Тема 7 Управління господарським ризиком

Загальний концептуальний підхід до управління господарським ризиком полягає в наступному:

1. у виявленні можливих наслідків підприємницької діяльності в ризиковій ситуації;

2.у розробці мір, що не допускають, що запобігають або зменшують розмір збитку від впливу до кінця неврахованих ризикових факторів, непередбачених обставин

3. у реалізації такої системи адаптації підприємництва до ризиків, дозволяє нейтралізувати або компенсувати негативні ймовірні результати, але і максимально використовувати шанси на одержання високого підприємницького доходу.

З цієї методологічної позиції представляються неприйнятно вузькими наявні в спеціальній літературі дефініції «керування ризиком», коли воно без залишку зводиться до «усунення» або «зменшення ризику до ослаблення його негативних впливів на результати господарської діяльності».

Управління ризиком – це процес виявлення рівня невизначеності (відхилень у прогнозованому результаті), прийняття і реалізація управлінських рішень, негативний вплив на процес і результати відтворення випадкових факторів, одночасно забезпечуючи високий рівень підприємницького доходу.

В основі ризик-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи зі зниження ступеня ризику, мистецтво одержання і збільшення доходу в невизначеній господарській ситуації. Ризик-менеджмент включає стратегію і тактику керування.

Ризик-менеджмент як система управління складається з 2-х підсистем: керованої (об'єкта управління) і керуючої системи (суб'єкт управління). Об'єктом управління в ризик-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу й економічні відносини між суб'єктами, що хазяюють, у процесі реалізації ризику. Суб'єкт управління в ризику-менеджменті – це спеціальна група людей, що за допомогою різних прийомів і способів управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління (рис. 7.1.).

 

 

Керуюча підсистема (суб'єкт)

Фінансовий менеджер, фахівець зі страхування, менеджер по ризику

 

 

Керована підсистема (об'єкт)
Ризик	Ризикові вкладення капіталу	Економічні відносини між суб'єктами господарського процесу

Вихід

 

Рис.7. 1. Структурна схема ризик-менеджменту

 

Ризик-менеджмент виконує визначені функції:

1. Функції об'єкта управління

- організація дозвіл ризику;

- організація ризикових вкладень капіталу;

- організація роботи зі зниження величини ризику;

- організація процесу страхування ризиків;

- організація економічних відносин і зв'язків між суб'єктами господарського процесу.

2. Функції суб'єкта управління

- прогнозування – являє собою розробку на перспективу змін фінансового стану об'єкта в цілому і його різних частин;

- організація – являє собою об'єднання людей, що спільно реалізують програму ризикового вкладення капіталу на основі визначених правил і процедур. До цих правил і процедур відносяться створення органів управління, побудова структури апарата управління, установлення взаємозв'язку між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик т.п.;

- координація – являє собою погодженість роботи всіх ланок системи керування ризиком, апарата управління і фахівців;

- стимулювання – являє собою спонукання фінансових менеджерів, інших фахівців до зацікавленості в результаті своєї праці;

- контроль – являє собою перевірку організації роботи зі зниження ступеня ризику. За допомогою контролю збирається інформація про ступінь виконання наміченої програми дії, прибутковості ризикових вкладень капіталу, співвідношенні прибутку і ризику, на підставі якої вносяться зміни у фінансові програми, організацію фінансової роботи, організацію ризик-менеджменту. Контроль припускає аналіз результатів заходів щодо зниження ступеня ризику.

Як форма підприємницької діяльності, ризик-менеджмент означає, що управління ризиком являє собою творчу діяльність, здійснювану фінансовим менеджером. Цей вид діяльності виконує професійні інститути, страхові компанії, а також фінансові менеджери, менеджери по ризику, фахівці зі страхування.

Ризик-менеджмент по економічному змісту являє собою систему управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі цього управління. Як система управління, ризик-менеджмент включає:

1. Процес вироблення мети ризику і ризикових вкладень капіталу. Ціль ризику – це результат, який необхідно одержати. Ціль ризикових капітальних вкладень – одержання максимального прибутку.

2. Аналіз навколишнього оточення. На основі аналізу такої інформації і з урахуванням мети ризику можна правильно визначити імовірність настання події, у тому числі страхової події, виявити ступінь ризику й оцінити його вартість.

3. Визначення імовірності настання події.

4. Виявлення ступеня і величини ризику. Для підприємця важливо знати дійсну вартість ризику, якому піддається його діяльність. Під вартістю ризику варто розуміти фактичні збитки (втрати) підприємця, витрати на зниження величини цих збитків або витрати по відшкодуванню таких збитків і їхніх наслідків.

5. Розробка й аналіз варіантів зіставлення прибутку і ризику по вкладенням капіталу. На основі наявної інформації про навколишнє середовище, імовірність, ступені і величині ризику розробляються різні варіанти ризикового вкладення капіталу і приводиться оцінка їхньої оптимальності шляхом зіставлення очікуваного прибутку і величини ризику.

6. Вибір стратегії управління ризиком. На цьому етапі організації ризику-менеджменту головна роль належить фінансовому менеджерові, його психологічним якостям.

7. Вибір необхідний для даної стратегії прийомів управління ризиком і способів його зниження.

8. Здійснення цілеспрямованого впливу на ризик.

Організація ризик-менеджменту являє собою систему мір, спрямованих на раціональне сполучення всіх його елементів у єдиній технології процесу керування ризиком.

Оцінка рівня ризику. Ключовим моментом організації управління господарським ризиком є оцінка його рівня, визначення його припустимої межі для фірми. Доцільно проводити якісно-кількісну, тобто комбіновану оцінку господарського ризику.

Кількісну оцінку ризику роблять на основі методів математичної статистики. Їхнє використання залежить від сфери, галузі, виду підприємництва. Можуть бути використані: аналіз доцільності витрат; метод експертних оцінок; аналітичний; метод аналогів. Важливо розрахувати ціну ризику: величину можливих втрат або виграшу (підприємницького доходу). У цілому ж є різні способи оцінки ризику з урахуванням його специфіки й у залежності від конкретної ситуації.

Організація ризик-менеджменту припускає також визначення органа управління ризиком на даному господарському суб'єкті. Відділ ризикових вкладень капіталу відповідно до статуту господарюючого суб'єкта може здійснювати відповідні функції:

Стратегія ризик-менеджменту – це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Стратегія ризик-менеджменту включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору варіанта рішення.

У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила: Максимум виграшу, Оптимальна імовірність результату. Оптимальне коливання результату. Оптимальне сполучення виграшу і величини ризику.

Правила ухвалення рішення ризикового господарювання і вкладення капіталу доповнюються: Способами вибору варіанта рішення: вибір варіанта рішення за умови, що відомі імовірності можливих господарських ситуацій; вибір варіанта рішення за умови, що імовірності можливих господарських ситуацій невідомі, але маються оцінки їхніх відносних значень; вибір варіанта рішення за умови, що імовірності можливих господарських ситуацій невідомі, але існують основні напрямки, оцінки результатів вкладення капіталу.