Розмежув та збалансув повноваж і відповідальності центр та місц органів влади у сфері надання послуг.

Не забывайте везде добавлять «у сфері послуг» =)

Держ програма рег розаитку до 2015: Створення інституціональних умов для регіонального розвитку:

Пріоритетний напрям - узгодження діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розвитку регіонів.
Реалізація сучасної державної регіональної політики потребує постійного узгодження довгострокових завдань розвитку між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування, їх вирішення, визначення гранично допустимого рівня міжрегіональної та внутрішньорегіональної
диференціації із запровадженням моніторингу на державному та
регіональному рівні.
Оптимізація організації держ влади та місцевого самоврядування має забезпечити підвищення ефективності управління процесами розвитку регіонів шляхом:
- децентралізації і деконцентрації повноваж центр органів викон влади,; частина повноважень центральних органів виконавчої влади поетапно
передаватиметься спеціалізованим держустановам, територіальним підрозділам центральних органів виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування;
- удосконалення розподілу повноважень та функцій між
територ підрозділами центр органів виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самовряд з метою уникнення дублювання, спрощення системи управління, її фінансового забезпечення та економії бюджетних коштів.
Підвищення вимог до результативності реалізації
загальнодерж соц-ек політики на регіональному рівні повинно супроводжуватися наданням додаткових повноважень
місцевим державним адміністраціям, покладенням на них
відповідальності за вирішення поточних та перспективних завдань
розвитку регіонів.

Дальше впровадження конституційних засад розвитку місцевого
самоврядування спрямовуватиметься на забезпечення підтримки
місцевих ініціатив, а також на розширення повноважень та
підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за
вирішення завдань регіонального та місцевого розвитку.

Розв'язання проблем регіонального розвитку, становлення
місцевого самоврядування та вдосконалення відносин "центр -
регіони" потребує чіткого розподілу функцій та координування діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування.

Основною метою повинне стати створення децентралізованої моделі організації влади, спроможної ефективно впливати на процеси соціально-економічного і культурного розвитку територій в умовах ринкової економіки, забезпечувати надання управлінських послуг населенню на рівні європейських стандартів, здатної до самовдосконалення і саморегуляції.
Законодавчого врегулювання потребує питання щодо стимулювання
участі членів громади у діяльності органів місцевого
самоврядування, зокрема підвищення ролі громадських організацій у
місцевому самоврядуванні, а також розроблення механізму
відповідальності представників органів місцевого самоврядування,
сільських, селищних та міських голів перед громадами, що їх
обрали.

Реформування системи місцевого самоврядування передбачає:
поступове розширення прав і підвищення рівня економічної
самостійності місцевих територіальних громад;

119.Державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Законодавче закріплення статусу депресивного регіону.

Загальні засади даного питання закріплені в ЗУ «Про стимулювання розвитку регіонів» від 20.12.2005 та зі змінами, внесеними 25.06.2009.

Депресивна територія — це регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного зна­чення), рівень розвитку яких за показниками, визначеними в за­конодавстві, є найнижчим серед територій відповідного типу.

Депресивним може бути визнано: 1) регіон, в якому протягом останніх п'яти років середній
показник обсягу валового регіонального продукту (до 2004 року - обсягу валової доданої вартості) на одну особу є найнижчим; 2) промисловий район, в якому протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого безробіття та частка зайнятих у промисловості є значно вищими, а обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної заробітної плати є значно нижчими за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи; 3) сільський район, в якому протягом останніх трьох років
щільність сільського населення, коефіцієнт природного приросту населення, рівень середньомісячної заробітної плати та обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) на одну особу є значно нижчими, а частка зайнятих у сільському господарстві є значно вищою за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи;
4) місто обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення, в якому протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого, зокрема довготривалого, безробіття є значно вищим, а рівень середньомісячної заробітної плати є значно нижчим за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи. З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їхмежах можуть здійснюватись такі заходи: -цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури; - надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню об'єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо; - спрямування міжнародної технічної допомоги на розв'язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів;
-сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового
фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, стимулювання трудової міграції, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового удівництва, охорони здоров'я та охорони довкілля;
-надання іншої державної підтримки розвитку таких територій. 120.Спрямованість державної підтримки депресивної території. Головні напрями державного сприяння економічному та соціальному розвитку регіонів. Загальні засади даного питання закріплені в ЗУ «Про стимулювання розвитку регіонів» від 20.12.2005 та зі змінами, внесеними 25.06.2009.

Депресивна територія — це регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного зна­чення), рівень розвитку яких за показниками, визначеними в за­конодавстві, є найнижчим серед територій відповідного типу.

