Етап 16 «Транспортування потерпілого»



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Етап 16 «Транспортування потерпілого»



Транспортування умовно потерпілого (далі потерпілого) здійснюється по пересіченій місцевості або по технічних етапах, на яких може бути дотримана безпека транспортування.

Порядок транспортування потерпілого (на ношах, у коконі, з супроводжуючим чи без нього тощо) визначається Умовами.

Виготовлення засобів для транспортування потерпілого може включатися в етап або бути окремим етапом.

Можливість надання допомоги потерпілим визначається Умовами залежно від характеру та тяжкості умовної травми.

Транспортування потерпілого по пересіченій місцевості може здійснюватися способом, визначеним Умовами. Допускається підміна транспортуючого.

Транспортування вантажу та спорядження на ношах (крім передбаченого п.2.7.3), потерпілому, учаснику, який несе потерпілого (у випадку індивідуального транспортування), або супроводжуючому при транспортуванні на підйомі чи спуску заборонено.

Укладання та зняття потерпілого на ноші здійснюється відповідно до умовної травми. При легкій травмі («активний потерпілий») може сам лягти на ноші чи встати з нош, при тяжкій травмі («пасивний потерпілий») двоє учасників піднімають потерпілого, а третій підводить (виймає) під (з-під) нього ноші.

Ноші повинні переноситися по місцевості не менше ніж двома учасниками команди. Необхідність супроводжуючого учасника визначається Умовами змагань. Супроводжуючий учасник повинен знаходитися поруч із ношами (на відстані, яка дозволяє контролювати стан потерпілого й тримати в полі зору обличчя потерпілого).

Ноші повинні транспортуватися так, щоб на похилих ділянках маршруту голова потерпілого знаходилася вище ніг. На горизонтальних ділянках положення потерпілого головою вперед.

Під час транспортування на ношах на будь-якому етапі потерпілий повинен бути прикріплений до них в трьох точках (грудина, стегна, ноги) мотузками, які зафіксовані до жердин для попередження перевертання потерпілого на зворотну сторону нош.

Для виготовлення нош використовуються:

- дві повздовжні (2,5 – 3м) жердини;

- три поперечні (0,6 – 1м) жердини;

- мотузка допоміжна або основна, штормівки (не менше двох) чи спеціальний чохол (полотнище), зшитий із міцної тканини тощо.

Чохол (полотнище) повинен бути допущений ГСК або технічною комісією.

Крайні поперечні жердини прив'язуються до повздовжніх жердин зверху, а середня – знизу (на відстані 20-50 см від поперечної жердини зі сторони голови).

При виготовленні нош повинно бути забезпечено не менше двох обертів навколо кожної жердини, якщо використовується основна мотузка, і трьох обертів, якщо використовується допоміжна мотузка. Для зв’язування використовуються вузли відповідного призначення, передбачені Настановами.

Ноші повинні бути обладнані натягнутими діагоналями (мотузка діаметром не менше 6мм), які закріплюються до внутрішніх кутів каркасу нош.

Якщо ноші в'яжуться з мотузок, кріплення їх до повздовжніх жердин здійснюється за допомогою вузлів «стремено» або напівсхоплюючих, відстань між якими повинна бути до 20см.

Якщо ноші виготовляються зі штормівок, то повздовжні жердини повинні бути протягнуті через рукави, які вивернуті всередину. Всі ґудзики та блискавки повинні бути застібнуті. Застібки повинні знаходитися на нижній стороні нош.

Носилки повинні бути зав’язані відповідно до зросту потерпілого (голова та гомілки можуть лежати на крайніх поперечинах).

М’які ноші (кокон) виготовляються з основної мотузки. Допускається будь-який спосіб виготовлення, описаний у методичній літературі. Кількість витків повинна відповідати зросту потерпілого. Відстань між витками до 20см. Потерпілий транспортується в спальному мішку та/або на килимку.

Кріплення кокону до жердини, транспортної мотузки, перил здійснюється не менше ніж у трьох точках за петлі кокону (плечі, стегна, коліна).

