Зміст видань державного водного кадастру

Розділ перший "Державного водного кадастру" ("Поверхневі води") сформовано з трьох серій:

Серія 1. Каталожні дані. Каталог річок, каналів, озер і водосховищ. Він містить основні відомості про річки, канали, озера і водосховища; гідрографічні та морфометричні характеристики цих водних об'єктів і їхніх водозборів, а також відомості щодо пунктів спостережень за гідрологічним і гідрохімічним режимами водних об'єктів за період спостережень. На першому етапі каталогом ДВК слугував довідник "Ресурси поверхневих вод СРСР" (частина 1 — "Гідрологічна вивченість"), виданий Головним управлінням гідрометеорологічної служби при Раді Міністрів СРСР в 1963-1967 pp. (45 випусків по всій території країни), який містив зазначені вище відомості.
Доповнення з питань вивченості водних об'єктів щорічно публікували в "Довіднику Державного гідрометфонду СРСР" (частина З "Гідрологія суші"), що видавався з 1965 року Головним управлінням гідрометеорологічної служби при Раді Міністрів СРСР.

Каталог селевих басейнів і вогнищ. Він містить основні відомості про селеві басейни і вогнища, їхні гідрографічні, фізико-географічні і геологічні характеристики, а також відомості про активні селі.
Як доповнення до каталогу опубліковано "Атлас селевих явищ" на території СРСР, який містить інформацію про географічне поширення селевих басейнів і явищ (схематичні карти окремих селевих районів).
На першому етапі використовували "Каталог селевих басейнів і вогнищ на території СРСР", виданий у 1960 р. Головним управлінням гідрометеорологічної служби при Раді Міністрів СРСР.

Каталог морів і морських гирл. Каталог містить основні гідрографічні і морфометричні характеристики внутрішніх морів, морських територіальних гирл річок (у тім числі дані про водотоки і водойми, що розташовані в гирлових районах річок), а також відомості щодо пунктів спостережень на морях і в гирлах річок.

Каталог льодовиків. Поділ каталогу льодовиків натоми і випуски цілковито відповідає поділу на томи і випуски видання "Ресурси поверхневих вод СРСР". Оскільки області сучасного зледеніння є не в кожному із 20-ти районів — томів видання "Ресурси поверхневих вод СРСР", каталог льодовиків складено лише на райони, охоплені томами 1, 3, 8, 9, 13-17, 19, 20 цього видання.
Каталог льодовиків налічує інформацію щодо лінійних розмірів і площ кожного льодовика зокрема, його розташування на місцевості відносно басейнів річок, морфологічного типу, експозиції, висоти над рівнем моря.
Залежно від наявності відомостей, подано також дані щодо положення фірнової лінії, площі живлення та абляції, об'єму льоду, площі з моренним покривом тощо.
Окрім морфометричних даних, каталог налічує коротку фізико-географічну характеристику областей зледеніння, деякі відомості про типи і морфологію льодовиків, закономірності їхнього розміщення на території, режим, зміни параметрів та еволюції сучасних льодовиків. В окремих таблицях наведено дані щодо найближчих до льодовиків метеостанцій і гідропостів, щодо експедиційних і стаціонарних досліджень льодовиків, подано бібліографічний опис найважливіших робіт, які налічують відомості про льодовики.
У каталозі подано схеми розташування льодовиків, а також "Список сумарних опадомірних і снігомірних пунктів у районах льодовиків".
Висоту найнижчих і найвищих точок льодовиків визначали за картами, а деякі з них уточнені шляхом барометричного нівелювання.
Тривалий період в якості даного каталогу ДВК використовували "Каталог льодовиків СРСР", що видавали з 1968 року у Головному управлінні гідрометеорологічної служби при Раді Міністрів СРСР спільно з Академією наук СРСР.

