Про відмову від ідентифікаційного номера, інших ідентифікаторів,

ЗАЯВА

Про відмову від ідентифікаційного номера, інших ідентифікаторів,

про вимогу ведення податкового обліку за раніше встановленими формами
про вимогу знищення інформації із реєстрів і баз даних

Я, ______________________________________________________________________________, через відсутність інформації про цілі і наслідки цифрового кодування людей в Україні, як і в інших державах світу, ______________ року неусвідомлено одержав(ла) ідентифікаційний номер (далі — ІН), наданий Державною податковою адміністрацією України.

Наукові експертизи, проведені у Греції, Росії, Україні, встановили: ІН присвоюється людині; ІН замінює ім'я людини в цієї системі; штрихкодовий варіант запису ІН містить у собі антихристову символику, що, говорячи мовою законів, є образою релігійних почуттів християн.

Відповідно до вироку Міжнародного Нюрнберзького трибуналу від 1946 року — чинність і значимість якого підтверджено Постановою Верховної Ради України № 3248-VI від 19 квітня 2011 року — розбудова в Україні системи на основі присвоєння людям персональних номерів є злочином проти людства, зокрема проти народу України, проти кожного з нас.

Система практично скасовує Основний Закон нашої держави, що загрожує для країни — втратою незалежності, а для кожної людини — втратою Богодарованої свободи.

Право на будь-який облік за своїм власним ім'ям, а не за персональним номером, є у всіх громадян нашої країни, тому що іншого обліку не існувало до прийняття Закону № 320/ВР від 22.12.1994 р. «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів» (далі — Закон «Про ДРФО»). Закон №1003-XIV від 16.07.1999р. (далі — Закон №1003), яким внесено зміни до Закону «Про ДРФО», лише проголосив те право, яким ми володіємо споконвіку і довічно. Згідно з Цивільним кодексом України людина «набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я складається із прізвища, власного імені та по батькові» (ст.28), а не з числа та штрихів. Ім'я людини, як і її здоров'я, і життя, честь і гідність, є «особистим немайновим благом» (ст. 201). Право на «ім'я» (ст.294), на використання імені «у всіх сферах своєї діяльності» (ст.296), як і право на «свободу» (ст.288); «повагу до гідності та честі» (ст.297); «особисту недоторканність» (ст.289) – є немайновими правами, які належать кожній людині від народження, і від яких людина «не може відмовитися, а також не може бути позбавлена цих прав», і якими людина «володіє довічно» (ст.269). Право це не може бути скасовано, а залишається за нами. Про те однозначно свідчить і ст.22 Конституції України: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Закон може «втратити чинність», а право – ні. Отже маю законне конституційне право на облік за раніше встановленими формами (які були до прийняттяЗакону «Про ДРФО»), за ім'ям, без ідентифікаційного номера (за суттю), без внесення інформації про мене до будь-якого Державного реєстру.

 

У зв'язку з вищенаведеним офіційно заявляю:

Я відмовляюсь від ідентифікаційного номера.

Моя відмова від ідентифікаційного номера є відмовою від будь-якого ідентифікатора моєї особи (цифрового, штрихкодового, електронного, біометричного тощо), як би він не називався і не формувався: ідентифікаційний номер,індивідуальний податковийномер/номерДРФО,податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків,номер на підставі серії і номеру паспорта, персональний номер, модифікований ідентифікаційний номер, унікальнийномер запису в ЄДДР, соціальний номер тощо.

Відмовляюсь від обліку за серією та номером паспорта в окремому реєстрі Державного реєстру. П рисвоєння людині, яка відмовилась від ідентифікаційного (за суттю) номера — іншого ідентифікатора, зокрема, сформованого із серії і номеру паспорта — є обманом, н еприпустимим порушенням Конституції, Цивільного кодексу України і просто загальнолюдських норм.

Вимагаю знищити всі ціідентифікаторимоєї особи і ніколи мені більш їх не присвоювати.

Оскількі згідно зі ст.70.5 Податкового кодексу України «облікова картка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі», відмовляюсь від облїкової картки, вимагаю знищити її.

