Організація страховки при подоланні гірських етапів

2.5.1. Страхувальна мотузка одним кінцем кріпиться до верхньої грудної частини зблокованої ІСС учасника, якого страхують. Інший кінець страхувальної мотузки повинен бути закріплений (будь-яким карабіном з муфтою) на точковій опорі або на учаснику, який перебуває на самостраховці.

Страхувальну мотузку може бути закільцьовано. Вона повинна проходити через два ПС (початок та кінець етапу) або через верхній ПС, коли той, хто страхує, здійснює страховку з цього ПС.

2.5.2. При страховці застосовуються або:

- гальмівний пристрій;

- вузол УІАА, вузол Гарда;

- два карабіни, що закріплені за різні опори, або самі опори (ПС на вихідній та цільовій ділянках етапу), при цьому кут між гілкою мотузки, яка йде від того, хто страхує, до ближнього пункту страховки, і гілкою між пунктами страховки повинен бути не більший за 90º.

2.5.3. Гальмівний пристрій кріпиться на опорі (рельєфі). Гальмівний пристрій повинен кріпитися на пункті страховки, біля якого знаходиться той, хто страхує.

2.5.4. При здійсненні динамічної страховки учасник, що її здійснює, повинен бути забезпечений статичною самостраховкою в точкову опору.

Організація супроводження

2.6.1. Для учасників, що рухаються по переправах (етапи 1, 2, 10 – 13), останнього учасника на крутопохилій переправі вниз та для транспортування потерпілого на ношах (у коконі) по навісних переправах обов’язкова наявність супроводжуючої вірьовки. На переправах за допомогою підвішеної вірьовки (маятником) наявність супроводження визначається Умовами. Супроводження може здійснюватися допоміжною вірьовкою.

2.6.2. Супроводжуюча вірьовка повинна бути закріплена там, звідки здійснюється супроводження, на точковій опорі або до учасника, який перебуває на самостраховці.

2.6.3. Учасник, який супроводжує, повинен тримати вірьовку в руках (руці). Бухта супроводжуючої вірьовки або запас розправленої вірьовки має знаходитися позаду його рук.

2.6.4. Кріплення супроводжуючої вірьовки до учасника, якого супроводжують, в зблоковану ІСС в будь-якому місці блокування або в вус самостраховки, що виходить з блокування або прикріплений до нього.

Супроводжуючу мотузку може бути закільцьовано. При цьому вона повинна проходити через опори на ВД та ЦД етапу.

2.6.5. При транспортуванні потерпілого по навісних переправах (етапи 1-3) у ношах (коконі) супроводжуючі та страхувальні мотузки закріплюються окремими карабінами до карабінів підвіски нош (кокона) на перила або до петель, до яких приєднані ці карабіни.

Транспортування вантажу, спорядження

2.7.1. Якщо на будь-якому етапі вантаж транспортується окремо від учасника, то повинно контролюватися його переміщення вірьовкою, яка закріплена на цільовій та/або вихідній ділянках етапу. На етапах, що мають перепад висот, швидкість переміщення вантажу (спорядження) має контролюватися зверху або контролююча вірьовка проходить через верхній ПС. Це не стосується зняття чи скидання розправлених вірьовок.

Перекидання спорядження (крім вірьовок, які закріплені) через ділянку перешкоди заборонено. Використання перекинутого спорядження не дозволяється.

2.7.2. Будь-яке спорядження, яке не має контролю з цільової та/або вихідної ділянки і при падінні потрапило за обмежувальну лінію або у воду на водних етапах, вважається втраченим.

2.7.3. Транспортування вантажу заборонено:

- учасникам, які проходять на командній страховці етапи (частину етапу): підйом по скелях (при нижній командній страховці), переправа вбрід або вплав, переправа по колоді, траверс скельної ділянки;

- усім учасникам при подоланні навісних переправ;

- потерпілому; учаснику, що несе потерпілого (при індивідуальному транспортуванні); супроводжуючому при підйомі та спуску потерпілого;

- на ношах із потерпілим (дозволяється покласти потерпілому під голову одну мотузку або рюкзак з м’якими речами чи однією мотузкою);

- усім учасникам при подоланні водних етапів при швидкості течії більше 2,5 м/сек (або за умовами етапу). При цьому вантаж транспортується по перилах. При меншій швидкості течії рюкзаки транспортуються з розслабленими лямками та розстібнутим поясним та грудним ременем.

