До підготовки та проведення комплексного екзамену з фаху

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ЕКЗАМЕНУ З ФАХУ

 

ОКР “СПЕЦІАЛІСТ”

 

 

Рівне-2013

Комплексний екзамен з фаху. Методичні вказівки до підготовки та проведення комплексного екзамену з фаху для студентів спеціальності 7.01010201 "Початкова освіта" / Рівненський державний гуманітарний університет: уклад.: Т.Є.Колупаєва, А.П.Веремчук, Т.В. Яковишина, О.М.Перець – Рівне: РДГУ, 2013.– 110 с.

 

 

Методичні вказівки містять етапи підготовки та проведення комплексного екзамену з фаху, критерії оцінювання та перелік питань, що виносяться на іспит.

 

 

Рецензенти:

Мельничук Л.Б., к.пед.н., доцент кафедри педагогіки Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені С.Дем’янчука

Артемова О.І., к.пед.н., доцент кафедри загальної психології та психодіагностики РДГУ

 

 

Рекомендовано до друку кафедрою педагогіки початкової освіти РДГУ. Протокол № 4 від 16 квітня 2013 року.

Обговорено та рекомендовано до видання методичною комісією педагогічного факультету РДГУ. Протокол №___ від __ ______________ 2013 року

ЗМІСТ

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

1.1. Цілі та функції державного екзамену

1.2. Загальні вимоги до організації державного іспиту

1.3. Методичні рекомендації з підготовки екзаменаційних питань

1.4. Методичні поради студенту щодо підготовки до державного
екзамену

1.5. Форма проведення державного екзамену

 

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ ЗАРУБІЖЖЯ”

2.1. Мета та завдання дисципліни “Історія педагогічної думки
зарубіжжя”

2.2. Перелік питань до державного екзамену з
“Історія педагогічної думки зарубіжжя”

2.3. Стислий виклад основних питань

2.4. Список рекомендованих джерел

 

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДИСЦИПЛІНИ “ЕТНОГРАФІЯ ДИТИНСТВА”

3.1. Мета та завдання дисципліни “Етнографія дитинства”

3.2. Перелік питань до державного екзамену з “Етнографія
дитинства”

3.3. Стислий виклад основних питань

3.4. Список рекомендованих джерел

 

4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДИСЦИПЛІНИ “ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ”

4.1. Мета та завдання дисципліни “Педагогічна творчість”

4.2. Перелік питань до державного екзамену з
“Педагогічної творчості”

4.3. Стислий виклад основних питань

4.4. Список рекомендованих джерел

 

5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДИСЦИПЛІНИ “ПОРІВНЯЛЬНА ПЕДАГОГІКА”

5.1. Мета та завдання дисципліни “Порівняльна педагогіка”

5.2. Перелік питань до державного екзамену з “Порівняльної
педагогіки”

5.3. Стислий виклад основних питань

5.4. Список рекомендованих джерел

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НА ДЕРЖАВНОМУ ЕКЗАМЕНІ

 

 

I. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

Цілі та функції державного екзамену

Державний іспит проводиться у терміни, встановлені навчальним планом, на рівні спеціаліста у формі іспиту з курсу «Педагогіка», є формою державної атестації, яка завершує вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу.

Програма проведення комплексного екзамену з фаху розробляється кафедрою педагогіки початкової освіти та затверджується Вченою радою інституту психології та педагогіки.

Комплексний екзамен з фаху є продовженням навчально-виховного процесу, складовою частиною завершального етапу підготовки спеціалістів за денною та заочною формами навчання.

Комплексний екзамен з фаху для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” напрямів підготовки 7.01010201 “Початкова освіта”повинен визначати рівень засвоєння студентами психолого-педагогічних дисциплін, їхні вміння самостійно аналізувати психолого-педагогічні ситуації, активно використовувати набуті знання у своїй професійній та суспільній діяльності.

Цілі державного екзамену зумовлюють його функції. Головною з них є контроль та оцінка рівня знань з психолого-педагогічних дисциплін, отриманих студентом упродовж навчання.

Реалізація цієї функції передбачає перевірку методологічних та теоретичних принципів, проблем і положень дисциплін, а також вміння використовувати їх в педагогічній діяльності, навчальному менеджменті, в регуляції та організації комунікативних процесів як складової навчально-виховного процесу. Особливу увагу необхідно приділяти виявленню знань та вмінь майбутнього фахівця в організації творчої діяльності та взаємодії людей у сучасних умовах існування.

