Тема 6. «Особливості призначення покарання для окремих категорій осіб»

Питання для вивчення:

1. Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх та їх особливості.

2. Особливості призначення покарання неповнолітнім.

3. Застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру.

4. Призначення покарання засудженим, які вчинили злочин у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.

5. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру.

6. Поняття, мета та порядок застосування примусового лікування.

 

Розв’язати задачі

Задача 1.

Учень 9-го класу СШ № 65 м. Львова О., який народився 30 червня 1991 р. вчинив суспільно-небезпечне діяння за таких обставин. 26 травня 2005 року о першій годині ночі він разом зі своїм однокласником П., 19 січня 1991 року народження, проник у сарай приватного будинку, що по вул. Лавриківського, 4 м. Львова, звідки вони викрали майно потерпілого на загальну суму 540 гривень. Також у цей же день вони проникли в сарай, що знаходиться у м. Львові по вул. Лавриківського, 1, звідки викрали 14 кролів вартістю 320 гривень.

Враховуючи запропоновані обставини справи, кваліфікуйте суспільно небезпечні діяння О. та П. Який вид кримінально-правової кваліфікації має місце у цьому випадку? Вирішіть питання про притягнення винних до кримінальної відповідальності. Чи можна застосовувати до О. та П. примусові заходи виховного характеру. Напишіть мотивувальну та резолютивну частину вироку суду щодо них.

Задача 2.

Зарічненський районний суд Рівненської області постановою від 22 січня 2004 р. визнав Данилевського неосудним, звільнив його від кримінальної відповідальності та застосував щодо нього примусовий захід медичного характеру у виді поміщення у психіатричну лікарню зі звичайним наглядом. Суд, приймаючи таке рішення, керувався висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи про необхідність госпіталізувати його до такої лікарні.

Суд визнав, що Данилевський, який страждав на психічне захворювання, 2 жовтня 2003 р., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на грунті особистих неприязних стосунків ударив кухонним ножем у шию Надену, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Як убачається з матеріалів справи, 24 березня 1990 р. Данилевський вчинив убивство Борисюка, у зв’язку з чим був направлений на примусове лікування у психіатричну лікарню із суворим наглядом. У 2000 р. його двічі засуджували за заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Чи правильне рішення прийняв суд, визначаючи Данилевському застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом? Які критерії повинен враховувати суд, визначаючи вид таких заходів? Чи є обов’язковим для суду висновок експертизи про обрання для винного виду примусових заходів медичного характеру? Який вид примусових заходів медичного характеру потрібно застосувати щодо Данилевського?

Задача 3.

Ознайомтеся з обставинами справи. Кваліфікуйте діяння винних і призначте їм покарання, яке э необхідним та достатнім для їх виправлення. Напишіть мотивувальну та резолютивну частини вироку щодо кожного з суб’єктів.

12 грудня 2005 року близько 19-ї години на вул. Ломоносова м. Києва Марчук, Богатюк та Гаврильчук, попередньо домовившись, штовхнули Лавочкіна і викрали у нього сонцезахисні окуляри вартістю 650 грн. і намагалися викрасти мобільний телефон вартістю 2500 грн., однак потерпілий утримав цей телефон. Гаврильчук при цьому завдав потерпілому удар кулаком у груди, спричинивши йому фізичний біль.

Того ж дня, близько 20-ї години на тій же вулиці Марчук, Богатюк і Гаврильчук напали на потерпілого Ковальського з метою заволодіння його майном. Застосувавши щодо потерпілого фізичну силу, нападники заволоділи належними йому 500 доларами США, мобільним телефоном вартістю 3000 грн. При цьому, коли Марчук утримував потерпілого, Богатюк завдав останньому кілька ударів по обличчю. Внаслідок цього у Ковальського настав розлад здоров’я тривалістю 24 дні.

Дані про винних:

Марчук, 1992 року народження, несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, добровільно відшкодував потерпілим частину матеріальних збитків, розкаявся у вчиненому.

Богатюк, 1990 року народження, несудимий, позитивно характеризується за місцем роботи, розкаявся у вчиненому.