З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їхмежах можуть здійснюватись такі заходи (спрямованість): -цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури; - надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню об'єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо; - спрямування міжнародної технічної допомоги на розв'язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів;
-сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового
фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, стимулювання трудової міграції, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового удівництва, охорони здоров'я та охорони довкілля;
-надання іншої державної підтримки розвитку таких територій.

В Україні найвищий рівень репресивності мають Чернівецька і Тернопільська області. Найнижчий рівень мають Київська, Донецька, Дніпропетровська області.

Значна диференціація розвитку регіонів України породжує необхідність втручання держави з метою згладжування соціально-економічних дисбалансів розвитку територій.

Основним інструментом фінансової підтримки депресивних територій з боку держави є міжбюджетні трансферти.

Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено порядок, що визначає механізм надання та використання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам для стимулювання розвитку регіонів, у т. ч. депресивних територій, що у 2010 році становила 488329,3 тис.грн. Субвенція для розвитку територій, що мають статус депресивних, надається місцевим бюджетам відповідно до програм подолання стану депресивності території. Субвенція спрямовується на фінансування окремих заходів, передбачених програмами подоланнястану депресивності території за пріоритетними напрямами, серед яких:

– реструктуризація економічної бази окремих регіонів і створення умов для її диверсифікації на новій технологічній основі;

– розбудова і модернізація виробничої та соціальної інфраструктури для сприяння підвищенню інвестиційної привабливості регіонів;

– упровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій;

– забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

– соціальна та економічна реабілітація передусім малих шахтарських міст і селищ, де закрито вугільні шахти, а також гірських населених пунктів та інших територій, що потребують державної підтримки для вирішення проблем розвитку;

– розвиток соціально-культурної сфери, охорони здоров’я та охорони навколишнього природного середовища;

– покращання екологічної ситуації.

Окрім того На Україні існують вільні (ВЕЗ) чи спеціальні (СЕЗ) економічні зони та території пріоритетного розвитку (ТПР) і являють собою частину території України, на якій встановлюються i діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування i дії законодавства України.

З метою залучення інвестицій практично по кожній СЕЗ чи ТПП законодавчо передбачено цілий ряд податкових та інших пільг. Типовими для більшості СЕЗ i ТПР є податкові та митні пільги щодо: ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток, збору до фонду зайнятості плати за землю та акцизного збору.

121.Програма економічного та соціального розвитку регіону. Програма економічного і соціального розвитку регіону- документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери. Програми окремих регіонів затверджуються на основі положень економічного та соціального розвитку регіонів закріплені в ЗУ «Про затвердження Державної стратегії
регіонального розвитку на період до 2015 року» від 16.05.2007 та стратегій соціально-економічного розвитку області, що затверджується відповідною обласною радою, указів Президента України та Постанов Кабміну. Відповідно до Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”, в усіх адміністративно-територіальних одиницях розробляються прогнози соціально-економічного розвиткутерміном на 5 років та програми економічного і соціального розвитку терміном на 1 рік. Програми соціально-економічного розвитку регіону обов´язково взаємоузгоджуються з проектом державного плану (програми) економічного і соціального розвитку України на відповідний рік. У цих програмах відображаються:— аналіз та оцінка соціально-економічного розвитку за поточний період, основні проблеми розвитку регіону;— основні показники економічного розвитку;— зведений план доходів соціального розвитку;— показники розвитку промисловості;— показники розвитку аграрного сектора;— капітальне будівництво;— регіональна інфраструктура;— трудові ресурси;— охорона природи і раціональне використання природних ресурсів;— рівень розвитку та економічна ефективність виробництва. Державні регіональні програми розробляються з метою активізації господарської діяльності та розвитку ринкових відносин у регіонах; забезпечення структурної перебудови народногосподарських комплексів; вирішення проблем соціального характеру, пов´язаних із зайнятістю населення, розвитком соціальної інфраструктури; ліквідації локальних соціально-економічних криз; створення умов для екологічної безпеки в регіоні тощо.
122.Показники, які розробляються в процесі складання програми економічного і соціального розвитку в регіоні.

Державні регіональні програми розробляються з метою активізації господарської діяльності та розвитку ринкових відносин у регіонах; забезпечення структурної перебудови народногосподарських комплексів; вирішення проблем соціального характеру, пов´язаних із зайнятістю населення, розвитком соціальної інфраструктури; ліквідації локальних соціально-економічних криз; створення умов для екологічної безпеки в регіоні тощо.

