Дмитро Павличко (народ. 1929)

Поезія Павличка стала значним набутком української літератури. Перу Павличка належить чимала кількість поезій, деякі з них покладені на музику відомими українськими композиторами (пісні „Лелеки", „Два кольори", „Впали роси на покоси"). Для найменших читачів поет створив збірочки поезій та казок „Золоторогий олень", „Дядько дощ", „Де найкраще місце на землі", „Пригоди кота Мартина", „Рідна мова". Вони приваблюють дітей щирістю, красою художнього слова та простотою, за якою приховані зовсім непрості думки. Його ліричні мініатюри, жартівливі віршики для малят, патріотичні пісні про Україну пронизані сонцем і любов'ю до життя (“У дитячім серці жила Україна»).

Красу рідної землі показано у казці “Золоторогий олень” (1970), тут письменник використовує форму сюжетної пісні-розповіді. Фольклорний образ сонця зображено у вірші “Де найкраще місце на землі”.

 

Дмитро Білоус (1920-2004)

Український поет, перекладач з болгарської мови, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (за книжку «Диво калинове»). Автор збірок гумору та сатири, книжок для дітей, статей, літературних розвідок про творчість українських письменників.

У 50-60-х роках до дитячого читача прийшли неповторні своєю мистецькою оригінальністю поетичні мініатюри Дм. Білоуса (збірки «Пташині голоси»1956; «Упертий Гриць»1959, “Веселий Кут”, 1973 - гумористичні та сатиричні віршовані оповідання для дітей).

Збірки - «Диво калинове» і «Чари барвінкові» - це не тільки шанувати мову свого народу, а ще й глибоко знати його характер, історію, культуру, побут і звичаї, народну педагогіку. Для Дмитра Білоуса українська мова - незбагненне і зворушливе диво калинове:

Мова в ній калинова,

древа сонячна гілка,

серця тиха розмова,

калинова сопілка.

Про джерела роботи Дмитро Григорович розповідає: «Українська мова своєю милозвучністю посідає одне з перших місць між європейськими... І ось болісний парадокс: саме ця мова зазнала приниження, як мало яка інша, і в мене виникла думка написати книжечку віршів про українську мову в сузір'ї інших мов... Понад два роки я вів передачі по радіо «Слово про слово», брав участь у телевізійних передачах «Живе слово». Поступово сторінка за сторінкою, складалася незвичайна книга - «Диво калинове», що вийшла друком у 1988 році.»

У Д.Білоуса є твори, які поясняють явища мовознавчі (походження крилатих виразів, географічних назв, етимологію слів, особливість перекладу, понятійний апарат лінгвістики).

Борис Олійник (народ. 1935)

Улюбленою темою Бориса Олійника є тема материнства. Воно може бути знівечене війною (вірш «Дорога баби Катерини»), просте, але чесне й мужнє (цикл «Сива ластівка», поезія «Мати наша - сивая горлиця»), лірично-романтичне (вірші «Мати сіяла льон», «Пісня про матір»).

Поезія «Батьки і діти» — це ніби монолог сина, який запевняє своїх батьків і дідів:

Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо ваша кров пульсує в нашій долі...

Батьки і діти... Діти і батьки...

Нам нічого ділить на спільнім полі.

Образні деталі підкреслюють думку про спільність і неподільність інтересів молодшого і старшого поколінь людей. Для батьків і дітей дорогі й священні «вічна Тарасова мука», «шабля незагублена Сіркова і Лисенкова дума неземна», кортеж тополь по Україні... Це — «все батьківське, але й синівське — теж!» Цей мотив готовності молодих успадкувати і розвинути далі традиції попередників, шанувати пам'ять тих, що, б'ючись за Вітчизну, «спіткнулись об кулі»,— в багатьох творах поета.

Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей. Найвідомішими вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981).

 

Євген Гуцало (1937-1995)

Від початку своєї творчості Є. Гуцало залюбки писав про дітей, про світ дитинства. Збірка оповідань “У лелечему селі” вийшла у 1969 році і стала однією з кращих у сучасній українській літературі про дітей. Світ дитинства цих оповідань особливий - це дивовижний світ городини, квітів, річки, гаю, поля, звірини й птаства, в якому живе сільська дитина, – все це побачено й зображено тонким поетичним зором ніжною душею письменника. Серед улюблених Гуцалових персонажів – підліток або дитина з незвичайною, поетичною душею. Книги новел “Олень Август” (1965), “З горіха зерня” (1967), “Дениско” (1973), “За обручем” (1976), “Зелене листячко з вирію” (1977), “Жовтий гостинець” (1981) та ін.

