З проведення змагань з пішохідного туризму

Настанови

З проведення змагань з пішохідного туризму

 

Вступ

 

Основною метою розробки цих Настанов є сприяння підвищенню безпеки на змаганнях із пішохідного туризму, визначення єдиного підходу до подолання перешкод, дотримання безпеки учасників, суддівства і критеріїв оцінки дій спортсменів при визначенні результатів, спорядження, яке може застосовуватись, і порядок його використання та експлуатації.

Відповідно до п.3.13.1.10. Правил змагань зі спортивного туризму, затверджених Центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту від 24 квітня 2008 року (надалі – Правила) дані Настанови є обов’язковими для виконання учасниками, представниками та суддями на змаганнях із пішохідного туризму.

Розділ1. Визначення термінів, що використовуються в Настановах

Вантаж – рюкзак, контейнер і спорядження, що транспортується в них; вірьовка (частина вірьовки, що закріплена до учасника) товщиною не менше 6 мм, довжиною не менше 10 м, дві і більше основних вірьовки довжиною не менше 6 м, кінці яких не закріплені на вихідній та/або цільовій ділянках етапу; третя вірьовка прикріплена до учасника, що рухається з нижньою командною страховкою, (навіть якщо кінець її закріплений на вихідній ділянці етапу); контрольний вантаж, якщо він передбачений Умовами змагань.

Вихідна ділянка етапу (ВД) – ділянка етапу, з якої починається подолання перешкоди.

Вірьовка (мотузка) допоміжна – вірьовка, яка має діаметр не менше 6 мм і розривне навантаження не менше 4 кН.

Вірьовка (мотузка) основна – вірьовка, яка має діаметр не менше 10 мм і розривне навантаження не менше 18 кН.

Водні етапи – етапи, на яких учасники долають реальну або умовну водну перешкоду.

Гірські (скельні) етапи – етапи, на яких учасники долають перешкоди, пов’язані з перепадом висот (схили, скелі різної стрімкості, яри, каньйони тощо) і не пов’язані з подоланням реальної або умовної водної перешкоди.

Ділянка перешкоди (ДП) – ділянка етапу, на якій знаходиться власне перешкода, навколо якої організовано етап.

Ділянка перил – частина перил, яка знаходиться між двома точками їх жорсткого закріплення або з одного боку від закріплення при вільному іншому кінці (зав’язаний вузол).

Зона етапу безпечна (БЗ) – визначене місце (територія) на етапі, де учасник має право перебувати без страховки та самостраховки.

Зона етапу небезпечна (НЗ) – визначене місце (територія) на етапі, на якому учасник зобов’язаний бути забезпечений страховкою або самостраховкою.

Зрив – неконтрольований рух, переміщення, падіння, втрата контакту з опорою (вірьовкою, колодою, жердиною, рельєфом) з навантаженням суддівської або командної страховки; відсутність точок опори на рельєфі.

Коридори руху дистанції – це визначені на місцевості ділянки, у межах яких повинен здійснюватись рух учасників по дистанції між етапами.

Кут охвату – центральний кут між вхідною і вихідною точками контакту вірьовки й поверхні опори, яку вірьовка огинає.

Опори вантажні (ВО) – опори, які можуть бути використані для одночасної страховки, самостраховки будь-якої кількості учасників; одночасного виконання кількох функцій, крім кріплення перил, які наводяться з застосуванням поліспастових систем.

Опори локальні (ЛО) – опори, які можуть бути використані для страховки, самостраховки, проміжної страховки лише одного учасника, виконання лише однієї функції.

Опори поліспастові (ПО) – опори, які можуть бути використані для закріплення поліспастових систем; перил, що натягуються за допомогою поліспасту; опорних (транспортних) вірьовок при спуску чи підйомі потерпілого з супроводжуючим. Можуть бути використані як вантажні чи локальні опори, якщо не застосовуються за призначенням.

Пункт проміжної страховки (ППС) – це поодинока локальна опора на ділянці перешкоди між двома пунктами страховки, яка виконує допоміжну функцію при організації страховки першого та/або останнього учасника. З ППС не допускається організація страховки учасника, що рухається на етапі, закріплення перил для руху або самостраховка учасників, організація транспортування потерпілого, вантажу.

Пункт страховки (ПС) – визначене суддями місце для організації самостраховки та/або динамічної страховки і обладнане відповідною для цього кількістю опор.

Страховка – система заходів, спрямованих на запобігання можливості тяжких наслідків у результаті падіння учасника з висоти, неконтрольованого або небажаного переміщення, потрапляння в загрозливе становище або в небезпечні для життя умови середовища (вода, сніг, заклинювання в тисняві тощо).

Страховка динамічна – страховка за допомогою вірьовки, гальмівне зусилля на якій контролюється іншим учасником (верхня, нижня страховка).

Страховка верхня – різновид динамічної страховки, при якому остання опора в ланцюгу страховки знаходиться вище точки кріплення страхувальної вірьовки до учасника, якого страхують. Можливість динамічного ривка при постійно натягнутій страховці виключена.

