Дубогай О.Д. Теоретичні та метадичні аспекти особистісно-орієнтованого підходу у фізичному вихованні дітей

Вирішення питання фізичного вдосконалення та зміцнення здоров’я дітей ефективно відбувається шляхом комплексного розв’язання педагогічних, медичних і соціальних завдань з урахуванням індивідуальних особливостей дитини в різні вікові періоди.

Чинна концептуальна основа системи шкільного фізичного виховання полягає у формуванні рухової сукупності людини, яка виявляється в оволодінні руховими вміннями і навичками для досягнення визначеного результату з бігу, стрибків, метань. Однак за цим результатом не видно рівня розвитку особистості школяра з його інтересами, потребами, прагненнями. У процесі фізичного виховання не враховується, що показники сили, витривалості, спритності – це тільки зовнішній бік, який не завжди зумовлений внутрішнім психофізичним станом дитини.

Між тим, фізичний розвиток і здоров’я дитини необхідно розглядати у взаємозв’язку з інтелектуальною та соціальною активністю, формуванням її особистості та індивідуальності.

Проблема росту і розвитку дітей, їхнього оздоровлення, створення умов для раціонального режиму дня, правильного співвідношення фізичних і розумових навантажень реально здійснюється на основі особистісно-орієнтованого підходу у вихованні дитини.

Головні цінності особистісно-орієнтованого виховання – дитина, її фізична і загальнолюдська культура. Звідси випливає положення про сутність фізичного виховання як діяльності, що зберігає і фізично розвиває дитину, стимулює її індивідуальне різнобічне вдосконалення.

Мета особистісно-орієнтованого виховання – не сформувати, а знайти, підтримати, розвинути індивідуальність, виховати механізми самореалізації, самозахисту, самовиховання, необхідні для становлення особистості та її взаємодії з іншими особистостями, з природою, культурою, цивілізацією.

Цей підхід спирається, перш за все, на розкриття інтересів самої особистості дитини, необхідність допомогти їй як індивідууму розкрити свій потенціал, внутрішні резерви здоров’я та фізичного стану. Крім того, такий підхід дозволяє кожній дитині самовиразитися, бути поміченою, визнаною.

Особистісно-орієнтований процес будується не лише на врахуванні індивідуальних особливостей вихованців, а, насамперед, на послідовному ставленні до них у процесі навчання і виховання як до особистостей, як до відповідальних і свідомих суб’єктів діяльності. “Не побачивши в дитині чогось цінного і цікавого, властивого тільки їй, педагог, по суті, не може виховувати цю особистість, оскільки в цьому випадку в нього немає точки опори для людського контакту зі своїм вихованцем”, – пише І.С.Кон.

Виховні ситуації, які створюються в рамках особистісно-орієнтованого фізичного виховання, мають забезпечити розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав дитину до самопізнання фізичного стану і фізичної самоактивності з тим, щоб вона могла стати творцем власного духовно багатого, здорового життя. А це значить, що треба культивувати ситуації, в яких стосунки з дітьми як у педагогів, так і в батьків будуються на врахуванні не тільки їхньої гідності і права бути особистістю, а й фізичних можливостей.

Особистісно-орієнтоване фізичне виховання дітей має здійснюватися у двох напрямах.

Перший – це переважно соціалізація особистості, яка враховує, в першу чергу, потреби держави і спрямована на максимальну фізичну адаптацію дитини в суспільстві.

Другий – спрямований на максимальне розкриття особистісних фізичних здібностей і задатків дитини з урахуванням індивідуальних особливостей росту і розвитку, основних інтересів до певних видів спорту і фізичних навантажень, рівень психофізіологічних і рухових можливостей організму.

Урізноманітнення змісту занять особистісно-орієнтованою фізичною культурою дає можливість педагогові цілеспрямовано керувати процесом оволодіння дітьми знаннями, вміннями і навичками, тобто процесом їхнього самовдосконалення. Саме фізична культура передається через навички, вміння, знання, а засвоюється через зміст. Якісні характеристики знань, умінь і навичок – один із критеріїв особистісного розвитку дитини.

Встановлено:

 суттєвим чинником завдань фізичного виховання є формування загальної культури, моральності і навичок міжособистісного спілкування;

 однобічне формування лише фізичних якостей негативно впливає на вдосконалення особистості;

 формування особистісно-орієнтованої фізичної культури повинно здійснюватися в межах змістовного, інформаційного й діяльнісного підходів.