За повість “Саййора” 1980 та збірку оповідань “Пролетіли коні” 1966 Євген Гуцало у 1985 році удостоєний високого звання лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка. Герої цих творів діють в суворих життєвих ситуаціях, вони стверджують високу правду й мораль. Твори Є. Гуцала - про покоління «дітей війни», до якого належав і він сам.

 

Микола Вінграновський (1936-2004)

Про дітей і для дітей він почав писати на межі 70-80-х років (перша збірка «Андрійко-говорійко» побачила світ 1970 року, «Мак» - 1973, повісті «Первінка», «Сіроманець» - 1977 року); казка “Козак Петро Мамалига». Саме за дитячі твори поетові присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка 1984 року (збірки «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч»).

Із прозових творів найкращі — це ті, де відтворено світ дитинства або сферу співжиття людини і живої природи. Вічна для літератури тема дружби дитини зі звіром або птахом має у Вінграновського свою особливість: у дітях немовби відновлюється єдність живого світу, відчуття якої втрачене дорослими.

Не випадково, мабуть, він з великою радістю писав вірші для дітей і про дітей. І в них, може, найбільше був собою, бо сягав тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає. Його «дитячі» вірші — принципово новаторські тим, що співмірні з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі. І проливають нове світло на природу всієї поезії Вінграновського, в якій живе дарована людям у дитинстві безпосередність сприйняття світу, парадоксальність фантазії і душевна чистота.

Образ природи, саду, Дніпра – особливі символи національного часопростору.

Переосмислення фольклорної традиції реалізується в особливій метафориці пейзажної лірики („Вечірнє"). Єднання людини і природи, поетизація рідного довкілля аж до сакралізації простору Батьківщини, медитативні спостереження, образ-символ жита („Стояла в травах ніч") передають ідею вічності життя, краси, неперервності, генетичної єдності роду і народу.

В утвердженні ідеї жертовної самовіддачі для М.Вінграновського моральним мірилом виступає Т.Шевченко, до образу якого він звертався і в ранній творчості, і в наступних збірках. Автобіографічні мотиви особливо помітні в поетичних мініатюрах, в яких глибоким ліризмом оповито образи батьків.

 

Всеволод Нестайко (1930-2014)

З добрим розумінням дитини і її світу ввійшов у дитячу літературу Всеволод Нестайко. Літературні повісті-казки В.Нестайка про життя сучасної школи, про веселі учнівські пригоди, про виховання почуття товариськості та взаємодопомоги (“Пригоди Журавлика” – 1979, “В Країні Сонячних Зайчиків” – 1959, “Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя”, “Казка про Жар-Птицю, про братів-чарівників, про Веселицю Прекрасну та її сестер”, “Незвичайні пригоди в лісовій школі”).Збірки оповідань “Космо-Натка” (1963), “Пригоди Грицька Половинки” (1978). Пригодницькі гумористичні повісті та романи “Загадка старого клоуна”, “Пригоди Робінзона Кукурудзо” (1964), “Незнайомець з тринадцятої квартири” (1966), “Таємниця трьох невідомих” (1970). Засоби комізму, використання комедійних ситуацій у творах.

Трилогія “Тореадори з Васюківки” в кінці 70-х років стає дуже популярною. Драматичні детективи В.Нестайка (“Вітька Магеллан”, “Засідання комісії у справах неповнолітніх з перервою на 15 хвилин”, “Пересадка серця”, “Слідство триває” та інші). Екранізація творів письменника (“Тореадори з Васюківки”, “Одиниця з обманом”).

Жанр “шкільної повісті” у творчості письменника (“Одиниця з обманом”, “П’ятірка з хвостиком”).

«Пригоди близнят-козенят» - друга казка-повість В.Нестайка (1972). Письменник добре знає, що головне в казці не нагромадження фантастичних деталей, а пояснення через реальну деталь фантастичного моменту, який саме завдяки цьому стає вірогідним і охоче сприймається юним читачем.