Уголовный кодекс Азербайджанской Республики.

Статья 59. Смягчающими обстоятельствами признаются: совершение впервые, вследствие случайного стечения обстоятельств, преступления, не представляющего большой общественной опасности или менее тяжкого преступления; совершение преступления несовершеннолетним; совершение преступления беременной; наличие на иждивении лица, совершившего преступление, малолетних детей; совершение преступления в силу стечения тяжелых жизненных обстоятельств либо по мотиву сострадания; совершение преступления в результате физического или психического принуждения либо адату материальной, служебной или иной зависимости; совершение преступления при нарушении условий правомерности необходимой обороны, задержания лица, совершившего общественно опасное деяние, крайней необходимости, обоснованного риске, исполнения приказа или распоряжения; совершение преступления вследствие незаконных или аморальных действий потерпевшего либо в состоянии внезапно возникшего сильного душевного волнения (аффекта), вызванного такими действиями; явка с повинной, активное способствование раскрытию преступления, изобличению других соучастников преступления и розыску имущества, добытого в результате преступления; оказание медицинской и иной помощи потерпевшему непосредственно после совершения преступления, добровольное возмещение или устранение материального и моральною вреда, причиненных в результате преступления, попытка прийти к согласию с потерпевшим, иные действия, направленные на заглаживание вреда, причиненного потерпевшему.

Статья 61. Отягчающими обстоятельствами признаются: неоднократность преступлений, рецидив преступлений; наступление тяжких последствий в результате совершения преступления; совершение преступления группой лиц по предварительному сговору, организованной группой либо преступным сообществом (преступной организацией); особо активное участие в совершении преступления; привлечение к совершению преступления лиц, которые страдают тяжелыми психическими расстройствами либо находятся в состоянии опьянения, а также лиц, не достигших возраста, с которого наступает уголовная ответственность; совершение преступления по мотиву национальной, расовой, религиозной ненависти или фанатизма, из мести за правомерные действия других лиц, с корыстной целью или другими низменными побуждениями, а также с целью скрыть другое преступление или облегчить его совершение; совершение преступления в отношении женщины, заведомо для виновного находящейся в состоянии беременности, а также в отношении малолетнего, пожилого или беспомощного лица либо лица, находящегося в зависимости от виновного; совершение преступления в отношении лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности или выполнением общественного долга; совершение преступления с особой жестокостью, мучениями или истязаниями для потерпевшего, совершение преступления с использованием огнестрельного оружия, взрывчатых средств, а также других общеопасных способов и технических средств, совершение преступления в условиях чрезвычайного положения, стихийного или иного общественного бедствия, а также при массовых беспорядках, совершение преступления с использованием форменной одежды или документов представителя власти, совершение преступления с использованием доверия, оказанного виновному в силу его служебного положения или договора.

Уголовный кодекс Латвийской Республики.

Статья 47. Обстоятельствами смягчающими ответственность, признаются следующие обстоятельства: 1) совершивший преступное деяние признал себя виновным, чистосердечно раскаялся в содеянном; 2) виновный активно содействовал раскрытию и расследованию преступною деяния; 3) виновный способствовал раскрытию преступления, совершенного другим лицом; 4) виновный добровольно возместил нанесенный ущерб или устранил причиненный вред; 5) преступное деяние совершено вследствие стечения тяжелых личных или семейных обстоятельств; 6) преступное деяние совершено под влиянием насилия или в силу материальной или иной зависимости; 7) преступное деяние совершено под влиянием противоправного или аморального поведения потерпевшего; 8) преступное деяние совершено с нарушением условий правомерности необходимой обороны, крайней необходимости, задержания лица, совершившего преступнoe деяние, оправданною профессионального риска, выполнения преступного приказа и распоряжения; 9) преступное деяние совершено женщиной в состоянии беременности; 10) преступнoe деяние совершено лицом в состоянии ограниченной вменяемости.

