Практичне значення координаційних сполук

Застосування координаційних сполук в аналітичній хімії: в гравіметрії (порівняння неорганічних i органічних осаджувачів), в титриметрії, спектрофотометрії, флуоресценції. Маскування. Використання різнолігандних комплексів. Екстракція. Сорбційне концентрування.

Координаційні сполуки в технології рідкісних та кольорових металів, біології, медицині та сільському господарстві. Металокомплексний каталіз.

Основна література

1. Угай Я. А. Общая и неорганическая химия / Угай Я. А. – М.: Высшая школа, 1997. – 527 с.

2. Кукушкин Ю. Н. Химия координационных соединений. – М.: Высшая школа, 1985. – 455 с.

3. Координационная химия / Скопенко В. В., Цивадзе А. Ю., Савранский Л. И., Гарновский А. Д. – М.: Академкнига, 2007. – 488 с.

4. Киселев Ю. М. Химия координационных соединений / Ю. М. Киселев, Н. А. Добрынина. – М.: Академия, 2007. – 352 с.

Додаткова

1. Ахметов Н. С. Общая и неорганическая химия / Ахметов Н. С. – М.: Высшая школа, 1981. – 680 с.

2. Гликина Ф. Б. Химия комплексных соединений: учеб, пособие для пед. ин-тов / Ф. Б. Гликина, Н. Г. Ключников. – М., Просвещение 1967. – 166 с.

3. Гринберг А. А. Введение в химию комплексных соединений: Учеб. для ун-тов и хим. ВТУЗов / А.А. Гринберг. – М.; Л.: Гос. науч.-техн. изд-во хим. лит., 1945. – 367 с.

4. Гутман В. Химия координационных соединений в неводных растворах. – М.: Мир. 1971. – 220 с.

5. Желиговская Н. Н. Химия комплексных соединений / Н. Н. Желиговская, И. И. Черняев. – М.: Высшая школа, 1966. – 388 с.

6. Инцеди Я. Применение комплексов в аналитической химии / Инцеди Я. – М.: Мир, 1979. – 376 с.

7. Карапетьянц М. Х. Общая и неорганическая химия / М. Х. Карапетьянц, С. И. Дракин. – М.: Химия, 1981. – 632 с.

8. Костромина Н. А. Химия координационных соединений / Н. А. Костромина, В. Н. Кумок, Н. А. Скорик. – М.: Высшая школа, 1990. − 432 с.

9. Коттон Ф. Современная неорганическая химия. Часть. 1. Пер. с англ. / Коттон Ф., Уилкинсон Дж. – М.: Мир, 1969. – 224 с.

10. Лебедева, Л. И. Комплексообразование в аналитической химии [Текст]: учебное пособие / Л. И. Лебедева; ред. И. В. Пятницкий. – Л.: ЛГУ, 1985. – 174 с.

11. Скорик Н. А. Химия координационных соединений / Н. А. Скорик, В. Н. Кумок. – М.: Высшая школа, 1975. – 208 с.

12. Сапрыкова З. А. Физико-химические методы исследования координационных соединений в растворах: учеб.-метод. пособие [для хим. спец. вузов] / З. А. Сапрыкова, Г. А. Боос, А. В. Захаровю – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988 – 190 с.

13. Шлефер Г. Л. Комплексообразование в растворах. Методы определения состава и констант устойчивости комплексных соединений в растворах. – Москва-Ленинград, Химия, 1964. – 381 с.

 

Хімія природних сполук

Алкалоїди. Антибіотики. Природні сполуки

Виникнення первісних органічних молекул. Виникнення життя на Землі з погляду хімічних процесів. Класифікація природних сполук. Основні маршрути біосинтезу природних сполук.

Алкалоїди

Алкалоїди групи піролідину. Алкалоїди групи піролізидину. Алкалоїди групи піридину і піперидину(моноциклічні похідні піперидину; моноциклічні похідні піридину і тетрагідропіридину; біциклічні сполуки з безпосередньо сполученими (неконденсованими) піридиновим і піролідиновим циклами; бі- і трициклічні сполуки з безпосередньо сполученими (неконденсованими) піридиновим і піперидиновим циклами; біциклічні конденсовані похідні піридину; поліциклічні похідні піперидину).

Алкалоїди групи тропану. Алкалоїди групи індолу (алкалоїди з трициклічною будовою; алкалоїди з тетра- і пентациклічною будовою; алкалоїди з гептациклічною будовою; ергоалкалоїди; поліциклічні сполуки, конденсовані іншим чином).

Алкалоїди групи хіноліну. Алкалоїди групи ізохіноліну. Алкалоїди групи хінолізидину. Стероїдні алкалоїди. Алкалоїди групи хіназоліну. Пептидні алкалоїди. Алкалоїди групи пурину.

Алкалоїди іншої будови (амарилисові алкалоїди).