Серія 2. Щорічні дані. Щорічні дані про режим і ресурси поверхневих вод суші. Щорічні дані про режим і ресурси поверхневих вод публікує Держкомгідромет, починаючи з матеріалів за 1978 p., як одне з видань другої серії розділу поверхневих вод публікованої частини ДВК.
Щорічник містить дані державного обліку вод і їхнього використання за минулий рік (дані про льодові явища, характерні рівні і витрати води друкують за гідрологічний рік). Це перевірені та опрацьовані результати стандартних гідрологічних спостережень на державних і вгдомчих постах основної гідрологічної мережі (на річках, каналах, озерах і водосховищах), узагальнені дані обліку вод, розраховані характеристики водних ресурсгв і водних балансш.
Видання сформовано з двох частин. У першій частині "Річки і канали" містяться відомості про рівні води, стік води, забори води з водних об'єктів і скиди в них, руслові водні баланси, каламутність води, стік наносів, їхній гранулометричний склад і щільність, температуру води, товщину льоду і висоту снігу та льоду, льодові явища, ресурси поверхневих вод.
В процесі ведення ДВК необхідно розрізняти дві категорії каналів.
- Канали, що з'єднують водні системи або слугують для територіального (міжбасейнового і внутрібасейнового) перерозподілу стоку, розглядаються як водні об'єкти і об'єкти водокористування (штучні річки). Дані спостережень на постах, розташованих на таких каналах, публікуються у відповідних таблицях щорічника так само, як і по річковим постах.
- Канали, за допомогою яких здійснюють забір води із водних об'єктів для безпосереднього використання або використовуються для скидання в них використаних зворотніх вод із зрошуваних полів (стічних вод промпідприємств), розглядаються у розділі поверхневих вод ДВК тільки як забори або скиди води у водні об'єкти. Облік стоку цих каналів і збір інформації здійснюють за програмою обліку використання вод.
Друга частина щорічника "Озера і водосховища" містить відомості про рівні води, просторовий і часовий розподіл температури води, вміст тепла у водній масі, льодові явища, режим вітру і хвилювань, водний баланс водойм, каламутність води і гранулометричний склад наносів у відкритих частинах деяких водосховищ.
Залежно від обсягу матеріалів і терміну їхньої підготовки до друку частини 1 і 2 щорічника публікувались в одній книзі або окремо двома книгами.

Щорічні дані про селеві потоки. Видання містить відомості щодо селевих потоків, які проходили протягом року (дані безпосередніх спостережень на створах і результати польових обстежень).

Щорічні дані про якість поверхневих вод суші. Видання містить відомості щодо хімічного складу води річок, каналів, озер і водосховищ, які раніше публікувалися в гідрологічному щорічнику, а також дані щодо стану забруднення водних об'єктів, які публікували у щоквартальних гідрохімічних бюлетенях.
Дані про хімічний склад поверхневих вод за попередні роки публікували з 1935 до 1975 року в "Гідрологічних щорічниках" у формі таблиці "Хімічний склад води". Дані про хімічний склад води озер і водосховищ за період з 1961 по 1975 роки розміщували в "Матеріалах спостережень на озерах і водосховищах" і в щоквартальних "Гідрохімічних бюлетенях".

У цей період видання ДВК (єдине видання) налічувало дві частини. В першій частині "Річки" публікували результати спостережень на річках за хімічним складом води. Структура цієї інформації налічувала:
1. Схему розташування пунктів спостережень за якістю води.
2. Таблицю 1.1. Список пунктів спостережень за якістю води на річках.
3. Огляд гідрохімічного режиму річок.
4. Таблицю 1.2. Хімічний склад води річок.

У другій частині "Озера і водосховища" публікували результати гідрохімічних спостережень за хімічним складом води на озерах і водосховищах. У структурі цих даних виділяли:
1. Таблиця 2.1. Список пунктів спостережень за якістю води на озерах і водосховищах.
2. Огляд гідрохімічного режиму озер і водосховищ.
3. Таблиця 2.2. Хімічний склад води озер і водосховищ.
4. Додаток.

На території України матеріали компонуються за басейновим принципом у 3 випуски:
- Випуск 1. Басейни Західного Бугу, Дунаю, Дністра і Південного Бугу.
- Випуск 2. Басейн Дніпра.
- Випуск 3. Басейни Сіверського Дінця, річок Криму і Приазов'я.

Щорічні дані якості води призначені для народногосподарських, проектних і науково-дослідних організацій, діяльність яких пов'язана з використанням поверхневих вод, вивченням їхнього хімічного складу.

Щорічні дані про режим та якість води морів і морських гирл річок. Видання містить відомості щодо режиму та якості вод морів і морських гирл річок і складається із двох частин.
У першій частині "Моря" публікують дані стандартних гідрологічних і гідрохімічних спостережень на берегових пунктах та акваторії моря за рівнем і температурою води, льодовими явищами, товщиною льоду, течіями, хвилюваннями, густиною і хімічним складом вод, метеоелементами, а також водні баланси внутрішніх морів.
У другій частині "Морські гирла річок" публікують дані стандартних гідрологічних спостережень за гідрологічним і гідрохімічним режимом і водним балансом гирлових областей річок.
Видання є продовженням опублікованих раніше Головним управлінням гідрометеорологічної служби морських щорічників.