2.7.4. Умовами особистих змагань може бути передбачена можливість та порядок транспортування вантажу разом із учасником.

2.7.5. При роботі в небезпечній зоні на етапах з перепадом висот вантаж та/або спорядження (не задіяне в організації подолання етапу) повинне бути на учасниках (в руці чи на собі) або закріплене за допомогою засобів страховки до вантажних чи локальних опор.

2.7.6. Забороняється волочіння вантажу, мотузок між етапами, якщо інше не обумовлено Умовами.

Наведення переправ

2.8.1. Наведення основної мотузки для переправи чи перил здійснюється будь-яким способом. Забороняється використання для кріплення поліспасту при натягуванні переправ пристроїв із гострими зубцями (жумарів, «кролів», та т.п.) та одинарних схоплюючих вузлів, а також наведення переправи за допомогою інших технічних засобів (домкрат, гаки відкритого типу тощо).

2.8.2. Сила натягування вірьовки перил поліспастом не повинна перевищувати небезпечної межі (6 кН). З метою дотримання безпеки дозволяється натягування вірьовки:

- через одинарний поліспаст (2:1) – п’ятьма учасниками;

- через полуторний поліспаст (3:1) – чотирма учасниками;

- через подвійний поліспаст (4:1) – трьома учасниками.

Застосування поліспастів більш високого рівня або складних поліспастів не допускається. Натягування перил через подвійний поліспаст п’ятьма учасниками допускається за умови, що поліспастом будуть натягуватись одночасно дві перильні вірьовки і поліспаст буде закріплено до схоплюючого вузла (пристрою), який одночасно затискає обидві перильні вірьовки.

2.8.3. До початку руху учасників на етапі всі додаткові елементи системи натягування переправи, які несуть навантаження, повинні бути знятими. Елементами, що несуть навантаження, можуть бути тільки карабіни та основна мотузка (в тому числі і командні поліспастові петлі). Остаточне кріплення перил на момент початку переправи учасників здійснюється вузлами, які підстраховано вузлом з групи провідників з карабіном.

При кріпленні перил вузлами, що не перераховані в Настановах, довжина петлі, що може проскочити через такий вузол, не повинна бути більшою за 50 см.

2.8.4. Команда наводить подвійну перильну вірьовку. Для підстраховки дій учасників суддівська колегія має право наводити суддівські перила страховки, забезпечивши можливість їх навантаження тільки у випадку зриву учасника. При цьому Умовами змагань може бути дозволено наведення одинарної перильної командної вірьовки.

2.8.5. Команді при проходженні етапу забороняється розрізати вузли й обрізати навішені основні мотузки. В особливому випадку, з дозволу судді етапу, допускається зрізати на етапі мотузки, якщо в команди закінчився контрольний (заданий) час проходження й неможливо іншим способом зняти спорядження.

2.8.6. При незадовільному стані переправи (провис, ослаблення кріплення на опорах), внаслідок якого відбувається занурення учасника у воду, небезпечне зачіпання рельєфу або виступаючих предметів – наступний учасник може переправлятися тільки після перетягування переправи (вузол кріплення переправи повинен бути перев’язаний).

Розділ 3. Застосування та експлуатація спорядження на змаганнях з пішохідного туризму

На змаганнях із пішохідного туризму повинно застосовуватися спорядження, що відповідає вимогам безпеки учасників, суддів та глядачів. Експлуатація спорядження повинна проводитися відповідно до рекомендацій виробника.

Відповідно до п.3.13.4.15 Правил відповідальність за якість і безпечне використання спорядження, що використовується на змаганнях з пішохідного туризму, покладається на представника команди та/або самих учасників.

Під час проходження дистанції (від старту до фінішу) учасники повинні перебувати в індивідуальній страхувальній системі, касці, одязі, що закриває лікті та коліна, та у взутті.