Місцеві фінанси як фіскальний інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Місцеві фінанси –це економічні відносини сприводу розподілу та перерозподілу частини ВВП (іноді НБ) вироб. Як на рівні держави так і на місцевому рівні, і призначеного для фін. Забезпечення соц.-культур потреб населення відповідної адміністрат –територ одиниці.

Зрозуміло, що регіони, області, адміністративно територ одиниці в країни розвиваються нерівномірно, адже це залежить від їх як продуктивних так і виробничих можливостей, наявності ресурсів, засобів виробництва, інвестицій. Таким чином присутній певний дисбаланс у розвитку їх можливостей, а значить і у забезпеченні фінансування послуг, адже фактично такі місцеві бюджети залежать від асигнувань з боку держ. бюджету, а регіони в свою чергу є повністю дотаційними.

Вертикальний дисбаланс — це ситуація, що виникає, коли навіть у найзаможнішому місцевому бюджеті країни розмір видаткових потреб на душу населення перевищує середньодушовий показник доходів. Горизонтальний дисбаланс виникає там, де існує значна різниця в доходній спроможності місцевих органів влади внаслідок відмінностей у обсягах податкових баз місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети - основна складова місцевих фінансів. Дохідною базою для місцевих бюджетів є як частина загальнодержавних податків (які в певній частині % знач закріплюються за місцевими бюджетами – регулюючі податки, або частково закріплені за місцевими бюджетами.) так і місцеві податки і збори. Загалом відповідно до бюджетної класифікації податкова база включає 4 групи доходів: податкові надходження (55%), неподаткові надходження(10%), доходи від операц з капіталом (=>0%), офіційні трансферти (35%). Основною особливістю місцевих податків та зборів є те, що їх доцільність впровадження вирішує місцева влада, може надавати пільги по сплаті місцевих податків та зборів, що також дає можливість самостійно оцінювати ситуацію закріплених за даним місцевим бюджетом платників податків, задля усунення через мірного податкового тиску. На сьогодні Податковим Кодексом виділяється 2 місцевих податки: 1) на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,2) єдиний податок; та 3 збори: 1) збір за впровадження деяких видів підприєм діяльності, 2)збір за паркування транспортних засобів 3)туристичний збір. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного Кодексу. Таким чином місцеві фінанси як фіскальний інструмент виражаються саме через оподаткування, що здійснюється на рівні місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів, та за рахунок відповідних закріплених за місцевими бюджетами у певній частині загальнодержавними податками До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, 100% до доходів міст Києва та Севастополя, До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, а ткож 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань.

10. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні.

Децентралізація у сфері бюджетно-податкових відносин регулюється Законами України „Про місцеве самоврядування в Україні” (1997), „Про місцеві державі адміністрації” (1999), Бюджетним кодексом України (2010), регулюється Постановами Кабінету Міністрів України про формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів. Зокрема, законодавчо унормовано, які повноваження мають місцеві органи щодо формування та виконання місцевого бюджету. Однак не встановлено прямих взаємовідносин між державним та бюджетами місцевого самоврядування, таким чином районний бюджет є перерозподільною ланкою бюджетних коштів.

Бюджетно-фінансова децентралізація закріплена у Бюджетному кодексі України, де визначено доходи усіх рівнів бюджетів, видатки бюджетів і відносини державного та місцевих бюджетів. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами постійно удосконалюється, змінюються підходи до її застосування. Це не сприяє прогнозованості та спланованості коштів місцевих бюджетів. Крім того, формула не дає змоги повністю врахувати місцеві особливості розвитку територій.

У 2007 році Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 травня була схвалена Концепція реформування місцевих бюджетів. Концепція передбачає перетворення місцевих бюджетів у ефективний інструмент соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, зокрема шляхом: підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів та децентралізації управління бюджетними коштами і удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин. Причому на першому етапі реалізації зазначеної Концепції передбачається удосконалити формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Від подальшої фіскальної децентралізації очікується підвищення ефективності надання публічних послуг, прискорення темпів економічного зростання, зниження міжрегіональних диспропорцій у рівні життя населення окремих регіонів.

