Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Порівняльна характеристика особливостей побудови змісту освіти, форм і методів навчання згідно теорій, побудованих на ідеях біхевіоризму та конструктивізмуСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Сформульовані вище ознаки старої та нової парадигм навчального процесу дають можливість зробити висновки про ті кроки, які представники теорій когнітивного конструктивізму вважають за необхідне зробити для удосконалення навчального процесу, розвитку його ефективності на шляху гуманізації та підвищення соціальної рівності доступу до освіти. Гуманізація навчального процесу передбачає не тільки активізацію пізнавальної діяльності учнів, а й активізацію їх позиції щодо мети навчання, вибору його змісту й форм, тобто справжнє співтовариство у визначенні своєї «освітньої траєкторії». Вона вимагає переорієнтації психології вчителя, розуміння ним необхідності ставлення до учня як до рівноправної особистості, яка потребує поваги, співчуття, розуміння. Таблиця 3 Порівняльна характеристика особливостей оцінки знань відповідно до старої та нової парадигм навчання
Гуманістична педагогіка розуміє особистість як складну, індивідуальну сукупність, неповторність і вищу цінність, що володіє ієрархією потреб у безпеці, любові, повазі та визнанні. Гуманістичний підхід вимагає створення передумов для самореалізації особистості. Для цього повинна бути змінена система ціннісних орієнтацій і акценти зміщені на задоволення потреб особистості, створення передумов для реалізації її потенціалу. Зараз головною метою середньої загальноосвітньої школи є сприяння розумовому, моральному, емоційному і фізичному розвитку особистості, розкриттю її творчих можливостей, формуванню гуманістичних відносин, забезпеченню різноманітних умов для розквіту індивідуальності дитини з урахуванням її вікових особливостей. Орієнтація сучасної школи на гуманізацію навчального процесу зорієнтованого на активізацію пізнавальної діяльності, на надання їй креативного характеру примушує педагогів переглянути пріоритети в системі методів та засобів навчання. Поряд із розповіддю, підручником, наочним посібником, які продовжують відігравати істотну роль у навчальному процесі, все більшої ваги набувають лабораторні та практичні заняття, застосування сучасних інформаційних технологій, різного роду групова та індивідуальна діяльність, навчальна і дослідна робота за межами школи. У рамках такого підходу на Заході, особливо в США, створена величезна кількість посібників для батьків, вчителів, керівництва із самопізнання та самовиховання. Гуманістичному підходу навчають студентів педагогічних навчальних закладів, батьків – у центрах допомоги батькам. Орієнтація навчання на розвиток творчої пізнавальної активності дитини є одним із головних аспектів гуманізації освіти, формуванню якого значною мірою слугувала теорія навчання, розроблена у 50-60-і роки XX ст. видатним американським психологом-експериментатором Джеромом Брунером. У роботах „Процес навчання”, „Про пізнання”, „До теорії навчання” він зазначає, що провідною функцією освіти є підготовка людей, здатних відчувати неперервність змін та вміти управляти й контролювати їх. Відповідно до цього випливає і головне завдання школи, що полягає у розвитку сили та сприйнятливості розуму особистості. Брунер обґрунтовує принцип „Навчання як акт відкриття”, вбачаючи в ньому процес, що дозволяє навчити дитину саму мислити. Великого значення науковець надає саме дослідницькому методу, що веде дитину до швидкого росту інтелектуальних сил, надає широкі можливості для розвитку інтуїтивного мислення. Зокрема, у другій половині 90-х років методикою, що набула значної популярності, стала САSЕ – пізнавальна акселерація у процесі вивчення природничих наук. Її автори – англійські науковці М. Шейєр, Ф. Едей та К. Ейтc. САSЕ являє собою приклад процесуально-орієнтованої моделі навчання, зосередженої на самому способі отримання знань, на розвитку навчальних умінь. Близькими до САSЕ є так звані моделі „навчання як дослідження”. Це дослідницькі моделі за Бейером, Джойсом та іншими, Нельсоном, Фентоном, за Гоулсоном (модель трьох питань). Вони спрямовані на те, щоб навчити дитину бачити проблему; вміти формулювати проблему й гіпотезу, планувати та розробляти дослідницькі дії; вичленовувати дані, їх аналізувати, синтезувати; підводити підсумки та формулювати висновки, їх застосування тощо. У сучасних дидактичних пошуках та у практиці шкільництва важливе місце нині посідають діалогічні форми навчання, зокрема дискусії. Досить активно у навчальному процесі використовуються драматизація, дидактичні та рольові ігри, що поширені в англомовних країнах. Іх актуальність підтримується великою мотивуючою силою і „самооціночним характером” (можливість визначити переможців і переможених). Одночасно відмічаються їх негативні сторони, зокрема, дегуманізуючий вплив на учнів. Нині найпопулярнішим видом навчальних ігор є драматизація, що надає навчальним заняттям реалізму й інтересу та спрямована на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. У 80-і роки провідним лозунгом педагогіки Англії і США стало „коопероване” навчання у невеликих групах, що базується на психологічних особливостях особистості й групи. На переконання американських педагогів Д. Хазард і Р. Каган, коопероване навчання підвищує успішність за рахунок підтримки учнями один одного, що важливо як для слабких, так і для сильних дітей; коопероване навчання є альтернативою конкурентному навчанню. З проблемою гуманізації тісно пов’язують проблему її гуманітаризації. Гуманітаризація освіти – це спосіб розвитку особистості, а не накачування її інформацією. Під гуманітаризацією розуміють переорієнтацію пріоритетів у визначенні освітніх ідеалів, відмову від утилітарно-технічних підходів до освіти як системи підготовки кадрів і робочої сили з нехтуванням людиною та духовними цінностями і спрямування освітнього процесу на формування передусім духовного світу особистості, гуманітарного і систематичного мислення учнівської молоді, на вивчення цілісної картини світу, насамперед світу культури, світу людини (Ю.Мальований). Спільні риси гуманізації та гуманітаризації освіти: утвердження в освітньому процесі ідеї раціонального антропоцентризму, тобто рішуче повернення до особистості учня, зосередження зусиль на всебічному її розвитку, якомога повнішому вияві здібностей і реалізації потенційних можливостей.
|
||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 190; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.216.126.33 (0.007 с.) |