Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ідентифікація української культури як таласократичноїСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Таласократична культура. — Телурократична культура. — Таласократична сутність української культури. — Питання про мову. — Український прагматизм. — Нове в процесах глобалізації сучасного світу.
Становлення України як самостійної держави з усією гостротою ставить питання про всебічне духовне забезпечення її розвитку. Сюди входить не тільки політологічне обґрунтування державотворення, але й визначення більш широких світоглядних і культурологічних основ її розвитку. Те, що сьогодні в Україні ще не задіяні належним чином духовні чинники її розвитку, вкрай негативно позначається на визначенні національної стратегії, на самій практиці розбудови держави й проведенні соціально-економічних реформ. В сучасному світі ми спостерігаємо протистояння двох культур: західної, що ґрунтується на ліберально-демократичних цінностях громадянського відкритого суспільства, і різноманітних ідеократичних систем, що ґрунтуються на засадах ісламського чи якогось іншого релігійного, або ідеологічного фундаменталізму. Ці обставини ясно свідчать про застарілість геополітичних схем мислення, що задовольнялись суто геоекономічним аналізом політичної ситуації у світі без врахування більш широкого кола чинників, що належать до сфери культури і які в наш час набули великої ваги. Замість застарілих концепцій географічного детермінізму і в цілому геополітики Ратцеля, Спікмена, Хаусхофера й інших кінця XIX і початку XX століття сучасна культурологія висунула концепцію дихотомії світу на таласократичну й телурократичну культури (С. Дацюк, В. Грановський та ін.), що досить повно характеризують панораму духовності сучасного світу і висвітлюють те, що в ньому відбувається сьогодні в глобальному масштабі. Отже пояснимо спочатку ці терміни: таласократія й телурократія. Термін «таласократичний» походить від двох давньогрецьких слів «talassa — море» і «kratius — влада». Буквально «таласократичннй» означає — належний до влади моря. Карл Шмітт у книзі «Земля й море» (1942 р.) сформував концепцію базового геополітичного культурного дуалізму, що находать відбиття у двох типах цивілізації: таласократичній і телуро-кратичній. Таласократія — це морська могутність, це влада води. Для неї характерні динамізм, демократія. Телурократія (tellus — земля) — це влада землі, це сухопутня могутність (тобто влада суші). Для телурократіі' характерні сталість і незмінність у часі, ідеократія. Карл Шмітт удався до введення цих термінів із метою прояснення геополітичних концепцій. Насправді уявлення про таласократичншї і телурократичний способи визначення цивілізацій виявилося більш глибоким і сьогодні складає базові культурологічні поняття. Сучасні геополітики, що не враховують визначальної ролі природи й типів культури у своїх геополітичних розкладах, наприклад, ті політики, що виходять із концепцій слов'янської єдності, чи євразійства, роблять велику помилку. Справа в тому, що таласократія й телурократія не зводяться до чисто географічного параметра «суші» чи «води», а перш за все відбивають великий культурологічний зміст: ментальність чи тип мислення, етичні і юридичні норми, і в решті решт — певний тип духовності суспільства, які насправді є різко відмінними в межах того ж географічного євразійства чи слов'янської мовної єдності, як і в інших подібних геополітичних структурах чи утвореннях. Прикладом такої одномірної геополітичної помилки, що не враховує велике культурологічне навантаження вихідних понять таласократії й телурократіі, є знаменита проблема вибору для України між Сходом і Заходом, євразійством і атлантизмом. Про неї — цю проблему вибору для України — мовиться щоденно й майже всіма. Але чи існує вона насправді для України саме як проблема вибору? Для відповіді на це питання треба усвідомити глибинний культурологічний зміст опозиції Схід — Захід у межах базових понять телурократія — таласократія, а також з'ясувати, до якого саме типу належить власне культура України. З'ясуємо перш за все основні характерні ознаки таласократич-ної й телурократнчної культури. Таласократична культура З давніх давен вона виникає на морських узбережжях і узбережжях великих судноплавних рік, на