І. Концептуальні підходи до комплексної діагностики

знань студентів

 

Реформування вищої освіти передбачає реаліза­цію різних прин­ципів, серед яких – методологічна переорієнта­ція процесу навчання з інформативної форми на індивідуально-диференційовану, орієнто­вану на розвиток осо­бистості студента і, відповідно, оцінюван­ня його навчальних досягнень.

Традиційна чотирибалова (2–5) система оцінювання успішності студентів, яка довгий час застосовується у вищій школі, здатна існувати поряд із більш гнучкою та перспективною – системою комплексної діагностики знань. Існуючі рейтингові або модульно-рейтингові системи, які поширені у вищих навчальних закладах останнім часом, виявили такі недоліки, як складність у частині розрахунків загальних показників та значні витрати робочого часу викладача для ведення поточного та підсумкового обліку.

Метою системи комплексної діагностики знань студентів (СКДЗС) є:

− підвищення зацікавленості студентів у вивченні навчального матеріалу, викладання якого винесено як на аудиторні заняття, так і на опрацювання в позааудиторний час;

− стимулювання систематичної самостійної роботи студентів;

− підвищення об’єктивності оцінки їх знань;

− виявлення і розвиток творчих здібностей, запровадження здорової конкуренції у навчанні.

Суттєвою особливістю цієї системи є виставлення загальної оцінки з дисципліни з урахуванням оцінки, яка отримана при складанні іспиту, заліку та результату поточної навчальної діяльності кожного студента протягом семестру/навчального року, який визна­чається на підставі оцінки усіх видів завдань, визначених викладачем для опанування змісту програми кожної дисципліни навчального плану.

Перехід в університеті до кредитно-модульної системи орга­ні­зації навчального процесу передбачає введення європейської системи оцінювання.

Відповідність різних систем оцінювання наведено в табл. 1.

 

Таблиця 1

Оцінка за шкалою ECTS	Процент студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки	Визначення	За націо-нальною систе-мою	За систе-мою КНТЕУ (бали)
A		ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	Від­мінно	90 – 100
B		ДУЖЕ ДОБРЕ – вище серед­нього рівня з кількома помилками	Добре	82 – 89
C		ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок	75 – 81
D		ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків	Задо­вільно	69 – 74
E		ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії	60 – 68
FX	–	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти	Неза­довільно	35 – 59
F	–	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подаль­ша робота, обов'язковий повторний курс	1 – 34

 

ІІ. Умови впровадження системи комплексної діагностики

знань студентів

 

Ефективне функціонування системи комплексної діагностики знань студентів можливе за наявності таких дидактичних елементів:

1. Змісту навчальних дисциплін, спрямованого на формування необхідних знань і навичок.

2. Достатньої забезпеченості дисциплін навчально-мето­дич­ними виданнями.

3. Обґрунтованих норм часу на виконання конкретних завдань.

4. Використання засобів інтенсифікації навчального процесу.

5. Чіткої організації роботи на аудиторних заняттях та в поза­аудиторний час, наскрізному контролі.

 

Комплексна система діагностики знань студентів ґрунтується на контролі успішності студента протягом семестру / навчального року, проміжними етапами якого є поточні атестації.

 

ІІІ. Методика здійснення комплексної діагностики
знань студентів

 

3.1. Визначення критеріїв оцінювання.

При комплексному оцінюванні знань викладач визначає види робіт та критерії оцінювання їх з урахуванням особливостей навчаль­ної дисципліни, обсягу годин, які відведені навчальним планом (додаток до індивідуального плану).

Критеріями оцінки можуть бути:

Þ при усних відповідях:

ü повнота розкриття питання;

ü логіка викладання, культура мови;

ü емоційність та переконаність;

ü використання основної та додаткової літератури (підручників, навчальних посібників, журналів, періодичного друку тощо);

ü аналітичні міркування, вміння робити порівняння, висновки;

Þ при виконанні письмових завдань:

ü повнота розкриття питання;

ü цілісність, системність, логічна послідовність, вміння фор­мулю­вати висновки;

ü охайність в оформленні письмової роботи;

ü підготовка матеріалу за допомогою комп’ютерної техніки, різних технічних засобів (плівок, слайдів, приладів, схем тощо).

З критеріями комплексного оцінювання студенти мають ознайо­митися на початку викладання навчальної дисципліни.

Для визначення ступеня засвоєння навчального матеріалу та подальшого його оцінювання рекомендується врахувати певні рівні знань студентів:

І рівень. Студент володіє навчальним матеріалом на репро­дуктивному рівні або володіє частиною навчального матеріалу.

ІІ рівень. Студент володіє повним обсягом навчального мате­ріалу, здатний його аналізувати, але не має достатніх знань для формулювання висновків, порівняння теоретичних знань із практич­ними прикладами.

ІІІ рівень. Студент вільно володіє навчальним матеріалом на підставі вивченої основної та додаткової літератури, аргументовано висловлює свої думки, виявляє творчий підхід до виконання індивідуальних та колективних завдань під час самостійної роботи.

Кожну оцінку студента викладач повинен аргументувати.

3.2. Визначення балів за різні види навчальної діяльності.

В основу комплексної діагностики знань покладена балова система, яка послідовно переводить бали у національну шкалу оцінок. Така система:

ü дає більш точну і об’єктивну оцінку рівня знань студента;

ü покращує результативність самостійної роботи;

ü стимулює студента на дотримання навчальної дисципліни;

ü ранжирує студентів у групі за рівнем знань.

