Епізоотологія та інфекційні хвороби

Мета – закріпити теоретичні знання і набути навичок роботи з планування, організації та проведення профілактичних і протиепізоотичних заходів, діагностики й лікування тварин, хворих на інфекційні хвороби, а також оздоровлення неблагополучних господарств.

З матеріалів звітності, статистики і епізоотичного журналу управління ветеринарної медицини в районі вивчити епізоотичний стан району, господарства. Скласти епізоотичну карту району. Проаналізувати результати лабораторних досліджень.

Провести епізоотологічне обстеження господарства. Взяти участь в організації і проведенні планових діагностичних досліджень тварин різного виду, проведенні запобіжних, а у випадку виникнення інфекційних хвороб – вимушених щеплень вакцинами, сироватками проти різних інфекційних хвороб. Оформити акти на проведені роботи.

Узяти участь у складанні плану оздоровлення господарства від інфекційних хвороб і реалізації цього плану (проведення клінічного огляду тварин, розподіл їх на групи, ізоляція, лікування хворих, прибирання і знищення трупів, знезараження гною, дезінфекція).

На базі районної державної лабораторії ветеринарної медицини провести прийманням, реєстрацію матеріалу, що надходить на дослідження (бактеріологічне, серологічне тощо для діагностики інфекційних хвороб).

Узяти участь у проведенні профілактичної, поточної, заключної дезінфекції різних об'єктів з врахуванням пори року та характеру збудника інфекції.

Зібрати матеріал для написання курсової роботи.

До звіту додати: епізоотичну карту району, акт обстеження господарства, акти проведення щеплень, діагностичних досліджень, дезінфекції тощо.

 

4. Паразитологія та інвазійні хвороби

Мета – закріпити теоретичні знання з основних принципів постановки діагнозу з інвазійних захворювань, розроблення, планування та здійснення протипаразитарних заходів, методики паразитологічного розтину трупів тварин та птиці.

Студент збирає матеріали про поширення інвазійних хвороб, використовуючи дані ветеринарної звітності за попередні 2–3 роки, епізоотичні журнали і карти, журнали реєстрації стаціонарно та амбулаторно хворих тварин, матеріали державних лабораторій ветеринарної медицини, м’ясопереробних підприємств і забійних пунктів, державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчих ринках, протоколи розтинів тварин і птиці та результати власних досліджень.

Практикант фіксує відомості про умови утримання та годівлі тварин, а також динаміку випадків інвазування тварин, птиці, риб та бджіл. Всебічно вивчає плани протиепізоотичних заходів з інвазійних хвороб у районі та господарствах різних форм власності, набуває навичок складання ветеринарних звітів, планів і графіків щодо проведення протипаразитарних заходів.

У виробничих умовах студент безпосередньо бере участь у проведенні індивідуальних та групових лікувально-профілактичних обробок тварин, дезінвазії тваринницьких приміщень, території ферм і вигулів, організації біотермічного знезараження гною, визначенні ефективності комплексу протипаразитарних заходів у господарстві та районі, складанні актів на проведену роботу.

Надзвичайно важливим під час проходження студентом практики є самостійне (під контролем керівника виробничої практики – лікаря ветеринарної медицини) приймання тварин, заражених гельмінтами, найпростішими, кліщами чи комахами.

З урахуванням конкретних умов господарства скласти річний календарний план профілактичних заходів. За обґрунтування доцільності відповідного заходу вказати на підставі чого (інструкції, рекомендації, настанови) рекомендується його проведення та зазначити очікувані результати від його застосування. Розрахувати передбачувані витрати на антигельмінтики, хіміопрепарати, акарициди та інсектициди (відповідно). Плануючи використання дезінвазантів та молюскоцидів, ураховують площу об'єктів, що будуть оброблені, концентрацію робочих розчинів чи емульсій.

На практиці студент повинен провести серію гельмінтологічних розтинів трупів тварин і птиці (здійснити посмертну діагностику риби та бджіл). В умовах державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчих ринках, м’ясопереробних підприємств, забійних пунктів та державних лабораторій ветеринарної медицини взяти участь у паразитологічній оцінці продуктів забою.

Із зібраних на практиці паразитів практиканти готують макропрепарати, які в наступному ретельно вивчаються з викладачем, а кращі з них використовуються для поповнення паразитологічного музею кафедри.

 

Внутрішні хвороби тварин

Мета – закріпити теоретичні знання та практичні навики з діагностики, лікування і профілактики хвороб внутрішніх органів та хвороб, спричинених порушенням обміну речовин.

Студент ознайомлюється з внутрішніми хворобами тварин, що найчастіше зустрічаються в господарствах різної форми власності (або в окремому господарстві), з планом лікувально-профілактичної роботи служби ветеринарної медицини району і господарства.