Для транспортування потерпілого з супроводжуючим по технічних етапах використовується бухта мотузки, рюкзак, спеціально пошита петля (яка повинна бути допущена ГСК чи технічною комісією). Потерпілий повинен сидіти в петлі за спиною супроводжуючого, якому ця петля одягнена на плечі. Пристрій для транспортування потерпілого повинен легко одягатися та зніматися при необхідності. Використовувати для перенесення страхувальну систему (прикріплювати до неї) супроводжуючого або потерпілого забороняється.

Супроводжуючий учасник та потерпілий при транспортуванні по технічних етапах повинні бути з’єднані між собою коротким вусом.

Підйом або спуск потерпілого з супроводжуючим проводиться на подвійній транспортній (опорній) мотузці (на спуску – з використанням гальмівного пристрою).

Під час спуску потерпілого на схилах стрімкістю більше 50º на транспортній вірьовці працює учасник, дві руки якого знаходяться до гальмівного пристрою.

Транспортна мотузка підстраховується схоплюючим вузлом з подвійного репшнура або технічним пристроєм, допущеним ГСК. Гілки подвійної транспортної мотузки повинні бути з’єднані вузлом, а кінці (довжина не більше 1м), що виходять із нього, закріплюються до супроводжуючого і потерпілого у зблоковані системи. Можливе використання «краба» (два вуса зі спільним вузлом), який одинарними кінцями кріпиться до супроводжуючого і потерпілого, а до здвоєного вузла кріпиться карабіном подвійна транспортна мотузка або вона проходить через цей карабін при виконанні прийому «довгий поліспаст» (рухомий блок).

При кріпленні кінця транспортної (опорної) мотузки до потерпілого та/або супроводжуючого не в грудину повинна бути забезпечена його фіксація схоплюючим вузлом (від перекидання). Кінець транспортної (опорної) мотузки повинен бути закріплений за відповідну точкову вантажну опору.

Потерпілий забезпечується командною страховкою, супроводжуючий забезпечується суддівською страховкою або навпаки.

При транспортуванні потерпілого на ношах по перилах (переправі) використовують ”павук”, який складається з 4 вусів та з'єднувальної мотузки (1,5-2м). Вуса повинні бути закріплені до внутрішніх кутів каркасу нош. Два вуси повинні бути прикріплені до перил одним карабіном біля голови, два вуси одним карабіном біля ніг. Два карабіни, якими вуси прикріплені до перильної мотузки, мають бути скріплені між собою з’єднувальною мотузкою.

При транспортуванні потерпілого на ношах (в коконі) потерпілий повинен бути прикріплений до перильної мотузки коротким та до верхньої (суддівської) перильної страховки довгим вусом самостраховки.

При прикріпленні нош (кокону) з потерпілим до перил навісних переправ спочатку приєднується карабін, яким з’єднані вуси (карабін) біля голови потерпілого, а потім карабін, яким з’єднані вуси (карабін) біля ніг потерпілого. Зняття нош (кокону) з потерпілим із перил навісних переправ здійснюється в зворотному порядку.

Потерпілий переправляється так, щоб на похилих перилах голова була вище ніг, на горизонтальних перилах положення потерпілого довільне.

Потерпілий, який транспортується по навісній переправі, забезпечується супроводжуючою мотузкою з обох берегів.

На крутопохилій переправі страховка потерпілого здійснюється так само, як усіх учасників, та він додатково забезпечується супроводжуючою мотузкою з цільової ділянки етапу.

При транспортуванні потерпілого по навісних переправах у ношах (коконі) супроводжуючі та страхувальні мотузки закріплюються відповідно до п.2.6 розділу 2.

При транспортуванні потерпілого на ношах (в коконі) на етапах спуск, підйом вуси ”павука” з’єднуються одним карабіном. Коротка з'єднувальна мотузка не застосовується. Потерпілий приєднується до з’єднання вусів ”павука” своєю короткою самостраховкою. Супроводжуючий та потерпілий повинні бути з’єднані між собою коротким вусом самостраховки. При цьому один кінець транспортної мотузки кріпиться до з’єднання вусів ”павука”, інший кінець – до супроводжуючого. Ноші повинні розміщуватися перед супроводжуючим між ним та схилом на рівні поясу – грудей супроводжуючого.

