Поняття та класифікація спеціалізованого туризму 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття та класифікація спеціалізованого туризму




В туристичній діяльності розрізняють спеціалізований та соціальний туризм, таймшер, а також альтернативний туризм.

Спеціалізований туризм – термін, який використовується для визначення туристів, які купляють спеціалізований тур і виїздять з метою вивчення специфічних особливостей того чи іншого місця, для набування особистого досвіду, складання спортивних нормативів, активного відпочинку і т.і. В рамках спеціалізованого туру особливу увагу приділяють широкому діапазону питань, які пов`язані з вивченням культури, природи міста відвідування, а також з професійними та різного виду спортивно-туристськими інтересами мандрівників, з обов`язковим дотриманням правил безпеки.

У міжнародній практиці розрізняють наступні види спеціалізованого туризму: пригодницький («м`який» та «жорсткий»), екотуризм, етнічний (ностальгічний), сільський, фермерський, спортивний, дитячо-юнацький та інші. Останнім часом, у зв`язку з розвитком інформаційних систем, отримав розвиток альтернативний туризм, де в якості організатора подорожі, виступає не оператор, а сам турист, мандрівник, використовуючи рекламні матеріали виконавців окремих туристичних послуг та замовляючи ці послуги самостійно, за допомогою інформаційних мереж.
Функціональна класифікація видів туризму визначається метою подорожей. Згідно з даними ознаками розрізняють наступні основні види туризму:

- Рекреаційний – відрізняється значною різноманітністю та може включати видовищно-розважальні програми, мисливство, рибалку, музичне та художнє мистецтво, відвідування спортивних заходів в якості глядача тощо;

- Лікувально-оздоровчий – туризм, який зумовлений потребами в лікуванні різного роду захворювань та оздоровленні організму після перенесених захворювань;

- Пізнавальний (екскурсійний) – туризм включає в себе подорожі з метою ознайомлення з природними та історико-культурними пам`ятками, музеями, театрами, традиціями народів у відвідуваній країні. Подорож може включати як пізнавальні, так і рекреаційні цілі одночасно;

- Діловий туризм – охоплює мандрівки з службовими або професійними цілями без отримання доходів з місця тимчасового перебування. До нього відносять6 подорожі на з`їзди, наукові конференції, конгреси та інсентив – тури (incentive - стимул, спонукання);

- Спортивний туризм – передбачає виїзд для проведення спортивних змагань в тих чи інших країнах або регіонах. Його можна поділити на: професійний і аматорський. В я кості спеціального виду туризму нас цікавить саме аматорський туризм, який має поділ на: літній, зимовий, водний, повітряний, пустельний та гірський види спорту;

- Етнічний туризм – переслідує мету відвідування міста народження або походження сім`ї, міста проживання родичів або близьких людей. Це вид носить назву ностальгічного (nostalgie tour). пРіоритетом даний вид туризму є для країн, де проживають великі діаспори людей родом з інших країн;

- Релігійний – базується на релігійних потребах людей різних конфесій. Це один з найдавніших видів туризму. Має поділ на паломництво (окремо духовне паломництво) та релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної направленості. В окремих конфесіях релігійних туризм має свої с особливості;

- Транзитний туризм;

- Освітній туризм;

Найбільш розповсюдженими є рекреаційний і пізнавальний туризм.
За тривалістю подорожей виділяють наступні види туризму:

- Короткочасні (тури «вихідного дня», подорожі на термін до 7 діб);

- Середньо тривалі (тури тривалістю від 9 до 12 днів);

- Довготривалі (тури на термін від 15 до 30 днів).

За використанням транспортних засобів, задіяних впродовж подорожі:

- Залізничний;

- Авіаційний;

- Теплохідний/водний (морський, річковий);

- Автомобільний;

- Автобусний;

- Велосипедний;

- З використанням інших засобів переміщення.

За інтенсивністю відвідування туризм можна поділити на постійний і сезонний.

Під постійним туризмом розуміють відносно рівномірне відвідування туристичних регіонів і об`єктів впродовж всього календарного року.

