Поняття і можливості криміналістичної фоноскопії

Найпоширенішим засобом спілкування людей є усне мовлення. Воно залишає зміни в матеріальному середовищі, що прийнято називати звуковими слідами. Звукові сліди нерідко використовуються для розкриття, розслідування і попередження злочинів, дозволяють встановити особистість злочинця й інші обставини, що підлягають доведенню. Роль звукових слідів людини істотно зросла останнім часом Це обумовлено тим, що традиційні засоби фіксації — письмові документи — усі частіше заміняються звукозаписом і відео зйомкою. Розширилося їхнє використання й у повсякденні. Сьогодні серед матеріалів кримінальних справ усе частіше присутні:

? фонограми, на яких випадково чи навмисне зафіксована інформація про підготовку, здійснення і приховання злочину, наприклад розмови злочинців, очевидців, потерпілих;

? фонограми, що стали об'єктами злочинних дій (якщо вони викрадені чи підроблені),

? фонограми, що служили знаряддями злочину, наприклад, при вимаганні чи шантажі,

? фонограми допитів і інших слідчих дій, що є додатками до відповідного протоколу.

В усіх зазначених вище випадках аудио- і відеозаписи прилучаються до кримінальних справ як речовинні докази[10].

Хоча з їхньою допомогою фіксується не тільки людський голос, але і безліч інших звукових слідів, основні задачі, розв'язувані при дослідженні фонограм, — ідентифікація людини по голосу і діагностика особливостей його особи (стать, національна і соціальна приналежність, культурний рівень і ін.).

Науковою основою ідентифікації людини по голосу є криміналістична фоноскопія, що вивчає звукову, особливо мовну, інформацію, в основному у виді магнітних і відеомагнітних записів, звуко- і відеозаписуючу апаратуру (магнітофони, відеомагнітофони, диктофони, магнітна стрічка)

Можна сформулювати наступні теоретичні передумови методики ідентифікації особистості по фонограмах усного мовлення.

1. Голос людини індивідуальний. Це обумовлено специфічною формою і розмірами ротової і носової порожнини, горла, органів подиху. Тому фізичні характеристики звуків — частота, тривалість, інтенсивність — у кожної людини строго індивідуальні.

2 Акустична характеристика голосу відносно стійка в часі і залишається індивідуальної навіть при морфологічних і патологічних змінах органів мови.

3. Мова людини характеризується рисами, властивими тільки йому, і визначається соціальними і психічними факторами. особливості мови, що сформувалися ще в юності (приблизно до 20 років), інтонації і взагалі манера говорити стають звичними і майже не міняються впродовж усього життя.

В основу методики фоноскопічних досліджень покладені акустичний і лінгвістичний аналізи усного мовлення. Лінгвістичний аналіз вцілому спрямований на дослідження усного мовлення, що відбиває соціальні, інтелектуальні, психофізіологічні й інші особистісні характеристики людини; акустичний — на вивчення характеристик, обумовлених анатомічними, фізіологічними і психофізіологічними особливостями індивідуума.

Акустичний аналіз базується на численних вимірах спектрально-тимчасових характеристик мовного сигналу і їх наступній статистичній обробці для виявлення індивідуального комплексу ознак. Причому якщо раніш цей процес був досить трудомісткий, розвиток комп'ютерної технології фоноскопічних досліджень дозволило не тільки цілком реалізувати всі можливості аналогових электроакустичних приладів, але і здійснити виміру акустичних параметрів, що раніше було просто неможливо. Комплексний лінгво-акустичний аналіз мови дозволяє проводити ідентифікацію людини навіть по фонограмах низької якості і малої тривалості. Фоноскопічні дослідження проводяться за допомогою вимірювально-обчислювальних комплексів, що включають високоякісну звукозаписну і відтворюючу апаратуру, з'єднану з комп'ютером, оснащеним спеціальним пристроєм введення-висновку акустичної інформації і пакетом прикладних програм для обробки мовних сигналів і подальшого їхнього дослідження.

Крім ідентифікаційних можливо також рішення не менш актуальних для розкриття і розслідування злочинів діагностичних задач, що дозволяють судити про багатьох фізичних, психічних і соціальних ознаках особистості.