Важливе значення має функція виявлення навичок виконання практичних завдань, конкретного аналізу проблемних ситуацій на творчому рівні.

Державний екзамен виконує і важливу виховну функцію. Вона проявляється у вмінні студента самостійно, логічно й послідовно висловлювати свої переконання, здійснювати самоконтроль та критично оцінювати свої знання і навички.

Комплексний екзамен з фаху за умов ґрунтовного аналізу його результатів дозволяє найбільш вичерпно виявити позитивний досвід та недоліки в організації, змісті й методиці підготовки особистості до майбутньої професійної діяльності.

Це дає можливість визначити конкретні заходи щодо удосконалення викладання як фахових педагогічних дисциплін, так і вибіркових, окреслити шляхи поліпшення взаємозв’язку та спадкоємності у їхньому викладанні.

Отже, комплексний екзамен з фаху більшою мірою, ніж курсові іспити, є засобом всебічного впливу на особистість студента і виконує контрольну, пізнавальну та виховну функції.

Загальні вимоги до організації державного іспиту

Організаційна підготовка до державного екзамену проводиться згідно з розпорядженням ректора університету. Кафедра педагогіки початкової освіти разом із навчальним відділом, деканатом педагогічного факультету організовує підготовку до комплексного державного екзамену за заздалегідь розробленим планом.

На підготовку і складання державних іспитів надається не менше п’яти навчальних днів, упродовж яких організовується проведення групових та індивідуальних консультацій.

Для проведення державного іспиту створюється державна екзаменаційна комісія. Державна комісія:

Ø перевіряє і оцінює теоретичну та практичну підготовку студентів з дисциплін;

Ø встановлює відповідність освітнього та кваліфікаційного рівня підготовки студентів до вимог стандарту якості освіти;

Ø вирішує питання про присвоєння кваліфікації вчителя початкових класів.

Результати державного іспиту оголошуються головою ДЕК після обговорення результатів членами ДЕК. Оцінка результатів складання державного іспиту здійснюється з урахуванням поточної успішності в порядку, передбаченому системою контролю знань, прийнятому в університеті. Повторне складання державного іспиту, з метою підвищення оцінки, не дозволяється.

У тих випадках, коли складання державного іспиту не відповідає вимогам рівня атестації, державна комісія приймає рішення про те, що студент є не атестованим. Якщо студент не з’явився на державний іспит, він вважається не атестованим у зв’язку з неявкою. Студенти, які не атестовані за результатами державного іспиту, або з причини неявки, мають право на повторну атестацію виключно у термін роботи державної комісії (наступний навчальний рік). Державний іспит складається повторно з урахуванням змін, що відбулися у навчальній програмі дисципліни.

 

Класно-урочна система Я.А. Коменського. Я.А. Коменський про школу і вчителя. Вікова періодизація та система шкіл за Я.А. Коменським

У «Великій дидактиці» Коменський не тільки розробив чітку систему навчання і виховання, але й розкрив суть основних її принципів, таких як: наочність; свідомість і активність; послідовність і систематичність знань; міцність оволодіння знаннями і навичками.

Коменський детально вивчив досвід навчання з урочної системи, а також дав теоретичне обґрунтування класно-урочної системи шкільного навчання і сформулював її основоположні принципи. Тому в історії педагогічної думки він вважається творцем класно-урочної системи навчання.

Коменський гостро критикував існуючий в той час індивідуальний метод як єдину форму навчання в школі. Він вважав катастрофічним для дітей становище, коли навчання в школі продовжувалось «із сходу сонця і до заходу».

Педагогіка неотомізму

Характерна риса сучасної педагогіки – посилення релігійного впливу. Найважливіші загальні принципи сучасних релігійних теорій виховання і навчання на Заході найбільш повно виражені у педагогічній доктрині неотомізму (або "неофомізму"), що став з кінця XIX ст. офіційною філософією католицької церкви. Найбільш яскравими представниками неотомізму є Каннінгам, Макгакен (США), Марітен (Франція) та ін.

У загальній доктрині неотомізму педагогічні ідеї займають важливе місце. Цей напрям претендує на теоретичне осмислення проблем виховання і освіти від імені всього християнства. Неотомісти вважають, що педагогічна теорія і практика можуть стати плодотворними, якщо вони будуть засновані на принципах християнського гуманізму.