Під сезонним туризмом розуміють такі відвідування туристичних регіонів, частота яких залежить від кліматичних умов регіону та суб`єктивних характеристик туристичного об`єкту. До даного виду можна віднести рекреаційний туризм, конгрессно-виставковий.
На сезонність туризму також має вплив вид туризму. Розрізняють високий, середній і низький сезони. Високий характеризується умовами найбільш повноцінного використання туристами туристичних ресрусівю Значний вплив на сезонність мають природно-кліматичні фактори, загально національні та релігійні свята, канікули, масові заходи.

В залежності від вікової категорії туристів можна поділити на:

- Дитячий (- (0-2 роки - інфант (грудна дитина); 3-12 роки - дитина;14-18 років – учень);

- Молодіжний – (18-25 років – молодь (студентство));

- Особи середнього віку (26-45 років – дорослі; 46-65 – дорослі);

- Особи третього віку – (65 років і старше – пенсіонери (третій вік)).
Всесвітня туристична організація запропонувала наступну градацію туристів по віковій ознаці: діти, які мандрують з батьками (до 15 років), молодь (15-24 роки економічно-активні молоді туристи (25-44 роки), економічно-активні туристи середнього віку (45-64 років), туристи третьої вікової категорії (від 65 років).
Останнім часом з`явились користуються популярністю нові види туризму: екотуризм, агротуризм, екзотико-пригодницький та екстремальний туризм.

Поява на ринку туристичних послуг даних видів обумовлена багатьма факторами: науково-технічним прогресом, який надає можливість використовував все більш нові можливості в організації подорожей: урбанізацією, внаслідок якої виникає бажання зняти стрес і абстрагуватись від життєвої рутини; наявність стабільного прибутку, який дозволяє мандрувати, використовуючи нестандартні туристичні програми.

Основна мета екотуризму – знайомство туристів з природними цінностями, екологічне виховання та освіта людей. Особливість даного виду туризму – мінімальний вплив на природне середовище під час організації поїздок, розвиток мережі екологічних готелів, забезпечення туристів екологічно чистими продуктами споживання. Екотуризм включає відвідування екологічно чистих територій (заповідників, заказників, ботанічних садів, національних парків тощо), які не були змінені або частково змінені діяльністю людини. В рамках екотурів проводяться освітньо-екологічні тури, тури в екомережах, фотополювання.

Агротуризм (сільський туризм, rural tourism) включає відвідування туристами сільської місцевості в екологічно чистих (відносно міських поселень) районах. Передумовами розвитку даного виду туризму є: зростаючий рівень урбанізації, доступність для багатьох відпочинок за невеличкою ціною, можливість харчування екологічно чистими продуктами споживання, бажання побути на природі.

Основними мотивами для місця відпочинку по типу сільського туризму є:

- Відсутність засобів для відпочинку на дорогих курортах або в готелі;

- Стійкий образ життя в сільській місцевості;

- Необхідність оздоровлення в певних кліматичних умовах, рекомендовані лікарем;

- Близькість до природного стану середовища та можливість багато часу проводити на свіжому повітрі,ьу лісі;

- Можливість харчування свжити екологічно чистими продуктами;

- Бажання побувати в розміреному ритмі сільського життя;

- Можливість долучитись до іншої культури та звичаїв.

Організація агротуризму має за основу наступні рішення та завдання: створення спеціальних «туристичних сіл», формування «сільських турів» з проживанням і харчуванням в сільських домівках (сім`ях), розташованих в екологічно чистих районах. Агротуризм «одного дня» широко розповсюджений у Канаді та США. Люди можуть приїхати у сільську місцевість на поля, плантації і назбирати необхідну їм кількість фруктів та овочів. З одного боку – це відпочинок і розвага для людей з міста, з іншої - економія їх грошових заощаджень (зібрані продукти харчування будуть коштувати значно дешевше), а фермерам дозволять запобігти грошових втрат на транспортування й реалізацію товару. Наприклад у США перед святом Хеллоуіном, молодь залюбки виїздить до сільської місцевості для відпочинку та підбору на полі гарбузів для свята.

Екзотико-пригодницький та екстремальний туризм пов`язані з відвідуванням екзотичних місць (островів, вулканів, водоспадів, пустель тощо) та пригодницькою діяльністю (джип сафарі, рафтинг, дайвінг, тури на слонах, верблюдах, повітряних кулях тощо).

До спеціальних видів туризму можна також віднести таймшер. Даний вид туризму з`явився на ринк туристичних послуг нещодавно, але вже набув популярності у зв`язку зі специфічними умовами та попитом окремих верств населення. Даний вид туризму притаманний для заможних людей.

Дані тури частково або повністю характеризуються наступними ознаками:

1) Немасові, достатньо рідкі види туризму;

2) Трудомісткі зі створення кінцевого турпродукту;

3) Капіталомісткі види туризму;

4) Тури, які містять ознаки різних видів туризму;

5) Нові види туризму, зумовлені вторинними потребами людини;

6) Види туризму з використанням нетрадиційних джерел фінансування.
Види туризму, як відповідають вище згаданим вимогам:

- релігійний;

- діловий: конгрессно-виставковий, інсентив;

- лікувально-оздоровчий;

- екологічний;

- подієвий;

- гірськолижний;

- екстремальний;

- круїзний.

Категорії та кількість спеціальних видів туризму не є постійними. Вони можуть змінюватись відповідно до змін в соціально-економічному та політичному житті людини, внаслідок чого змінюються потреби людини. А низка спеціальних видів туризму поступово може перейти в розряд ординарних і звичних.

 


Лекція 2. Релігійний туризм

2.1. Визначення та різновиди релігійного туризму

Туристом, який мандрує з релігійною метою, є людина, які виїздить за межі країнипостійного проживання на термін не більше ніж пів року, для відвідування святих місць і центів релігії.

Під релігійним туризмом розуміють – види діяльності, пов`язані з наданням послуг і задоволення потреб туристів, які мають за мету відвідування святих місць або релігійних центрів, які знаходяться за межами своєї країни чи за межами звичайного для них середовища.

Релігійний туризм має свої різновиди: - Паломництво (окремо виділяється духовно-паломницький туризм); - Релігійний туризм екскурсійно-пізнавального напряму.

 

Паломницкий туризм

Паломницкий туризм - йе сукупність подорожей представників різних конфесій з паломницькою метою. Паломництво – це бажання віруючих людей вклонитись святим містам.

Серед причин для здійснення паломництва можна назвати наступні:

- Бажання сцілитись від душевних і фізичних недугів;

- Помолитись за рідних і близьких людей;

- Набути благодаті;

- Виконати богоугодну роботу;

- Відмолити гріхи;

- Висловити подяку за ті блага, які послані зверху;

- Проявити відданість вірі;

- Бажання до подвижництва в ім`я віри;

- Набути сенс життя.

Ідея паломництва має на меті дії в умовах особливих труднощів, які взяті на себе добровільно. Це символізує готовність людини пожертвувати тимчасовими матеріальними цінностями в ім`я вічних духовних. В індуїзмі, православ’ї та католицизмі отримали розвиток піші паломництва, які пов`язані з недостатнім ритуальним дійством в містах звичайного середовища проживання.

Термін «паломництво», як передбачають філологи, походить від слова «пальма» - гілка саме цього дерева привозили перші паломники християни, які побували на Святій землі під час свята «Вхід Господинь в Єрусалим». Під час тріумфального входу Ісуса Христа в Єрусалим віруючи всипали його гілками пальми. В Україні, як і країнах СНД, які віро сповідають християнство, це свято носить назву «Вербна неділя».

В Індії люди з давніх-давен здійснювали подорожі до святих місць, наповнених енергією того чи іншого божества. В Древній Греції паломники з різних куточків країни приїздили у Дельфі до віщунки Пифії, яка жила у храмі, для отримання пророкувань. В Середньовіччі паломництво отримало широке розповсюдження. Мандрування пілігримів у Палестину почались вже у ІІІ ст. н.е. При імператорі Костянтині були побудовані храми в Єрусалимі, наприклад Храм Гроба Господня. У XV ст. для паломників з Європи були розроблені спеціальні маршрути, або «дорожники», від берегів Рони до річки Йордан. Однак найпершими путівниками для паломників, або «ітенірарії», були написані на грецькій мові у Візантії ще у VIII ст. Найбільшою популярністю серед пілігримів користувались інтенірарій «Краткое сказание о городах и странах от Антиохии до Иерусалима, а также Сирии, Финикии и о святых местах Палестины», написаний візантійцем Іоанном Фокою у ХІІ ст.. Хрестові походи закріпили традицію паломництва у Святу землю. За даними Всесвітньої туристичної організації, щорічно здійснюють паломництво більше 200 млн. людей.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; просмотров: 155; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.213.60.33 (0.029 с.)