Важливо не тільки те, що діти знають про значущість фізичних вправ, основи гігієни, харчування відповідно до здорового способу життя, а й їхня здатність до систематичного і якісного виконання і використання їх у своїй життєдіяльності. Знання, вміння і навички – це, за Сократом, “пошук самого себе у світі”.

16) Андрющенко Тетяна Костянтинівна. Формування ціннісного ставлення до власного здоров'я в дітей старшого дошкільного віку: дис... канд. пед. наук: 13.00.08 / Державний вищий навчальний заклад "Переяслав-Хмельницький держ. педагогічний ун-т ім. Григорія Сковороди". — Переяслав-Хмельницький, 2007. — 268арк. — Бібліогр.: арк. 184-203.

 

 

 

Актуальність теми. Важливою передумовою соціально-економічного розвитку суспільства є здоров’я громадян. Формування в підростаючого покоління ставлення до власного здоров’я як до найвищої людської цінності – одне з основних завдань держави. Воно актуалізується на рівні дошкільної освіти, оскільки негативний екологічний стан навколишнього середовища, недостатня ефективність системи охорони здоров’я, зниження життєвого рівня переважної більшості родин провокують погіршення здоров’я дітей від самого народження. Лише третина сучасних дошкільників вважається відносно здоровою. Нераціональний спосіб їхнього подальшого життя, набуті шкідливі звички, невміння контролювати негативні емоції призводять до того, що на час закінчення школи лише в 5-7 % випускників стан здоров’я відповідає медичним нормам. Основні підходи до збереження і зміцнення здоров’я дітей визначені в Державних національних програмах „Освіта” („Україна ХХІ століття”) (1993 р.) та „Діти України” (2001 р.), „Концепції неперервної валеологічної освіти” (1994 р.), „Концепції інтегративної українознавчої валеологічної освіти в Україні” (1996 р.), „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” (1999 р.), Законах України “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства” (2001 р.), „Національній доктрині розвитку освіти” (2002 р.), „Положенні про дошкільний навчальний заклад” (2003 р.) тощо. Різні аспекти заявленої проблеми розглянуто філософами, соціологами, психологами і педагогами. Зокрема, дослідження Б. Ананьєва, І. Беха, А. Здравомислова, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Н. Чавчавадзе та ін. присвячені визначенню та осмисленню сутності категорії „цінність”, розкриттю істотного впливу ціннісних новоутворень на розвиток і життєдіяльність особистості. Проблему ставлення особистості до життєвих цінностей досліджено С. Анисимовим, В. Бойком, О. Лазурським, В. М’ясищевим, Б. Ломовим, С. Рубінштейном та ін. Ученими М. Амосовим, Г. Апанасенком, І. Брехманом, В. Дімовим, Ю. Лисициним, В. Петленком, І. Муравовим та ін. досліджено феномен здоров’я: розкрито гармонійну єдність фізичної, психічної, духовної та соціальної його сфер, визначено чинники, що сприяють збереженню і зміцненню здоров’я. У контексті нашого дослідження особливого значення набувають праці, які стосуються формування ціннісного ставлення до різних сфер дійсності, а також до здоров’я в дітей дошкільного віку. Так, формування в старших дошкільників ціннісного ставлення до природи розглянуто сучасними науковцями: В. Маршицькою, З. Плохій, М. Рогановою та ін., до соціальної дійсності – Т. Поніманською та ін. Пошуку шляхів зміцнення фізичного здоров’я дошкільників присвячено праці О. Богініч, Е. Вільчковського, Л. Волкова, Н. Денисенко, О. Дубогай, Л. Сварковської та ін. Проблему формування в дітей психічного здоров’я досліджували І. Бех, Л. Божович, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, В. Котирло, В. Кузь, В. Кузьменко, С. Кулачківська, С. Ладивір, С. Максименко, В. Мухіна, Т. Пироженко та ін. З точки зору психологів дошкільний період є сенситивним у становленні особистості, формуванні в дитини ставлення до себе, здатності відповідним чином впливати на умови життєдіяльності, усвідомлювати власне „Я”. Значним новоутворенням старшого дошкільного віку є здатність до супідрядності мотивів, передбачення результатів своєї діяльності, усвідомлення прагнення до здорового способу життя. Підґрунтям забезпечення соціального здоров’я дошкільників є розвиток комунікативних умінь, здатність встановлювати доброзичливі взаємини в різних сферах життєдіяльності. Це положення підтверджено дослідженнями Л. Артемової, А. Богуш, О. Кононко, Т. Поніманської та ін. У працях Т. Бойченко, І. Брехмана, О. Дубогай, О. Іванашко, В. Оржеховської, С. Свириденко та ін. значну увагу приділено розгляду проблеми формування здорового способу життя підростаючого покоління. Питанням методичного забезпечення навчально-виховного процесу з формування здоров’я, визначення змісту та обсягу інформації, адресованої дошкільникам, підготовки вихователів щодо заявленої теми присвячено праці Н. Денисенко, Т. Книш, Л. Лохвицької, В. Нестеренко, З. Плохій, С. Юрочкіної та ін. Водночас залишається недостатньо вивченим