Слагья 48. Обстоятельствами, отягчающими ответственность, признаны следующие обстоятельства: 1) преступное деяние совершено повторно или образует рецидив преступных деяний; 2) преступное деяние совершено группой лиц; 3) преступное деяние совершено со злоупотреблением служебным положением или доверием другого лица, 4) преступнoe деяние повлекло тяжкие последствия, 5) преступное деяние совершено в отношении женщины, заведомо для виновною находившейся в состоянии беременности, 6) преступное деяние совершено в отношении лица, не достигшего шестнадцатилетнего возраста, или совершено с использованием беспомощною состояния лица или старческой немощности, 7) преступное деяние совершено в отношении лица с использованием служебной, материальной или иной зависимости, 8) преступное деяние совершено с особой жестокостью или издевательством над потерпевшим, 9) преступное деяние совершено с использованием условий общественною бедствия, 10) преступное деяние совершено с использованием оружия или взрывчатых веществ или иным общеопаспым способом, 11) преступное деяние совершено из корыстных побуждений, 12) преступное деяние совершено под воздействием алкоголя, наркотических, психотропных или иных одурманивающих веществ, 13) лицо, совершившее преступное деяние, с целью смягчения наказания за его совершение дало заведомо ложные показания о преступном деянии, совершенном другим лицом

Розв’язати задачі

Задача 1.

Вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від 22 квітня 2003 р. Лаврія, 4 жовтня 1957 р. н., уродженця с. Олександрівка Новотроїцького району Херсонської області, раніше не судимого, засуджено за ч.1 ст. 164 КК України на один рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України Лаврія звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 4 ч.1. ст. 76 КК України. Постановлено стягнути з Лаврія на користь потерпілої Останіної 207 грн. 82 коп.

Згідно з вироком Лаврія засуджено за те, що він з 1 квітня 2002 р. по 1 березня 2003 р. злісно ухилявся від сплати аліментів, які зобов’язаний сплачувати відповідно до рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 9 квітня 1985 р. у розмірі 1/8 всіх видів заробітку на користь Останіної на утримання доньки Лаврія, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 207 грн. 82 коп.

Проаналізуйте загальні засади призначення покарання. Розкрийте зміст засади призначення покарання «покарання призначається відповідно до санкції статті Особливої частини КК». Чи відповідало покарання, призначене Лаврію, цій засаді? Напишіть мотивувальну та резолютивну частини ухвали апеляційного суду Херсонської області.

Задача 2.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2001 року Кузика засуджено за ч. 1 ст. 271 КК на два роки обмеження волі. Цим же вироком постановлено стягнути з Кузика на користь Олешко на відшкодування моральної шкоди 20 тис. гривень. Кузика визнано винуватим у тому, що він, будучи виконавчим директором підприємства, порушив вимоги законодавства про охорону праці, не забезпечив додержання правил техніки безпеки (ст. 20 Закону України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці»), внаслідок чого Олешко під час роботи на фрезерному верстаті отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження. Із вироку вбачається, що Кузику було обране максимальне покарання, передбачене ч. 1 ст. 271 КК. Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений не визнав свою вину, у вчиненому не розкаявся, негативно характеризується за місцем роботи, раніше вчинив злочин. При цьому, як випливає з матеріалів справи, негативна характеристика належним чином не завірена, а попередню справу щодо нього було закрито на підставі акта амністії. Згідно з довідкою поліклініки, яка є у справі, Кузик має захворювання серця.

Чи відповідає покарання, призначене Кузику загальним засадам призначення покарання? З урахуванням всіх обставин справи спробуйте призначити йому покарання. Напишіть мотивувальну та резолютивну частини обвинувального вироку щодо Кузика.

Задача 3.

Вироком Хмельницького районного міського суду Серьогін засуджений за ч. 2 ст. 307 КК на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, а відповідно до ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. Серьогіна визнано винним у тому, що він повторно незаконно виготовляв, придбавав та зберігав з метою збуту, а також збував наркотичні засоби.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Апеляційний суд Хмельницької області вирок у частині призначення покарання скасував і постановив свій вирок від 9 вересня 2003 року, яким визнав Серьогіна винним у вчиненні злочину, покарання за який передбачено ч. 2 ст. 307 КК, і призначив йому із застосуванням ст. 69 КК два роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Апеляційний суд, скасувавши вирок Хмельницького міського суду в частині призначеного покарання за м’якістю останнього, зазначив, що міський суд обґрунтовано визнав обставинами, які пом’якшують покарання, щире розкаяння Серьогіна, його позитивну характеристику, туберкульоз лівої легені, що в стадії розпаду, те що він є пенсіонером, крім того, інвалідом ІІ групи, злочин вчинив у похилому віці, має на утриманні хвору дружину, але при цьому не врахував, що вчинений злочин є тяжким і наркотичні засоби засуджений виготовляв неодноразово. Тому апеляційний суд своїм вироком призначив Серьогіну більш суворе покарання – реальне позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК.

Який вирок, на Вашу думку – Хмельницького міського суду чи апеляційного суду Хмельницької області у частині призначення Серьогіну покарання відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину та особі винуватого?