Серія 3. Багаторічні дані. Багаторічні дані про режим і ресурси поверхневих вод. Видання містить щорічні узагальнені за п'ять попередніх років і весь період спостережень характеристики гідрологічного режиму річок, каналів, озер і водосховищ, які публікують у "Щорічних даних про режим і ресурси поверхневих вод суші", а також гідрографічні параметри водозборів річок для пунктів спостережень за стоком води та морфометричні характеристики озер і водосховищ.
Видання сформовано з двох частин (частина 1 — річки і канали, і частина 2 — озера і водосховища) і є продовженням опублікованих раніше Головним управлінням гідрометеорологічної служби довідників "Основні гідрологічні характеристики".
Матеріали третьої серії "Багаторічні дані" на територію України видані у другому томі видань ДВК. Це видання налічує три випуски, кожен з яких присвячено окремим басейнам — басейни Західного Бугу, Дунаю, Дністра, Південного Бугу; басейн Дніпра; басейни Сіверського Дінця, річок Криму і Приазов'я. Випуски поділено на дві частини.
У першій частині "Річки і канали" розміщено серію таблиць, які містять інформацію про: список постів на річках і каналах; характерні рівні води; середні і характерні витрати води; стік весняної повені; дощовий паводковий стік; витрати води, визначені за позначками рівня високих вод: мінімальні витрати води; витрати і стік завислих наносів; гранулометричний склад завислих і донних наносів; температуру води; льодові явища; товщину льоду; розрахункові характеристики стоку води і наносів.
Друга частина — "Озера і водосховища". Основну інформацію цієї частини відображено у таблицях: основні відомості про озера і лимани; список постів на озерах і лиманах; пункти спостережень за випаровуванням з водної поверхні; середні місячні рівні води; характерні рівні води; температура води; льодові явища; товщина льоду; випаровування з водної поверхні.
Тут містяться узагальнені відомості щодо гідрологічних характеристик зо окремими постами за весь період спостережень, а за окремими характеристиками — щорічні дані за весь період спостережень. При складанні "Багаторічних даних про режим і ресурси поверхневих вод суші" використано дані, опубліковані в Гідрологічних щорічниках, щорічних даних про режим і ресурси поверхневих вод суші.
Деякі характеристики гідрологічного режиму публікуються окремими випусками (наприклад, рівні води).
У виданні "Характерні рівні води (порічні дані)" подаються порічні рівні на всіх постах (відповідної території, залежно від тому), а також відомості про характерні рівні води в сантиметрах над нулем поста за існуючий період спостережень.
Вихідними матеріалами для складання таблиць слугували дані про рівні води, розміщені в гідрологічних щорічниках, а також матеріали спостережень, що зберігаються в гідрометеофонді Укргідромету.

Частину першу цього видання "Річки і канали" представлено таблицею "Характерні рівні води", яка має повну і скорочену форми:
- Форма А — для річок зі стійким льодоставом.
- Форма Б — для річок з нестійким льодоставом. До водотоків зі стійким льодоставом умовно відносять такі, на яких протягом багаторічного періоду в 50% випадків і більше спостерігається нерухомий льодовий покрив протягом 20-ти діб.

У таблиці наведено вищі рівні за календарний рік і дати їхнього настання. Вищі і нижчі рівні зимового періоду обрані за гідрологічний рік, від дати появи стійких льодових утворень в минулому році до дати, що передує даті початку весняної повені в підзвітному році. Вищий рівень весняних льодових явищ обирали за період весняного руйнування льоду. Вищий і нижчий рівень літньо-осіннього періоду обирали від кінця весняної повені до появи стійких осінніх льодових утворень. Тут міститься також інформація про весняні льодові явища.

Частина друга "Озера і водосховища" представлена таблицею "Характерні рівні води".
Таблиця містить щорічні відомості про характерні рівні води, дати їхнього настання і річних коливань рівня. Приведено також вихідні дані за весь період спостережень. Таблиця має дві форми:
- Форма А — для озер із вираженим сезонним ходом рівня.
- Форма Б — для лиманів, що не мають вираженого сезонного ходу рівня.