 

До нового виду спеціальних досліджень ставиться криміналістична фоноскопія, що вивчає спеціальну групу слідів, а саме сліди звуку. Ці дослідження ґрунтуються на фізіологічних особливостях органів мовної апарат, які залежать від підлоги, віку, професії й ряду інших характеристик людини. На індивідуальність голосу людини великий вплив роблять і шляхи формування навичок усного мовлення, які складаються як із внутрішніх біологічних факторів, закладених у людині з моменту його народження, так і із зовнішніх. Опановуючи мовою, людина вчиться управляти своєю мовною апарат під впливом відзначених факторів і за законами й правилами того язикового середовища, у якій він живе. У міру формування механізмів усного мовлення людина для викладу своїх думок користується тією або іншою системою мовних правил усе більш автоматично. Поступово в нього виробляється певний динамічний стереотип, що складається з безлічі повторень тих самих слів, словосполучень, інтонацій, фраз певної конструкції в однотипних ситуаціях. Інформацію про властивості мовця, закладених в ознаках його усного мовлення, умовно ділять на значеннєву й особистісну. Особистісна інформація більше коштовна. Вона являє собою язикове вираження змісту й структури усного висловлення в стилі, лексиці, граматичному ладі й у ступені володіння логікою висловлення. Ці ознаки дозволяють зробити висновки про фізичний, психологічний і соціальний вигляд особистості. Судження про полову приналежність можна зробити на підставі, наприклад, аналізу діапазону голосу по висоті основного тону й по тембрі. Вікові особливості людини зв'язані не тільки з висотою й інтенсивністю голосу, але і його обсягом і тембром. Для визначення віку немаловажне значення може мати й аналіз пауз у мові. Про молодий вік людини може свідчити зайва категоричність суджень і висновків по найрізноманітніших питаннях. Літні ж люди частіше проявляють обережність у судженнях і мають схильність давати ради або повчати інших. Судження про утворення й ступінь культури людини робляться на основі існуючих варіантів вимови, використання певного словникового запасу, повноти й деталізації виражень думки, мовних прийомів, наявності в усному мовленні характерних лексичних ознак. Як правило, особи, що володіють багатим словниковим запасом, виражають свої думки переконливими й найбільш точними стосовно до конкретної ситуації словами, а особи, лексика яких бідна, використають обмежений набір і часте повторення тих самих слів, до того ж їхньої думки недостатньо послідовні й примітивні, а мова не виразна. Важливо й те, що людина у своїй мові проявляє особливості того діалекту, що характерний для місцевості, де він народився або довгий час проживав. Діалекти тим різкіше відрізняються друг від друга, чим далі територіально друг від друга перебувають їхні носії. Особливості регіональних діалектів проявляються в лексиці й фразеології, у граматичній формі, в інших ознаках мови При аналізі произносительных особливостей територіального діалекту необхідно користуватися спеціальною літературою (діалектологічними атласами російської мови). При визначенні соціальної приналежності (професії й т.д.) основного значення набувають лексичні ознаки, фразеологічні особливості й зміст усного мовлення, які й характеризують ту або іншу соціальну групу людей. Словниковий запас людини, якою би областю діяльності він не займався, постійно збільшується, видозмінюється Однак, досить тривалий час він використає характерні слова й вираження, своєрідну термінологію, які обумовлюють лексичний склад, фразеологічні особливості мови людей однієї професії або одного роду занять. До різновидів соціального діалекту ставляться профессионализмы й жаргон або арготизми. Профессионализмы - це слова або обороти мови, властиві особам, об'єднаним за родом своєї діяльності, професії. Жаргон у буквальному значенні цього слова являє собою умовна мова злодіїв, бомжів, повій, рекетирів, торговців і інших груп людей, об'єднаними спільними нтерес, що містить багато відмінних від загальної мови, у тому числі штучних, слів і виражень. Арготизми - слова або вираження, запозичені з мови яких-небудь соціально замкнутих груп. Рідна мова або групи родинних мов установлюються по акценті. Мова будь-якої національності й кожний її діалект має свої інтонаційні особливості. Дані, отримані при вивченні фонограм тих або інших виконавців усного мовлення (дикторів), застосовуються для перевірки версій, оцінки обраної тактики розкриття й запобігання злочинів, для ідентифікації дикторів по голосі й рішення інших завдань.