Я не надаю згоди на збір і обробку своїх персональних даних, забороняю їх збір і обробку. В ідповідно до Рішення Конституційного Суду України «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя» (м.Київ, 20.01.2012, №2-рп/2012, Справа №1-9/2012).

Забороняю передачу будь-яких даних про мене до Єдиного державного демографічного реєстру (далі – ЄДДР), прийняття закону про який всупереч волі народу, з ігноруванням Конституції України вважаю зрадою нашої Батькивщини і народа нашої держави.

Прошу у відповідності до ст. 22 Конституції і Закона України №1003-XIV вести мій податковий (будь-який інший) облік за раніше встановленими формами, виключно за моїм ім'ям: прізвищем, ім'ям, по батькові (при потребі використовувати інформацію з обмеженого переліку: місце фактичного проживання, рік і місце народження, місце роботи/навчання/служби).

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» прошу надати мені письмове підтвердження:

1) про знищення всіх без винятку цифрових(штрихкодових, радіочастотних, електронних тощо)ідентифікаторів моєї особи;

2) про ведення податкового обліку щодо мене за раніше встановленими формами;

3) про знищення інформації про мене з реєстрів і баз даних – зі всієї цієї антихристової системи;

Про те, що мої персональні дані не передавалися і не будуть передаватися до ЄДДР, інших реєстрів і баз даних.

 

З повагою

________________
підпис

____________201___р.

 

 

ДОДАТОК: Довідка від __ __ ______ р. про присвоєння мені ідентифікаційного номера (перекреслено мною).

Форма 03Т-ов

копія:

Державна фіскальна служба України 04655, м. Київ-53, Львівська пл., 8 ДПІ в_________________________________ _______________________________ГУ ДФС _______________________________________ адреса Від __________________________________ _____________________________________ адреса

 

ЗАЯВА

З повагою

________________
підпис

____________201___р.

Форма 06Т-ов-страх_свід

Пенсійний фонд України 01601, м.Київ-14, вул. Бастіонна, 9   Від___________________________________ ______________________________________ ______________________________________ адреса

 

ЗАЯВА

про відмову від свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

про підтвердження відмови від будь-якого ідентифікатора моєї особи;

Про вимогу вести пенсійний облік за раніше встановленими формами

Я, __________________________________________________________________________________, через відсутність інформації про цілі і наслідки цифрового кодування людей в Україні (інших країнах), ___________р. неусвідомлено отримав(ла) свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – свідоцтво), видане Пенсійним фондом України. Виявилося, що свідоцтво містить ідентифікаційний номер і його штрихкодове зображення.

Підтверджую, що я відмовився(лась) від ідентифікаційного номера ___ ___ _______ р. на підставі Закону України №1003-XIV від 16.07.1999р. (далі — Закон №1003), яким внесено зміни до Закону № 320/ВР від 22.12.1994р. «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів» (далі — Закон «Про ДРФО»). Право на будь-який облік за своїм власним ім'ям і за раніше встановленими формами (які діяли до прийняття Закону «Про ДРФО») є у всіх громадян України, тому що іншого обліку до прийняття вказаного закону не існувало. Закон №1003 лише проголосив те право, яким ми володіємо споконвіку і довічно. Про те, що право це не може бути скасовано, а залишається за нами, однозначно свідчить Конституція України (ст.22) і Цивільний кодекс України (статті 28, 294, 296, 288, 297, 289, 269). Закон може «втратити чинність», а право – ні.

Неприйняття мною ідентифікаційного номера означає неприйняття взагалі будь-якого ідентифікатора моєї особи (цифрового, штрихкодового, електронного, біометричного тощо), як би він не називався і не формувався: ідентифікаційний номер, індивідуальний податковий номер/номер ДРФО, податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер на підставі серії і номеру паспорта, персональний номер, модифікований ідентифікаційний номер, унікальний номер запису в ЄДДР, соціальний номер тощо. Неприпустимим порушенням Конституції, Цивільного кодексу України і просто загальнолюдських норм є присвоєння людині, яка відмовилась від ідентифікаційного номера, іншого ідентифікатора, зокрема, сформованого із серії і номеру паспорта. Вимагаю знищити всі ці ідентифікатори і ніколи мені не присвоювати ніякі інші.

