Присвоювати мені будь-які цифрові (штрих-кодові, радіочастотні тощо) ідентифікатори.

Збирати та обробляти мої персональні дані, розміщувати їх у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, інших базах, реєстрах.

Якщо, незважаючи на мою заборону збору та обробки моїх персональних даних, вонизбираються і піддаються автоматизованій обробці, такі дії є незаконними, тому у відповідності до пунктів 5, 6 частини 2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних» та пунктів с), d) ст.8 та ст.10 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, вимагаю знищити ці дані.

3) Оформляти на моє ім'я електронний студентський квиток, банківську картку для отримання стипендії, електронну перепустку.

ПРОШУ:

1)Враховувати мене в освітньому процесі за формами обліку, які діяли до впровадження системи збору і обробки персональних даних — за раніше встановленими формами: за ім'ям — прізвищем, власним ім'ям, по батькові (при потребі використовувати дані з обмеженого переліку: рік і місце народження, місце фактичного проживання, місце навчання).

2)Оформити на моє ім'я студентський квіток і перепустку старого зразка — без цифрових (штрих-кодових, радіочастотних тощо) ідентифікаторів і електронних носієв інформації; надати мені можливість отримати стипендію готівкою і проходити в приміщення ВНЗ без турнікетів.

Прошу не порушувати мої конституційні права.

Вважаю за свій християнський та громадянський обов'язок попередити, що у випадку розбудови в Україні цієї згубної міжнародної системи як частини плану глобальної перебудови світу держава буде позбавлена свого суверенітету, а людина втратить особисту свободу і стане об'єктом жорсткого тотального контролю і управління. Сконцентрована систематизована конфіденційна інформація про людину, організацію чи державу в єлектронному форматі є дуже привабливою та зручною для здійснення злочинів проти незахищених людей, організацій, держав. Тому багато країн відмовились від цієї згубної системи. Наприклад, у Франції, Великої Британії, Німеччині, Португалії, інших країнах світу заборонено створювати єдине досьє на кожного громадянина і єдину базу даних на громадян країни з мотивацією необхідності дотримання прав і свобод громадян та забезпеченням національної безпеки держави.

4. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» прошу надіслати мені письмову відповідь на вказану вище адресу.

З повагою ______________
підпис

__________201__р.

 

 

_____________________________________________ Керівнику навчального закладу (ПІБ) _____________________________________ ________ Назва закладу _________________________________________________________ Від ______________________________________________________ _________________________________________________________ адреса

ЗАЯВА

Я, ______________________________________________________________, _______________________
батько/мати, законний представник

вступника _______________________________________________________________________________

__________ року народження, у зв'язку з вимогою подати для вступу до закладу поруч із іншими документами довідку про ідентифікаційний номер моєї неповнолітньої дитини та пісьмову згоду на обробку її персональних даних, заявляю наступне.

Основний Закон України — Конституція України проголошує: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй» (ст.8); «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст.3); «кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» (ст.53). Згідно з Рішенням Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України: «доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене» (м.Київ 04.03.2004, N5-рп/2004, Справа N1-4/2004).

Відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (далі – Положення; Єдина база), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 р. № 752 тільки «у разі збирання персональних даних про учасників освітнього процесу забезпечується отримання їх згоди на обробку відповідних даних в Єдиній базі». Отже, збирання й обробка персональних даних не є обов'язковими – що відповідає ст.32 Конституції України: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, та ст.8 Закону України «Про захист персональних даних»: «особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна людина, є невід'ємними і непорушними».

Оскільки я забороняю збір і обробку персональних даних моєї дитини, дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю бази персональних даних відповідно до закону не може бути підставою для обробки персональних даних моєї дитини. Це узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв’язку з частиною другою статті 34 цієї Конституції: «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене» (м.Київ, 20.01.2012, № 2-рп/2012, Справа №1-9/2012).

Термін «згода» означає добровільне волевиявлення. Право на добровільне волевиявлення є фундаментальним конституційним правом людини на свободу (ст.29). Таким чином кожний громадянин України за законом має право заборонити збір і обробку персональних даних своєї неповнолітньої дитини. Держава — з іншого боку — гарантує реалізацію конституційного права на освіту без обробки персональних даних дитини. У зв'язку з цим «Єдина база» може бути «джерелом даних» стосовно тільки тих, хто не проти обробки даних. За вступниками, батьки (законні представники) яких забороняють збір і обробку даних своєї дитини, природно залишаються форми обліку без застосування збору й обробки їх персональних даних – раніше встановлені форми обліку. Відмова у прийомі документів для вступу на підставі ненадання згоди є неприпустимою, оскільки означатиме одночасне скасування двох конституційних прав: права на освіту і права на свободу (добровільне волевиявлення). Скасування права на свободу має місце лише у тоталітарній, залежній, невільній країні. Відповідно до ст. 1, 2 Конституції Україна є правовою, вільною, соціальною державою, закони якої не передбачають і не можуть передбачати примусовий збір і обробку персональних даних. Отже ст.22 Конституції України чітко визначає: «к онституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Щодо ідентифікаційного номера, повідомляю наступне.

Офіційні висновки наукових експертиз різних країн (Греції, Росії, України) стверджують:

Ідентифікаційний номер (цифровий ідентифікатор) є номером людини.

Постанова Верховної Ради України № 3248-VI від 19 квітня 2011 року закликає нас пам'ятати про дійсність вироку Міжнародного Нюрнберзького трибуналу, який у 1946 році визнав присвоєння людині персонального номеру злочином проти людства, що не має терміну давності. Погоджуюся з вироком Нюрнберзького трибуналу і вважаю розбудову системи на основі персональних номерів людини злочином проти людства.

2) Цифровий ідентифікатор для електронної системи є ім'ям людини.

Згідно з Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ) право на «ім'я» (ст.294), на використання імені «у всіх сферах своєї діяльності» (ст.296), як і право на «свободу» (ст.288); «повагу до гідності та честі» (ст.297); «особисту недоторканність» (ст.289); «безпечні умови праці, проживання, навчання тощо» (ст.293) – є немайновими правами, які належать кожній людині від народження, і від яких людина «не може відмовитися, а також не може бути позбавлена цих прав», і якими людина «володіє довічно» (ст.269). Ім'я людини як і її здоров'я, і життя, честь і гідність є «особистим немайновим благом» (ст. 201). Людина «набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я складається із прізвища, власного імені та по батькові» (ст.28), а не з цифрового ідентифікатора.

Штрих-кодовий варіант запису цифрового ідентифікатора людини, який використовується при автоматизованій обробці даних, містить символіку, яка є образою для християнина його релігійних почуттів. У ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» говориться, що така образа спричиняє «відповідальність, установлену законом». Ст.161 Кримінального кодексу України визначає міру покарання за «образу почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями».