Види та особливості паломництва

В науці зазвичай вирізняють декілька видів паломництва, які класифікують за різними ознаками:

1) За кількістю учасників та сімейною приналежністю – індивідуальні, сімейні та групові паломництва;

2) За тривалістю – тривалі та короткочасні паломництва (раніше за руськими православними канонами паломництвом вважалась подорож, тривалістю більше 10 днів);

3) За сезонністю – круглорічні паломництва, а також ті, щ приурочені до релігійних свят;

4) За об`єктами відвідування – відвідування конфесійних культових місць (церкви, монастирі, храми тощо), а також природних культових міст (гір, озер, печер, джерел тощо);

5) За місцем розташування об`єкта паломництва – внутрішні (в межах державних кордонів) та закордонні паломницькі тури;

6) За ознакою обов`язковості - добровільні або обов`язкові паломницькі тури (наприклад, в ісламі паломництво – «хадж» - є обов`язковим для кожного правовірного).

Паломники зазвичай мають значно менше вимог до рівня та якості обслуговування, харчування та розміщення. Вони зупиняються на ночівлю в келіях монастирів, на території ашрамів, в наметових містах (під час хаджу, наприклад), на підлозі в храмі або прямо на вулиці. Вибір харчів зазвичай не значний, харчі доволі скромні. У християнських країнах на свята їжа під час посту – пісна, в Індії – вегетаріанська.

 

Духовно паломницький туризм

Духовно паломницький туризм має вузьку соціально психологічну базу та географічну направленість. Під духовно паломницьким туризмом розуміють подорожі туристів з Північної та Південної Америки, Європи, в тому числі й України у різні центри духовної практики в країнах Сходу, в першу чергу до Індії, Тибету, Китаю, Непалу, Японії. Даний вид туризму тісно пов`язаний з лікувально-оздоровчим туризмом. Наприклад, значна кількість духовних центрів Індії є центрами аюрведичного лікування. В Індії аюрведа – це комплексна наука про лікування, омолодження організму та запобіганню захворювань, які виникають як наслідок порушення гармонії між енергією людини та Всесвітом.

В багатьох практиках і настановах, які подаються в багатьох ашрамах, а також у Золотому Місті, відсутня безпосередня релігійна підоснова. Підкреслюється їх універсальність для людей різних віросповідань, національностей, полу, віку та професії. Мета таких практик – допомогти людині в рішенні його проблем, а також в його духовному та моральному самовдосконаленню, пізнанню своєї внутрішньої духовної природи.

Існує значна близькість духовного паломницького туризму з іншими видами туризму. Наприклад,щорічно багато туристів відвідують Китай для заняття циган – це комплекс рушійних і дихаючих вправ. ЦІ вправи допомагають людині набрати значний запас життєвих сил, або енергії «ци», як вважають китайці. Тому, така подорож має релігійний, спортивний та лікувально-оздоровчий напрям туризму.

Основні регіони паломницького туризму:

- Християнські країни СНД: Україна, Росія, Білорусь, Молдова;

- Зарубіжна Європа з домінуючим католицизмом і протестантством (включаючи його багато чисельні течії);

- Північна Америка, з домінуючим положенням християнства;

- Латинська Америка, з переважанням християнства та традиційними народними віруваннями корінного населення;

- Північна Африка, з переважанням ісламу;

- Східна та частково Західна Африка, з переважанням ісламу та наявністю центрів християнства й традиційних народних вірувань;

- Західна Азія, з домінантою ісламу та анклавами християнства й індуїзму;

- Південна Азія, з розповсюдженням індуїзму, буддизму, сікхизму, джайнізму, а також ісламу;

- Південно-східна Азія, з переважанням буддизму, ісламу та анклавами індуїзму;

- Східна Азія, з переважанням буддизму, конфуціанства та синтоїзму;

- Середня Азія (Тибет), де домінує іслам та ламаїзм,релігія бон;

- Центральна Азія, з переважанням буддизму та окремими анклавами ісламу.

-

Релігійний туризм екскурсійно-пізнавального напряму

Релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості припускає відвідування релігійних центрів, в яких туристи зможуть побачити релігійні об'єкти - діючі культові пам'ятники, музеї, відвідати богослужіння, взяти участь у хресних ходах, медитаціях і інших релігійних заходах. Цей вид туризму тісно взаємопов'язаний з науковим туризмом релігійної спрямованості. Вчених цікавить релігійна спадщина - рукописи, різні культові предмети, архітектурні форми як сучасних, так і минулих в минуле релігій і багато іншого. Дослідники направляються до центрів існуючих релігій, країни і регіони з багатими релігійними традиціями. На Заході і в Росії є інтерес до країн Сходу - Китаю, Індії, Японії. Відвідуються місця зниклих релігій - Єгипет, Месопотамія, Греція, Італія і Центральна Америка.

Індустрія релігійного туризму

Індустрія релігійного туризму є складовою частиною всієї туристської індустрії. У ній можна виділити наступні чотири сегменти:

1. підприємства розміщення - сукупність спеціалізованих засобів розміщення (готелів, кемпінгів, гуртожитків, чернечих келій);

2. підприємства харчування - сукупність спеціалізованих підприємств громадського харчування;

3. транспортні підприємства;

4. релігійні об'єкти показу:

- Культові споруди (монастирі, святилища, храми, храмові комплекси, капели, каплиці і т. д.);

- Природні об'єкти культу (святі джерела, гаї, річки, озера, ставки і т. д.);

- Об'єкти культу малих форм (придорожні хрести, вівтарі, капища і т. д.).