Задача 4.

Любченко був засуджений за ч. 1 ст. 192 КК за заподіяння майнової шкоди шляхом зловживання довірою до покарання у виді штрафу в розмірі 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При призначенні покарання суд керувався такими даними:

а) майнова шкода у розмірі 10500 гривень не була відшкодована;

б) у побуті Любченко характеризується негативно, з місця роботи характеристики немає, оскільки він є приватним підприємцем;

в) має непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК;

г) вину визнав і у скоєному зізнався;

д) на утриманні має двох неповнолітніх дітей. Дружина не працює;

е) злочин вчинив, бажаючи допомогти батькам-пенсіонерам.

Чи відповідає покарання, призначене Любченку, загальним засадам призначення покарання? Чи можна визнати його справедливим? Назвіть обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, які можуть бути враховані при призначенні покарання Любченку? Спрогнозуйте ефективність застосування до Любченка усіх трьох покарань, що передбачені у ч. 1 ст. 192 КК.

Задача 5.

Кваліфікуйте діяння, вчинені Стальською, Женунтієм та Соколовим. Сформулюйте обвинувачення кожному з них. На підставі наведених даних напишіть мотивувальну та резолютивну частини обвинувального вироку суду щодо Стальської, Женунтія і Соколова. Покарання призначайте відповідно до загальних засад призначення покарання.

Стальська (майстер комунального житлово-експлуатаційного підприємства №22 Ленінського району м. Дніпропетровська) разом з Женунтієм (старшим дільничним інспектором міліції Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області) та Соколовим (майстром технічної ділянки комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 22 Ленінського району м. Дніпропетровська) вчинили такі суспільно небезпечні діяння.

13 грудня 2004 року Стальська, мала при собі копію рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2001 р. про виселення Петрова з квартири №13 будинку №20 по вул. Будьонного у м. Дніпропетровську, яку вона пред’явила Женунтію і Соколову, не знаючи про те, що на той момент зазначене рішення ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вже було скасовано. Вона попросила їй допомогти виселити Петрова з квартири, в якій він проживав. Цього ж дня, близько 11 години, не маючи виконавчого листа і за відсутності державного виконавця, Соколов відкрив двері квартири №13 будинку №20 по вул. Будьонного у м. Дніпропетровську, де проживав Петров, всі троє зайшли до квартири, зібрали його особисті речі, переписали їх, склали акт, в якому Женунтій, Соколов і Стальська розписалися, після чого із залученням найманих працівників винесли з квартири меблі, побутову техніку та інші речі Петрова.

Задача 6.

Вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 3 грудня 2003 р. Давидюк, раніше двічі судимий, засуджений за ч. 3 ст. 185 КК на три роки позбавлення волі. На підставі ч. 3 ст. 42 КК 1960 р. шляхом часткового складання покарань йому остаточно визначено чотири роки один місяць і двадцять днів позбавлення волі. При цьому суд постановив зарахувати у зазначений строк покарання, відбуте Давидюком за попереднім вироком Бєлгородського районного суду Російської Федерації від 18 червня 1999 р., і визнав засудженого таким, що відбув покарання на день постановлення вироку.

Давидюка визнано винним у тому, що він 10 червня 1998 р. за попередньою змовою з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, проник на територію свиноферми, звідки таємно викрав дві свиноматки, заподіявши цій фермі матеріальну шкоду на суму 1 тис. 850 грн.

Вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода РФ від 28 травня 1999 р. Давидюка було засуджено за пунктами «а», «г» ч. 2 ст. 162 КК РФ на три роки позбавлення волі; вироком Бєлгородського районного суду РФ від 18 червня того ж року — за пунктами «а», «в» ч. 2 ст. 158 цього Кодексу за крадіжку чужого майна, вчинену ним 2 грудня 1998 р., і за сукупністю вироків на підставі ст. 69 того ж Кодексу на чотири роки позбавлення волі.

Після повного відбуття покарання (23 грудня 2002 р.) він повернувся в Україну, де вироком Олександрівського районного суду від 3 грудня 2003 р. був засуджений за крадіжку, вчинену ним 10 червня 1998 р., на три роки позбавлення волі. При цьому суд виходячи з того, що Давидюк вчинив зазначені злочинні дії до постановлення вироку судом РФ, застосував ч. 3 ст. 42 КК 1960 р., зарахувавши у строк відбування покарання за новим вироком строки ув’язнення за вироком суду РФ (з 24 грудня 1998 р. по 23 грудня 2002 р.), а також попереднього ув’язнення у зв’язку із вчиненням злочину в Україні (з 15 жовтня 2003 р.), і звільнив засудженого від подальшого відбування покарання.

