Структура дипломної магістерської роботи

 

Для виконання поставлених завдань та підготовки якісного вико­нання дипломної роботи у визначений строк рекомендується враховувати складність процесу її написання.

Дипломна робота магістра має таку структуру:

· Титульний аркуш

· Зміст

· Перелік умовних позначень (у разі потреби)

· Вступ

· Основна частина

· Висновки та пропозиції

· Список використаних джерел

· Додатки

 

Залежно від напряму підготовки магістрів робота може містити проектну частину з розробкою конкретних пропозицій та визначення ефективності їх впровадження.

До початку проходження практики студент одержує завдання на дипломну роботу, де зазначається календарний план виконання кожної її складової та науково-дослідне завдання за проблемами реального підприємства або установи / організації, галузі еконо­міки / знань, дослідних та випробувальних лабораторій тощо.

Написання дипломної роботи починається з пошуку та вивчення літературних першоджерел. Студенту рекомендується проаналізувати наукові праці українських та зарубіжних вчених з проблеми, озна­йо­митися з чинним законодавством України, міжнародними актами, нормативно-інструктивним матеріалом, діючими стандартами тощо. Після цього зробити аналітичний огляд літератури. Цитати із визна­ченням наукових понять / термінів, класифікаційних ознак, схеми, таблиці та ін., які будуть наводитися у дипломній роботі, реко­мен­дується виписувати на окремих аркушах із зазначенням джерела певного посилання, а паралельно з цим формувати список вико­ристаних джерел.

У вступі розкривається суть проблеми, елементи наукової новизни, актуальність теми, обґрунтовується необхідність її дослід­ження, вихідні дані для розробки теми, мета, завдання, предмет, об’єкт та методи дослідження, практична цінністьпроведеного дослідження. Коротко зазначаються прізвища вчених (як вітчизняних, так і зарубіжних) і практиків, праці яких містять питання, що розгля­даються, обрані методи дослідження.

Слід чітко формулювати мету роботи, лаконічно зазначати завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Доцільно виді­лити нові наукові положення або практичні рекомендації, які запро­поновані у дослідженні студентом особисто, а також їх апро­бацію. Якщо за результатами дослідження студент виступав на студентських наукових конференціях, має публікації в наукових виданнях, це слід зазначити у вступі.

Актуальність теми подається у вигляді критичного аналізу та шляхів розв’язання проблеми, обґрунтовуючи значення роботи для розвитку певної галузі знань, діяльності.

Предметом дослідження дипломної магістерської роботи є одна з актуальних проблем, яка потребує вирішення професійних завдань, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою магістра відповідного напряму підготовки.

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів (якщо необхідно – пунктів). Основному тексту кожного розділу може передувати короткий опис обраного напряму та обґрунтування методів дослідження, що застосовуються у цьому розділі. У кінці кожного розділу рекомендується сформулювати висновки зі стислим викладенням наведених у ньому наукових і практичних результатів.

У першому розділі основної частини наводиться огляд літе­ратури за темою, вибір напрямів дослідження, визначається сутність предмета досліджень. В аналітичному огляді літературних джерел студент відзначає основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Слід звернути увагу на те, що, цитуючи будь-яке джерело інформації, необхідно обов’язково робити посилання на нього, оскільки це є предметом інтелектуальної власності. Стисло, критично висвітлю­ючи публікації, необхідно вказати ті проблеми, які потре­бують дослід­ження. Залежно від теми дипломної роботи та об’єкта дослідження можуть бути наведені порівняльні оцінки різних методів дослідження, методик розрахунків певних показників тощо.

Матеріали дослідно-аналітичної частини викладаються у наступ­них розділах, кількість яких залежить від обраної теми, завдань, специфіки досліджень; викладаються також загальні мето­дики та основні методи досліджень, які використано; алгоритм розрахунків основних показників, аналіз інформаційної статистичної та норма­тив­ної бази матеріалу, зібраного за об’єктом дослідження. Рекоменду­ється проаналізувати дані, опубліковані у відповідних ен­ци­клопедіях, монографіях, довідниках, різних джерелах, у тому числі Інтернеті. Узагаль­нення всієї зібраної інформації дозволить отри­мати більш глибоке уявлення щодо певного питання цього розділу.

Студент на основі узагальнення всієї зібраної інформації робить висновки щодо власних досліджень, формулює розроблені пропозиції щодо вирішення проблемних питань, наводить порів­няль­ну оцінку аналогічних дослі­джень вітчизняних та зарубіжних авторів.

Рекомендується навести пропозиції стосовно перспективи роз­витку та удосконалення діяльності обраного об’єкта дослідження, вдосконалення діяльності організації в цілому або її окремих струк­тур­них одиниць. Такі пропозиції повинні супроводжуватися роз­ра­хун­ками, обґрунтованим формулюванням тверджень і мати реалістич­ний характер. Студент може зазначити, які економіко-математичні методи, моделі, програмні засоби при цьому вико­ристано або доцільно використати у майбутньому. Бажано навести результати анкетування, проведеного за розробленою студентом анкетою.

У висновках рекомендується викласти підсумки проведеного дослідження, отримані результати наукового та практичного спряму­вання, а також рекомендації щодо їхнього науково-практичного вико­ристання. У цій частині дипломної магістерської роботи наво­дять­ся власні пропозиції щодо розв’язання проблемних питань відповідного об’єкта дослідження. Для формулювання чітких виснов­ків та ґрунтовних пропозицій рекомендується апробація основних положень дослідження на наукових конференціях, семінарах, пуб­лі­кація у наукових виданнях.