Гаврильчук, 1992 року народження, несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, добровільно відшкодував потерпілим частину матеріальних збитків, розкаявся у вчиненому.

Задача 4.

Вироком Носівського районного суду від 4 грудня 2002 р. П. засуджено: за ч. 1 ст. 308 КК – на три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 309 цього Кодексу – на два роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК – до позбавлення волі строком на три роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків йому остаточно визначено чотири роки позбавлення волі. Відповідно до ст. 96 КК засудженому П. призначено примусове лікування від наркоманії в місцях позбавлення волі. На користь НІЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області з нього також постановлено стягнути 109 грн.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 19 травня 2003 р. вирок щодо П. змінив, виключивши з нього застосування до засудженого ст. 96 КК, у решті вирок залишено без зміни.

П. визнано винним у тому, що він у ніч на 27 липня 2002 р. проник на присадибну ділянку Д., звідки викрав коробочки маку, які містять морфін та кодеїн і належать до наркотичних засобів, котрі зберігав без мети збуту за місцем проживання та які вилучив дільничний інспектор 30 липня 2002 р.

Що є підставою для застосування примусового лікування? Що таке хвороба, яка становить небезпеку для здоров’я інших осіб, як одна з умов застосування примусового лікування? Чи належить, на Вашу думку, до таких хвороб алкоголізм, наркоманія та токсикоманія? Рішення якого суду, на Вашу думку (Носівського районного суду чи Апеляційного суду Чернігівської області) є більш обгрунтованим?

Додаткова література до теми:

1. Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України // Вісник Прокуратури. – 2002. – №5. – С. 44.

2. Орловська Н.А. Осудність та її види (порівняльний аналіз законодавства України та інших держав): Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Одеса, 2001.

3. Приходько Т.М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Київ, 2001.

4. Габиани А. А. Уголовная ответственность за преступления совершенные в состоянии опьянения. Издательство «Мецниереба». Тбилиси. 1968.

5. Юношев О.В. Застосування правоохоронними органами примусового лікування як форми захисту прав людини // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. №2. 2000.

6. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1997.

7. Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. Казань, Изд-во Казанского ун-та, 1988.

8. Гаверов Г. С. Проблемы наказания несовершеннолетних преступников. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1986.

9. Бабаев М.М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних. – М., 1968.

10. Про практику розгляду судами справ про застосування
примусових заходів виховного характеру: постанова Пленеуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року.

11. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування: постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року.

Тема 7. «Застосування до особи звільнення від відбування покарання з випробуванням».

Питання для вивчення:

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

 

Розв’язати задачі

Задача 1.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2004 р., О., 27 серпня 1979 р. н., уродженець м. Болград Одеської області, житель с. Бановка Болградського району Одеської області, громадянин України, раніше не судимий, – засуджений за ст. 307 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією його майна.

На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням і з іспитовим строком на 3 роки та залишене призначене покарання у виді конфіскації майна. Відповідно до ст. 76 КК України О. зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання періодично з’являтися у вказані вище органи для реєстрації та зобов’язаний пройти курс лікування від наркоманії.

О. засуджений за те, що він 4 квітня 2004 р., біля 9 години, на вул. Преображенській в м. Одесі у невстановленої слідством особи незаконно придбав поліетиленовий пакет з каннабісом (маріхуаною), тобто з особливо небезпечним наркотичним засобом і зберігав його з метою збуту.

В цей же день О. близько 15 години на розі вулиць Прохорівській та М’ясоєдівській в м. Одесі незаконно збув М. частину особливо небезпечного наркотичного засобу, який був у нього, вагою 1,7 гр.

Невдовзі він був затриманий працівниками міліції, які вилучили в О. а ще 6,5 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу маріхуани, який він зберігав з метою збуту.

Чи правильно О. звільнений від відбування покарання з випробуванням? Свою думку обгрунтуйте.

Задача 2.

