиви хімічно чисті (х. ч) і чисті для аналізу (ч. д. а), дистильована вода беззольні фільтри що відповідають нормативніи документації 7.1.2 Підготовка проб 7.1.2.1 Із грудкового вапна Із проби вапна відібраного згідно з 6.7.2;. б. 7. 4 і подрібненого до розміру грудок не більше 10 мм квартуванням відбирають 1 кг для визначення вмісту непогашених зерен і пробу масою 500 г. Цю пробу подріб нюють до повного проходження через сітку № 09 за ГОСТ 6613 старанно перемішують потім квартуванням відбирають приблизно 150 г розтирають до повного проходження через сітку № 008 за ГОСТ 66 13 і кладуть у герметично закриту посудину використовують для проведения випробуввнь передбачених цим стандартом. 7. 1. 2. З Із порошкоподібного вапна Для хімічного аналізу проби вапна, відібраної згідно з 6. 7. 3, 6.7.4 або 6.7.5, квартуванням відбирають пробу масою 40 г розтирають у ступці до повного проходження через сітку № 008 за ГОСТ 6613 і кладуть у герметично закриту посудину. Ст упінь дисперсності, вологість, температуру і час гашення, міцність і рівномірність зміни об’єму визначають безпосередньо із проби відібраної за 6.7.2, 6.7.3 і 6.7.4. 7.1.3 Зважування наважок повинно виконуватись: для хімічного ана лізу та аналітичних вагах з точністю до ±0, 0002 і д ля інших визначень - на технічних вагах з точністю до +0, 01 г. 7. 1. 4 Титр розчину встановлюють за трьома паралельними пробами і визначають як середнє арифметичне отриманих результатів. 7. 1. 5 Визначення показників якості вапна (крім границь міцності) проводять паралельно на двох наважках (пробах). За остаточний результат випробувань приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, допустимі розбіжності між якими не повинні перевищувати величин, %:
- сума активних СаО+Мg0................................... 0,6 - активний СаО............................................ 0,4 - активний Мg0............................................ 0,3 - діоксид вуглецю С02....................................... 0,2 - решта показників......................................... 0,5 Підрахунок результатів аналізу виконують з точністю до 0,01%. 7 1 6 Концентрацію розведених кислот у окремих випадках виражають як відношення об’єму кислоти до об’єму води. Наприклад, розчин соляної кислоти І: З означає, що один об'єм соляної кислоти густиною 1,19 розведений трьома такими самими об'ємами води. ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.8 Проведеня аналізу
Наважку масою 1 г поміщають в конічну колбу місткістю 250 мл. наливають 150 мл дистильованої води, добавляють 3-5 скляних бус або оплавлених скляних паличок завдовжки 5-7 мм, закривають скляною воронкою або годинниковим склом і нагрівають 5-7 хв до температури кипіння. Розчин охолоджують до температури 20-30 град. С, промивають стінки колби і скляну воронку (або годинникове скло) кип'яченою дистильованою водою, добавляють 2-3 краплі 1%-вого спиртового розчину фенолфталеїну і титрують при постійному збовтуванні 1Н розчином соляної кислоти до повного знебарвлення розчину. Титрування вважають закінченим, якщо протягом 8 хв при періодичному збовтуванні розчин залишиться безбарвним. Титрування необхідно проводити повільно, добавляючи кислоту краплями Вміст активних оксидів кальцію і магнію А у відсотках для негашеного вапна вираховують за формулою VT CaO A = ------------------ 100, (4) Q
де V ~ об'єм розчину 1Н соляної кислоти, який витрачений на титрування, мл; ТсаО - титр 1Н розчину сочяної кислоти, виражений у грамах СаО, Q - маса наважки вапна, г Вміст активних оксидів кальцію і магнію А у відсотках для гідратного вапна вираховують за формучою
V T CaO А = -------------------- 100, (5) Q (100-W)
де W - вологість гідратного вапна в %, що визначена за 7.10.