Вищий рівень періоду максимальної повені і нижчий рівень зимового періоду при складанні Форми А визначені за гідрологічний рік (цикл), за межами якого прийнято терміни найбільшого понижецня рівня води.
Вищий рівень періоду максимального наповнення обрано за період від початку стійкого підвищення рівня до його максимальної повені. Нижчий рівень зимового періоду відповідає найбільшому пониженню рівня, зафіксованому наприкінці попереднього або на початку наступного року. Вищий рівень за рік (форма А) і характерні рівні при складанні форми Б обрано за календарний рік (01.01 — 31.12). Значення характерних рівнів обрано за даними термінових спостережень.
Коливання рівня за календарний рік розраховані як різниця між вищим і нижчим рівнем за рік. Коливання рівня за гідрологічний рік розраховані як різниця між вищим рівнем за гідрологічний цикл і нижчим з урахуванням нижчих рівнів як на початку, так і наприкінці циклу.

Багаторічні дані про якість поверхневих вод суші. Видання містить узагальнені за роками (за останні п'ять років і весь період спостережень) характеристики гідрохімічного режиму і санітарного стану річок, каналів, озер і водосховищ, опубліковані в "Щорічних даних про якість поверхневих вод суші" і складається з двох частин(частина 1 — річки і канали, і частина 2 — озера і водосховища).

Багаторічні дані про режим і якість вод морів і морських гирл. Видання містить узагальнені за роками (за останні п'ять років і весь період спостережень) характеристики, опубліковані в "Щорічних даних про режим і якість вод морів і морських гирл річок". Складається з двох частин (частина 1 — моря, частина 2 — морські гирла річок).
Видання є продовженням раніше опублікованих Головним управлінням гідрометеорологічної служби довідників "Основні характеристики морів і морських гирл річок".

Окремі видання. Видання Водного кадастру під загальною назвою: "Ресурси поверхневих вод СРСР" складається з 20-ти томів науково-прикладного довідника (34 випуски).

Кожен том (випуск) містить чотири частини:
- Гідрологічна вивченість.
- Основні гідрологічні характеристики.
- Водні ресурси.
- Опис окремих річок, озер і водосховищ.

Шостий том "Гідрологічна вивченість" присвячено території України і Молдавії. Його представлено трьома випусками:
- Випуск 1. Західна Україна і Молдавія. Басейни річок: Вісли, Дунаю, Дністра і Південного Бугу.
- Випуск 2. Середнє і Нижнє Подніпров'я, басейни річок Дніпра нижче гирла Прип'яті.
- Випуск 3. Річки Криму і Приазов'я.

У таблицях містяться дані, які висвітлюють стан гідрологічної вивченості певного району. Також подаються схеми розташування гідрологічних постів (станцій) і схеми розташування озер, водосховищ, ставів.
Узагальнено викладено принципи, які покладені в основу складання таблиць. Основними джерелами слугували: відомості про рівень води на річках і озерах; матеріали про режим річок; довідники з водних ресурсів; гідрологічні щорічники; списки річок; матеріали з типізації річок; матеріали з інвентаризації та обслідування ставів; польові матеріали спостережень та ін.
Використовувались також великомасштабні карти, планшети карт.

У виданні "Гідрологічна вивченість" є інформація про:
• довжину річок;
• відстань від гирла до постів;
• площу водозборів;
• озерність водозборів;
• площу дзеркала водойм;
• притоки та ін.

У наступній частині — "Опис окремих річок і водосховищ" матеріали на територію України і Молдавії представлені чотирма випусками шостого тому. Зокрема:
- Випуск 1. Західна Україна і Молдавія (басейни річок Дунаю, Дністра і Західного Бугу).
- Випуск 2. Середнє і Нижнє Подніпров'я.
- Випуск 3. Сіверський Донець і Приазов'я.
- Випуск 4. Крим.

Списки річок подано у послідовності, відображеній на гідрографічній схемі. З метою полегшення знаходження опису будь-якої річки у випуску міститься алфавітний покажчик річок. Кожен опис річки відображає:
- Загальні відомості про річку та її басейн.
- Відомості про долину, заплаву і русло.
- Основні гідрологічні характеристики (характер живлення і тип режиму, таблиці середніх розрахунків характеристик режиму для окремих створів).
- Термічний режим річки.
- Якість води.
- Короткі відомості про її використання.

Усі кількісні характеристики водного і льодового режиму подано в описах за даними фактичних спостережень. Для складання описів, окрім матеріалів гідрографічної рекогносцировки, використано літературні джерела, архівні дані.

