Лікування порушень мозкового кровообігу

Гіпертонічні церебральні кризи:

1. Раусиділ 1-2,5 мг в/м;

2. Раусиділ в комбінації з фуросемідом в дозі 80 мг внутрішньо;

3. Дібазол 0,5% - 4-10мл в/в, в/м;

4. Папаверин 2%-2-4мл п/ш;

5. Гемітон 0,15-0,3 мг в/в або в/м. При неефективності гангліоблокатори: 0,5-1мл 2.5% розчину бензогиксонію.

6. Еуфілін 5-10мл 2,4% розчину в 10-20 мл 40% розчину глюкози в/в, повільно.

7. Симптоматичне лікування. При головокружінні – аерон, атропін, стугерон; при головному болі – анальгетики, гірчичники на шию, грілка на ноги; при блювоті – церукал, анестезін; при підвищеній збудливості – седативні засоби; антигістамінні препарати і реглан.

При гіпертонічному кризі в поєднанні з прееклампсією проводиться комплексна терапія токсикозу ІІ половини вагітності.

Лікування мозкового інсульту:

1.Лікування серцево-судинної недостатності – корглюкон, строфантін, кордіамін. У випадку раптової зупинки серця – непрямий масаж серця, адреналін в серцевий м’яз.

2.При набряку легень – вдихання кисню з парами спирту. На нижні кінцівки накладаються джгути. Діазепам або натрія оксибутірат.

Ведення вагітності і пологів при гострих порушеннях мозкового кровообігу:

1.В ранні терміни вагітності з появою клініки крововиливу або тромбозу судин необхідно ставити питання про переривання вагітності з попередньою стабілізацією процесу.

2.При термінах вагітності 16 тиж. і більше рекомендується вирішувати питання індивідуально з урахуванням характеру мозкового інсульту, причини, що його викликала.

3.При гострому інсульті в ІІІ триместрі вагітності – пологорозрішення (кесарський розтин) після стабілізації процесу.

4.При наявності залишкових явищ після гострого порушення мозкового кровообігу пологи можуть бути проведені через природні пологові шляхи з виключенням ІІ періоду пологів або операція кесарського розтину.

Епілепсія

Епілепсія – це хронічне нервовопсихічне захворювання. Зустрічається досить часто (у 5 чоловік на 1000 населення). Справжня епілепсія являється єдиним поліетіологічним захворюванням з особливою клінічною картиною, перебігом. Епілептичні напади проявляються у формі великого судомного нападу, малого нападу і епілептичного статусу. Існують і інші форми нападів: джексоновський напад, поворот голови і очей в боки, пароксизмальні розлади пам’яті.

Великий судомний напад має тонічну і клонічну фазу. Тонічна фаза починається з втрати свідомості. Всі м’язи знаходяться в тонічному напруженні. На обличчі гримаса, зіниці розширені, не реагують на світло, голова і очі повернуті в бік, щелепи стиснуті. Дихання зупиняється, обличчя бліде, а потім синюшне. Тонічна фаза триває декілька секунд, а потім наступає клонічна фаза. У всіх м’язах відбуваються короткі, неритмічні, сильні поштовхи. Ця фаза продовжується від 2-3 до 5 хв. Із роту виділяється слина у вигляді піни, іноді забарвлена кров’ю. Часто самовільне сечовиділення. Після нападу спостерігається сопорозний стан, потім хворий пробуджується, але не зберігає спогадів про минулий напад.

Малий напад – раптова, коротка (декілька секунд) зупинка думок. В цей час обличчя блідне, хворий не падає, можливі міоклонічні скорочення м’язів обличчя або кінцівок.

Епілептичний статус можливий як при епілепсії, так і при інших захворюваннях головного мозку. Виходячи із цього, хворі з епілептичним статусом поділяються на дві групи: хворі з епілепсією як з основним захворюванням і епілепсією в поєднанні з іншими захворюваннями головного мозку. При вагітності епілептичний статус спостерігається дуже рідко. При його виникненні можливе хибне судження, що це еклампсія з втратою свідомості. Летальність складає 16-20% випадків.

Клініка епілептичного статусу характеризується порушенням свідомості, булькаючим диханням, частими судомами з вираженою тонічною напругою всіх м’язів, ціанозом, що наростає, розширенням зіниць, ниткоподібним пульсом, неприємним запахом хворого.

Судомний синдром проявляється нападами судом, які виникають періодично від 2-3 до 20 і більше впродовж години і тривають від 30хв. до 20-30с. при важкому перебігу статусу спостерігаються явища набряку мозку. Епілептичний статус по характеру судомних проявів розділяють на генералізований, парциальний і однобічний.

Вагітність і пологи при епілепсії. Однієї думки про вплив вагітності на перебіг епілепсії немає. Деякі автори вважають, що під час вагітності прояви основного захворювання зменшуються, а інші – навпаки, вагітність впливає негативно на перебіг епілепсії.

У хворих з епілепсією виявляються порушення білкового, водно-сольового, вуглеводного обміну і сечовиноутворюючої функції печінки; зміни цукрової кривої, зменшення кількості глікогену та збільшення молочної кислоти у м’язах, зниження водовидільної та концентраційної функції нирок.

У хворих на епілепсію частіше виникають ранні та пізні токсикози.

Тактика ведення вагітності і пологів:

Необхідне раннє виявлення вагітних з епілепсією та сумісний нагляд цих хворих психіатром, невропатологом, акушером, терапевтом і своєчасне вирішення питання про доцільність пролонгування вагітності.