В індустрії релігійного туризму виділяють культові центри і релігійні центри. Культовий центр - це місце, що має велике значення для представників певної конфесії, в якому проводяться культові та інші заходи, що збирають велику кількість паломників. У таких місцях зазвичай є храм з чудотворною іконою, або раніше жив відомий святий, духовний вчитель, аскет, або мали місце історичні релігійні події. Релігійний центр - більш широке поняття, ніж культовий центр. Релігійний центр, крім об'єкта культу, включає освітні установи та / або адміністративні органи релігійних організацій. Наприклад, найстаріший монастир Москви, Свято Данилов, є релігійним центром для паломників. Тут крім об'єктів культу знаходиться резиденція Патріарха і Священного синоду. Дати чіткі визначення цим поняттям, враховуючи особливості всіх релігій, неможливо. Наприклад, поняття культового центру для ісламу практично не актуально, як і знаходження якого або священного предмета в релігійному центрі. Визначення культового центру та релігійного центру підходять тільки для узагальненого розуміння питань релігійного життя.

Типологія сучасних релігій

У науці існує класифікація релігій залежно від різних класифікаційних ознак:

За наявності або відсутності Бога творця релігії ділять на метафізичні та емпіричні. У метафізичних релігіях (іудаїзм, християнство, іслам, сикхізм, деякі напрямки індуїзму) стверджується, що Бог творець створив світ, у тому числі і людини. В емпіричних релігіях (буддизм, даосизм, джайнізм, синтоїзм, деякі напрямки індуїзму, конфуціанство) поняття Бога творця заперечується або є другорядним. В буддизмі, наприклад, вважається, що віра або невіра в Бога (богів) не повинні бути перешкодою на духовний шлях людини.

За територіально етнічною ознакою релігії поділяються на племінні, національно територіальні та світові. Племінні релігії зазвичай дуже обмежені територіально і по суті представлені традиційними народними віруваннями. Національно територіальні релігії належать одному народу (іудаїзм) або кільком, близьким один одному соціокультурно (індуїзм).

Світовими релігіями є християнство, іслам і буддизм. Можна відзначити, що іслам спочатку був національною релігією арабів, але всього за кілька десятиліть став світовою релігією, завоювавши простір від Атлантичного океану до Індії.

За кількістю богів релігії підрозділяють на монотеїстичні і політеїстичні. В монотеїстичних релігіях є лише один Бог - верховний Бог. До них відносяться християнство, іслам, іудаїзм і сикхізм. Політеїстичними релігіями є язичницькі вірування, в них поклоняються великій кількості богів, божеств і духів. Індуїзм можна назвати супрамоно теїстичної релігією - його численні божества є проявом Вселенського Духа - Брахмана.

За наявністю ряду спільних рис релігії поділяють на західні та східні. До західних релігій відносяться християнство, іслам, іудаїзм, сикхізм, зороастризм. До східних релігій - відносять індуїзм, буддизм, джайнізм, даосизм, конфуціанство і синтоїзм. Всі західні релігії вірять в одну єдину життя, за якою слід рай чи пекло. Богу протистоїть зло в особі Сатани. Кожна з цих релігій вважає себе істинною і стверджує, що невіруючих в неї чекає осуд. Всі три біблійні релігії засновані на монотеїзмі і дуалізм, віру в те, що людина відділений від Бога і його найвище призначення - досягти раю. В основному всі вони покладаються не стільки на внутрішній досвід або містичний контакт, скільки на священні ритуали, віру, працю, які ведуть людину до Бога.

 

Лекція 3. Діловий туризм

Географія бізнес-подорожей

Щорічно у світі здійснюється понад 100 млн. Бізнес поїздок. Їх територіальний розподіл характеризується крайньою нерівномірністю. Велика частина туристів зі службовими цілями прямує до Європи. У структурі ділових поїздок на європейському континенті переважають відрядження бізнесменів, конгресні тури, поїздки на виставки та ярмарки, інсентив тури для службовців фірм. Займаючи перше місце в світі по числу прибуттів і видатках на діловий туризм, Європа тим не менш поступово втрачає лідируючі позиції на цьому сегменті туристського ринку (з 1990 року тур фірми перейшли на жорсткій економію: поєднували два відрядження в Одне, застосовували НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ спілкування на відстані, бронювали середнього класу Готелі та авіа білети зі знижкою).

На відміну від європейських американські фірми продовжували нарощувати обсяги фінансування. Незважаючи на нестабільний економічний стан, вони збільшили витрати на ділову частину поїздки, економлячи на організації відпочинку та розваг бізнесменів. Кожна восьма поїздка в Новому Світі відбувається зі службовими цілями. Основні потоки ділових людей направляються в США, Канаду і Мексику, які лідирують на всіх сегментах туристичного ринку в Західній півкулі. У Канаді обсяги ділового туризму збільшувалися повільніше, ніж кількість прибуттів на відпочинок. У Мексиці темпи зростання бізнес поїздок перевищували аналогічний показник туристських прибуттів в цілому.

Типовий турист, що подорожує зі службовими цілями, - чоловік середнього віку з вищою освітою, кваліфікований спеціаліст або керівний працівник. Для ділового туризму практично обов'язковою умовою є володіння англійською мовою.

Основний "постачальник" ділових туристів в Європі - Німеччина. Щорічно понад 5 млн німців відправляються у відрядження, з них 3% виїжджають за кордон, 21% подорожує і за кордон, і по своїй країні, 76% здійснюють службові поїздки по Німеччині.