Проведения аналізу 7.6.2.1 Визначення вмісту активного оксиду кальцію сахаратним методом. 0,25 г вапна поміщають у конічну колбу місткістю 500 мл, добавляють 50 мл розчину сахарози і добре збовтують протягом 15 хв. Для ліпшого перемішування у колбу попередньо поміщають 3-5 скляних бусин або оплавлених скляних паличок завдовжки 5-7 мм. Потім добавляють 2-3 краплі фенол4фталеїну і титрують 1Н розчином соляної кислоти. Титрування виконують по одній краплі до першого зникнення рожевого забарвлення. Кількість активного оксиду кальцію АІ у відсотках вираховують за формулою
V T CaO A1 = ------------------- 100, (7)
G де V - об'єм 1Н розчину соляної кисло ги, використаний на титування, мл; ТсаО - титр 1Н розчину соляної кислоти, виражений у грамах СаО; G - маса наважки вапна, г. 7.6.2.2 Визначення вмісгу активного оксиду магнію трилонометричним методом
Наважку вапна 0,5 г поміщають у склянку місткістю 200-250 мл, змочують його водою і додають ЗО мл 1Н розчину соляної кислоти. Склянку закривають годинниковим склом і нагрівають протягом 10 хв до температури кипіння, потім годинникове скло обполіскують дистильованою водою і після охолодження розчин переливають у мірну колбу місткістю 250 мл, доливають дистильованою водою до мітки і старанно перемішують. Після відстоювання відбирають піпеткою 50 мл розчину, переносять у конічну колбу місткістю 250 мл і добавляють 50 мл дистильованої води, 5-10 мл аміачного буферного розчину, 5-7 крапель кислотного хром темно-синього індикатора і титрують при сильному збовтуванні 0,1Н розчином трилону Б до переходу червоного забарвлення розчину у синьо-зелене або синє. Після закінчення титрування відмічають об'єм VІ використаного трилону Б в мілілітрах. Із цієї ж мірної колби відбирають 25 мл розчину в конічну колбу місткістю 250 мл, доливають 100 мл дистильованої води і перемішують. Після цього добавляють 3 мл триетаноламіну, 25 мл 20%-вого розчину їдкого калію і знову перемішують. Через 1 -2 хв добавляють на кінці шпателя флуоресксон і титрують розчином трилону Б до переходу флуоресціюючого рожево-зеленого забарвлення розчину до стійкого рожевого при спостереженні на чорному фоні. Відмічають об'єм V 2 використаного розчину трилону Б у мілілітрах.
Вміст активного оксиду магнію А2 у відсотках вираховують за формулою
(V1 - V2) T х 5 MgO A2 = ------------------------------ 100, (8)
G
ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.12
де V1 - об'єм 0,1Н розчину трилону Б, використаного на титрування СаО+МgО, мл;
V2 - об'єм 0,1 Н розчину трилону Б, використаної о на титрування СаО, мл;
ТмgO - титр 0,1 Н розчину трилону Б, виражений у грамах Мg0; 5 - коефіцієнт, що враховує визначення Mg 0 в аліквотній частині розчину; G - маса наважки вапна, г.
Вміст активних оксидів кальцію і магнію А у відсотках визначається, як сума величин (А1+А2). Гарантії виготовлювача
9. 1 Підприємство-виготовлювач гарантує відповідність вапна вимогам даного стандарту при дотриманні умов транспортування і зберігання протягом ЗО днів від дня відвантаження його споживачеві.
9. 2 Замовник за домовленістю з підприємством - виготовлювачем може отримати додаткову, крім зазначеної у документі про якість інформацію про характеристики партії вапна, що відвантажується на його адресу.
ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.17
Додаток А (рекомендований)
ЖУРНАЛ Приймального контролю вапна Початий Закінчений Всього аркушів
2. Результати приймального контролю вапна
Примітка 1. У графі 5 наводяться всі нормативні показники якості, передбачені 6.4 даного стандарту, та фактичні результати випробувань вапна. Примітка 2. У графі 6 наводять висновки щодо віднесення вапна до певного виду і сорту за результатами контролю, а також відмітку про приймання чи бракування даної партії. Примітка 3. У графі 7 має бути підпис відповідальної особи за технічний контроль на підприємстві- виготовлювачі.
ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.18
Додаток Б (довідковий)
Строительные материалы Известь строительная Технические условия Издание официальное
Госстрой Украины Киев 1999
ДСТУ Б В.2.7-90-99
ПРЕДИСЛОВИЕ І РАЗРАБОТАН Техническим комитетом по стандартичации "Строительные материалы" 2 ВНЕСЕН Отделом строительной индустрии, промышленности строительных материалов и механизации Госстроя Украины 3 УТВЕРЖДЕН И ВВЕДЕН В ДЕЙСТВИЕ Приказом Госстроя Украины от 22.06.99 № 150 С введением этого стандарта на территории Украины прекращают действие: ГОСТ 9179-77 "Известь строительная. Технические условия", ГОСТ 22688-77 ''Известь строительная. Методы испытаний"
Этот стандарт не может быть полностью или частично вос- произведен, тиражирован и распространен как официальное издание без разрешения Госстроя Украины
ДСТУ Б В,2.7-90-99
СОДЕРЖАНИЕ 1 Область применения....................................................... 1 2 Нормативные ссылки........................................................ 1 3 Классификация............................................................. 2 4 Технические требования...................................................... 4 5 Требования безопасности и охраны окружающей среды............................. 6 6 Правила приемки............................................................ 6 7 Методы контроля............................................................ 8 8 Транспортированиеи хранение................................................. 17 9 Гарантии изготовителя........................................................ 17 Приложение А Форма журнала приемочного контроля извести.................................... 18 Приложение Б Давление водяного пара над насыщенным раствором NаСl в зависимости от температуры................................................. 19 Приложение В Масса 1 мл С02 в зависимости от температуры и атмосферного давления...................................................... 20
ДСТУ Б В.2 7-90-99
Строительные материалы Известь строительная Технические условия
Будівельні матеріали Вапно будівельне
Технічні умови
Виildіпg materials Вuilding lime Spesifications ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Дата введення 2000-01-01 Область применения
Настоящий стандарт распросграняется на строительную известь (далее - известь), являющуюся продуктом обжига карбонатных пород или смеси этого продукта с минеральными добавками. Известь применяется для изготовления строительных растворов, бетонных и сухих растворных смесей, вяжущих материалов, для выполнения отделочных работ, в производстве строительных изделий и деталей. Требования, изложенные в 4.3: 4.4; 4.5; 4.6; 4.9; 5; 6 и 7, являются обязательными. Стандарт пригоден для целей сертификации. Нормативные ссылки
В этом стандарте есть ссылки на такие нормативные документы:
ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.2
ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.3 Классификация
З.1 Известь в зависимости от условий твердения делится на воздушную известь (ИВ), которая в замешанном водой состоянии твердеет и сохраняет набранную прочность в изделиях и материалах в воздушно-сухих условиях, и на гидравлическую известь (ИГ), которая сохраняет такие свойства как на воздухе, так и в воде. 3.2 Воздушная известь в зависимости от содержания в ней оксидов кальция и магния разделяется на кальциевую, магнезиальную и доломитовую. 3 3 Воздушная известь разделяется на негашенную и гидратную (гашеную).3.4 Гидравлическая известь разделяется на слабогидравличсскую и сильногидравлическую. 3 5 По фракционному составу известь разделяется на комовую, дробленную (с размером кусков не более 20 мм) и порошкообразную. 3 6 Порошкообразная известь, получаемая путем помола или гидратации комовой извести, разделяется на известь с добавками и известь без добавок. 3.7 В зависимости ог состава и качества известь разделяется на сорта, приведенные в таблице 1
Таблица 1
3.8 Условное обозначение извести при заказе должно состоять с буквенного обозначения вида извести в зависимости от условий твердения, индекса гашения извести, сорта извести и обозначения настоящего стандарта.
Пример условного обозначения воздушной извести, быстрого гашения, первогосорта: ИВ-А-1 ДСТУ Б В 2.7-90-99. 4 Технические требования
4.1 Известь должна удовлетворять обязательные требования настоящего стандарта и заказа на ее посгавку и изготавливаться по технологическому, регламенту, утвержденному предприятием-изготови-телем. 4.2 В зависимости от длительности гашения известь разделяется на виды, которые приводятся в таблице 2. Таблица 2
4. 3 Степень дисперсности порошкообразной воздушной извести и гидравлической должна быть такой, чтобы при просеивании через сито с сетками № 02 и № 008 по ГОСТ 6613 проходило соответственно не менее 98,5 и 85 % массы просеиваемой пробы. 4.4 Известь должна выдерживать испытание на равномерность изменения объема. ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.4 Требования к воздушной извести
4.5.1 Воздушная известь должна соответствовать требованиям, приведенным в таблице 3.
Таблица З В % по массе
|