Страховка нижня – різновид динамічної страховки, в якому остання опора в ланцюгу страховки знаходиться на одному рівні або нижче за точку кріплення страхувальної вірьовки до учасника, якого страхують.

Страховка (самостраховка) статична – страховка, яка забезпечує безпосереднє пряме жорстке кріплення учасника до точкової опори (гак, петля, дерево тощо) або перил (схоплюючим вузлом чи технічним пристроєм у тому числі).

Технічна підготовленість – вміння команди (учасника) за визначений умовами час долати дистанцію (етап) з дотриманням безпеки та з використанням технічних прийомів та/або спеціального спорядження.

Цільова ділянка етапу (ЦД) – ділянка етапу, якої необхідно досягти після подолання ділянки перешкоди.

Розділ2. Загальні вимоги до подолання етапів та організації страховки

Початок та закінчення роботи на етапі

2.1.1. Початком роботи на етапі є перетинання лінії старту, а за її відсутності – використання (торкання) учасником або командним спорядженням суддівського обладнання або початок руху через ділянку перешкоди на етапі.

2.1.2. Закінченням роботи на етапі є вихід усіх учасників разом з вантажем та спорядженням за лінію фінішу (при її відсутності – досягнення цільової ділянки та звільнення суддівського обладнання) або по команді капітана, якщо всі учасники досягли цільової ділянки і не мають контакту з суддівським обладнанням етапу.

Початок та закінчення руху на етапі

2.2.1. Початком руху на етапі є:

1) зняття з перил (петлі) самостраховки на етапах, де вони передбачені на вихідній ділянці;

2) перетинання контрольної лінії (вертикальної проекції контрольної лінії на перила) на етапах без перил (петлі) самостраховки на вихідній ділянці.

2.2.2. Закінченням руху на етапі є:

1) кріплення карабіну учасника до перил (петлі) самостраховки на етапах, де вони передбачені на цільовій ділянці;

2) перетинання контрольної лінії (вертикальної проекції контрольної лінії на перила) на етапах без перил (петлі) самостраховки на цільовій ділянці.

2.2.3. При перевищенні командою (учасником) заданого часу етап вважається подоланим тими учасниками (потерпілим), які закінчили рух на ньому.

Організація супроводження

2.6.1. Для учасників, що рухаються по переправах (етапи 1, 2, 10 – 13), останнього учасника на крутопохилій переправі вниз та для транспортування потерпілого на ношах (у коконі) по навісних переправах обов’язкова наявність супроводжуючої вірьовки. На переправах за допомогою підвішеної вірьовки (маятником) наявність супроводження визначається Умовами. Супроводження може здійснюватися допоміжною вірьовкою.

2.6.2. Супроводжуюча вірьовка повинна бути закріплена там, звідки здійснюється супроводження, на точковій опорі або до учасника, який перебуває на самостраховці.

2.6.3. Учасник, який супроводжує, повинен тримати вірьовку в руках (руці). Бухта супроводжуючої вірьовки або запас розправленої вірьовки має знаходитися позаду його рук.

2.6.4. Кріплення супроводжуючої вірьовки до учасника, якого супроводжують, в зблоковану ІСС в будь-якому місці блокування або в вус самостраховки, що виходить з блокування або прикріплений до нього.

Супроводжуючу мотузку може бути закільцьовано. При цьому вона повинна проходити через опори на ВД та ЦД етапу.

2.6.5. При транспортуванні потерпілого по навісних переправах (етапи 1-3) у ношах (коконі) супроводжуючі та страхувальні мотузки закріплюються окремими карабінами до карабінів підвіски нош (кокона) на перила або до петель, до яких приєднані ці карабіни.

Наведення переправ

2.8.1. Наведення основної мотузки для переправи чи перил здійснюється будь-яким способом. Забороняється використання для кріплення поліспасту при натягуванні переправ пристроїв із гострими зубцями (жумарів, «кролів», та т.п.) та одинарних схоплюючих вузлів, а також наведення переправи за допомогою інших технічних засобів (домкрат, гаки відкритого типу тощо).

2.8.2. Сила натягування вірьовки перил поліспастом не повинна перевищувати небезпечної межі (6 кН). З метою дотримання безпеки дозволяється натягування вірьовки:

- через одинарний поліспаст (2:1) – п’ятьма учасниками;

- через полуторний поліспаст (3:1) – чотирма учасниками;

- через подвійний поліспаст (4:1) – трьома учасниками.

Застосування поліспастів більш високого рівня або складних поліспастів не допускається. Натягування перил через подвійний поліспаст п’ятьма учасниками допускається за умови, що поліспастом будуть натягуватись одночасно дві перильні вірьовки і поліспаст буде закріплено до схоплюючого вузла (пристрою), який одночасно затискає обидві перильні вірьовки.