Підйом учасника (потерпілого або непотерпілого) способом «нога-нога» («груди-нога») здійснюється за допомогою двох одинарних мотузок, кожна з яких закріплена на ПС. Кожна мотузка між учасником, якого підіймають, та карабіном на ПС на ЦД етапу підстраховується схоплюючим вузлом чи пристроєм для самостраховки (жумар, мінітрекшн та інші). На нижніх кінцях мотузки виготовляються петлі з вузлів стремено або вісімка, куди потерпілий вставляє ступні ніг, або, при підйомі «груди-нога», одна з підйомних мотузок кріпиться в грудну частину ІСС. Можливе використання окремих петель із стропи, з’єднаних з підйомними мотузками. Учасник, якого піднімають, має бути забезпечений противідкидною системою (наприклад, підйомні мотузки проходять через грудний карабін потерпілого). Учасник, якого піднімають, повинен бути забезпечений верхньою командною страховкою. Підйом учасника відбувається почерговим підйомом ніг (ноги та тулуба при способі груди-нога) з почерговою фіксацією підйомних мотузок.

Спуск «самовипуском» використовується в змаганнях зв'язок. Спуск здійснюється за допомогою двох основних мотузок, кінці яких зв’язані вузлом вісімка, разом або окремо. В зв’язаний кінець мотузок потерпілий та супроводжуючий приєднуються за допомогою коротких вусів самостраховки. Ці вуса можуть бути продовженням спускових мотузок. Спускові мотузки проходять через ЗСК на ВД етапу та гальмівний пристрій на супроводжуючому. Інші кінці спускових мотузок повинні бути закріплені на супроводжуючому в будь-якій точці блокування ІСС. Спускова подвійна мотузка підстраховується схоплюючим вузлом з подвійного репшнура або технічним пристроєм, допущеним ГСК, який приєднується до грудної частини ІСС супроводжуючого. Потерпілий і супроводжуючий з’єднані між собою коротким вусом самостраховки. Потерпілий забезпечується суддівською страховкою.

Підйом або спуск потерпілого без супроводжуючого проводиться на одинарній транспортній (опорній) мотузці з підстраховкою одинарним схоплюючим. Інші вимоги аналогічні підйому або спуску з супроводжуючим.

Підйом потерпілого з двома супроводжуючими може використовуватись як при легких травмах потерпілого так і при важких травмах потерпілого (ноші, кокон). У випадку легкої травми транспортування потерпілого відбувається на жердині, бухті або спеціально пошитій петлі (яка повинна бути допущена ГСК чи технічною комісією). Супроводжуючі повинні знаходитись по обидва боки відносно потерпілого (нош, кокона), забезпечувати відсутність чіпляння потерпілого (нош, кокона) за рельєф. Супроводжуючі повинні бути забезпечені командною страховкою або самостраховкою. Інші вимоги аналогічні підйому або спуску з супроводжуючим.

Підйом потерпілого з тріщини є комплексом етапів навісна переправа та підйом потерпілого. Застосовується у випадку легких травм потерпілого, після підйому потерпілий повинен сам приєднати себе до переправи. Для підйому команда наводить переправу, за умовами може переправлятись на інший берег. Після наведення переправи відбувається підйом потерпілого. Для підйому команда організовує посередині переправи нерухомий пункт страховки, через який проходять всі страхуючи та транспортні мотузки. Під час підйому потерпілий, страхувальні та підйомні мотузки не повинні торкатися схилів, тріщини, тобто мотузки від ПС на будь-якому березі повинні горизонтально проходити до ПС по центру переправи, а далі вертикально до потерпілого. Умовами визначається як до потерпілого потрапляють підйомні мотузки та на який берег команда має переправити потерпілого. Потерпілий забезпечується верхньою командною страховкою. Підйом та страховка потерпілого відбувається з будь-якого берега, де є відповідні опори. Під час переправи потерпілий забезпечується супроводженням з обох берегів. Умовами можливо задати іншу тактику долання цього варіанту «транспортування потерпілого»



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.232.99 (0.011 с.)