Вироком Арцизького районного суду Одеської області від 5 листопада 2001 р. Г. засудженоза ч. 2 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади начальника та завідуючого відділом у системі державної податкової інспекції строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади начальника та завідуючого відділом у системі державної податкової інспекції строком на 2 роки.На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів Г. визначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади начальника та завідуючого відділом у системі державної податкової інспекції строком на 2 роки. Відповідно до ст. 75 КК України його звільнено від основного покарання з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 77 КК України постановлено стягнути з Г. штраф у сумі 800 грн. в доход держави.

За вироком Г. визнано винним та засуджено за те, що він протягом 1998 р., працюючи на посаді начальника Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції, умисно, зловживаючи владою та посадовим становищем, з метою виконання плану збору податків до державного бюджету України, здійснював безпідставне списання сум податку на додану вартість із балансових рахунків різних суб'єктів господарської діяльності Арцизького району при відсутності сум недоїмки або, перебільшуючи суми фактичної недоїмки, одночасно вносячи в інкасові розпорядження завідомо неправдиві дані про нібито наявні суми недоїмки або наявність сум, що перебільшують фактичні недоїмки.

У клопотанні прокурор, погоджуючись із висновками суду щодо винуватості Г. у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, та кваліфікацією його дій, порушує питання про перегляд вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженому покарання.

Ознайомтеся зі статтями КК, на які посилається суд при винесенні вироку Г. Чи є підстави для задоволення клопотання прокурора? Свою відповідь обгрунтуйте.

Задача 3.

Бершадський районний суд Вінницької області вироком від 5 березня 2004 р. засудив Петрова за ч. 2 ст. 212 КК на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків, строком на один рік, за ч. 2 ст. 364 КК – на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати зазначені посади строком на один рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому остаточно визначено покарання у виді п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків, строком на один рік, і відповідно до ст. 75 КК його звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Петрова визнано винним у тому, що він, працюючи директором приватного підприємства і будучи службовою особою, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків, протягом 2002-2003 рр. умисно ухилився від сплати податків та інших обов’язкових платежів, що призвело до ненадходження в бюджет коштів у великих розмірах – на суму 55 тис. 16 грн. Крім того, він, достовірно знаючи про поточну податкову заборгованість підприємства зі сплати податків та інших обов’язкових платежів, а також про те, що у зв’язку з нею все майно підприємства перебуває у податковій заставі, з метою ухилення від сплати податків у великих розмірах, не отримавши дозволу державної податкової інспекції на відчуження цього майна, протягом червня 2002 р.– лютого 2003 р. незаконно реалізував його.

Проаналізуйте покарання, яке призначене Петрову. Чи правильно Бершадський районний суд Вінницької області визначив йому остаточне покарання, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим? Ознайомтеся зі ст. 77 КК і вирішіть питання про дотримання правил звільнення Петрова від відбування покарання з випробуванням. Який принцип був призначення покарання був порушений у цьому випадку? Керуючись загальними засадами призначення покарання, спробуйте призначити покарання для Петрова, якщо у справі є позитивна характеристика з місця роботи, а сам він хворіє на закриту форму туберкульозу.

Задача 4.

Жовківський районний суд Львівської області вироком від 27 лютого 2004 р. засудив Гавриченка за ч. 2 ст. 307 КК на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і на підставі ст. 75 КК звільнив її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та призначив відбувати додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Ознайомтеся зі ст. 77 КК і визначте, чи правомірно суд призначив Г. додаткове покарання у виді конфіскації майна? Яке рішення повинен прийняти апеляційний суд? Обґрунтуйте свою думку.

Задача 5.

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановою від 14 жовтня 2004 р. на підставі ст. 82 КК замінив Б., який ніде не працював, невідбуту частину покарання у виді двох років та двох місяців позбавлення волі за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2002 р., яким його було засуджено на п’ять років та два місяці позбавлення волі за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 345 КК, на більш м’яке – на два роки та два місяці виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 20 % заробітку.

Чи правильно суд замінив покарання для винного? Яке рішення повинно бути прийняте у цій справі? Який принцип призначення покарання був порушений у цьому випадку?

Задача 6.