Не надаю згоди на збір і обробку своїх персональних даних, забороняю їх збір і обробку. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя» (м.Київ, 20.01.2012, №2-рп/2012, Справа №1-9/2012).

Забороняю передачу будь-яких даних про мене до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), прийняття закону про який всупереч волі народу, з ігноруванням Конституції України вважаю зрадою нашої Батькивщини і народа нашої держави.

Прошу вести мій пенсійний облік за раніше встановленими формами виключно за моїм ім'ям: прізвищем, ім'ям, по батькові (при потребі використовувати інформацію з обмеженого переліку: місце фактичного проживання, рік і місце народження, місце роботи/навчання/служби).

В ідмовляюся від свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і повертаю його у Пенсійний фонд України для знищення.

Повідомляю Вас, що заяву про підтвердження відмови від будь-яких ідентифікаторів моєї особи надіслано мною також до ДФС України і до ДПІ в _______________________________________ ГУ ДФС.

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» прошу надати мені письмове підтвердження: 1) про знищення всіх без винятку ідентифікаторів моєї особи; 2) про ведення мого пенсійного обліку за раніше встановленими формами; 3) про знищення інформації про мене з реєстрів і баз даних Пенсійного фонду України; 4) про те, що мої персональні дані не передавалися і не будуть передаватися до ЄДДР, інших реєстрів і баз даних.

З повагою ________________
підпис

____________201___р.

 

ДОДАТОК: 1. Свідоцтво (оригінал) про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (перекреслено мною) – для знищення. 2. Копії заяв до ДФС України (вх.№____________ від __________) і до ДПІ в ____________ районі ГУ ДФС у м.______________ (вх.№ _______________ від ____________) про підтвердження моєї відмови від ідентифікаторів.

Форма 06Т-нв-страх_свід

Пенсійний фонд України 01601, м.Київ-14, вул. Бастіонна, 9 Від___________________________________ ______________________________________ ______________________________________ адреса

 

ЗАЯВА

Право на будь-який облік за своїм власним ім'ям і за раніше встановленими формами (які діяли до прийняття Закону № 320/ВР від 22.12.1994р. «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів» (далі — Закон «Про ДРФО») є у всіх громадян України, тому що іншого обліку до прийняття вказаного закону не існувало. Закон України №1003-XIV від 16.07.1999р., яким внесено зміни до Закону «Про ДРФО», лише проголосив те право, яким ми володіємо споконвіку і довічно. Про те, що право це не може бути скасовано, а залишається за нами, однозначно свідчить Конституція України (ст.22) і Цивільний кодекс України (статті 28, 294, 296, 288, 297, 289, 269). Закон може «втратити чинність», а право – ні.

Офіційно заявляю, що моя відмова від ідентифікаційного номера означає відмову взагалі від будь-якого ідентифікатора моєї особи (цифрового, штрихкодового, електронного, біометричного тощо), як би він не називався і не формувався: ідентифікаційний номер, індивідуальний податковий номер/номер ДРФО, податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер на підставі серії і номеру паспорта, персональний номер, модифікований ідентифікаційний номер, унікальний номер запису в ЄДДР, соціальний номер тощо. Неприпустимим порушенням Конституції, Цивільного кодексу України і просто загальнолюдських норм є присвоєння людині, яка відмовилась від ідентифікаційного номера, іншого ідентифікатора, зокрема, сформованого із серії і номеру паспорта. Вимагаю знищити всі ці ідентифікатори і ніколи мені не присвоювати ніякі інші.

Також заявляю, що я не надаю згоди на збір і обробку своїх персональних даних, забороняю їх збір і обробку. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя» (м.Київ, 20.01.2012, №2-рп/2012, Справа №1-9/2012).

Забороняю передачу будь-яких даних про мене до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), прийняття закону про який всупереч волі народу, з ігноруванням Конституції України вважаю зрадою нашої Батькивщини і народа нашої держави.