Криза суспільства, на їх думку, пов'язана з тим, що сучасна людина думає лише про "земне" існування і не думає про порятунок душі. Вони вважають, що релігія повинна пронизувати всю освіту.

Привити учням глибоку релігійну віру, одночасно забезпечивши знаннями основ наук – таке завдання ставлять неотомісти перед школою. На їх думку, необхідно проявляти турботу про обидві сторони людини: про тіло і про душу, але основне – душа. Тобто виховання повинно будуватись на пріоритеті "духовного начала", на релігійній основі.

 

Неогуманізм В. Гумбольдта, його план класичної гімназії

В середині XVIII ст. в Німеччині сформувалась буржуазна педагогічна течія – неогуманізм, яка сприяла відродженню інтересу до культури античного типу. Неогуманізм був свого роду «другим Відродженням». Захоплення грецькою культурою і римським правом, ідеал всебічного розвитку, культ людини – ось деякі з характерних рис неогуманізму.

Вільгельм Гумбольдт (1767-1835), друг Гете і Шіллера, німецький філолог і громадський діяч, був представником пізнього неогуманізму. Найосвіченіша людина свого часу, він очолював у 1809-1810 рр. відомство народної освіти в Прусії. Тут було проведено солідну реформу шкільної гімназії, що внесла живий струмінь у затхлу атмосферу середньої школи. У 1810 році для отримання звання вчителя гімназії було встановлено особливий екзамен. Цим було покладено початок оновлення складу вчителів гімназій і підірвано залежність гімназичного викладання від духовенства.

Гумбольдт прагнув того, щоб юнацтво засвоїло досконало не лише стародавні мови, але й думку античних народів. Неогуманісти розширили зміст традиційної німецької школи (класичної гімназії) і ввели викладання математики, природознавства та історії, обмеживши вивчення релігії, виключивши її навіть з екзаменів на атестат зрілості.

Провідною думкою при формуванні нового навчального плану у неогуманістів була ідея різносторонньої загальної освіти, що складає фундамент у вигляді класичних і німецької мов для дальших університетських занять з філології, з одного боку, і для занять математикою і природознавством – з іншого боку.

Гімназія неогуманістичного зразка давала добрі знання класичних мов і математики. На відміну від гуманістів Відродження неогуманісти в освітньому плані грецьку мову ставили вище від латині. Це пояснювалось тим, що у грецькій літературі періоду розквіту Афінської держави, сильне відображення отримали ідеї рівності всіх імущих.

Гумбольдт зробив багато для реформи гімназійної освіти. Він розширив навчальний план класичної гімназії, посилив викладання історії, математики, природознавства. Гумбольдт ввів обов’язків екзамен на право викладання у середніх учбових закладах. Він висловив думку про необхідність створення єдиної шкільної системи.

Неогуманісти, безумовно, зіграли позитивну роль у розвитку педагогіки і школи XVIII – XIX ст. їх заслугою є зміна характеру освіти, відродження ідеї всебічного розвитку людини, організація підготовки вчителів в університетах.

 

Грудня – Введення

Інша назва цього свята Третя Пречиста. В церковному календарі це, одне з найбільших православних свят іменується як Введення до храму Пресвятої Богородиці. До цього дня потрібно завершити всі сільськогосподарські роботи. Дуже великим гріхом після Введення вважається копання або ж розпушування землі.

Грудня – Катерини

Безпосередньо в день Катерини дівчата збирались на вечорниці. Для цього вони заздалегідь обирали оселю а відповідно і господарку майбутнього свята. Всі продукти приносились в складчину. На стіл подавались різноманітні страви, але перевага надавалась борщу та каші. Приєднатись до цієї трапези можна і хлопцям, щоправда лише після того як дівчата закінчать ворожити, тобто пізно ввечері.

Грудня – Андрія

Якщо день Катерини суто жіночий, то Андрія справді парубоцький день. Ще в дохристиянські часи саме в цей період відзначали свято Калити, а християнська доктрина замінила його іменем апостола Андрія Первозваного. Проте пережитки старого залишилися, зокрема, це виражається в тодішніх обрядах Калити, спеціально для яких дівчата випікали коржі, які мали назву «калети». Потім з цією обрядовою стравою влаштовувались різноманітні ігри та гадання.