Чи правильно призначив суд покарання для Давидюка? Ознайомтеся з Законом України від 3 березня 1998 р. № 140/98-ВР «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» і визначте, чи мав право зараховувати Олександрівський районний суд у строк відбування покарання за новим вироком строки ув’язнення за вироком суду РФ?

Задача 7.

24 листопада 2002 р. о 19-й годині 30 хвилин Степанюк у стані алкогольного сп’яніння, розшукуючи Хоменка, якого підозрював у викраденні в нього грошей, прибув до господарства Яворського. Там він розбив шибку, ударом ноги відкрив вхідні двері і таким чином потрапив до будинку, де в цей час знаходилися господар дому Яворський та Хоменко. Степанюк розмахував кухонним ножем і небезпечною бритвою, викрикуючи нецензурні слова та вимагаючи від Хоменка повернути викрадені гроші, на що той відповів, що не крав їх. Яворський спробував угамувати Степанюка, але побачивши, що той б’є Хоменка, злякався і втік зі своєї оселі. Після цього Степанюк завдав Хоменку декілька ударів у різні частини тіла (один із них – ножем у спину) та кілька порізів бритвою по обличчю, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і, погрожуючи вбити потерпілого, силоміць привів його до свого господарства, де продовжував бити. Скориставшись моментом, коли Степанюк вийшов покурити, Хоменко втік і, дійшовши до оселі Яворського, попросив того допомогти йому дістатися додому.

Степанюк, шукаючи Хоменка, знову прийшов до господарства Яворського, де вибив ногою защіпку на дверях і, не знайшовши там Хоменка, озброївся ножем та пішов до останнього додому.

Приблизно о 21-й годині., прийшовши до будинку Хоменків, Степанюк став стукати в двері та нецензурно лаятися, вимагаючи, щоб Хоменко вийшов. Коли ж вийшов господар будинку, його батько, щоб перепинити дії С., останній почав розмахувати ножем, намагаючись зайти в будинок і погрожуючи вбити Хоменка. Господарям вдалося виштовхнути Степанюка і закрити двері. Після цього він пішов додому і, зустрівши дорогою Яворського та Хоменка, знову вимагав від останнього повернути йому гроші.

У справі є дані про те, що Степанюк негативно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, злочини вчинив у стані алкогольного сп’яніння.

Кваліфікуйте діяння Степанюка. Враховуючи загальні засади призначення покарання, призначте покарання для Степанюка.

Додаткова література до теми:

1. Бурлаков В.Н. Личность преступника и назначение наказания. Л., 1986.

2. Велиев С.А. Принципы назначения наказания. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004.

3. Гаверов Г.С. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву: Учебное пособие. Иркутск, ИркГУ, 1976.

4. Горелик А.С. Реализация принципа справедливости в правилах назначения наказания //Уголовное право. – 2001. – №1.

5. Долиненко Л.А. Смягчающие ответственность обстоятельства по действующему уголовному законодательству и в судебной практике/ИрГУ. Иркутск, 1980.

6. Карпец И.И. Индивидуализация в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1961.

7. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. М.: Госюриздат, 1959.

8. Кригер Г. Общие начала назначения наказания // Советская юстиция. – 1980. № 1. – С. 18-20.

9. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве /Под ред. Е.А. Фролова. Ярославль: ЯрГУ, – 1977.

10. Лейкина Н.С. Личность преступника и условия ответственности/ЛГУ. Л., 1968.

11. Мальцев В.В. Принципы уголовного права и их реализация в правоприменительной деятельности. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004.

12. Мамедов А.А. Справедливость назначения наказания. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003.

13. Махінчук В. Принцип економії кримінальної репресії у новому Кримінальному кодексі України – важлива запорука адекватності покарання //Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №11.

14. Непомнящая Т.В. Общие начала, принципы и критерии назначения наказания //Журнал российского права. – №12. – С. 75-79.

15. Непомнящая Т. Учет судами общих начал назначения наказания // Уголовное право. – 2001. – №3. – С. 29 – 33.

16. Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України: Монографія /МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. канд. юрид. наук, проф. Л.М.Кривоченко]. – Луганськ:РВВ ЛАВС, 2005.

17. Прохоров Л. А. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1972.