Досвід рішення практичних завдань ідентифікації осіб по усному мовленню показує, що серед групи виділюваних ознак є такі, які однозначно пов'язані із зовнішніми (обликовыми) характеристиками диктора. Вони досить рельєфно проявляються в його усному мовленні. Криміналістичні дослідження фонограм голосу людини дають можливість одержувати об'єктивну настановну інформацію при аналізі усного мовлення диктора, пов'язану з його соціальними характеристиками (утворення, професія, рівень культури); емоційним станом (спокійний, збуджений, подавлений); регіоном формування усного мовлення (діалект, акцент); фізичними (біологічними) характеристиками (підлога, вік, ріст); психо-физиологическими особливостями (різні відхилення від норми при певних захворюваннях) і способами проголошення мови (читання, декламація, спокійна мова). Таким чином, усне мовлення людини характеризується акустичними й лінгвістичними ознаками, які, будучи індивідуальними й відносно незмінними, дозволяють не тільки відтворити зразковий вигляд особи, якому мова належить, але й ідентифікувати його.

 

ПОННЯТТЯ Судова одорологія

Запах є вагомим джерелом інформації про людину. Запахові сліди тіла людини - результат дії єдиного у своєму роді джерела особистісної інформації, такого, що "працює" безупинно і проявляє себе за будь-яких умов незалежно від волі та бажання суб'єкта, який "генерує" запах. Запах людини має кілька складових, які утворюють певний "букет", що дозволяє у будь-який момент ідентифікувати конкретну людину й розшукати її за запаховими слідами. До таких складових необхідно віднести: власні запахи людини, пов'язані з фізіологічною діяльністю різних залоз та захворюванням окремих органів, харчуванням; запахи предметів туалету і засобів особистої гігієни; запахи, пов'язані з побутовими і професійними умовами роботи та мешкання (М. В. Салтевський, В. М. Глібко).

Одорологію слід розглядати як часткове вчення принаймні трьох галузей юридичної науки: криміналістики, ордистики та кримінального процесу. Одорологія - вчення, яке на основі пізнання закономірностей роботи зі слідами і зразками запаху людини та інших речових джерел інформації, заснованої на лабораторному або позалабораторному їх дослідженні за допомогою нюху собаки-детектора або іншого біоаналізатора, розробляє складові негласної методики боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями на всіх стадіях її проведення (В. Д. Басай).

Запахову інформацію можна одержати на основі дослідження різних матеріальних об'єктів, що належать певній особі або взаємодіяли з нею, шляхом їхнього дослідження за допомогою біологічного детектора (у більшості випадків нюху собаки). Безпосередніми носіями запахової інформації про зазначену особу є предмети її одягу, залишені на місці події, сліди її крові, волосся. Джерелами, які найдовше зберігають запахову інформацію про людину, є предмети її одягу з вовняних тканин, головні убори, взуття; постільна білизна, сидіння автомашини, дерев'яні предмети меблів, із якими вона контактувала; вологий ґрунт, свіжа трава.

Для встановлення особистісних даних про особу злочинця, у процесі розслідування злочину запахові сліди можуть бути використані під час розшуку злочинця (безпосередньо після вчинення злочину для його розкриття за "гарячими слідами"), відшукання предметів і речей, що контактували зі злочинцем, вибірки речей за запахом для ототожнення особи злочинця.

Однак із позиції формального підходу до відповідності техніко-криміналістичних засобів, прийомів і методів певним принципам доцільно зазначити, що одорологічне дослідження не відповідає принципу науковості, відсутня наукова методика проведення такого дослідження, незрозумілим видається механізм обирання собакою (біологічним детектором) певної запахової інформації тощо.

 