Деякі автори вважають, що вагітність при епілептичному статусі протипоказана, а при інших формах захворювання можливе збереження вагітності при умові регулярної протисудомної терапії та періодичної госпіталізації цих хворих в стаціонар.

Акушерська тактика повинна бути індивідуальною. Взагалі вважається, що вагітність можна продовжувати при рідких нападах судом (1-2 рази на місяць), при відсутності важких інших захворювань і бажанні мати дитину. В цих випадках проводиться безперервна протисудомна терапія. Госпіталізацію в стаціонар необхідно проводити за 2 тижні до пологів.

План ведення пологів:

1. Знечулення пологів.

2. Профілактика кровотечі в ІІІ періоді пологів.

3. При погіршенні стану проводять виключення ІІ періоду пологів або при неповному відкритті ш/м і неефективності протисудомної терапії – краніотомія.

4. Пологорозрішення шляхом кесарського розтину показано: при епілептичному статусі, частих, важких нападах, що не піддаються комбінованій медикаментозній терапії, а також при підвищеній чутливості до лікарських препаратів.

Лікування епілепсії

1. Барбітурати: фенобарбітал, бензонал, гексамедин. Для корекції судинних порушень у хворих на епілепсію застосовують комбінацію фенобарбіталу з вазоактивними препаратами. При генералізованій вторинній епілепсії застосовують фенобарбітал з кофеїном.

2. Дифенін по 0,2-0,8 г/добу.

3. Діазепам по 0,015-0,03 г/добу; в/в 10мг в 20мл 40% розчину глюкози.

4. Карбамазепін по 0,-0,8 г/добу.

5. Клоназепам, вальпроат натрія.

6. Конвулекс, депакін по 0,3г при всіх видах нападів.

7. Фінлепсин по 50-100мг/добу. Впливає на судомні форми нападів.

Лікування епілептичного статусу.

Основним принципом терапії хворих на епілептичний статус є екстреність, етапність, комплексність лікування. Лікувальні заходи розділяють на наступні групи:

1. Медикаментозна терапія.

2. Немедикаментозна терапія.

3. Хірургічна.

4. Догляд за хворим.

Догоспітальна допомога.

Звільнення від сторонніх тіл, блювотних мас верхніх дихальних шляхів.

Введення повітряної трубки.

Ін’єкції серцевих препаратів (за виключенням камфори).

Седуксен 10мг в/в на 20 мл 40% розчину глюкози, вводити повільно.

При необхідності проводиться інтубація.

При неефективності седуксену, проводиться в/в барбітуровий наркоз (1% розчину тіопенталу натрію або гексеналу – 50-60мл).

Міастенія – це важке нейроендокринне захворювання з прогресивним перебігом, проявляється слабістю і патологічною втомлюваністю м’язів.

Частота міастенії складає в середньому 0,15% серед інших захворювань нервової системи.

Найбільш складним являється питання про етіологію і патогенез міастенії. При цій патології має значення дисфункція тимусу (лімфоїдна гіперплазія, пухлини); ендокринно-вегетативні порушення; перенесений енцефаліт з ураженням гіпоталамічної ділянки; аутоімунні порушення; зменшення кількості АХ-рецепторів в нервово-м’язових синапсах.

Клініка. Характерною ознакою міастенії являється м’язова слабкість, порушення функції м’язів, що рухають око, порушення функції жувальних та мімічних м’язів, синдром бульбарного паралічу, порушення функцій м’язів кінцівок, шиї і тулуба: атрофія м’язів і послаблення м’язового тонусу; зниження сухожильних, шкірних рефлексів; феномен генералізації м’язової втоми; зміни серцево-судинної діяльності.

М’язова слабість буває помітною навіть при спостереженні за хворим в стані спокою. Можливе виникнення парезів і паралічів, які зменшуються після відпочинку або використання прозериноподібних препаратів.

Розлади функції окорухових м’язів проявляються у формі птоза різної степені вираженості, з різким обмеженням рухів очних яблук, двоїння в очах.

Синдром бульбарного паралічу проявляється парезом або паралічем язика з розладами мови, хриплість, афонічність, попадання рідкої їжі в ніс. При слабкості м’язів гортані і дихальних м’язів відбувається закриття надгортанником входу в гортань з проявами задухи внаслідок накопичення слизу. В цих випадках виникає необхідність термінової трахеотомії чи інтубації з відсмоктуванням слизу.

Порушення функції м’язів кінцівок спостерігається відносно рідко і переважно в проксимальних відділах.

При ураженні дихальних м’язів виникає задуха, часте поверхневе дихання, гостра зупинка дихання.

Порушення чутливості проявляється у вигляді парестезій, відчуття повзання мурашок, періодичним болем у м’язах.

У 32% хворих на міастенію спостерігається серцево-судинна недостатність, скарги на серцебиття, неприємний ниючий і стискаючий біль в ділянці серця, перебої і відчуття “замирання” серця.

Лабораторно – зниження цукру в крові, підвищення калію і сечовини в крові, порушення креатин-креатинінового обміну, зниження активності АХ і підвищення активності холінестерази.

Розрізняють наступні типи клінічного перебігу міастенії:

· перший тип – гострий початок, клініка триває від декількох тижнів до 2-3 місяців з подальшим прогресуванням;

· другий тип – гострий початок, але клініка повністю проявляється від 3 місяців до 1 року, в подальшому процес прогресує;

· третій тип – поступовий початок, клініка повністю проявляється впродовж декількох років з повільним прогресуванням, що приводить до інвалідності;

· четвертий тип – проявляється декількома симптомами з повільним прогресуванням і інвалідністю.