Грудня – Наума

Зараз школярі ідуть до школи 1 вересня, а от раніше навчальний процес починався 1 грудня (за старим стилем). Восени треба допомагати батькам в їх нелегкій праці на полі, а взимку, коли довгі та холодні вечори, можна іти за знаннями.

Грудня – Варвари

Свята великомучениця Варвара вважається покровителькою ремесел. Варвара, як розповідає легенда, була настільки вмілою рукодільницею, що своїм вишиванням прикрасила ризи Ісусу Христу.

Грудня – Миколи Чудотворця

Святий Миколай є одним з найбільш шанованих на Україні святих. Про це можна судити, хоча б, з тієї кількості церков, які названі на честь цього святого.

Січня – Різдво Христове

Починається Різдво з Святого вечора – надвечір’я Різдва.

Святочна дія відкривалась церемонією добування нового вогню, яким розпалювали у печі 12 полін, а ці поліна готувалися протягом 12 днів.

Готували не менше 12 страв.

Будь-яка робота, крім готування святочної вечері, в цей день неприпустима. Все мусить бути приведене до ладу, має бути приведене до ладу, має бути на своїх місцях. Ніщо не повинно ночувати цієї ночі поза домом, у чужих руках, позичене. Навіть на своєму подвір’ї ніщо не повинно десь стирчати на кілках, висісти на грядках. Усі члени родини теж мусять бути в зборі. Не можна сваритись, а навпаки, треба помиритись навіть з ворогами, щоб у новому році було мирно.

Січня Водохрещі

Напередодні Водохрещів святкується Голодна кутя, або другий Свят-Вечір. Цілий день віруючі люди нічого не їдять – постують. Коли засяє вечірня зоря, сідають вечеряти. На вечерю подають лише пісні страви: смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутя, узвар. Після вечері діти проганяють кутю, виходять з хати і палицями бють у причільний кут, промовляючи:

Тікай, кутя, із покуття,

А узвар – іди на базар,

Паляниці, лишайтеся на полиці,

А «дідух» - на теплий дух,

Щоб покинути кожух.

Літні свята й обряди

Календарні свята й обряди – складний фольклорний комплекс, в якому поєднуються раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні традиції та пережиткові звичаї.

Календарні свята та обряди як невід’ємна частина традиційно-побутової культури завжди входили в коло інтересів етнографічної науки. Тісно пов’язані з виробничою діяльністю людини, календарні звичаї за тривалий період існування увібрали в себе багато характерних рис матеріального і духовного життя суспільства на різних стадіях його історичного розвитку.

Календар українського селянина XIX – початку XX ст. являв собою своєрідну енциклопедію народної мудрості, неписаний розпорядок життя хлібороба. Календарні звичаї та обряди формально узгоджувалися з річним літургічним циклом православної церкви, проте дійсною основою "побутових святців" був трудовий сільськогосподарський календар.

До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї. Свята супроводжувались виконанням календарно-обрядових пісень, приурочених до кожної пори року: зимові колядки та щедрівки, веснянки, купальські, троїцькі, обжинкові пісні та ін.

Зільницький обряд був пов'язаний із збиранням лікувальних трав (зілля) і приурочувався до дня Симона Зілота (10 травня за ст. ст.). Участь у ньому брали лише баби й молодиці.

Купала (Івана Купала) – давньо-слов'янське свято літнього сонцестояння. Відзначалося 24 червня за ст. ст. у період підготовки до збору врожаю.

Серед українців купала відзначала переважно молодь у купальську (івашвську) ніч.

Центральне місце у святі займало ритуальне деревце – марена (купайлиця, купайло, гільце). Рубали його хлопці, а прикрашали дівчата – живими та штучними квітами, ягодами, стрічками тощо.

Зелені свята – українська назва християнського свята Трійці, що відзначається на 50-й день після Паски. Троіцько-русальна обрядовість знаменувала завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі її лежали культ рослинності, магія закликання майбутнього врожаю.

Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Звичайно їх влаштовували в лісі чи полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків – ігорного дуба або явора.

Маковія – спрощена українська назва церковного свята святих мучеників Маккавеїв (1 серпня за ст. ст.) Цього дня у церквах разом із хлібним колоссям святили садові квіти і головки маку, як і на Різдво використовувались для приготування куті. Вдома пекли пироги і коржі з маком. Традиційні першосерпневі букети на Поділлі називалися маковійками. Звичайно їх носили до церкви дівчатка. Перед цим їх треба було добре нагодувати, бо наступний рік випаде неврожайний.