Криміналістична одорологія являє собою систему науково розроблених методів і технічних засобів виявлення, вилучення, зберігання й дослідження запахових слідів з метою наступного їхнього використання для рішення ідентифікаційних завдань у карному процесі. Запахове следообразование відбувається практично безупинно й триває доти, поки існує джерело заходу й умови його формування. Індивідуальність заходу, що виходить від людини, визначена генетично. Тільки однояйцеві близнюки мають однакову генетичну конституцію, і заходи їх надзвичайно схожі. Експерименти, проведені англійським ученим Калмусом, показали, що індивідуальний захід людини не залежить ні від його харчування, ні від одягу, що він носить. Дані російських і закордонних криміналістів і кінологів, що застосовують метод криміналістичної одорологии в практичній діяльності, свідчать, що в непровітрюваних, закритих приміщеннях запахові сліди зберігаються на следоносителях з високою адсорбційною ємністю до двох років. Крім того, установлено, що, застосовуючи відповідні прийоми, можна виявити, вилучити, закріпити й тривалий час зберігати молекули заходу людини без зміни їхніх властивостей. Як фонові заходи, так і заходи різних осіб не змішуються й не утворять у результаті цього новий захід. Залежно від способів вилучення, аналізу й реєстрації заходів криміналістичну одорологию розділяють на кинологическую одорологию й інструментальну одорологию (ольфактронику). У кинологической одорологии як аналізатор пахучих речовин використається орган нюху службового собаки. В інструментальної одорологии як аналізатори застосовуються фізико-хімічні прилади, здатні виділяти спектр пахучих речовин, реєструвати його у вигляді ольфактрограммы й детектировать із високою чутливістю окремі компоненти заходу. Службові собаки досить точно роблять вибірки людей по пробах пахучих речовин з повітря приміщень, навіть якщо вони перебували в приміщенні 10-15 мінут. Наявність у приміщенні заходів інших осіб не робить істотного впливу на вибірку конкретної особи. Пахучі речовини людини в повітрі приміщень тримаються тривалий час (2-3 доби). Короткочасне провітрювання приміщення не робить істотного впливу на їхню схоронність. Для надійної одорологической вибірки досить кілька десятків кубічних міліметрів повітря з молекулами пахучих речовин, узятих з людини або пахучого сліду. Службові собаки точно роблять вибірку по заходу, отриманому із дрібних предметів (сірників, кнопок, цвяхів і т.п.). Для відбору,тривалого зберігання й можливості багаторазового пред'явлення заходу людини в цей час застосовують спеціально розроблений прилад відбору заходу (ПОЗ). В основі цього приладу лежить адсорбційний принцип, що базується на здатності поглинання речовини з розчину або газу поверхневим шаром рідини або твердого тіла. Ступінь адсорбції характеризується кількістю поглиненої речовини й часом його втримання. Різні матеріали й речовини мають неоднакову адсорбційну здатність. Оптимальний сорбентом є активоване вугілля марки АГ-1. Він здатний зберігати на собі пробу до двох років, тому використається в приладах збору й зберігання запахових слідів "Шершень".

Однієї з основних завдань інструментальної одорологии є розробка методів і апаратури, здатних реєструвати спектр летучих речовин, що визначають запах, і документально записувати його у вигляді, що піддається наступній математичній обробці. У цей час розробляється стаціонарна лабораторна установка для підготовки ольфактроактивной проби й хроматографического аналізу з використанням аэрозольно-криогенного методу концентрування летучих метаболітів з метою ідентифікації заходу людини. Метод аэрозольно-криогенного концентрування заснований на сполученні процесів низькотемпературної конденсації й аерозольної фільтрації аналізованої проби. При проведенні невідкладних слідчих дій робота із запаховими слідами здійснюється за загальними правилами, передбаченим законом і підзаконними актами, з урахуванням особливостей, характерних для пошуку й вилучення пахучих речовин людини. До таких особливостей ставляться:

-створення умов, що забезпечують максимальну схоронність запахових слідів (варто накрити сліди яким-небудь чи ящиком коробкою, виставити оточення й т.д.);

- обмеження числа учасників оперативно-слідчої групи тільки особами, без яких ця дія може втратити процесуальне значення або виявитися малоефективним;

-дотримання правил поведінки й пересування, що виключають можливість руйнування слідів або їхнього забруднення сторонніми пахучими речовинами (учасники огляду повинні перебувати в межах відведеної ділянки, пересуватися тільки з дозволу керівника огляду, не курити й не створювати протягів);

- виконання строгої черговості пошуку й вилучення запахових слідів. Пошук і вилучення запахових слідів повинні передувати роботі з будь-якими іншими слідами або предметами, які можуть стати речовинними доказами. У ході одорологической експертизи або іншого одорологи-ческого дослідження з'ясовуються наступні питання:

- чи є в одорологической пробі, зібраної з об'єкта (предмета), запах людини (якщо так, те чи не відбувається він від особи, що перевіряється,);

- чоловіком або жінкою залишені запахові сліди;

- чиналежать виявлені на місці події кров, волосся, піт перевіряється лицу, що:

- чизалишені сліди ніг (рук), виявлені на місці події, що перевіряється особою;

- чиє індивідуальний захід особи, що перевіряється, на вилученому предметі (одягу, взуттю, зброї, гребінці, недокурку й т.п.).