Поздовжні профілі річок і графіки наростання площ басейнів побудовано за великомасштабними картами. Побудовано графіки основних характеристик русла:
• графік висоти берегів;
• графік глибин річки;
• графік швидкостей течії;
• план річки.

ДВК містить також інші окремі кадастрові видання, наприклад, лавин.
Кадастр лавин — систематизований матеріал довідкового спрямування про територіальне поширення і режим лавин країни. Призначення кадастру — інформаційне забезпечення оцінки лавинної небезпеки на етапі попереднього висновку при розміщенні і будівництві проектів об'єктів і населених пунктів у лавинонебезпечних районах.
Оскільки снігові лавини є джерелом живлення і фактором зміни режиму стоку гірських річок, їх необхідно розглядати в єдиній сукупності з іншими ресурсами поверхневих вод.
Головними вихідними відомостями для складання кадастру слугують спеціалізовані спостереження за формуванням, сходженням, територіальним поширенням лавин та іншими характеристиками лавинного режиму.
Додаткові відомості щодо лавин отримують завдяки експедиціям або шляхом опитування чи на підставі літературних даних, або методом аналізу картографічних джерел, аеро- і космознімальних матеріалів.
Детальні відомості про лавини, необхідні для розробки проектної документації, збирають при спеціальних вишукуваннях згідно з методичними вказівками і розробками.

Кадастр лавин СРСР видано у трьох книгах:
1. Європейська частина і Кавказ.
2. Середня Азія і Казахстан.
3. Сибір і Далекий Схід.

Кадастр ділиться на томи і випуски відповідно до прийнятої структури довідника "Ресурси поверхневих вод СРСР".
Територія України охоплює шостий том, до якого належать чотири
випуски:
- Випуск 1. Західна Україна. Частина 1. Басейни річок Тиси, Прута (Дунай), Дністра.
- Випуск 4. Крим. Частина 1. Басейни річок Криму.

Перший випуск цього кадастру складено на основі матеріалів експедиційних досліджень лавинної діяльності на території Українських Карпат (у басейнах річок Тиси, Прута, Дністра). Всього у досліджуваному регіоні виділено 21 район лавиноутворення: в басейні р. Тиси (у межах території, що адміністративно належить до Закарпатської області) виокремлено 12 районів лавиноутворення (1-12), в басейні р. Прут, охоплено частково Івано-Франківську область — три райони (13-15), в басейні р. Дністер (більша частина Івано-Франківської області і частково Львівської області) — шість районів лавиноутворення (16-21).

5.5. Автоматизована інформаційна система ДВК "Поверхневі води"

Загальні положення. Для вирішення завдань вдосконалення технології збору, обробки і видання гідрологічної інформації виникла потреба створення автоматизованої інформаційної системи Державного водного кадастру.

Автоматизована інформаційна система Державного водного кадастру (АІС ДВК) — це науково обґрунтований технологічний комплекс, що забезпечував автоматизовану передачу, накопичення, обробку і видання користувачам різноманітних відомостей про водні об'єкти, ресурси, режим, якість і використання поверхневих і підземних вод, а також про водокористувачів.
Найважливішим елементом АІС ДВК слугувала інформаційна база: архів даних, занесених на уніфіковані технічні носії, придатні для довготривалого збереження і вводу в комп'ютер. Склад інформаційної бази багато в чому визначав можливості системи.
Доступ до інформаційної бази, обробка інформації, що містилася в ній, у тім числі виконання спеціальних видів гідрологічних розрахунків, видання даних користувачам здійснювали засобами банків даних.
Банки даних — комплекси технічних, логічних, мовних і програмних засобів, що забезпечують накопичення і багатоаспектне використання інформаційної бази для обслуговування користувачів.

Розробку АІС ДВК в колишньому СРСР розпочато в 1978 році за трьома розділами:
- Поверхневі води.
- Підземні води.
- Використання вод.

У 80-х роках здано в експлуатацію першу чергу АІС ДВК. Це дало змогу автоматизувати обробку і видання користувачам обмежених на той період, але досить різноманітних відомостей щодо водних ресурсів СРСР (у тім числі і на територію України), їхнього використання.

За розділом "Поверхневі води" в дослідну експлуатацію на початку було здано сім банків даних:
1. Ріки і канали.
2. Озера і водосховища.
3. Якість поверхневих вод.
4. Моря і морські гирла річок.
5. Льодовики.
6. Селі.
7. Спеціалізований банк даних "Державний водний кадастр".