Вироком Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2004 р. П., 23 лютого 1989 р. н., уродженця с. Грузького Макарівського району Київської області, раніше судимого: 14 червня 2004 р. за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 104 КК України з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік, 5 липня 2004 р. за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 104 КК України з випробуванням із іспитовим строком на 2 роки,засуджено за ст. 297 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України цей вирок та вирок Макарівського районного суду від 5 липня 2004 р. щодо П. постановлено виконувати окремо.

П. визнано винним у тому, що він 13 червня 2004 р. у с. Грузькому Макарівського району Київської області разом із неповнолітнім Ч., 1992 р. н., на місцевому кладовищі викрав з могил Г. та С. алюмінієві огорожі вартістю 370 грн.

У клопотанні про перегляд справи заступник прокурора Київської області порушує питання про скасування постановленого щодо П. судового рішення у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону.

Чи підлягає клопотання заступника прокурора задоволенню? Свою відповідь обґрунтуйте. Напишіть мотивувальну та резолютивну частини ухвали апеляційного суду Київської області.

Задача 7.

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2002 р. Р., 1984 р. н., несудимого засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

За вироком суду Р. визнано винним та засуджено за те, що 19 грудня 2001 р. він у стані алкогольного сп’яніння разом із Л. біля Будинку культури у с. Черна Виноградівського району Закарпатської області грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та безпричинно заподіяв потерпілому Ф. легкі тілесні ушкодження.

У клопотанні прокурорпорушує питання про перегляд вироку щодо Р. в порядку виключного провадження у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону при призначенні засудженому покарання і просить вирок скасувати, а справу закрити зі звільненням Р. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 7 КПК України.

Ознайомтеся зі змістом статей, на які посилається суд і прокурор. Чи підлягає задоволенню клопотання прокурора? Свою відповідь обгрунтуйт

Задача 8.

Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 9 липня 2004 р., якимК., 1985 р.н., уродженця м. Боржомі, Грузія,
мешканця смт. Великоолександрівка, раніше судимого 30.01.2004 р. на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України остаточно К. призначено покарання на 4 роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2005 р. вирок щодо К. вирок залишено без зміни.

К. засуджено за те, що він 4 квітня 2004 р., близько 2 години, за попередньою змовою з Ч., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, зірвавши дверні защіпки, проникли до приміщення літньої кухні будинку № 120, що по вул. Садовій смт. Великоолександрівки, звідки викрали належне Н. майно на загальну суму 60 гривень.

Ознайомтеся з Законом України від 2 червня 2005 р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення», статтею 51 Кодексу про адміністративні правопорушення, ч. 3 ст. 185 КК України. Вирішіть питання про кваліфікацію діянь К. Чи можна звільнити його від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК. Що таке декриміналізація суспільно небезпечних діянь? Чи є вона у цьому випадку?

 

Додаткова література до теми:

1. Аскеров Э. Институт освобождения от уголовного наказания в уголовном законодательстве зарубежных стран // Уголовное право. – 2005. – №4.2. Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким: постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року.

 

V. ІНФОРМАЦІЙНЕ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

І. Нормативно-правові акти

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року із змінами, внесеними згідно із Законом від 01. 02. 2011 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141; 2011. – № 10. – Ст. 68.

2. Загальна декларація прав людини: Прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.

3. Міжнародний пакт про громадські та політичні права: Прийнятий 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002. – № 1.

4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Ратифіковано законом України № 475/97- ВР від 17 липня 1997 р. // Голос України. – 2001. –№ 3. – 10 січня.

5. Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Ратифіковано законом України № 475/97- ВР від 17 липня 1997 р.// Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2372.

6. Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за всіх обставин: Ратифіковано законом України № 318-IY від 28 листопада 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2377.

7. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання: Ратифіковано Указам Президії Верховної Ради Української РСР № 3484- XI від 26 січня 1987 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1987. – № 6. – № 101.

8. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних (“Пенинские правила”) // Советская юстиция. – 1991. – №№ 12- 14.

9. Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі. Резолюція 45/110 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій. – Амстердам.- Київ. – 1996.

10. Кримінальний кодекс України від 05. 04. 2001 із змінами та доповненнями станом на 18. 09.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26. – Ст.131.

11. Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального Кодексу //Вісник Конституційного Суду України.-2004.-№ 5.-С.45.

12. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. //Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: 1973 – 2006 рр.: Видання третє зі змінами та доповненнями. – Х.: “Одіссей “, 2007. – С. 73-93.

13. Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “ Про практику призначення судами кримінального покарання” від 12 червня 2009 р. № 8. // htt: //www. scourt. gov. ua

14. Про практику застосування судами України законодавства про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 4 – 8.

15. Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя: Постанова Пленуму Верховного суду України від 22 лютого 1991 р. №1 із змінами від 4 червня 1993 р., 3 грудня 1997 р. (п.5) //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчально – практичний посібник / Укл. Б.О. Кирись – Львів: Ліга-прес, 2008. – С. 16-17.

16. Про підсумки роботи судів за 1992 р. та завдання судів, що випливають з Постанови Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. “Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 лютого 1993 р. №1 із змінами від 3 грудня 1997 р.(п.6) //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчально – практичний посібник / Укл. Б.О. Кирись – Львів: Ліга-прес, 2008 – С. 20.

17. Про судову діяльність в умовах загострення в Україні криміногенної ситуації: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 вересня 1994 р. №9 (п.3) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчально – практичний посібник / Укл. Б.О. Кирись –Львів: Ліга-прес, 2008– С. 22.

18. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 р. №7//zakon.rada.gov.ua/laws/show/v00077-10.

19. Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. № 15 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 11- 13.

 

ІІ. Спеціальна література

· Абаїмов В., Бондар Р., Шуліков О. Смертна кара: Погляд із сьогодення // Історія в школі.-1999.-№ 1/2.-с.52-56.

· Авраменко О.В. Врахування стану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць / Головний редактор В.Л. Ортинський. – Львів: ЛьвДУВС, 2009. – Вип.1. – С.206- 214.

· Авраменко О.В. Диференціація кримінальної відповідальності за діяння, вчинені в стані сильного душевного хвилювання // «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності»: Міжнародний симпозіум 11-12 вересня 2009 року. – Львів: ЛьвДУВС, 2009. – С.6-9.

· Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання як обставина, що пом’якшує покарання //Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць / Головний редактор В.Л. Ортинський. – Львів, 2006. – Вип.1. – С. 250-261.

· Андрушко П.П. Окремі питання вдосконалення законодавства про покарання, не пов'язані із позбавленням волі// Європейські громадські санкції та заходи (матеріали семінарських слухань, 11- 12 квітня 2000 року). – К.: Міністерство Юстиції України. Рада Європи, 2000. – С. 73 – 78.

· Аніканова Л.І. Відповідність кримінального законодавства України про покарання, не пов’язані з позбавленням волі, вимогам міжнародних актів // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2004. – Вип. 5. – С. 24 – 27.

· Аніканова Л.І. Громадські роботи в реалізації елементів прогресивної системи виконання кримінальних покарань // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2004. - № 4 (18). – С. 344 – 352.

· Анісімов В.І. Напрями сучасної правової реформи в Україні і проблема смертної кари // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 3. – С. 52 – 55.

· Анісімов В.І. Цілі покарання в чинному законодавстві України і проблема смертної кари // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – Вип. 2. – С. 15 – 19.

· Анісімов Ю. Страчувати не можна помилувати // Юридичний журнал. – 2003. - № 7 (13). – С. 132 – 133.

· Антипов В.В. Види та розміри покарання за злочини у сфері господарської діяльності: системно-логічний аналіз // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). – 2004. – № 1(23). – С. 252-258.

· Антипов В.В. Кримінально-правовий інститут обставин, які виключають можливість застосування певних видів покарань // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: у 2-х ч. – Ч. 1. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 232 с. – С. 75-76.

· Антипов В.В. Обставини, що виключають можливість застосування певних видів покарань: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2005. — 19с.

· Антипов В.В., Антипов В.І. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 208 с.

· Антипов В.І. Питання кваліфікації злочинів та застосування санкцій кримінального закону // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Матеріали міжнародної конференції “Проблеми коментування кримінального закону”. – 2004. - № 2 (2). Додаток 2. – С. 71 – 77.

