Висвітлити особливості діяльності вчителя з творчого розвитку учнів. Відповідь підтвердити прикладами з шкільного буття

Відповідь. Виділяють п'ять видів діяльності вчителя на уроці, які вважають сприятливими для творчого розвитку учнів:

Ø діяльність, що мотивує учнів до процесу навчання та сприяє розумінню ними його значення для особистісного розвитку;

Ø діяльність, що цілеспрямовує, орієнтує учнів на мету і результат, який треба отримати, спрямовує їхню увагу на зміст і значення творчої діяльності, яку вони виконують;

Ø діяльність, що індивідуально диференціює учнів, розвиває різні рівні можливостей учнів, не обмежує їх у часі, стимулює всіх до відповідей;

Ø діяльність, яка організує колективну творчу діяльність учнів забезпечує організацію групових форм творчої навчальної діяльності;

Ø діяльність, яка організує контрольно-оцінювальну діяльність учнів.

При застосуванні творчих завдань значний ефект дає оптимальне поєднання фронтальних форм роботи з груповими «за варіантами», коли учні виконують самостійні завдання відповідно до власних можливостей. Це приводить до істотного поліпшення успішності навчання й рівня розумового розвитку учнів. Разом з тим, така організація навчання має і свої недоліки для формування творчої особистості учня. Головний полягає в тому, що відкритий поділ дітей за рівнем інтелектуального розвитку негативно відбивається на формуванні адекватної Я-концепції. У сильних може розвинутися Я-концепція з підвищеною самооцінкою, зневажливе ставлення до «слабких», у останніх – низька самооцінка, втрата бажання вчитися.

Саме тому ефективними для розвитку творчих можливостей учнів є різні види диференціації навчання, які ефективно застосовуються при формуванні в учнів системи інтелектуальних і практичних умінь і включають такі основні етапи:

– перший – учням дають необхідні знання, вміння, навички, після чого ставлять завдання щодо їх застосування. Учень самостійно розв'язує задачу, визначаючи шляхом «спроб» і «помилок» відповідні орієнтири і прийоми діяльності. Це навчання за першим типом орієнтованої основи діяльності (ООД за П.Гальперіним та Н.Тализіною);

– другий полягає в тому, що учням пропонують орієнтири діяльності в готовому вигляді (наприклад, у вигляді алгоритму дій). Учень виконує всі операції і дії згідно із зазначеними орієнтирами, вказівками і досягає кінцевого результату діяльності. Це навчання за другим типом орієнтовної основи діяльності;

– третій тип – учнів озброюють загальним методом діяльності, за допомогою якого вони самостійно й усвідомлено визначають послідовні дій, орієнтири для розв'язання завдання.

У практичній діяльності вчителі, як правило, здійснюють навчання за першим і другим типами орієнтованої основи діяльності. Навчання ж за третім типом, яке найбільше відповідає вимогам розвитку творчих можливостей учнів, сприяє їх підготовці до застосування набутих знань і засобів діяльності в нестандартних навчальних і практичних ситуаціях, у школі практично не реалізується.

 

Проаналізувати сфери прояву творчості педагога

Відповідь. Творчість – це діяльність, що породжує щось нове на основі реорганізації наявного досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів.

Педагогові доводиться часто вирішувати безліч типових і нестандартних педагогічних завдань у мінливих обставинах. Вирішуючи ці завдання, педагог, як і будь-який дослідник, будує свою діяльність відповідно до загальних правил евристичного пошуку: аналізує педагогічну ситуацію; проектує результат відповідно до початкових даних; аналізує наявні засоби, необхідні для перевірки припущення та досягнення шуканого результату; оцінює отримані дані; формулює нові завдання.

Отже, творча педагогічна діяльність складається з таких етапів: виникнення задуму, його опрацьовування та перетворення в ідею – гіпотезу, пошук способу втілення задуму й ідеї. Досвід творчості педагог набуває за умови систематичних вправ у вирішенні спеціально підібраних завдань, що відображають педагогічну дійсність, та організації як навчальної, так і реальної професійно-орієнтованої діяльності майбутніх педагогів.

Частіше сферу прояву творчості педагога мимоволі звужують, зводячи її до нестандартного, оригінального вирішення педагогічних завдань. Тим часом творчість педагога виявляється і при вирішенні комунікативних завдань, що виступають своєрідним фоном і підставою педагогічної діяльності.

У сфері особистості педагогічна творчість виявляється як самореалізація педагога на основі усвідомлення себе творчою індивідуальністю, як визначення індивідуальних шляхів свого професійного зростання та побудова програми самовдосконалення.

Сфера прояву педагогічної творчості визначається структурою педагогічної діяльності й охоплює всі її сторони: конструктивну, організаторську, комунікативну і гностичну. Проте для здійснення творчості в педагогічній діяльності необхідна низка умов:

– тимчасова “спресованість” творчості, коли між завданнями і способами їх вирішення немає великих проміжків часу (ситуація браку часу);

– пов’язаність творчості педагога з творчістю учнів та інших педагогів;

– відстроченість результату й необхідність його прогнозування;

– атмосфера публічного виступу;

– необхідність постійного співвідношення стандартних педагогічних прийомів і нетипових ситуацій.

Отже, педагогічна творчість – це процес, що починається із засвоєння того, що вже було накопичено (адаптація, репродукція, відтворення знань і досвіду) і завершується перетворенням існуючого досвіду. Це шлях від пристосування до педагогічної ситуації, до її перетворення, що становить суть динаміки творчості вчителя.

Кожен педагог так чи інакше перетворює педагогічну діяльність, але тільки педагог-творець активно бореться за кардинальні перетворення й сам у цій справі є прикладом.

 

Обґрунтувати співвідношення творчість і майстерність. Чому творчість є обов’язковою умовою майстерності?

Відповідь. Педагогічна майстерність розглядається як досконале, творче виконання вчителем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного учня, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення школярів. Педагог, який прагне до майстерності, має проводити навчально-виховну роботу на рівні мистецтва, тобто вміло, вправно, оскільки вона скерована на формування особистості вихованця. Саме на цьому аспекті педагогічної діяльності наголошував К.Ушинський, коли писав; «Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключно риси її природи, це вже мистецтво. В цьому розумінні і педагогіка буде, звичайно, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини і людства – їхнє прагнення до вдосконалення в самій людській природі; не до вираження досконалості на полотні або в мармурі, а до удосконалення самої природи людини – її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина».

Творчість є обов'язковою умовою майстерності. Педагогічна майстерність учителя формується й удосконалюється на основі його творчої активності, пошуково-перетворюючої діяльності в навчально-виховному процесі. Саме тому творчий вчитель може ще не встигнути стати майстром, але необхідною умовою руху до педагогічної майстерності є його творчість. Високого рівня майстерності вчитель досягає лише на основі педагогічної творчості й обов'язково за рахунок сумлінності, завзятості, працелюбності, подолання труднощів, перетворення вміння на навички, тобто при накопиченні досвіду, з часом.