питання формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. Аналіз сучасної педагогічної теорії і практики свідчить про наявність низки протиріч між: замовленням держави на виховання здорового покоління і погіршенням стану здоров’я дітей, починаючи з дошкільного віку; необхідністю проведення систематичної роботи з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку і недостатньою теоретико-прикладною розробленістю поставленої проблеми; провідною роллю вихователів і батьків у формуванні в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я та їх непідготовленістю до даного процесу. Отже, актуальність, соціальна та педагогічна значущість проблеми, практична потреба в її вивченні та науково-методичному обґрунтуванні обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку”. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційне дослідження входить до тематичного плану Державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” („Перспективність і наступність у навчанні і вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку”, реєстраційний номер № 0101v003199). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (протокол № 4 від 20.01.2005 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 24.06.2005 р.). Об’єкт дослідження – процес формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. Предмет дослідження – педагогічні умови формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, створенні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. Гіпотеза дослідження. Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку буде більш ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови: 1) підготовка вихователів до діяльності щодо вирішення заявленої проблеми; 2) співпраця педагогів і батьків з питань збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дітей; 3) впровадження в навчально-виховний процес методики, розробленої відповідно до сутності поняття „ціннісне ставлення до власного здоров’я”, оскільки цим передбачено забезпечення можливості засвоєння дітьми знань про основи здоров’я, усвідомлення здоров’я як найвищої життєвої цінності, закріплення навичок дбати про власне здоров’я. Завдання дослідження: з’ясувати стан досліджуваної проблеми у філософській і психолого-педагогічній літературі; уточнити сутність поняття „ціннісне ставлення до власного здоров’я” в контексті його формування в дітей старшого дошкільного віку; визначити критерії, показники та діагностувати рівні сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку; теоретично обґрунтувати, створити й експериментально апробувати педагогічні умови формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку, розробити методичні рекомендації для вихователів і батьків. Методологічну та теоретичну основи дослідження складають філософські й медико-біологічні положення про взаємозалежність фізичного, психічного та соціального здоров’я (М. Амосов, Г. Апанасенко, І. Брехман та ін.), психолого-педагогічні ідеї особистісно орієнтованого виховання (І. Бех, О. Кононко та ін.), наукові положення психології про вікові особливості розвитку дітей старшого дошкільного віку (Л. Божович, О. Запорожець, С. Кулачківська, С. Ладивір, В. Мухіна та ін.), про сутність ціннісного ставлення і його структурних компонентів (О. Лазурський, В. М’ясищев та ін.), положення державних документів у галузі дошкільної освіти. Для реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів: – теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація, узагальнення, дедукція, індукція, абстрагування – для визначення поняттєвого апарату дослідження, розробки його методики; історико-логічний – у ході вивчення теоретичних основ досліджуваної проблеми); – емпіричні (узагальнення передового педагогічного досвіду – з метою вивчення реального стану практики роботи дошкільних навчальних закладів із заявленої теми; спостереження та аналіз різних видів діяльності дітей, індивідуальні бесіди з дошкільниками – для діагностування рівнів сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я; опитування вихователів та батьків з метою з’ясування їхнього ставлення до досліджуваної проблеми; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); статистична обробка отриманих результатів з метою доведення ефективності визначених педагогічних умов). Експериментальна база.Дослідження проводилося на базі старших груп дошкільних навчальних закладів №№ 32, 50, 69 м. Черкас, №№ 7, 634 м. Києва, № 10 м. Переяслава-Хмельницького (Київської області), „Казка” м. Комсомольська (Полтавської області). Експериментом було охоплено 324 дитини, 64 вихователі та 350 батьків. Організація дослідження.