Прошу вести мій пенсійний облік за раніше встановленими формами виключно за моїм ім'ям: прізвищем, ім'ям, по батькові (при потребі використовувати інформацію з обмеженого переліку: місце фактичного проживання, рік і місце народження, місце роботи/навчання/служби).

В ідмовляюся від свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і повертаю його у Пенсійний фонд України для знищення.

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» прошу надати мені письмове підтвердження: 1) про знищення всіх без винятку цифрових(штрихкодових, радіочастотних, електронних тощо)ідентифікаторів моєї особи; 2) про ведення мого пенсійного обліку за раніше встановленими формами; 3) про знищення інформації про мене з реєстрів і баз даних Пенсійного фонду України; 4) про те, що мої персональні дані не передавалися і не будуть передаватися до ЄДДР, інших реєстрів і баз даних.

З повагою ________________
підпис

____________201___р.

ДОДАТОК: 1. Свідоцтво (оригінал) про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

(перекреслено) – для знищення. 2. Копії заяв до ДФС України (вх. №_________ від _____201__р.) і ДПІ в _______________________________________________ ГУ ДФС (вх. №_________ від ____201__р.)

Форма 18Т-ов-пасп_закорд

__________________________районний відділ ГУ ДМС у_________________________________ ___________________________________________ Від________________________________________ ___________________________________________ адреса

ЗАЯВА

Офіційно заявляю, що неприйняття мною ідентифікаційного номера означає неприйняття взагалі будь-якого ідентифікатора моєї особи (цифрового, штрихкодового, електронного, біометричного тощо), як би він не називався і не формувався: ідентифікаційний номер, індивідуальний податковий номер/номер ДРФО, податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер на підставі серії і номеру паспорта, персональний номер, модифікований ідентифікаційний номер, унікальний номер запису в ЄДДР, соціальний номер тощо. Неприпустимим порушенням Конституції, Цивільного кодексу України і просто загальнолюдських норм є присвоєння людині, яка відмовилась від ідентифікаційного номера, іншого ідентифікатора, зокрема, сформованого із серії і номеру паспорта. Вимагаю знищити всі ці ідентифікатори і ніколи мені не присвоювати ніякі інші.

Заяву про підтвердження відмови від будь-яких ідентифікаторів моєї особи надіслано мною до ДФС України і до ДПІ в _______________________________________________________ ГУ ДФС.

Також заявляю, що я не надаю згоди на збір і обробку своїх персональних даних, забороняю їх збір і обробку. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя» (м.Київ, 20.01.2012, №2-рп/2012, Справа №1-9/2012).

Забороняю передачу будь-яких даних про мене до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), прийняття закону про який всупереч волі народу, з ігноруванням Конституції України вважаю зрадою нашої Батькивщини і народа нашої держави.

Прошу вести мій паспортний облік за раніше встановленими формами виключно за моїм ім'ям: прізвищем, ім'ям, по батькові (при потребі використовувати інформацію з обмеженого переліку: місце фактичного проживання, рік народження, місце роботи/навчання/служби).

В ідмовляюся від паспорта громадянина України для виїзду за кордон і повертаю його для знищення.

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» прошу надати мені письмове підтвердження: 1) про знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон; 2) про знищення всіх без винятку цифрових(штрихкодових, радіочастотних, електронних тощо)ідентифікаторів моєї особи; 3) про ведення мого паспортного обліку за раніше встановленими формами; 4) про знищення інформації про мене з реєстрів і баз даних Оболонського районного відділу ГУ ДМС у м. Києві; 5) про те, що мої персональні дані не передавалися і не передаватимуться до ГУ ДМС, ДМС України, ЄДДР, інших реєстрів і баз даних.

З повагою ________________
підпис

____________201___р.

 

ДОДАТОК: 1. П аспорт громадянина України для виїзду за кордон (перекреслено) – для знищення.2.Копії заяв про підтвердження відмови від ідентифікаторів – до ДФС України (вх.№_________ від ______.201__р.) і до ДПІ в ______________________________ ГУ ДФС (вх.№_________ від ______.201__р.)