Висновки повинні базуватися на матеріалах основної частини роботи.

Виклад змісту кожного питання дипломної роботи має бути дока­зовим, пояснювальним та науково аргументованим. Теоретичні поло­ження повинні ґрунтуватися на конкретних матеріалах реальної дійсності, а приклади бути типовими.

Рекомендований обсяг дипломної роботи – 80–90 сторінок
(у т.ч. обсяг таких складових, як вступ, висновки та пропозиції реко­мендований до 5–6 сторінок). Допускається відхилення у межах
±10%. До цього обсягу не включають список використаних джерел та додатки.

1.3. Загальні вимоги до реферату

 

Завершальним етапом виконання дипломної роботи є написання реферату, який повинен достатньо ґрунтовно розкривати її зміст. Реферат складається із загальної характеристики дипломної роботи, тобто інформації щодо структури роботи (кількості: розділів, додатків, ілюстрацій, таблиць, використаних джерел; обсяг у сто­рінках), основного змісту (за розділами), висновків та анотації.

В анотації, обсяг якої складає до 800 знаків, зазначається прізвище та ініціали студента, назва дипломної роботи, основний зміст та результати дослідження, ключові слова (слова специфічної термінології за темою, які найчастіше зустрічаються у дипломній роботі) наводяться у називному відмінку. Кількість ключових слів – 5–7.

Анотація має бути написана українською, російською та однією з іноземних мов (найчастіше – англійською).

 

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ

ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

 

2.1. Вимоги до оформлення основного тексту
та використаних джерел

Оформлення дипломної роботи має відповідати загальним вимо­гам, що висуваються до наукових робіт згідно з державним стан­дар­том ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення».

Набір тексту дипломної роботи здійснюється на комп’ютері через 1,5 міжрядкових інтервали (29–30 рядків на сторінці), друк – на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210´297 мм); шрифт текстового редактора – Word Times New Roman чорного кольору. Висота шрифту – 14 мм. Поля: зліва – не менше 25 мм, справа – не менше 10 мм, зверху і знизу – не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту – однаковою.

Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи: «Зміст», «Вступ», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки» друкують великими літерами си­метрично до тексту по центру сторінки (без крапки).

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами (без знака №)
у правому верхньому куті сторінки.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який вклю­ча­ється до нумерації, але ця сторінка не нумерується. На титульному аркуші зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента, наукового керівника та консуль­танта, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назвах навчального закладу та теми роботи не допускаються. Зразок титульного аркуша наведено у дод. В.

Зміст має відповідати плану роботи, який затверджено разом із темою. На сторінці зі змістом зазначається номер початкової сторінки кожної складової диплому.

Якщо у роботі наводяться маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік надається перед вступом і відо­бражається у змісті як «Перелік умовних позначень».

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на роз­ді­ли, підрозділи (можливо пункти). Кожний розділ починають з нової сторінки.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.

Номер розділу ставлять після слова «Розділ», без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер під­роз­ділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу ставиться крапка. Наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підроз­ділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапки не ставлять.

В окремих випадках у дипломних роботах підрозділи можуть бути поділені на пункти, які нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера ставиться крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього параграфа першого розділу).

Посилання в тексті на джерела надають у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга цифра – номеру сторінки. Наприклад: [32, с. 85].

Зібрані фактичні та статистичні матеріали наводяться в одна­кових одиницях виміру: абсолютних (грн, дол. США, т, м, шт.) або відносних (%).

Наприкінці дипломної роботи розміщується список вико­риста­них джерел. Рекомендованакількість назв – до 100.

При складанні списку використаних джерелнеобхідно дотри­му­ватися Державного стан­дарту на бібліографічний опис творів друку (ГОСТ 7.1–84).

Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (-ів); назву твору; вид видання (за потреби – про пере­видання чи переклад); місце видання, видавництво; рік видання та обсяг публікації.

Список розміщують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або першої літери назв творів. Можна також розміщувати джерела у списку за порядком посилань на них у тексті.

Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Прізвища авторів наводяться у тій послідов­ності, в якій вони подані у виданні, та розділяються комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати лише прізвище та ініціали першого, додаючи слова «та ін.». Книга, яка має понад три автори, може бути записана у двох варіантах – за назвою або за прізвищем першого автора.

Література, яка видана різними мовами, розміщується у такий спосіб: спочатку тексти, написані кирилицею, а потім – латинню.

Якщо у дипломній роботі використано праці, які розповсю­дже­но на правах рукопису (кандидатські, докторські дисертації, авто­реферати дисертацій), то при бібліографічному описі вико­ристо­вують інформацію, подану на титульному аркуші.

Журнальні статті описують за схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, назва журналу, рік видання, номер журналу, сторінки, на яких надрукована стаття.

Газетні статті описуються за схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, назва газети, рік видання, число і місяць, сторінки, на яких надрукована стаття.

Статті, опубліковані в наукових збірниках, описують за схемою: автор, назва статті, назва збірника, дані про наукового редак­тора, місце видання, видавництво, рік видання, сторінки.

У списку можуть бути наведені посилання на публікації у мережі Інтернет. Відповідно до стандарту ISO 690-2 бібліографічний опис таких джерел передбачає запис джерела (відповідно до вимог біб­ліо­гра­фічного опису книги, статей періодичних видань), після якого у квадратних дужках зазначають слово Цит., дату відвідання сторінки в Інтернеті та зазначають: Доступний з: і в < > URL адресу сторінки.

Приклади бібліографічного опису використаних джерел наведено у дод. Д.