Конституційно-правові основи суспільного ладу

Основною складовою конституційного ладу є суспільний лад. По суті суспільний лад України — це передбачена Конституцією та законами України загальнонаціональна система суспільних відносин (організаційних і функціональних), зумовлена внутрішніми та зовнішніми факторами (політичними, економічними, соціальними, духовними, історичними, географічними, національними тощо), за змістом — це система політичних, економічних, соціальних, духовних та інших суспільних відносин (в усіх основних сферах життя та діяльності суспільства), їх подальшого взаємо-узгодженого позитивного розвитку, за формою — це система організаційних і функціональних форм усіх сфер життя та діяльності суспільства.

Якщо організація і діяльність держави, органів державної влади та інших її інститутів повинні регулюватися Конституцією й законами України всебічно та повно, то організація і діяльність суспільства повинні закріплюватися мінімально. Адже Конституція України проголошує свободу (багатоманітність) політичного, економічного та ідеологічного життя суспільства, максимально можливе невтручання в життя і діяльність особи й суспільства.

В літературі у більшості випадків йдеться про громадянське суспільство. Просте це поняття не обґрунтоване. Енциклопедичні джерела трактують суспільство в широкому розумінні, як сукупність форм сумісної діяльності людей, що склались історично.

Основою суспільства є людина. Вона визначає поняття суспільство. Людина, народжуючись, має певні права, тобто природні права. З метою вираження, реалізації та захисту цих прав люди, їх окремі групи об’єднуються. Суспільство виникає і розвивається на основі співпраці.

Соціально-організоване суспільство – це сфера приватних інтересів, система суспільних інституцій (об’єднань, партій, рухів, спілок) за представництвом яких, задовольняються різні, зумовлені історичним етапом розвитку суспільства, інтереси індивідів та їх груп.

Діяльність громадських об’єднань є важливим етапом розвитку демократії, держава не може без них нормально функціонувати, розвиватись. Їх вплив на державу виявляється в процесі формування представницьких органів влади і місцевого самоврядування, контролю за їх роботою.

Держава – одна з форм організації суспільства.

Організаційними формами об’єднання громадян є об’єднання громадян, політичні партії, органи самоорганізації населення. Унаслідок взаємодії з громадськими об’єднаннями змінюються зв’язки держави з народом. Через своїх представників громадські об’єднання беруть участь у формуванні та формулюванні волі народу. Під час формування волі народу в процесі загальної взаємодії людей узгоджуються різноманітні ідеї та інтереси, створюються політичні єдності. Цим долається відмінність держави і суспільства, відбувається їх взаємодія. Держава – це політико-правова організація суспільства.

 

Поняття конституційного ладу

Конституційний лад визначається:

- по-перше, як фактична конституція3 або цілісна система ос­новних політико-правових, економічних і соціальних відносин, які встановлюються й захищаються конституцією та іншими консти­туційно-правовими (державно-правовими) нормами4;

- по-друге, як певний спосіб (форма) організації держави, якого (яку) закріплено в його конституції1;

- по-третє, як такий стан відносин (або порядок), що характе­ризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці й право­свідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв'язків між людиною, громадянським суспільством і державою2 або як уста­новлені конституційним правом взаємовідносини між людиною, народом, суспільством і державою, що покликані забезпечити ви­знання та захист прав і свобод людини і громадянина, народовлад­дя, громадянського суспільства і демократичної держави'3. При цьому під конституційною державою розуміється держава, що ха­рактеризується, по-перше, обмеженістю (підпорядкованістю) державної влади правом і народним суверенітетом, по-друге, забезпе­ченням такої обмеженості відповідними гарантіями4.

Останній підхід до розкриття значення поняття «конституційний лад» уявляється вдалішим, оскільки наявність у країні акта, що офіційно називається конституцією держави та який визначає її устрій, ще не свідчить про конституційний характер цієї дер­жави і, відповідно, про наявність конституційного ладу. Поняття конституційного ладу не можна зводити лише до наявності чи відсутності конституції, воно має характеризувати реальну об­меженість держави конституцією, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Тим паче не можна зводити конституцій­ний лад лише до організації держави, навіть якщо ця держава і є конституційною.

Характеристика конституційного ладу передбачає встановлення його співвідношення з такими поняттями, як «державний лад», «громадянське суспільство».

Державний лад - це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами. Державний лад може бути конституційним, якщо мова йде про конституційну державу, тобто державу, яка впливає на суспільний лад правовим шляхом (установлюючи або санкціонуючи правові норми, забезпечуючи їх реалізацію на основі конституції та інших легітимних джерел права), виконує певні обов'язки перед людиною і суспільством, і неконституційним - державний лад тоталітарної держави. Отже, поняття «державний лад» є ширшим від поняття «консти­туційний лад».

Громадянське суспільство - це поняття, яким позначають сис­тему самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, що забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів, для життєдіяльності соціальної і ду­ховної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління.

Система засад конституційного ладу

Конституційний лад України — це закріплена в Конституції форма організації держави і система суспільних відносин, яка охоплює багатогранні аспекти її соціально-економічного, духовного, політичного розвитку.
Засади конституційного ладу - це система вихідних принци­пів організації державної влади в конституційній державі, взаємо­відносин конституційної держави з людиною та інститутами гро­мадянського суспільства. Ці принципи, як зазначається в літерату­рі, визначають і закріплюють основи правового статусу суб'єктів конституційно-правових відносин.
До засад конституційного ладу Конституція України відносить:
- народовладдя (народний суверенітет);
- державний суверенітет і незалежність України;
- республіканську форму правління, яка відповідає вимогам демократії та поділу влад;
- унітарний устрій України;
- визнання людини як найвищої соціальної цінності, утвер­дження і забезпечення її прав і свобод;
- соціальний захист людини;
- статус української мови як державної;
- поділ влади;
- гарантованість місцевого самоврядування;
- політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність;
- вищу юридична силу Конституції України і пряму дію її норм;
- рівність усіх суб'єктів права власності перед законом. Терміном «засади конституційного ладу України» позначають
також загальний конституційно-правовий інститут, що закріп­лює основні принципи організації Української держави, які харак­теризують її як конституційну державу, а також визначає засади і найважливіші принципи взаємовідносин держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.

Україна – суверенна держава

Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, проголошеною 16 липня 1990 року, наша держава є суверенною, національною, яка розвивається в існуючих кордонах, на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

Суверенітет, як атрибут держави – є однією з підвалин забезпечення державної влади і поділу її на законодавчу, виконавчу і судову.

Народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Лише він може визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Це право не може бути узурповане ні владою, ні її органами або посадовими особами.

Із суверенності України випливає і її незалежність. Лише будучи суверенною держава стає незалежною. Держава суверенна і незалежна – головні ознаки держави, без яких вона не може нормально функціонувати.

Суверенітет держави – це верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішній сфері.

Державний суверенітет означає незалежність, верховенство, повноту, загальність влади держави.

Властивості державного суверенітету України:

* установчий характер державної влади;

* територіальна цілісність;

* єдине громадянство;

* державна власність, єдина кредитно-грошова система;

* національні Збройні Сили;

* офіційний статус державної мови;

* наявність державних символів.