Це передбачало отримання автоматизованим шляхом:
- базових гідрографічних характеристик для понад 11-ти тисяч річкових басейнів (на території СРСР);
- характеристики для 5-ти тисяч пунктів спостережень на річках СРСР;
- даних прибережних і глибоководних спостережень на морях СРСР;
- матеріалів гідрохімічних спостережень для 3500 пунктів;
- морфометричних і режимних характеристик льодовиків;
- відомостей про 482 селевих басейни та іншу інформацію.

Засобами спеціалізованого банку даних "Державний водний кадастр" забезпечено, на відміну від інших банків, отримання узагальнених даних щодо водних ресурсів річкових басейнів, адміністративних районів і економічних районів, союзних республік і СРСР загалом, а також розрахункових гідрологічних характеристик для чималої кількості гідрометричних гідростворів на річках і каналах.
Обчислення первинної інформації для підготовки щоквартальних, піврічних і річних звітів в Україні здійснювали в Головному інформаційно-обчислювальному центрі Українського Гідрометцентру (ГІОЦ), куди інформація надходила щоквартально до 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, у вигляді електронних журналів ГХЗ, оформлених відповідно до "Методичних вказівок з ведення державного водного кадастру". В електронному варіанті містяться дані щодо усіх пунктів спостережень з 1991-го року.

Проблеми та перспективи розвитку. У 90-х роках роботи зі створення АІС ДВК отримали подальший розвиток. Створена друга черга системи, яка відрізняється суттєво розширеною інформаційною базою і значно різноманітнішим складом відомостей, що видаються.
Головне завдання АІС ДВК — оперативне забезпечення державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян необхідними даними про водні ресурси.
Носієм даних за попередній період спостережень є Державний гідрологічний інститут (м. Санкт-Петербург). Тут сформовано банк даних "Державний водний кадастр". Він містить паспортні відомості щодо водних об'єктів, річних витрат води і об'ємів її використання, середніх для водойм рівнів і втрат на випаровування з поверхні водосховищ.
Архіви на магнітних стрічках зберігаються тільки у Всеросійському науково-дослідному інституті гідрометеорологічної інформації — Міжнародному центрі даних (ВНДІП-МЦД). ВНДІП-МЦД належить до системи геофізичних центрів Міжнародної ради наукових союзів, Міжурядової океанографічної комісії ЮНЕСКО і Всесвітньої метеорологічної організації. Він передбачає виконання десяти функцій. Однією з них є: Ведення державного водного кадастру (річки і канали) Російської Федерації.
Обслуговування (як поточною інформацією, так і архівними матеріалами) провадять через систему режимно-довідкових банків даних (РДБД). Зазначимо, що існують такі Світові центри даних у США, Росії, Японії, Європі і Китаї.
ДВК займає важливе місце у системі державних інформаційних ресурсів. ДВК як система повинен налічувати декілька основних підсистем: державний кадастровий облік; державна кадастрова оцінка водних ресурсів; інформаційно-аналітична підсистема; ведення картографічної основи; моніторинг водних ресурсів; надання відомостей, кадастрових послуг і сервісу.

Сьогодні вирішуються проблеми:
- створення єдиної картографічної основи ведення ДВК як на локальному, так і на регіональному рівнях, організаційне, технологічне та інформаційне її забезпечення, підтримка й оновлення;
- впровадження сучасних геоінформаційних технологій для вирішення інформаційно-аналітичних завдань водного кадастру, у тім числі застосування таких ГІС-продуктів і технологій ведення баз даних, які забезпечуватимуть збір, збереження й опрацювання значного обсягу розподілених кадастрових і інших географічних даних з подальшим їхнім аналізом і наданням;
- організація обміну даними з іншими державними відомствами і службами;
- поступове переведення картографічних матеріалів з паперової в цифрову форму, зниження їхньої секретності за рахунок попереднього "розвантаження" тощо.

Запитання для самоконтролю

1. На які розділи та підрозділи поділяють ДВК?
2. Які установи здійснюють державний облік поверхневих вод і водний кадастр?
3. Які стадії проходить збір та опрацювання гідрологічних даних?
4. Охарактеризувати функції Держкомгідромету з ведення ДВК.
5. Які матеріали за розділом "Поверхневі води" опубліковано?
6. Сформулювати основні проблеми функціонування АІС ДВК.