2.8.3. До початку руху учасників на етапі всі додаткові елементи системи натягування переправи, які несуть навантаження, повинні бути знятими. Елементами, що несуть навантаження, можуть бути тільки карабіни та основна мотузка (в тому числі і командні поліспастові петлі). Остаточне кріплення перил на момент початку переправи учасників здійснюється вузлами, які підстраховано вузлом з групи провідників з карабіном.

При кріпленні перил вузлами, що не перераховані в Настановах, довжина петлі, що може проскочити через такий вузол, не повинна бути більшою за 50 см.

2.8.4. Команда наводить подвійну перильну вірьовку. Для підстраховки дій учасників суддівська колегія має право наводити суддівські перила страховки, забезпечивши можливість їх навантаження тільки у випадку зриву учасника. При цьому Умовами змагань може бути дозволено наведення одинарної перильної командної вірьовки.

2.8.5. Команді при проходженні етапу забороняється розрізати вузли й обрізати навішені основні мотузки. В особливому випадку, з дозволу судді етапу, допускається зрізати на етапі мотузки, якщо в команди закінчився контрольний (заданий) час проходження й неможливо іншим способом зняти спорядження.

2.8.6. При незадовільному стані переправи (провис, ослаблення кріплення на опорах), внаслідок якого відбувається занурення учасника у воду, небезпечне зачіпання рельєфу або виступаючих предметів – наступний учасник може переправлятися тільки після перетягування переправи (вузол кріплення переправи повинен бути перев’язаний).

Етап 7 «Траверс схилу»

Етап організується на схилах стрімкість до 50°, які можна долати без командної страховки. Умови змагань обумовлюють необхідність використання альпенштоку або льодорубу для самостраховки. Учасники долають ділянку перешкоди, не рухаючись один над одним. Альпеншток (льодоруб) має знаходитися вище учасника по схилу та утримуватися учасником двома руками. Альпеншток (льодоруб) має бути прикріплений до учасника.

Етап 9 «Спуск по схилу»

Всі учасники спускаються по наведеній перильній мотузці. При обладнанні етапу ЗСК кріплення перильної мотузки жорстке (карабін або вв’язаний вузол у суддівський карабін) для всіх, крім останнього; при кріпленні до опори (дерева) дозволяється карабінна удавка для всіх учасників.

Спуск може здійснюватися в залежності від стрімкості схилу:

- з самостраховкою схоплюючим вузлом на схилах до 500;

- з використанням спускових пристроїв на перильній мотузці з верхньою командною страховкою або самостраховкою схоплюючим вузлом чи затискачем на схилах більше 500.

Положення спускової вірьовки відносно учасника – довільне. Забороняється спуск спиною до схилу (грудьми вниз). Можливість паралельного спуску двох учасників визначається Умовами. При цьому учасники не повинні знаходитись один над одним.

Етап 18 «Рух по жердинах»

Кількість жердин повинна бути не меншою ніж по одній на двох учасників команди. Використання жердини, як опори на рельєф, не дозволяється.

Етап 19 «Рух по купинах»

Довжина етапу не більше 20 м, а відстань між купинами – до 1,5 м. Етап рекомендується для дистанційІ та ІІ класів.

Етап 20 «В’язання вузлів»

Залежно від Умов вузли в’яже кожний учасник окремо або вся команда. Вузли повинні бути розправленими, затягнутими, не мати перекручень вірьовок. Всі вузли поділяються на наступні групи (праворуч від назви вузла вказано кількість контрольних вузлів):

Вузли для зв’язування вірьовок однакового діаметру
1.	Прямий
2.	Ткацький
3.	Грепвайн	-
4.	Зустрічний	-
5.	Зустрічна вісімка	-
Вузли для зв’язування вірьовок різного діаметру
6.	Академічний
7.	Брамшкотовий
Провідники
8.	Провідник – вісімка	-
9.	Серединний провідник	-
10.	Подвійний провідник	-
Вузли для кріплення вірьовки до опори
11.	Булінь
12.	Удавка
13.	Стремено
14.	Провідник одним кінцем
15.	Штик
Схоплюючі вузли
16.	Схоплюючий	-
17.	Австрійський схоплюючий	-
18.	Схоплюючий Бахмана	-
Вузли для організації страховки
19.	УІАА	-
20.	Гарда	-

Контрольний вузол (звичайний або напівгрейпвайн) в’яжеться навколо вірьовки. Довжина кінця, що виходить з вузла (в т.ч. і контрольного), повинна бути не меншою 5 см.

Настанови

з проведення змагань з пішохідного туризму

 

Вступ

 

Основною метою розробки цих Настанов є сприяння підвищенню безпеки на змаганнях із пішохідного туризму, визначення єдиного підходу до подолання перешкод, дотримання безпеки учасників, суддівства і критеріїв оцінки дій спортсменів при визначенні результатів, спорядження, яке може застосовуватись, і порядок його використання та експлуатації.

Відповідно до п.3.13.1.10. Правил змагань зі спортивного туризму, затверджених Центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту від 24 квітня 2008 року (надалі – Правила) дані Настанови є обов’язковими для виконання учасниками, представниками та суддями на змаганнях із пішохідного туризму.