Основні показники економічного розвитку характеризують господарський комплекс регіону в цілому: чисельність населення, кількість зайнятих у народному господарстві, випуск продукції, темпи випуску продукції, продуктивність праці та темпи зростання продуктивності праці, обсяг будівельно-монтажних робіт, розвиток основних сфер народного господарства та галузей невиробничої сфери.

До показників, які характеризують соціальний розвиток регіонів (областей) та заходи в цій галузі, належать: чисельність населення та його соціально-демографічна структура; показники забезпеченості населення житлом, культурно-побутовими об´єктами, установами освіти, охорони здоров´я, торгівлі; показники середньої заробітної плати, доходів населення різних верств тощо.

У плані розвитку промислового виробництва віддзеркалюються такі показники: частка внутрішнього валового продукту, який створюється галузями промисловості; обсяги випуску найважливіших видів промислової продукції в натуральному вираженні; випуск товарів народного споживання.

Розвиток агропромислового комплексу характеризується рівнем забезпечення сільського господарства мінеральними добривами, технікою, кормами; сховищами сільськогосподарської сиро вини і продукції, переробною промисловістю, холодильними установками; забезпечення населення регіону (області) основними продуктами харчування.

Планування капітального будівництва передбачає розрахунок таких показників: введення в дію виробничих потужностей та об´єктів виробничого і невиробничого призначення, обсяг капітальних вкладень у будівельно-монтажні роботи.

План розвитку інфраструктури передбачає зведені показники капіталовкладень, введення в дію об´єктів житлово-комунального і культурно-побутового будівництва; показники частки (паю) участі підприємств різних міністерств і відомств у будівництві об´єктів соціальної інфраструктури (наприклад, телефонізація, перевезення пасажирів та ін.).

При плануванні використання трудових ресурсів визначають додаткові потреби (надлишок) у трудових ресурсах, розподіл трудових ресурсів за галузями і сферами народного господарства, рівень забезпеченості галузей і сфер народного господарства кваліфікованими кадрами.

У плані з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів встановлюються обсяги споживання природних ресурсів (води, землі, лісу, мінеральних родовищ), показники збереження навколишнього середовища.

Показники рівня розвитку економічної ефективності господарювання визначаються за найважливішими галузями регіону (області) – промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, зв´язку – як відношення обсягів виробництва відповідної продукції до затрат окремих видів ресурсів. Для оцінки ефективності використання праці обчислюються показники продуктивності праці, середньої заробітної платні.

123.Структура програми економічного і соціального розвитку в регіоні, послідовність її розробки.

Програма економічного і соціального розвитку регіону- документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери. Програми соціально-економічного розвитку регіону обов´язково взаємоузгоджуються з проектом державного плану (програми) економічного і соціального розвитку України на відповідний рік. У цих програмах відображаються:— аналіз та оцінка соціально-економічного розвитку за поточний період, основні проблеми розвитку регіону;— основні показники економічного розвитку;— зведений план доходів соціального розвитку;— показники розвитку промисловості;— показники розвитку аграрного сектора;— капітальне будівництво;— регіональна інфраструктура;— трудові ресурси;— охорона природи і раціональне використання природних ресурсів;— рівень розвитку та економічна ефективність виробництва.

Розляд програми на місцевому рівні (послідовність):

1. Відпрацювання та доведення до структурних підрозділів облдержадміністрації, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади форм з основними показниками розвитку області та вимог, що висуваються під час розробки програми на прогнозний рік (виконавець - Головне управління економіки облдержадміністрації, квітень)

2. Відпрацювання структурними підрозділами облдержадміністрації, територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади форм з основними показниками розвитку області та розроблення ними відповідних розділів проекту Програми соціально-економічного розвитку на прогнозний рік (Структурні підрозділи облдержадміністрації, територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, райдержадміністрації, міськвиконкоми, травень)

3. Узагальнення отриманих від структурних підрозділів облдержадміністрації, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади матеріалів, розробка основних показників Програми згідно із закріпленими формами (Головне управління економіки облдержадміністрації,червень)

4. Надання структурними підрозділами облдержадміністрації, територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади обгрунтованих пропозицій Головному управлінню економіки облдержадміністрації щодо обсягів капітальних вкладень за рахунок коштів державного бюджету та перелік державних цільових програм, що реалізуються на території області (Структурні підрозділи облдержадміністрації, територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, червень)

5. Формування проекту Програми соціально-економічного розвитку області на прогнозний рік (Головне управління економіки облдержадміністрації, вересень)

6. Узгодження з Головним фінансовим управлінням облдержадміністрації обсягів фінансування капітальних вкладень за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових программ (Головне управління економіки облдержадміністрації, жовтень)

7. Розгляд проекту Програми соціально-економічного розвитку області на прогнозний рік на колегії облдержадміністрації (Головне управління економіки облдержадміністрації, листопад)

8. Доопрацювання розділів проекту Програми, уточнення основних показників економічного та соціального розвитку області та винесення проекту Програми на розгляд сесії обласної ради (Головне управління економіки облдержадміністрації – грудень)

 

124.Основіні напрями удосконалення територіальної організації влади і місцевого самоврядування: конституційний, законодавчий, адміністративно-правовий, фінансово-економічний.