«...И сотворит вся малыя и великия, богатыя и убогия, свободныя и работныя, да даст им начертание на десней руце их или на челех их, да никтоже возможет ни купити, ни продати, токмо кто имать начертание, или имя зверя, или число имене его. Зде мудрость есть. Иже имать ум, да почтет число зверино: число бо человеческо есть, и число его шесть сот шестьдесят шесть» (Откр. 13, 16-18). «...Иже аще кто покланяется зверю и иконе его и приемлет начертание на челе своем или на руце своей, и той имать пити от вина ярости Божия, вина нерастворена в чаши гнева Его, и будет мучен огнем и жупелом пред ангелы святыми и пред Агнцем: и дым мучения их во веки веков восходит, и не имут покоя день и нощь покланяющиися зверю и образу его и приемлющии начертание имене его» (Откр. 14, 9-11).

Міністру юстиції України 01001 м.Київ, вул.Городецького, 13 Начальнику відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби _____________________районного управління юстиції в____________________________________________області _______________________________________________________ адреса _______________________________________________________ від кого _______________________________________________________ адреса

ЗАЯВА

про заборону присвоєння народженій дитині цифрового ідентифікатора
та заборону збору і обробки її персональних даних

Я, __________________________________________________________________________________,
(прізвище, власне ім'я, по батькові)

_______________________________________народженої _________________________________________
(батько/мати, законний представник) (число, місяць, рік народження)

дитини ___________________________________________________________________________________,
(прізвище, власне ім'я, по батькові)

Заявляю наступне.

Відповідно до Конституції України, яка має найвищу юридичну силу (ст.8), «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст.3), «кожна людина має право на свободу» (ст.29); «захист суверенітету України, забезпечення її інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (ст.17).

Згідно з п.1 розділу І «Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні», затверджених Наказом Міністерства юстиції № 52/5 від 18.10.2000 (далі — Правила), метою державної реєстрації народження дитини єзабезпечення реалізації її прав та офіційноговизнання і підтвердження державою факту її народження. Відповідно п. 9 Правил відомості про адресу,дату і місце народження є конфіденційними і розголошенню не підлягають».

Ст.3 Закону України від 01.07.2010 р. № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» зазначає, що відомості про народження дитини підлягають «внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі». Це положення є грубим порушенням конституційних прав моїх, моєї народженої дитини, всіх громадян України. Висновки наукових експертиз різних країн (Греції, Росії, України) однозначні: цифровий ідентифікатор людини для електронної системи є ім'ям людини. Згідно з Цивільним кодексом України людина «набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я складається із прізвища, власного імені та по батькові» (ст.28), а не з числа та штрихів. Ім'я людини, як і її здоров'я, і життя, честь і гідність, є «особистим немайновим благом» (ст. 201). Право на «ім'я» (ст.294), на використання імені «у всіх сферах своєї діяльності» (ст.296), як і право на «свободу» (ст.288); «повагу до гідності та честі» (ст.297); «особисту недоторканність» (ст.289) – є немайновими правами, які належать кожній людині від народження, і від яких людина «не може відмовитися, а також не може бути позбавлена цих прав», і якими людина «володіє довічно» (ст.269). Право це не може бути скасовано, а залишається за нами. Про те однозначно свідчить і ст.22 Конституції України: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Постанова Верховної Ради України № 3248-VI від 19 квітня 2011 року закликає нас усіх пам'ятати про дійсність вироку Міжнародного Нюрнберзького трибуналу, який у 1946 році визнав присвоєння людині персонального номеру злочином проти людства, що не має терміну давності. Погоджуюся з вироком Нюрнберзького трибуналу і вважаю присвоєння людям номерів та розбудову системи на основі персональних номерів злочином проти людства. У Франції, Великої Британії, Німеччині, Португалії, інших державах заборонено створювати єдине дос'є на кожного громадянина і єдину базу даних на всіх громадян країни з мотивацією необхідності дотримання прав і свобод громадян та забезпеченням національної безпеки держави. Адже сконцентрована систематизована конфіденційна інформація про людину, організацію чи державу в електронному форматі є дуже привабливою та зручною для здійснення злочинів проти незахищених людей, організацій, держав.

Згідно з вищевказаними висновками наукових експертиз штрихкодовий варіант запису цифрового ідентифікатора людини, який використовується при автоматизованої обробці даних, містить у собі антихристову символіку, яка є, говорячи мовою законів, образою для християнина його релігійних почуттів. Згідно зі ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» така образа спричиняє «відповідальність, установлену законом». Ст.161 Кримінального кодексу України визначає міру покарання за «образу почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями».

Відповідно до ст.32 Конституції України «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди». Закон України «Про захист персональних даних» визначає, що згода — це ДОБРОВІЛЬНЕ волевиявлення людини (ст.2) та гарантує «невід'ємність і непорушність» «особистих немайнових прав» людини на свої (своєї дитини) персональні дані (п.1 ст.8). Закони правової, вільної держави, якою відповідно до ст. 1, 2 Конституції є Україна, не можуть передбачати примусовий збір і обробку персональних даних людини з ігноруванням її добровільного волевиявлення. Підтвердженням цього є Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої ст.32 Конституції України у системному зв’язку з частиною другою ст.34 цієї Конституції: «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене» (м.Київ, 20.01.2012, №2-рп/2012, Справа №1-9/2012). У випадку, коли можливість реалізації людиною свого конституційного права поставлено у залежність від збору і обробки її персональних даних, скасуються обидва права: конкретне конституційне право й право на добровільне волевиявлення, тобто фундаментальне конституційне право на свободу. Але це заборонено ст.22 Конституції України. Отже, людина має право відмовити у зборі й обробці своїх персональних даних (своєї дитини). У свою чергу державні органи зобов'язані надати можливість реалізувати будь-яке конституційне право людини без збору і обробки персональних даних. Цілком природно, що в такому разі за громадянами залишаються раніше встановлені форми обліку, документів, які існували до впровадження системи цифрової ідентифікації людини та збору і обробки персональних даних.

Кінцевою ціллю створення цієї міжнародної системи є нанесення цифрового ідентифікатора на тіло людини (на об'єкт контролю, як на р іч, товар) ще з пологового будинку для повної влади розпорядника єдиного всесвітнього реєстру над всіма людьми планети (див. відео «Аарон Руссо. Беседы с Рокфеллером»).

З урахуванням вищенаведеного, користуючись правом на «самозахист своєї дитини» (п.1 ст.154 Сімейного кодексу України), керуючись статтями 1, 3, 8, 17, 21, 22, 28, 29, 32, 35, 53, 60 Конституції України, статтями 28, 294, 296, 288, 297, 289, 269 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»,

ЗАБОРОНЯЮ:

Присвоювати народженій дитині будь-які цифрові, штрихкодові, радіочастотні, біометричні ідентифікатори, а також ідентифікатори на основі серії і номера свідоцтва про народження тощо (далі — ідентифікатори) та використовувати їх.

ЗАЯВА

про заборону збору і обробки персональних даних народженої дитини;

про вимогу знищення всіх ідентифікаторів, якщо вони присвоєні дитині;

про заборону передачі персональних даних дитини у ЄДДР

Я, __________________________________________________________________________________,
(прізвище, власне ім'я, по батькові)

_______________________________________народженої _________________________________________
(батько/мати, законний представник) (число, місяць, рік народження)

дитини ___________________________________________________________________________________,
(прізвище, власне ім'я, по батькові)

Заявляю наступне.

Реєстрація моєї новонародженої дитини була проведена ________________________.

Відповідно до Конституції України, яка має найвищу юридичну силу (ст.8), «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст.3), «кожна людина має право на свободу» (ст.29); «захист суверенітету України, забезпечення її інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (ст.17).

Згідно з п.1 розділу І «Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні», затверджених Наказом Міністерства юстиції № 52/5 від 18.10.2000 (далі — Правила), метою державної реєстрації народження дитини єзабезпечення реалізації її прав та офіційного визнання і підтвердження державою факту її народження. Відповідно п. 9 Правил відомості про адресу,дату і місце народження є конфіденційними і розголошенню не підлягають».