Дослідження проводилося в три етапи: На першому етапі (2002–2004 рр.) здійснено теоретичний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми. Сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу дослідження. Уточнено сутність поняття „ціннісне ставлення до власного здоров’я” в контексті його формування в дітей старшого дошкільного віку. Визначено критерії і показники сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. Розроблено методику констатувального експерименту і проведено його. Виявлено педагогічні протиріччя, визначено педагогічні умови. Розроблено методику формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. На другому етапі (2004–2005 рр.) проведено формувальний експеримент. Перевірено положення висунутої гіпотези, створено і апробовано педагогічні умови, методику формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. На третьому етапі (2005–2006 рр.) проаналізовано та узагальнено здобутий експериментальний матеріал, сформульовано висновки. Структурно і стилістично оформлено дисертаційне дослідження. Наукова новизна одержаних результатівполягає в тому, що вперше визначено, теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено педагогічні умови формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку, розроблено діагностику рівнів сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку і методику його формування. Уточнено сутність поняття „ціннісне ставлення до власного здоров’я” в контексті його формування в дітей старшого дошкільного віку. Дістав подальшого розвитку зміст співпраці дошкільного навчального закладу і сім’ї з питань збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дітей. Практичне значення дослідженняполягає в розробці методики формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку, визначенні змісту співпраці дошкільного навчального закладу і сім’ї у вирішенні проблеми оздоровлення дітей, підготовці методичних рекомендацій для вихователів і батьків, створенні (у співавторстві) навчально-методичного посібника „Дошкільникам про основи здоров’я”, хрестоматії „Веселка здоров’я”. Матеріали дослідження можуть бути використані практичними працівниками дошкільних навчальних закладів у процесі формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, викладачами вищих педагогічних навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації спеціальності „Дошкільне виховання”, а також у системі післядипломної освіти педагогічних працівників. Особистий внесок здобувача.У наукових працях, що подані в співавторстві, дисертантові належить розробка конспектів занять, сценаріїв розваг. У хрестоматії „Веселка здоров’я” до 50% творів підібрано здобувачем. Апробація та впровадженнярезультатів дослідження. Основні положення дисертації розглядалися на засіданнях кафедри дошкільної педагогіки та методики навчання Державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (2003–2006 рр.), Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Магістратура: навчальна та наукова робота” (Київ, 2003), „Психолого-педагогічні проблеми дитинства” (Переяслав-Хмельницький, 2003), „Особливості освіти дітей шестирічного віку: проблеми, пошуки, досвід, знахідки” (Київ, 2003), „Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти” (Херсон, 2004), „Актуальні проблеми особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу в системі безперервної освіти” (Кременець, 2004), „Психологічні проблеми збереження репродуктивного здоров’я” (Київ, 2005), „Регіональні особливості розвитку оздоровчо-спортивного туризму та краєзнавчої роботи” (Переяслав-Хмельницький, 2006). Впровадження методики дослідження здійснювалося в процесі експериментальної роботи з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку в дошкільних навчальних закладах №№ 32, 50, 69 м. Черкас (довідки № 413 від 28.04.2006 р., № 65 від 05.04.2006 р., № 1 від 14.03.2006 р), №№ 7, 634 м. Києва (довідки № 44 від 04.05.2006 р., № 45 від 10.05.2006 р.), № 10 м. Переяслава-Хмельницького (довідка № 133 від 24.05.2006 р.), “Казка” м. Комсомольська (довідка № 38 від 16.05.2006 р.), у роботі педагогічного клубу „Ексампей” для вихователів вищої категорії, виступах на методичних об’єднаннях, семінарах (довідка № 46 від 11.05.2006 р. відділу освіти Черкаського міськвиконкому). Матеріали дослідження використовувалися під час читання курсу„Теорія та технології валеологічної освіти дошкільників” для студентів спеціальності „Дошкільне виховання” Державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (довідка № 456 від 23.06.2006 р.), а також спецкурсу „Формування в дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я” для педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів – слухачів курсів підвищення кваліфікації Черкаського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01-06/212 від 05.05.2006 р.). Публікації.Матеріали з досліджуваної проблеми висвітлені в13 публікаціях, 7 із яких – одноосібні. Це 6 статей, надрукованих у фахових виданнях ВАК України (із них 4 – у співавторстві), навчально-методичний посібник „Дошкільникам про основи здоров’я”, хрестоматія „Веселка здоров’я” (у співавторстві), 5 статей – у матеріалах конференцій.