Спаса – свято православної церкви, встановлене на честь Преображення Господнього (19 серпня за ст. ст.). Цей день був немовби апофеозом радості селянина з плодів своєї діяльності. За традицією святили яблука, груші, мед, колачі з муки нового врожаю. Після церковної відправи пригощали одне одного пирогами та фруктами, особливо дітей і старців. Великим гріхом вважалося їсти яблука і груші до Спаса. Цієї заборони особливо суворо дотримувалися батьки, що втратили дітей, та діти, в яких померли батьки.

Покрови – християнське свято Покрова святої Богородиці, запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від сарацинів. Серед українців, які століттями постійно страждали від чужоземних набігів, ця легенда набула особливої популярності. Божу матір (її називали у тому числі й Покровою) вважали своєю покровителькою запорізькі козаки. Щорічно 1 жовтня з великою урочистістю вони відзначали це свято на Січі у своєму головному храмі св. Покрови.

У селянському побуті за станом погоди на Покрову намагалися передбачити характер майбутньої зими: Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна і з хуртовинами, якщо з півдня – то тепла. У цей час розпочиналася пора весіль, яка тривала два тижні до Пилипівського посту. Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, молилися: Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку.

Введення – християнське свято, що знаменувало собою початок зимового циклу обрядовості. Відзначали його 21 листопада за ст. ст. На Рівненщині казали Введення прийде, свят наведе. І дійсно, після Введення йшла низка дуже популярних у народі свят Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохрещі.

 

Народна дидактика

Народна дидактика входить до складу народної педагогіки. Це та частина народної педагогіки, яка відображає здобутки трудящих у галузі освіти й навчання, що виражаються в поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання та втілення в народній практиці форм і методів озброєння підростаючих поколінь знаннями, уміннями й навичками, розвитку їхніх пізнавальних сил і здібностей.

Оскільки навчання і виховання тісно пов'язані, то народна дидактика не залишає поза увагою й виховних дій. Це насамперед стосується розумового розвитку особистості й формування світогляду. Саме в навчанні багатогранний людський досвід перетворюється в необхідні для життя знання, уміння і навички. Навчання кує розум, формує ідейність і загальну культуру особистості, ставлення до знань і навколишнього життя, плекає людські ідеали.

Народна дидактика, спершись на народну філософію, хоч і стихійно, але дійшла до цілком матеріалістичного погляду на життя.

Основна мета народної дидактики — навчити кожного бути людиною. «Будь людиною!», «Не губи ніколи людської гідності!» — такі слова діти часто чують від дорослих.

Своїм корінням дидактика виходить із народної педагогіки, цього багатовікового узагальненого народного досвіду навчання і виховання молодого покоління, який ґрунтується на народній мудрості і вира­жається у прислів´ях, приказках, традиціях, обрядах тощо. "Чого Івась не навчиться, того Іван не знатиме", - у цих простих словах, образній і лаконічній формі народ висловив думку, що освіта людини з найбіль­шою користю відбувається у ранньому віці. За словами того ж Я. Ко-менського "вона тільки у цьому віці і може відбуватися". Чітка і зрозуміла думка: "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути" - не вимагає жодних додаткових пояснень та аргументацій.

Дидактичні принципи — це основні положення, якими керується вихователь при організації навчання. Принципів навчання в народній дидактиці ніхто не видумував. Вони постали емпіричним шляхом на основі узагальнення народної практики навчання і відкриття його найтиповіших об'єктивних закономірностей.

Народна дидактика наскрізь оптимістична. Вона вірить у силу навчання. Тому й закликає: «Не кажи — не вмію, а кажи навчусь». Навчання має бути доступним, відповідати віку і рівню розвитку дитини. Принцип доступності навчання в народній дидактиці вимагає, щоб нові знання були посильними для дитини, грунтувалися на її життєвому досвіді, уже здобутих знаннях, щоб кожна порція нових знань підносила особистість на вищий рівень розвитку, вела її від легкого до трудного, від невідомого до відомого, від простого до складного. Доступність не означає спрощеності чи штучного полегшення. Навчання — не забавка і не розвага, а серйозна, наполеглива праця. Справжнє навчання те, що вимагає долання певних труднощів («Доки не впріти, доти не вміти», «Хто хоче знати, тому треба менше спати»), що дає людині знання, які вона може зберегти протягом усього свого життя. Спрямування народної дидактики в майбутнє, орієнтація на додержання принципу міцності навчання зафіксовані, зокрема, в таких народних висловах: «Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш», «Учись змолоду — пригодиться на старість», «Учись — на старість буде як знахідка».