Антибіотики

β-Лактамні антибіотики. Антибіотики ароматичного ряду. Тетрациклінові антибіотики. Полієнові антибіотики. Макролідні антибіотики. Аміноглікозидні антибіотики. Анзаміцинові антибіотики. Поліпептидні антибіотики. Аценоглікозидні антибіотики. Антибіотики стероїдної будови. Антибіотики іншої будови. Нуклеозидні антибіотики. Кисневмісні гетероциклічні антибіотики.

Азотовмісні гетероциклічні антибіотики.

Запашні та ароматичні речовини

Ациклічні запашні речовини. Аліциклічні запашні речовини. Запашні речовини з ароматичною будовою. Інші запашні речовини.

Природні барвники

Барвники аліфатичної та аліциклічної будови. Барвники ароматичної будови (похідні діароїлметану, халкони; сполуки з хіноїдною структурою; барвники іншої будови).

Барвники гетероциклічної будови (кисневмісні гетероциклічні барвники; азотовмісні гетероциклічні барвники).

Отрути і токсини

Токсини мікроорганізмів. Рослинні токсини. Токсини тваринного походження.

Основна література

Валюк В. Ф. Хімія природних сполук. Курс лекцій / В. Ф. Валюк. – Умань.: СПД Сочінський, 2013. – 195 с.

2. Бобрівник Л. Д. Органічна хімія (за новою хімічною номенклатурою): підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л. Д. Бобрівник, В. М. Руденко, Г. О. Лезенко. – К.; Ірпінь: Перун, 2005. – 542с.

3. Домбровський А. В. Органічна хімія / А.В. Домбровський, В.М. Найдан. – К.: Вища школа, 1992. – 503 с.

4. Боєчко Ф. Ф. Органічна хімія / Ф. Ф. Боєчко, В. М. Найдан, Д. М. Захарик. – К.: Вища школа, 1986. – 319 с.

Фізична хімія невпорядкованих систем

Дифракційні методи дослідження аморфних матеріалів. Сруктура аморфних та кристалічних матеріалів. Поняття ближнього та далекого порядку та їх кількісний опис

Загальні уявлення про невпорядковані матеріали та їх особливі властивості. Методи одержання аморфних матеріалів – вакуумне розпилення, реакції в газовій фазі з подальшою конденсацією на підкладку, руйнування кристалічної структури металічних сплавів за допомогою зовнішніх факторів, надшвидке загартовування розплаву. Умови та фактори, що впливають на утворення аморфних матеріалів. Кінетика аморфізації.

Термічна стабільність та явища, що проходять при нагріванні аморфних матеріалів. Кристалізація аморфних сплавів – моделі гомогенного та гетерогенного зародкоутворення. Вплив температури зародків на процес зародження нової фази.

Магнітні властивості. Феромагнетизм аморфних сплавів (Fe, Co, Ni) – металоїд. Електронні та хімічні властивості аморфних сплавів. Корозія аморфних сплавів та причини їх високої антикорозійної стійкості. Властивості та використання аморфних матеріалів – високоміцні, корозійностійкі, магнітом‘які матеріали, тощо.

Поняття ближнього та далекого порядку та їх кількісний за допомогою функцій парного розподілу (ФПР) атомів та функцій радіального розподілу атомів (ФРРА).

Теорія розсіювання випромінювання одно та багатокомпонентними невпорядкованими системами

Теорія розсіювання випромінювання однокомпонентними невпорядкованими системами. Поняття структурного фактору (СФ). Фур’є трансформація. Взаємозв’язок експериментальних кривих інтенсивності розсіяного випромінювання, СФ, ФПР та ФРРА для однокомпонентних аморфних матеріалів. Теорія розсіювання випромінювання багатокомпонентними невпорядкованими системами. Отримання загальних та парціальних СФ в рамках методів Лашко та Фабера-Займана.

Експериментальні дифракційні методи дослідження аморфних матеріалів: рентгенодифракційний, нейтронодифракційний, EXAFS, розсіювання рентгенівських променів під малими кутами

Методи дослідження структури ближнього порядку невпорядкованих систем – дифракція рентгенівських променів, нейтронів та електронів. Функція парного розподілу атомів та її аналіз. Парціальні функції розподілу атомів для багатокомпонентних аморфних сплавів та їх експериментальне отримання. Метод EXAFS в досліджені локальної структури невпорядкованих матеріалів. Подібності та відмінності структури ближнього порядку розплавів та аморфних матеріалів, отриманих методом надшвидкого загартовування.

Моделювання та детальний аналіз структури аморфних матеріалів. Сучасні методи моделювання структури аморфних матеріалів та процесу аморфізації розплавів. Метод молекулярної динаміки, Монте-Карло, оберненого Монте Карло, силовий алгоритм Белащенко

Моделі структури аморфних матеріалів – модель хаотичного щільного пакування атомів Бернала її аналіз та подальший розвиток в роботах Фіннея та Беннетта. Метод оберненого Монте-Карло та приклади його застосування для аналізу локального порядку некристалічних матеріалів.