Практичне ситуаційне творче завдання № 4.

Аналіз та визначення організаційних структур управління для сучасної економічної ситуації та підприємства з розширенням масштабів діяльності та широкою номенклатурою продукції.

І. Вихідні дані:

Організаційна структура представляє собою конструкцію підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління ним. Організаційна структура управління відображає організаційний бік відносин управління та забезпечує єдність рівнів та ланок управління у їх взаємозв'язку.

За останні роки у світовій практиці менеджменту (в т. ч., в українській) особлива увага приділяється вдосконаленню структур управління підприємством. Це природно, оскільки має велике значення в організації менеджменту. Як відомо, існують різні типи структур управління: лінійна, лінійно-штабна, функціональна, дивізійна, матрична, множинна тощо.

Вам, як головному менеджеру великого підприємства необхідно визначити структуру управляння для підприємства.

ІІ. Завдання до ситуації:

1. Використовуючи інформаційне забезпечення, визначте переваги та недоліки структур управління (лінійної, лінійно-функціональної, функціональної, дивізійної) підприємством.

2. На основі отриманих результатів (п. 1) виконайте порівняльний аналіз визначених найбільш типових організаційних структур управління підприємством.

3. Виходячи з сучасних економічних умов роботи в Україні, визначте та обґрунтуйте найбільш прийнятні для них організаційні структури управління підприємством.

4. Враховуючи результати (п.1-3), визначте та обгрунтуйте організаційну структуру управління великого підприємства, що розширює виробничо-господарські операції та має широку номенклатуру продукції.

ІІІ. Інформаційне забезпечення задачі:

Лінійна структура включає в себе два блоки: один – зайнятий виробництвом, другий – реалізацією товару. В її межах визначаються права та обов'язки всіх учасників. Вона використовується невеликими фірмами з однорідною та нескладною технологією. Управління здійснюється за схемою: начальник (директор) – керівник з виробництва – майстер виробництва - виконавці (працівники). Лінійна структура дуже проста за своєю суттю: основним принципом побудови лінійної структури є вертикальна ієрархія, тобто підпорядкованість ланок управління знизу доверху. При лінійній структурі управління дуже чітко здійснюється принцип єдиноначальності: кожен підрозділ очолює керівник, наділений усіма повноваженнями, здійснює одноособове керівництво підлеглими йому ланками і, який зосереджує у своїх руках усі функції управління. Керівники підрозділів нижчих ступенів безпосередньо підпорядковуються тільки одному керівнику більш високого рівня управління, вищий орган управління не має права віддавати розпорядження виконавцям, минаючи їхнього безпосереднього керівника. Даний вид структур характеризується одномірністю зв'язків: тут мають місце тільки вертикальні зв'язки.

Основу лінійно-функціональних структур складає, крім лінійних принципів керівництва, спеціалізація управлінської діяльності за функціональними підсистемами підприємства (маркетинг, дослідження й розробки, виробництво, фінанси й економіка, персонал тощо). В кожній функціональній підсистемі формується ієрархія служб, що пронизує все підприємство від верху до низу.

В лінійно-функціональній структурі, найпоширенішій структурі ієрархічного типу, яка й дотепер широко використовується в усьому світі, функціональні підрозділи можуть самі віддавати розпорядження нижчим ланкам, але не з усіх, а з обмеженого кола питань, які обумовлені їх функціональною спеціалізацією.

Функціональна структура є модифікацією лінійно-штабної структури. Різниця полягає в тому, що персонал штабів функціональної структури наділений не дорадчо-виконавчими правами, а правом керівництва і прийняття відповідальних рішень.

Для функціональної структури управління характерне створення структурних підрозділів, кожен з яких має свою чітко визначені, конкретні завдання й обов'язки. В умовах даної структури кожен орган управління, а також виконавець спеціалізуються на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Створюється апарат фахівців, що відповідають тільки за визначену ділянку роботи.

В основі функціональної структури управління лежить принцип повного розпорядництва: виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції обов'язкове для підрозділів.

Дивізійні структури — структури, засновані на виділенні великих автономних виробничо-господарських підрозділів (відділень, дивізіонів) і відповідних їм рівнів управління з наданням цим підрозділам оперативно-виробничої самостійності і з перенесенням на цей рівень відповідальності за одержання прибутку.

Під відділенням (дивізіоном) мається на увазі організаційна товарно-ринкова одиниця, що має всередині необхідні власні функціональні підрозділи. На відділення покладається відповідальність за виробництво і збут визначеної продукції й одержання прибутку, у результаті чого управлінський персонал верхнього ешелону підприємства вивільняється для вирішення стратегічних завдань. Оперативний рівень управління, що концентрується на виробництві конкретного продукту чи на здійсненні діяльності на визначеній території був нарешті відділений від стратегічного, відповідального за зростання і розвиток підприємства в цілому.