Максимальна сума балів з кожної навчальної дисципліни складає 100.

При підрахунку балів рекомендується згрупувати види робіт та користуватися табл. 2

Таблиця 2

№ пор.	Види робіт	Оцінка у балах
1.	Аудиторні заняття (відповіді під час опитування, тестування, підготовка та виступ із рефератом, дайджестом, цікавою додатковою інформацією, есе, розв’язання задач, виконання практичних, лабораторних, контрольних робіт та ін.).
2.	Самостійна робота студентів (виконання інди­відуальних та колективних завдань, творчих робіт, складання конспекту, написання реферату, перекладу, звіту, огляду додаткової літератури або матеріалів періодики та ін.).
	Усього

 

Вид та обсяг навчальних завдань визначає викладач з урахуванням:

− вимог освітньо-професійної характеристики;

− міждисциплінарних зв’язків;

− знань, на яких базується ця навчальна дисципліна;

− професійної орієнтації та рівня складності (репродуктивні, пізнавально-пошукові, пізнавально-практичні, творчі, дослід­ницькі), варіативності завдань;

− методів контролю.

Залежно від кількості балів, отриманих за кожний вид навчаль­них робіт, студент накопичує бали, які враховуються під час вистав­лення загальної оцінки з навчальної дисципліни.

При визначенні загальної оцінки з навчальної дисципліни вага оцінки за поточну навчальну роботу та безпосередньо одержаної на іспиті складає 50% та 50% відповідно. Під час проведення іспитів в екзаменаційні відомості виставляється певна кількість балів, націона­льна оцінка та оцінка за шкалою ECTS.

3.3. Система стимулів.

Для посилення зацікавленості у навчанні, розвитку здібностей, підвищення дисциплінованості студентів рекомендується вводити додаткові бали за:

1) публікацію тез у збірниках студентських конференцій, статей у наукових / періодичних виданнях;

2) участь у предметних олімпіадах, наукових конференціях, конкурсах;

3) заняття у тематичних або предметних гуртках;

4) інше, що сприяє поглибленню знань студента.

ІV. Контроль при системі комплексної діагностики
знань студентів

 

Контроль в умовах системи комплексної діагностики знань передбачає:

− визначення ступеня засвоєння матеріалу та якості навчальної роботи студентів;

− оцінку знань, набутих у результаті самостійної навчальної діяльності.

Поточний контроль знань – це органічна частина всього педаго­гічного процесу, яка є засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу.

Для проведення поточного контролю, який є основним, реко­мендується розробка комплекту навчально-методичних мате­ріалів (перелік контрольних питань, тести та ключ до них, комплект завдань / вправ / розрахункових задач з теми або питання – для інди­віду­аль­ного або для колективного виконання та захисту, перелік нормативно-інструктивних, довідкових матеріалів та ін.).

Однією з форм поточного контролю, що здійснюється в універ­ситеті, є атестація, яка проводиться на всіх курсах навчання, як правило, два рази на семестр (триместр) з усіх дисциплін навчального плану.

Підсумковий контроль – вид контролю знань студентів для їх відповідності моделі фахівця. Формами підсумкового контролю є заліки, семестрові, державні іспити та захист дипломних (магістерських) робіт.

Семестровий залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним всіх видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях.

Відповідно до п. 3.12.2.1. «Положення про організацію навчаль­ного процесу у вищому навчальному закладі» (наказ №161 від 02.06.93 р.) семестровий залік планується за відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов’язкову присутність студентів. Позитивна оцінка за підсумком поточного контролю (атестації) є підставою для одержання студентом заліку з дисципліни.

Контроль знань студентів повинен мати систематичний характер.

V. Рекомендовані види аудиторних занять та самостійної роботи, які оцінюються у балах

Таблиця 4

Аудиторні заняття
№ пор.	Вид роботи
Від­по­відь	Тес­ту­вання	Вис­туп з рефе-ра­том	Вико-нання інди-віду-аль­них зав­дань	Вико-нання прак-тич­них робіт	Вико-нання лабо­ра­тор­них робіт	Вико-нання конт­роль­них робіт	Ін­ше	У С Ь О Г О
	РАЗОМ

 

Таблиця 5

Самостійна робота
№ пор.	Вид роботи
Вико­нання інди-віду-аль-них зав-дань	Вико-нання ко­лек­тив­них зав­дань	Вико-нання твор­чих робіт	Скла-дання конс­пекту	Напи­сання рефе­рату	Напи-сання пере­кладу	Напи-сання звіту, огля­ду літера­ тури	Ін­ше	У С Ь О Г О
	РАЗОМ

 

Види робіт та кількість балів за кожний вид визначає викладач перед початком викладання дисципліни і доводить до відома студентів.

VI. Рекомендована форма ведення обліку поточних
оцінок у балах

Таблиця 6

Аудиторні заняття

Самостійна робота

ПІБ сту­дента

Вид роботи

Вид роботи

Заохо­чення

У С Ь О Г О

 

 

Затверджено вченою радою КНТЕУ від 29 листопада 2007 р., протокол № 3, п. 10 Схвалено методичною радою КНТЕУ від 11 жовтня 2007 р., протокол № 1

ПОЛОЖЕННЯ