Cучасний стан місцевого самоврядування характеризується відсутністю адекватного ресурсного забезпечення, необхідного для виконання завдань і повноважень місцевого самоврядування, кризою житлово-комунального господарства, систем інфраструктури, поглибленням диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів взагалі та територіальних громад зокрема.

Оптимальною для організації і функціонування місцевого самоврядування буде система адміністративно-територіального устрою, яка базується на наступних методологічних принципах:

· конституційності і законності;

· гарантування прав і свобод людини й громадянина;

· територіальності, що виражає локалізацію інтересів територіальної громади в межах населеного пункту. Як відомо, мешканці населених пунктів усвідомлюють свою належність до певної спільності людей за територіальною ознакою і відчувають свою безпосередню причетність до проблем свого міста, села, селища. Збільшення території до рівня району або області зменшує рівень усвідомленості загальних інтересів і причетності до їх реалізації, знижує ефективність самоорганізації як невід’ємної складової самоврядування;

· збереження самобутності окремих частин країни на основі врахування історичних, економічних, демографічних, географічних особливостей регіонів та їх етнічних і культурних традицій;

· доступності органів місцевого самоврядування для громадян-мешканців, оскільки значна частина послуг населенню надається органами місцевого самоврядування за місцем їх перебування, а також поліпшення умов для надання соціально-культурних послуг.

· адаптації системи адміністративно-територіального устрою до змін в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах розвитку суспільства, держави та її регіонів;

· соціально-економічної цілісності муніципального утворення, наявності виробничої і соціальної інфраструктури, необхідної для відтворення нормальних умов життєдіяльності на цій території. З цього принципу випливає, що муніципальним утворенням може стати не будь-яка населена територія, а лише така, що має комплекс умов, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування поставлених перед ними завдань;

· субсидіарності, яка передбачає створення належних умов для поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, розвитку місцевого самоврядування;

· підвищення ефективності управління території з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, збалансованого соціально-економічного розвитку населених пунктів і регіонів· самодостатності адміністративно-територіальних одиниць, що передбачає створення необхідних умов для формування фінансово-економічної бази, достатньої для реалізації органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування покладених на них повноважень у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

· добровільності об’єднання органів місцевого самоврядування для розв’язання проблем розвитку регіонів і територіальних громад;

· збереження єдності і цілісності держави.

Запропоновані принципи і пов'язані з цим критерії територіальної організації місцевого самоврядування можуть застосовуватися при вирішенні практичних завдань удосконалення муніципального управління. У цьому випадку увага акцентується саме на вдосконаленні територіальної організації місцевого самоврядування, тому що процес формування муніципальних утворень в Україні практично повсюдно вже завершився.

Потрібно привести мережу селищ міського типу та селищ у відповідність до Конституції України, згідно з якою до системи адміністративно-територіального устрою України включено лише селище. У Законі України “Про адміністративно-територіальний устрій України” слід передбачити віднесення всіх наявних зараз селищ до категорії сіл, а селищ міського типу – до категорії селищ.

При цьому віднесені до категорії сіл населені пункти, які утворилися біля промислових підприємств, залізничних станцій та інші, що відповідають установленим критеріям, зокрема щодо кількості населення, відповідно до законодавства в індивідуальному порядку можуть бути віднесені до категорії селищ.

Конституцією України до системи адміністративно-територіального устрою України не віднесено сільраду, селищну та міську ради. Тому під час опрацювання проекту Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій України” особливе значення має законодавче визначення порядку встановлення меж сіл, селищ, міст і районів у містах.

Водночас з метою недопущення погіршення фінансового забезпечення сільських і селищних територіальних громад вирішення цього питання необхідно узгодити з бюджетним, податковим, земельним законодавством та законодавством про місцеве самоврядування.

З метою вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування необхідно створити адекватну правову базу і поліпшити територіальну основу місцевого самоврядування. Органи державної влади України мають одержати відповідні законодавчо встановлені повноваження і спиратися на наукову базу при вирішенні конкретних питань трансформації адміністративно-територіального устрою. В умовах, коли такої правової бази не створено, слід діяти в рамках чинного законодавства.