· Бабаскін В.В. Чи потребує ст. 67 Кримінального кодексу України доповнення обставиною: вчинення злочину з корисливих мотивів // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2005. - № 1 (23). – С. 15 – 23.

· Бадира В.А. Аналіз національного законодавства щодо кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. Навчальний посібник для студентів, курсантів та практичних працівників кримінально-виконавчих інспекцій. – Чернігів: СПД Чаус В.О., 2004. – 42 с.

· Бадира В.А. Введення альтернатив, як питання вибору цінностей // Матеріали науково-практичної конференції „Проблеми застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі”. – Чернігів, 2004. - С.82-86.

· Бадира В.А. Виправлення засуджених як opinio moralis // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2005. – № 1 (23) – С. 77-83.

· Баймуратов М.О., Герасимов М.О. Правовий статус смертної кари в Україні: національні інтереси та міжнародні зобов’язання // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 3. – С. 18 – 28.

· Белоконев В.Н. Правовая природа штрафа при применении ст. ст. 45 и 461 УК Украины // Закон і Бізнес. – 1999. – № 26-27. – С. 11-12.

· Березовская Н.Л. Отличие общественных и исправительных работ // Вісник Луганського державного ун-ту внутрішніх справ. Проблеми застосування кримінального законодавства України. – Луганськ: ЛДУВС, 2007. – С. 19-22.

· Березовська Н.Л. Каральні властивості громадських робіт // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – О.: Юрид. література, 2005. – Вип. 25. – С. 444-448.

· Березовська Н.Л. Позбавлення волі на певний строк // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Зб. тез допов. учасників Регіонального круглого столу. – Хмельницький: ХІУП, 2002. – С. 124-126.

· Березовська Н.Л. Шляхи вдосконалення системи покарань, пов’язаних з виправно-трудовим впливом // Право та інші соціальні норми: вимоги часу: Мат-ли Міжн. наук.-практ. конф. (Одеса, 15-16 червня 2012 р.): у 2-х ч. – О.: ГО «Причорноморська фундація права», 2012. – ч.2. – С. 57-59.

· Березовська Н.Л., Березовський А.А. Поняття системи покарань // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція: зб. наук. пр. - Вип. 3. – О.: Фенікс, 2012. – C. 107-109.

· Беца А. Пожизненное заключение: каким ему быть // Зеркало недели.-1997.- 4- 8 февр. (№6).- с. 10.

· Білоконев В.М. Особливості призначення покарання за необережні злочини // Держава та регіони. Серія право. – 2002. – № 1.– С. 51-53.

· Білоконев В.М. призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика) Науково-методичний посібник. – Запоріжжя, видавець Глазунов С.О., 2009. – 182с.

· Білоконев В.М., Денисов С.Ф. Окремі особливості призначення покарання за статтями 70, 71 КК України // Правова держава: Історія, сучасність та перспективи формування в Україні: матеріали Всеукраїнської науков – практичної конференції (30 травня 2008 року, м. Запоріжжя): У 2 ч. – Запоріжжя: Юридичний ін-т ДДУВС, 2008. – Ч.2. – С. 8-11.

· Богатирьов І. Деякі проблемні питання застосування альтернативних видів покарань в Україні: теоретичні аспекти // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 6. – С. 84 – 87.

· Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2004. - № 7. – С. 24 – 25.

· Богатирьов І.Г. Загальна характеристика кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теорія і практика їх упровадження // Пробл. пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 2004. – № 9. – С.229–235.

· Богатирьов І.Г. Місце та роль виправних робіт без позбавлення волі у кримінальному законодавстві // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Бюлетень Київського ін-ту внутр. справ. – 2002. – № 6. – С.133–140.

· Богатирьов І.Г. Ресоціалізація як засіб виправлення засуджених у світлі нового кримінального кодексу (науково-теоретичний аспект) // Наук. вісник Юрид. акад. Міністерства внутр. справ: Зб. наук. пр. – 2004. – № 3. – С.326–334.

· Богатирьов І.Г. Роль міжнародних стандартів у гуманізації системи покарань (теоретико-прикладний аспект) // Держава і право: Зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. Вип.22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С.478–484.