Дивізійна структура будується не за функціональною ознакою, а за продуктами, ринками або групами споживачів, які обслуговуються. Кожний підрозділ розглядається як "центр реалізації", "центр прибутку", "центр інвестицій". Адміністрації фірми підпорядковуються тільки загальні відділи (фінансовий, юридичний тощо).

Структуризація підприємства по відділеннях (дивізіонах) проводиться, як правило, за одним із трьох принципів: за продуктовим — з урахуванням особливостей продукції, що випускається, чи наданих послуг; залежно від орієнтації на конкретного споживача і за регіональним — залежно від територій, що обслуговуються. У зв'язку з цим виділяється три типи дивізійних структур:

- дивізійно-продуктові структури:

- організаційні структури, орієнтовані на споживача;

- дивізійно-регіональні структури.

Адаптивні організаційні структури (органічні, гнучкі) характеризуються розмитістю ієрархії управління, невеликою кількістю рівнів управління, гнучкістю структури влади, слабким чи помірним використанням формальних правил і процедур, децентралізацією прийняття рішень, широко обумовленою відповідальністю в діяльності, здатністю порівняно легко змінювати свою форму, орієнтацією на прискорену реалізацію складних проектів, комплексних програм, вирішення складних проблем, обмеженою дією в часі, тобто формуванням на тимчасовій основі на період вирішення проблеми, виконання проекту, програми, створенням тимчасових органів управління.

 

Практичне ситуаційне творче завдання № 5.

Аналіз схеми валютної операції "форвард" за дорученням клієнта, виходячи з розрахунку механізму захисту покупця форвардного контракту від ризику несприятливої зміни валютного курсу.

 

І. Вихідні дані:

До строкових валютних операцій відноситься форвардна валютна операція. Ця операція, як правило, закінчуэться поставкою активів, які були предметом угоди, за курсом, зафіксованим на момент угоди.

Український експортер уклав угоду на поставку товару. Платіж за контрактом надійде через певний період. Експортер уклав з банком форвардний контракт на продаж валюти з метою захисту себе від несприятливої зміни валютного курсу.

Вам як учаснику валютної операції форвард потрібно охарактеризувати принцип її дії, визначити переваги та недоліки даної операції та розрахувати механізм захисту покупця форвардного контракту від ризику несприятливої зміни валютного курсу

ІІ. Завдання до ситуації:

1. Відповідно до здійснення валютної операції "форвард" за дорученням клієнту опишіть схему такої операції, яка відображена на рисунку 1.

2. На підставі даних таблиці 1 розрахуйте конкретний механізм захисту покупця форвардного контракту від ризику несприятливої зміни валютного курсу.

3. Надайте визначення механізму захисту покупця форвардного контракту від ризику несприятливої зміни валютного курсу.

4. Поясність, чому форвардна угода є вигідною як для продавця, так і для покупця форвардного контракту.

ІІІ. Інформаційне забезпечення задачі:

Клієнт банку (продавець або покупець валюти)

Уповноважений банк, що обслуговує клієнта

Банк - контрагент

Рис.1 Схема здійснення валютної операції "форвард" за дорученням клієнту:

Таблиця 1

Основні показники для виконання форвардної операції

Сума контракту	30000 дол. США
Спот-курс на момент укладання угоди	8,0100 грн./дол.
Відсоткова ставка за гривнею (умовна)	16%
Відсоткова ставка за доларом (умовна)	10%
Строк форварду	90 днів
База розрахунку	360 днів
Спот –курс на момент здійснення угоди	8,0500 грн/дол.

 

Таблиця 2

Визначення показника форвардного курсу

№ з/п	Показник	Визначення значення показника
1.	Розрахунок форвардного курсу	1 + S.C.I.R. * Days Swap = --------------------------- * Spot 1 + S.C.I.B. * Days   Swap — своповий курс (терміновий, або форвардний, курс); Spot — спот-курс; S.C.I.R. (second currency interest rate) та F.C.I.R. (first currency interest rate) — процентна ставка другої (котируваної) та першої (базової) валюти відповідно, %; S.C.I.B. (second currency interest base) та F.S.R.B. (first currency interest base) для обчислення відсотків за другою та першою валютою відповідно, %; Days — кількість днів до виконання термінової угоди.

Практичне ситуаційне творче завдання № 6.