Затрати на проведення робіт та послуг в комунальних підприємствах.

 

Правила обліку і калькулювання собівартості робіт і послуг застосовуються на підприємствах комунального господарства не­залежно від відомчої підпорядкованості, форм власності і госпо­дарювання. Планова собівартість на підприємствах комунального госпо­дарства в цілому і його структурних підрозділах визначається техніко-економічними розрахунками за статтями витрат на підставі технічних норм, нормативів, інших параметрів виробничого процесу, що фіксуються технічною документацією із урахуван­ням економічних умов виробництва, умов оплати праці, цін на ресурси, нормативів платежів і зборів, інших чинників, які визна­чаються законами та обов'язковими нормативними актами.

Основними вихідними даними для проведення цих техніко-економічних розрахунків є:

—планові обсяги виконання робіт і послуг у натуральному і вартісному обчисленні;

—норми витрат матеріальних і енергетичних ресурсів для ви­конання робіт та послуг і розрахунки потреби в ресурсах у нату­ральному і грошовому обчисленні;

—норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійно­го складу робітників, умови оплати їх праці, що визначаються колективними договорами і контрактами;

—економічні нормативи і норми: амортизаційних відраху­вань, відрахувань у пенсійний фонд, на соціальні заходи, подат­ків, зборів та інших обов'язкових платежів;

—плани організаційно-технічних заходів з технічного пере­оснащення та удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурсів, поліпшення умов праці, спрямовані на усунення зайвих витрат і втрат;

—у. разі змін протягом року плану виробництва робіт та по­слуг, цін на них та на матеріальні ресурси, індексації заробітної плати тощо планова собівартість підлягає уточненню.

На підставі цих вихідних даних розраховуються витрати по кожній статті, а також в усіх структурних підрозділах підприємс­тва і складається зведений; кошторис витрат на виробництво, який визначає повну, собівартість виконання робіт та наданих по­слуг на підприємствах та в організаціях житлово-комунального господарства.

 

Витрати на аварійно-відновлювальні роботи (матеріали, зап­частини, заробітна плата робітників аварійних бригад з відраху­ваннями на соціальні заходи, енергоресурси тощо) в тій частині, яка не відноситься до капітального характеру витрат, врахову­ються у фактичній собівартості послуг у статті «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання» за винятком аварій, що відносяться до надзвичайних ситуацій. Відповідно до Тимчасового класифікатора надзвичайних ситуацій до них відно­сяться: аварії на каналізаційних системах, теплових мережах, у системах водопостачання, що призвели до збільшення стічних вод і концентрації забруднених речовин більше ніж в 10 разів; аварії на очисних спорудах стічних вод промислових підпри­ємств з масовим викидом забруднюючих речовин в обсязі пере­вищення в 10 разів і більше. І

 

До «загальновиробничих витрат» та «загальногосподарських витрат», крім витрат Типової номенклатури, відносяться також витрати на оплату послуг банківським установам та житловим організаціям з прийому платежів від населення.

88.Особливості планування доходів від реалізації води та відведення стоків.

Планування доходів у комун під-вах починається з визначення грош надходжень, при цьому їх склад і структура залежить від функціонального призначення під-ва.

Фін планування під-в водопостачання та водовідведення починається з планування натуральнх показників оцінки рівня реалізації води та відведення стоків у плановому періоді. Цей рівень є основою для визначення обсягів поданої води в мережу в розрахунку на рік. Прогноз подачі води в мережу, втрати води та витрати води на власні й технологічні потреби, у свою чергу, є вихідними даними для визначення обсягів піднятої води станціями підйому. Під час планування реалізації води та відведення стоків аналізується споживанням води абонентами за попередні періоди та розглядаються виявлені при цьому тенденції до збільшення або зменшення споживання кожною групою споживачів.

Важливою складовою формування доходів під-в водопостачання та водовідведення є встановлення відповідного рівня тарифів. При цьому аналіз підходів та принципів ціноутворення і тарифної політики у водопостачання і водовідведенні свідчить про те, що встанлелені тарифи постійно зростають.

