Предмет та структура формальної логіки.

 

Фундаментальним поняттям формальної логіки є логічна форма мислення. Її можна визначити як форму взаємозв’язку частин мислимого змісту.

Певний спосіб зв’язку може бути одним і тим самим для необмеженої кількості тверджень, кожна з яких відрізняється своїм конкретним змістом:

1. Земля є планета.

2. Сполучник є частина мови.

3. Г.Сковорода є великий філософ та ін.

 

Загальна структура у наведених думках складається:

а) з частини, що відповідає предмету твердження (S);

б) з частини, що відповідає тому, що говориться про даний предмет (Р);

в) зв’язки "є".

 

Sу логіці називається суб’єктом, а Р – предикатом.

S і Р – змінні знаки, знак "є" – постійний знак.

 

Зазначені вище різнорідні думки (речення) можуть бути записані логічними символами таким чином: S є Р.

У логіці у вигляді постійних знаків використовуються також слова природної мови: " всі " та " деякі ".

 

1) Всі S є Р; 2) Деякі S є Р.

 

Підставивши у формулу №1 замість S і Р слова або словосполучення, ми одержимо твердження про те, що один клас предметів цілком міститься в іншому певному класі предметів, що загальні ознаки предметів другого класу притаманні кожному з предметів першого класу.

Підставка певних слів і словосполучень у формулу №2 завжди буде приводом до тверджень, загальний зміст яких полягає у тому, що тільки деяка частина одного класу предметів міститься в іншому класі предметів, що загальні ознаки предметів, які становлять другий клас, притаманні лише частині предметів першого класу.

Речення простої логічної форми або структури можуть вступати між собою у логічний зв’язок, утворюючи речення більш складної логічної форми або структури, загальної для багатьох подібних тверджень (думок) різного конкретного змісту.

Зокрема, речення, наведені нами у вигляді прикладів, можуть стати елементами більш складних логічних структур, які в логіці називаються умовиводом і мають багато видів та різновидів.

Розглянемо приклад умовиводу, що виводиться з простих взаємозв’язаних суджень:

 

Всі люди є смертні.

Адам є людина.

Адам є смертний.

 

У загальному вигляді цю структуру можна записати формулою:

 

Всі М є Р.

Всі S є М.

Отже всі S є Р,

 

де М - це символ, що означає однакові за змістом вирази в першому та другому твердженнях;

Р - елемент думки, яка існує в третьому твердженні після слова "є";

S - елемент думки, що існує в цьому самому твердженні перед словом "є".

 

Водночас кожен елемент думки, який позначається символами S і Р, міститься в одному з двох перших тверджень.

У реальному процесі мислення його логічні форми не існують окремо від конкретного змісту думок, але це вже не входить у предмет вивчання формальної логіки.

Вона досліджує логічні форми, взяті абстрактно від конкретного змісту думок.

Таким самим чином діють у геометрії та граматиці.

З поняттям логічної форми тісно пов’язане поняття формально-логічного закону. Довільний формально-логічний закон є не що інше як відношення між логічними формами думки.

Подібно до таких, що виражаються в законах будь-якої іншої науки, відношення між логічними структурами думки характеризуються фактором необхідності.

Це означає, що формально-логічні закони не залежать від волі людей, вони не можуть бути порушені без завдання шкоди пізнанню істини.

За своїм змістом думки бувають істинними або неістинними (хибними), тобто такими, що відповідають або не відповідають дійсності.

Необхідною умовою істинності довільної думки є її логічна правильність, тобто відповідність логічним законам.

Але одна тільки логічна правильність ще не гарантує істинності думки. Певне міркування може складатися з суто неістинних тверджень, тим часом узгоджених між собою.

Одне твердження в ньому може у відношенні логічного слідування до іншого виводитися з останнього за логічними законами і, незважаючи на це, не бути істинним.

Наприклад, в останні роки засоби масової інформації часто використовують словосполучення "особи кавказької національності".

Розглянемо стереотипні судження на основі цього словосполучення:

«Всі особи кавказької національності є торгівці.

Молокани є кавказці.