Студент звертає увагу на годівлю, визначає якість кормів, проводить аналіз раціону для тварин різного виду, вікових і технологічних груп, визначає загальну забезпеченість тварин поживними речовинами, їх співвідношення, концентрацію поживних і біологічноактивних речовин у 1 кг сухої речовини, структуру раціонів за енергією. За виявлення недоліків дає пропозиції щодо їх усунення. Визначає стан мікроклімату у приміщеннях, якість питної води.

Під керівництвом лікаря ветеринарної медицини студент-практикант бере участь у виконанні діагностичних і лікувально-профілактичних заходів з внутрішніх хвороб тварин. Проводить диспансеризацію, приймання і лікування тварин, систематично контролює годівлю, напування, утримання тварин, знайомиться із станом родильного відділення і профілакторію. Проводить дослідження тварин, виявляє хворих і веде систематичне спостереження за ними.

Студент аналізує кожний випадок захворювання тварин, виявляє причини, спостерігає за перебігом хвороби, виконує комплексні дослідження, спрямовані на уточнення діагнозу, виконує лікування хворих тварин, розробляє і впроваджує профілактичні заходи. За необхідності виконує зондування, катетеризацію, використовує магнітні ловушки. Засвоює техніку приготування і використання різних лікарських форм, методів фізіотерапії, проведення ректального дослідження.

Особливу увагу студент надає вивченню захворювань молодняку, в тому числі новонародженого, проведенню комплексу лікувально-профілактичних заходів, роботі родильних відділень і профілакторію.

Практикант визначає стан обміну речовин у маточного поголів’я і молодняку, звертаючи особливу увагу на приховані форми хвороби. Для уточнення діагнозу відбирає проби крові, сечі, молока, вмісту рубця та шлунка, відправляє їх у державну лабораторію ветеринарної медицини, знайомиться з методиками дослідження та безпосередньо бере участь у їх проведенні. Під час проходження практики в державній лабораторії ветеринарної медицини студент знайомиться з методами біохімічного аналізу крові, сечі, молока.

Студент повинен уміти аналізувати ефективність і економічну доцільність лікувальних заходів, проводити розрахунки економічності тих чи інших заходів щодо профілактики внутрішньої патології.

За аналізу роботи щодо внутрішніх хвороб тварин студент дає її загальну характеристику, стан забезпеченості медикаментами, вітамінами, макро- і мікроелементами, інструментами; наявність та виконання плану профілактичних заходів, проводить аналіз стану документації: журналів для реєстрації хворих тварин і обліку медикаментів, звітної документації.

Після цього проводить аналіз захворюваності й загибелі тварин за поточний рік, у тому числі за період практики, наводить зведену таблицю захворюваності та загибелі тварин за групами хвороб, аналізує причини найпоширеніших хвороб, характеризує їх сезонну і вікову динаміку, методи діагностики, лікування та заходи щодо їх профілактики. За умови лікування тварин з діагнозами, що рідко зустрічаються на практиці, студент детально описує симптоми хвороби і лікування хворих.

Якщо студент проходив практику на птахофабриці, необхідно детально описати технології вирощування і годівлі птиці, ветеринарних обробок, профілактику порушень обміну речовин.

У звіті бажаними є критичні зауваження та побажання щодо покращання роботи з діагностики, профілактики і терапії внутрішніх хвороб сільськогосподарських тварин.

Ветеринарна токсикологія

Мета – закріпити теоретичні знання та практичні навики з діагностики, лікування і профілактики отруєнь.

Студент ознайомлюється з отруєннями тварин, що зустрічаються в господарствах району різної форми власності (або в окремому господарстві), з планом лікувально-профілактичної роботи служби ветеринарної медицини району і господарства.

Студент звертає увагу на наявність токсичних речовин у господарстві, що можуть викликати інтоксикацію тварин (гербіциди, мінеральні добрива, антигельмінтики та ін.), умови їх зберігання та використання.

Під керівництвом лікаря ветеринарної медицини студент-практикант бере участь у лікувально-профілактичних заходах з ветеринарної токсикології, у тому числі проводить відбір проб зерна та грубих кормів для мікотоксикологічного та інших досліджень, аналізує кожен випадок отруєння, виявляє їх причини, спостерігає за перебігом хвороби, виконує комплексні дослідження, спрямовані на уточнення діагнозу, виконує лікування тварин, що отруїлися, розробляє і впроваджує профілактичні заходи.

Студент повинен уміти аналізувати економічну ефективність лікувальних заходів, проводити розрахунки економічності тих чи інших заходів щодо профілактики отруєнь.

За аналізу роботи з ветеринарної токсикології студент дає загальну характеристику: стану наявності токсичних речовин у господарстві, умови їх зберігання та використання; забезпеченість антидотами; проводить аналіз стану документації; наявність та виконання плану токсикологічних досліджень. Після цього проводить аналіз захворюваності й загибелі тварин за поточний рік, у тому числі за період практики, детально аналізує причини отруєнь та описує симптоми і лікування хворих тварин.

У звіті бажаними є критичні зауваження та побажання щодо покращання роботи з діагностики, профілактики і терапії отруєнь.