Методи навчання — це способи педагогічних дій, за допомогою яких досягається засвоєння знань, умінь і навичок, а також розвиток пізнавальних і творчих здібностей людини. Прийом є частиною методу, його деталлю, що виявляється в окремих операціях мислення, моментах процесу засвоєння знань, формування вмінь і навичок. Методи і прийоми навчання в народній дидактиці мають психолого-педагогічний вплив на особистість. До того ж вони дуже прості, легкі й загальнодоступні в застосуванні, розраховані на масове користування, а не тільки педагогами-професіоналами. Умовно їх можна поділити на чотири групи: наочні, словесні, практичні і ігрові.

Народна дидактика живе в пам'яті народу, масовій навчальній практиці трудящих, навчально-виховних народних традиціях. Школою, підручником, уроком для тих, хто вчиться за народною дидактикою, є життя і праця. Народна дидактика відзначається не тільки великою масовістю аудиторії, а й широким педагогічним діапазоном виявлення змісту, принципів, методів і форм навчання з явною тенденцією до їх дальшого розвитку й удосконалення.

ПИТАННЯ ДО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ З ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

1. На підставі означення В.Андреєва про творчість як вид людської діяльності, охарактеризувати її ознаки.

2. Довести, що педагогічна творчість – процес постійної творчості. Відповідь обґрунтувати прикладами.

3. Дати визначення педагогіки творчості (предмет, завдання, принципи, закони). З якими науками тісно пов’язана педагогіка творчості?

4. Дати характеристику основним поняттям педагогіки творчості: творчість, творча діяльність, педагогічна творчість

5. Проаналізувати особливості педагогічної творчості. Відповідь обґрунтувати прикладами.

6. Охарактеризувати зміст рівнів творчої педагогічної діяльності.

7. Окреслити зовнішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь.

8. Окреслити внутрішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь.

9. Проаналізувати основні складові індивідуальної творчої концепції педагога.

10. Охарактеризувати основні моделі педагогічної співтворчості. У чому Ви вбачаєте недолік першої та другої моделі? Обґрунтувати свою відповідь прикладами.

11. Висвітлити особливості діяльності вчителя з творчого розвитку учнів. Відповідь підтвердити прикладами з шкільного буття

12. Проаналізувати сфери прояву творчості педагога.

13. Обґрунтувати співвідношення творчість і майстерність. Чому творчість є обов’язковою умовою майстерності?

Навчальне видання

 

 

Методичні вказівки до підготовки та проведення

комплексного екзамену з фаху для студентів

спеціальності 7.01010201 "Початкова освіта

 

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра педагогіки початкової освіти

33028, м. Рівне, вул. Остафова, 31

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ЕКЗАМЕНУ З ФАХУ

 

ОКР “СПЕЦІАЛІСТ”

 

 

Рівне-2013

Комплексний екзамен з фаху. Методичні вказівки до підготовки та проведення комплексного екзамену з фаху для студентів спеціальності 7.01010201 "Початкова освіта" / Рівненський державний гуманітарний університет: уклад.: Т.Є.Колупаєва, А.П.Веремчук, Т.В. Яковишина, О.М.Перець – Рівне: РДГУ, 2013.– 110 с.

 

 

Методичні вказівки містять етапи підготовки та проведення комплексного екзамену з фаху, критерії оцінювання та перелік питань, що виносяться на іспит.

 

 

Рецензенти:

Мельничук Л.Б., к.пед.н., доцент кафедри педагогіки Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені С.Дем’янчука

Артемова О.І., к.пед.н., доцент кафедри загальної психології та психодіагностики РДГУ

 

 

Рекомендовано до друку кафедрою педагогіки початкової освіти РДГУ. Протокол № 4 від 16 квітня 2013 року.

Обговорено та рекомендовано до видання методичною комісією педагогічного факультету РДГУ. Протокол №___ від __ ______________ 2013 року

ЗМІСТ