· Богатирьова О. І. Інститут покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (теоретико-прикладні засади) / О. І. Богатирьова // Вісник Запорізького нац. ун-ту: Збірник наукових статей. Юридичні науки. – Запоріжжя: ЗНУ, 2010. – С. 146-150.

· Бойко І. Ув’язнення і альтернативні міри покарання// Юридичний вісник України.-№ 51 (287).-21-27грудня 2000.-с.10-11.

· Борисов В. И., Гизимчук С. В. Вопросы наказуемости преступлений в конституционном судопроизводстве (на примере замены смертной казни пожизненным лишением свободы) // Щорічник українського права: зб. наук. пр. / відп. за вип. О. В. Петришин. – Х.: Право, 2012. – № 4. – С. 504–516.

· Борисов В. І., Гізімчук С. В. Питання караності злочину у конституційному судочинстві (на прикладі заміни смертної кари довічним позбавленням волі) // Право України. – 2011. – № 9. – С. 147–157.

· Бринцев В.Д. Що очікує засуджених на смерть: [Про скасування винятк. міри покарання] //Слобідський край. - 2000.-27 січня.

· Бугаєв В.А. Правове закріплення спеціальних кримінальних покарань у кримінальному законодавстві України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - № 4 (30). – С. 64 – 70.

· Бугаєв В.О. Правове закріплення спеціальних кримінальних покарань у кримінальному законодавстві України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 28. – С. 59 – 65.

· Букалов О. Покарання чи помста? Практика каральних санкцій в Україні сприяє криміналізації суспільства //День.-2000.-23 лютого (№ 32).-с.5.

· Бурдін В.М. Арешт як вид кримінального покарання // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.- 2003.- № 3-4 (7-8).- С. 215-219.

· Бурдін В.М. Стан сп’яніння як обставина, що обтяжує покарання: проблеми сучасного наукового розуміння // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.- 2004.- № 1-2 (9-10).- С. 177-182.

· Бурдін В.М. Штраф як вид покарання за КК України // Життя і право.- 2004.- № 6.- С. 51-60.

· Бурко О.В. Сильное душевное волнение как обстоятельство, смягчающее вину, в уголовном законодательстве Украины // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.:"Юридична книга". – 1997. – Вип. 1. – С. 72 – 75.

· В пошуках альтернатив тюремному покаранню: Матеріали міжнарод. симпозіуму, 15-16 січня 1997.-.138 с.

· Вартилецька І. Громадські роботи як вид покарання// Юридичний вісник України.-1996.-№ 42 (68).-17-23жовтня.-с.4.

· Вартилецька І.А. Актуальні проблеми відбуття покарання у вигляді виправних робіт в умовах становлення ринкових відносин //Ефективність роботи по профілактиці правопорушень серед молоді (матеріали круглого столу 19 - 20 листопада 1993).- К.. Київська міська рада народних депутатів.-1993.- с.23-25.

· Вартилецька І.А. Виправні роботи без позбавлення волі в Україні: теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі проблеми: Автореф. дис... к.ю.н. / Українська акад. внутр. справ-К.- 1997.-19 с.

· Вартилецька І.А. Виправні роботи в системі кримінальних покарань: історія та сучасність // Домашній адвокат України.-1995.-№3 (9).-С. 14-15.

· Вартилецька І.А. Деякі питання розвитку кримінального законодавства України про виправні роботи // Удосконалення кримінального законодавства України: Зб. наук. праць.-К.: УАВС України.-1996.-С.69-71.

· Вартилецька І.А. Перспективи розвитку законодавства України про застосування заходів кримінально-правового впливу, пов’язаних з суспільною працею //Державно-правова реформа в Україні. Наукове видання. Матеріали науково-практичної конференції.-листопад 1997 року.- К.: Інститут законодавства Верховної Ради України.- 1997.- С.270-273.

· Вартилецька І.А. Покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі мають відповідати принципам законності та гуманізму //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.-1997.- Вип. 2.- С.164-166.

· Вартилецька І.А. Примусові роботи в системі покарань: історія та сучасність //Актуальні проблеми сучасної пенітеціарної політики України. Матеріали науково-практичної конференції. К., 25-26 травня