 

 

12. Права та обов’язки державних інституцій України щодо вирішення питань організації місцевих фінансів. (+ див. 13)

Місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно до законодавства України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

МинФин

+Казначейство, ДПА і КРУ – питання 13

 

 

13. Завдання Державного Казначейства, Державної податкової адміністрації, Контрольно-ревізійної служби та інших фінансових інститутів та установ по забезпеченню дієвості місцевих фінансів в Україні, порядок їх взаємодії з місцевими органами влади.

 

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.До функцій казначейства щодо операцій з коштами місцевих бюджетів входить: • розмежування за надходженнями між рівнями місцевих бюджетів;• повернення надмірно або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі висновків податкових органів; • виконання рішень судових органів про повернення коштів з місцевих бюджетів; • здійснення розрахунків за міжбюджетиими трансфертами;• здійснення контролю за відповідністю кошторисів розпорядників бюд­жетних коштів розпису бюджету;• здійснення платежів за дорученням розпорядників бюджетних коштів;• ведення бухгалтерського обліку доходів місцевих бюджетів, узятих зо­бов'язань, перерахованих трансфертів та виконання відповідного бю­джету;• встановлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та скла­дання звітності про виконання бюджетів;• надання відповідним місцевим органам необхідної інформації та звітів про виконання місцевих бюджетів.

Головна роль у системі податкового контролю належить Державній по­датковій службі України. Завданням органів Державної податкової служби в прогресі виконання місцевих бюджетів є:

• здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати

• недопущення ухилення від оподаткування.

Державна податкова служба має такі функції • здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, тощо • контрол за своєчасністю та повнотою зарахування пла­тежів до бюджету;• облік платників; веденням обліку надходжень податків та інших платежів;• розробляє основні напрями, форми і методи проведення • подає фінансовим органам звіт про надходження податків, інших пла­тежів;• прогнозує, аналізує надходження податків та інших обов'язкових пла­тежів, джерела податкових надходжень, вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету.

Головним завданням КРУ служби в процесі виконання місцевих бюджетів є здійснення контролю за:• витрачанням бюджетних коштів;• станом і достовірністю бухгалтерського обліку;• усуненням недоліків і порушень, виявлених у ході попередніх ревізій та перевірок.

Контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. Крім цього, кон­трольно-ревізійні управління розробляють пропозиції щодо усунення виявле­них недоліків і порушень та запобігання їм надалі, а також застосовують до юридичних осіб фінансові санкції за допущені порушення.

 

14. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.

Правове регулювання Бюджетно-податкові відносини регулюється Законами України „Про місцеве самоврядування в Україні” (1997), „Про місцеві державі адміністрації” (1999), Бюджетним кодексом України (2010), регулюється Постановами Кабінету Міністрів України про формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів. Зокрема, законодавчо унормовано, які повноваження мають місцеві органи щодо формування та виконання місцевого бюджету. Однак не встановлено прямих взаємовідносин між державним та бюджетами місцевого самоврядування, таким чином районний бюджет є перерозподільною ланкою бюджетних коштів.

Бюджетно-фінансова децентралізація закріплена у Бюджетному кодексі України, де визначено доходи усіх рівнів бюджетів, видатки бюджетів і відносини державного та місцевих бюджетів. Бюджетний кодекс також декларує відповідність забов'язань та дохідної бази.

Бюджетне законодавство визначає види видатків, що виконуються за рахунок коштів окремих ланок бюджетної системи, і таким чином конкретизує бюджетні повноваження відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. (кошики 1, 2)

Економічне регулювання втручання вищестоящих рівнів здійснюється за допомогою встановлення відсотків нарахувань від доходів, надходження яких до нижчих бюджетів визначається Верховною Радою України або представницьким органом місцевого самоврядування вищого рівня при затвердженні своїх актів про бюджет. – Закон про державний бюджет, рішення про бюджет адмін. Одиниці