Під-ва водопостачання застосовують диференційовані тарифи для розрахунків подачі води населенню, комунальним та промисловим під-вам. Тому суму виручки від реалізації води можна визначити за допомогою такої ф-ли:В_з = В_н + В_пДе В_з - загал сума виручки від реалізації води;В_н – сума виручки від реалізації води населенню;В_п – сума виручки від реалізації води комунальним та промисловим під-вам.В_н = Т_н * О_н;В_п = Т_нп* О_п;Де Т_н – тариф за 1 м³ води, яка реалізується населенню;Т_п - тариф за 1 м³ води, яка реалізується комун та промисловим під-вам;О_н – обсяг води, яка реалізується населенню;О_п - обсяг води, яка реалізується комун та промисловим під-вам.Суму виручки від реалізації води можна визначити також шляхом множення середньозваженої тарифної ставки, яка склалася в попередньому році, з урахуванням відповідних змін на запланований обсяг реалізації води. Середньозваженатарифна ставка розраховується за фор-лою:Т_сз = (Т_н * О_н + Т_п * О_п)/(О_н + О_п)Аналогічні розрахунки проводяться у разі необхідності розрахунку виручки від реалізації теплої води.Деяким мешканцям будинків надаються пільги в користуванні житлово-комунальними послугами, в тому числі і за користування водою. Подача води мешканцям будинків, яким надається пільга, здійснюється за рахунок масц бюджетів, тому важливо визначити її плановий розмір, бо дотація буде важливим джерелом формування доходу водоканалу міста. Для визначення планової суми дотації, яка надійде з місцевого бюджету, треба насамперед визначити кількість мешканців, яким надається пільга за користування водою; по-друге, ця пільга надається, як правило, малозабезпеченим верствам населення, які не мають лічильників використання води, тому потрібно знати вартість норми витрачання води на одного мешканця і помножити її на кількість мешканців, яким надається ця пільга. Норми витрачання води на одного мешканця встановлюються місцевими радами. Єдиної методики розрахунку сум дотацій на відшкодування збитків житлово-комунальним під-вам не існує.

Позареалізаційні доходи та доходи від ін видів діяльності плануються, як правило, виходячи з досягнутого рівня у попередній період з урахуванням змін, що відбудуться у плановому періоді.

90. Планування доходів транспортних підприємств. Собівартість транспортних послуг.

Слід зазначити, що в наземних видах транспорту платні перевезення становлять 55,0 %, метрополітен — 65,0 %, автотранспортом загального користування — 57,0, %, у тому числі у звичайному режимі — 49,0 %, у таксомоторному режимі — 96,0 %. У перевізників інших форм власності платні перевезення становлять 90,0 %. Структура джерел, які формують доходи транспортних підприємств, не однакова. Так, у м. Києві за останні роки доходи від перевезень пасажирів становили 63,0 %, від іншої діяльності 6,0 %, тобто власні доходи — 69,0 % і бюджетні асигнування —31,0 %.

В основу планування доходів підприємств транспортного комплексу покладені обсяги перевезень пасажирів, при цьому вони поділяються на перевезення пасажирів, які сплачують за свій проїзд, і пасажирів, які користуються пільгами. Крім того, плануються доходи від інших видів діяльності. Доходи від плат­них перевезень визначаються шляхом множення кількості паса­жирів, що планується перевести, на ціну одного перевезення (та­риф). Перевезення пасажирів, яким надається пільга, здійс­нюється за рахунок бюджетних дотацій, сума яких визначається шляхом множення кількості безплатних перевезень пасажирів на діючий тариф.

Доходи від інших видів діяльності плануються ви­ходячи з досягнутого в попередній період рівня з урахуванням змін, що відбудуться в плановому періоді. До інших видів дохо­дів належать доходи, отримані від здавання в оренду власних приміщень, надходження від розміщення реклами на зупинках та рухомому складі.

 

95.Поточне та оперативне фінансове планування на підприємствах комунального господарства.

Фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, включаючи зобов’язання щодо сплати податків і обов’язкових платежів.

Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану руху грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово–господарської діяльності підприємства. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Воно включає складання платіжного календаря, касового плану і розрахунок потреби в короткостроковому кредиті.