Всі молокани є торгівці.»

 

Це положення виведено за правилами формальної логіки, але воно не є істинним.

По-перше, не існує кавказької національності, а є конкретні представники тих чи інших націй і народностей, які живуть на Кавказі.

По-друге, хоча молокани й живуть на Кавказі і являють собою етнічну групу слов’янського походження, вони з їхніми релігійними переконаннями вважають найбільш праведним не торгівлю, а селянську працю та патріархальний устрій життя.

Отже, формальна логіка є наука про форми (структури) людського мислення.

 

Значення формальної логіки для науки і практики.

 

Логіка потрібна скрізь, де постає потреба приводити в певний порядок розрізнені емпіричні факти і знання, систематизувати їх і визначити точну суть поняття.

Особливо важливе значення вона має:

а) для наукової діяльності, розвитку творчого мислення;

б) у галузі філософії, бо в ній більше, ніж в інших галузях знань, займаються побудовою абстрактно-логічних конструкцій, понять гранично загального характеру;

в) у наукових спорах, диспутах, дискусіях, в умінні вести полеміку;

г) в юриспруденції, практиці судової діяльності (обвинувачення, захист тощо);

д) в конкретних економічних науках, коли потрібно здійснити необхідний формалізований аналіз економічної інформації;

е) для точного вираження думок в усній та письмовій мові;

є) у парламентській, політичній діяльності.

 

Тема 2. ОСНОВИ ПОНЯТІЙНОГО МИСЛЕННЯ.

 

1. Загальна характеристика основних законів логіки.

2. Закон тотожності.

3. Закон протиріччя (несуперечності).

4. Закон виключеного третього.

5. Закон достатньої підстави.

 

 

Загальна характеристика основних законів логіки.

 

 

Логічна стрункість і злагодженість притаманна лише тим думкам, які мають певну форму і побудовані за правилами, що вироблені, закріплені та перевірені суспільною практикою.

Ця особливість абстрактного мислення, яке вивчає формальна логіка, має важливе значення, тому що логічна побудова мислення, закони, форми і правила побудови думок і міркувань носять загальнолюдський характер.

В основі всіх логічних операцій, умовиводів і доведень лежать найбільш загальні закони.

Закони логіки мають об’єктивний характер.

Люди не можуть на свій розсуд змінювати або «встановлювати» нові логічні закони.

Закони логіки сприймаються як аксіома – самоочевидна істина, що не потребує доведення.

Мільярди разів повторюючись і закріплюючись практикою, вони придбали «твердість забобону» саме в силу цього мільярдного повторення в повсякденному житті.

Такими законами, що забезпечують правильність мислення, є закони тотожності, протиріччя (несуперечності), виключеного третього і достатньої підстави.

 

 

Закон тотожності.

 

Закон тотожності формулюється так:

 

«Кожна правильна думка або поняття про предмет повинні бути визначеними і зберігати однозначність на протязі всього міркування і висновку.»

 

У відповідності з цим законом формальна логіка вимагає, щоб предмет нашого міркування не змінювався довільно в процесі логічного висновку, щоб одне поняття не підмінялося іншим і не змішувалося з ним.

В процесі мислення в наших міркуваннях, умовиводах і доведеннях ми щось стверджуємо або заперечуємо.

І в першому, і в другому випадку наша думка повинна бути визначеною, однозначною.

Лише при цій умові досягаються ясність думки і правильність висновку.

Вимагаючи визначеності думки, закон тотожності спрямований проти розпливчатості та безпредметності суджень.

Із закону тотожності витікає, що не можна ототожнювати різні думки і не можна тотожні думки розглядати як нетотожні.

Закон тотожності не забороняє переходити від одного предмета думки до іншого, від одного обговорюваного питання до другого, він тільки забороняє підміняти один предмет думки або одне питання іншим.

Якщо ми почали міркувати про щось, ми повинні протягом всього роздуму мати на увазі саме цей предмет думки, а не будь-який інший.

Закон тотожності у вигляді формули записується так:

 

А є А, або А = А, тобто А тотожне А.