Ст.3 Закону України від 01.07.2010 р. № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» зазначає, що відомості про народження дитини підлягають «внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі». Це положення є грубим порушенням конституційних прав моїх, моєї народженої дитини, всіх громадян України. Висновки наукових експертиз різних країн (Греції, Росії, України) однозначні: цифровий ідентифікатор людини для електронної системи є ім'ям людини. Цивільний кодекс України констатує, що людина має право на ім'я (ст. 294), що ім'я людини як і її здоров'я, і життя, честь і гідність є «особистим немайновим благом (ст. 201), що людина «набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я...складається із прізвища, власного імені та по батькові» (ст.28), а не з «унікального номеру запису в Реєстрі» чи «індивідуального штрих-коду» тощо. Відповідно до Сімейного кодексу України «прізвище дитини визначається за прізвищем батьків» (ст.145), «ім'я дитини визначається за згодою батьків» (ст.146), «по батькові дитини визначається за іменем батька» (ст.147).

Постанова Верховної Ради України № 3248-VI від 19 квітня 2011 року закликає нас усіх пам'ятати про дійсність вироку Міжнародного Нюрнберзького трибуналу, який у 1946 році визнав присвоєння людині персонального номеру та таврування ним злочином проти людства, що не має терміну давності. Погоджуюся з вироком Нюрнберзького трибуналу і вважаю присвоєння людям номерів та розбудову системи на основі персональних номерів злочином проти людства.

Згідно з висновками наукових експертиз штрих-кодовий варіант запису цифрового ідентифікатора людини, який використовується при автоматизованої обробці даних, містить у собі антихристову символіку, що є образою для християнина його релігійних почуттів. Згідно зі ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» така образа спричиняє «відповідальність, установлену законом». Ст.161 Кримінального кодексу України визначає міру покарання за «образу почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями».

Згідно ст.32 Конституції України «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди». Термін «згода» відповідно до Закону «Про захист персональних даних» означає «добровільне волевиявлення». Обмеження цього права заборонено Конституцією України: «кожна людина має право на свободу» (ст. 29), «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» (ст.22). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої ст.32 Конституції України у системному зв’язку з частиною другою ст.34 цієї Конституції: «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене» (м.Київ, 20.01.2012, №2-рп/2012, Справа №1-9/2012). Отже, громадяни мають право добровільно вирішувати: давати чи не давати згоду на збір і обробку своїх персональних даних, а держава зобов'язана надати громадянам можливість реалізувати кожне своє конституційне право без збору і обробки персональних даних. Цілком природно, що в такому разі за громадянами залишаються раніше встановлені форми обліку, документів, які існували до впровадження системи цифрової ідентифікації людини та збору і обробки персональних даних.

З урахуванням вищенаведеного, користуючись правом на «самозахист своєї дитини» (п.1 ст.154 Сімейного кодексу України), керуючись статтями 1, 3, 8, 17, 21, 22, 28, 29, 32, 35, 53, 60 Конституції України, ст.3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»,

ВИМАГАЮ:

1.Знищити «унікальний номер запису в реєстрі», якщо він присвоєний моїй дитині, та інші будь-які цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків, ідентифікатор на основі серії і номера свідоцтва про народження тощо).

Присвоювати моїй дитині будь-які цифрові, штрих-кодові, радіочастотні, біометричні ідентифікатори, а також ідентифікатори на основі серії і номера свідоцтва про народження тощо (далі — цифрові ідентифікатори) та використовувати їх.

ЗАЯВА

Я, ________________________________________________________________________________,

 

___________________________ учня _________________________________________________________
батько/мати, законний представник

 

___________ року народження, у зв'язку з необхідністю виготовлення на її ім'я документа про загальну середню освіту (атестата), заявляю наступне.

Основний Закон України — Конституція України проголошує:

• «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй» (ст.8).

• «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (ст.3).

• «Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст.21).

• «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» (ст.29).

• «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання» (ст.35).

• «Кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» (ст.53). Згідно з Рішенням Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України: «доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реаліз