шляхах інтенсивної торгівлі, інтенсивного торгового кочівництва чи мандрів (особливо морських). Визначальними в її формуванні є: торгівля, обмін товарами, а в решті решт і обмін духовннмн цінностями, дух індивідуального підприємництва й індивідуалізм. Відповідно до цих умов спостерігається рухливість етичних і юридичних норм. Це означає, що із самого початку таласократична культура формується як відкрита для, зовнішніх впливів і здатна до внутрішніх змін. Цивілізації, що формуються в таких умовах, швидко розвиваються і легко змінюють свої зовнішні культурні ознаки. Духовний світ таласократичної культури базується на цінностях. Цінність — це не ідея і не ідеал, це інтерноризована (тобто перенесена у свідомість і отже усвідомлена) схема певної успішної практики. Наприклад, у світі інтенсивного товарообміну добре бути вільною людиною, бо і поїдеш, куди хочеш, і щось заробиш, щось придбаєш, щось перекупиш для продажу и зиску і т. ін. Отже свобода й воля перш за все усвідомлюються в цій культурі, як великі цінності. У світі інтенсивного товарообміну добре бути здатним до продукування якісних і конкурентоздатних товарів. І ця здатність до ефективної і якісної праці також усвідомлюється як висока цінність. У світі інтенсивного товарообміну добре мати гарні стосунки із сусідами, готовність до співпраці й кооперації з ними. Отже миролюбність, доброзичливість, здатність до співпраці й кооперації також усвідомлюються в цій культурі як важливі духовні цінності. Товарообмін — основа основ формування відкритої таласократичної культури — немислимий без приватної власності. Отже, приватна власність — власність індивідуальної, окремішної людини — із давніх давен усвідомлюється як висока цінність. Настільки висока, що приватна власність навіть проголошується священною й недоторканою. В той час як суспільна власність вперше виникає саме як «ідея», приватна ж власність — навпаки — ніколи не була «ідеєю». Власність як така вперше формується за своєю природою саме як приватна власність. Отже поміж «ідеєю суспільної власності» і несправедливо названою «ідеєю» приватною власністю ніколи не було і не може бути якоїсь «симетрії» чи рівно значущості, бо це — явища з різних світів. Будь-який реальний етап історії людства просто немислимий без приватної власності як реальності, без якої не має товарообміну, без приватної власності як спочатку матеріальної, а потім і духовної цінності. Таким чином приватна власність посідає велике місце в таласократнчній культурі. І навпаки, дуже легко собі уявити історію людства не тільки без суспільної власності, а і без самої «ідеї» її. Принаймні стосовно європейської історії таким є античний світ до Платона1. 1 Дуже повчальними є перші ж етапи життя щойно народженої ідеї суспільної власності. Природно, що Платон був охоплений палаючим бажанням утілити в життя своє дітище, не менш ніж його ідейні послідовники від Маркса і до його епігонів. З цією метою він удався до подорожі в тогочасні Сіракузи з надією переконати тамтешнього тирана реалізувати його концепцію ідеального устрою держави разом із великою ідеєю суспільної власності. Але ж і тиран виявився на висоті величі історичної проблеми, що постала перед ним. Уважно вислухавши Платона і здраво розсудивши всі «pro» і «contra», він наказав схопити Платона і продати у рабство, що й було зроблено. Хто може після цього заперечувати, що світом править Іронія? І чи можна вигадати більш удалий натяк на те, що власність як власність — є цінність. І саме як власність-цінність вона є і не може не бути приватною. Тоді як «суспільна власність» — є саме «ідея», тобто фантазма, що існує лише в голові, і як така не має ніякого відношення до реальності і до світу цінностей. Хтось може заперечити: але ж була суспільна власність реальністю, наприклад, в СРСР. Це не зовсім так. Щодо суспільної власності, вона у формі державної чи колгоспно-кооперативної (прирівняної до державної) насправді й реально була власністю державного бюрократичного апарату, який нею повністю і непідконтрольно розпоряджався. Тобто фактично вона мала той же статус, що і приватна власність перського шаха на землю, якому належала вся територія Персії і якою реально розпоряджався гігантський бюрократичний апарат, що вдало було охарактеризовано Марксом як азійський спосіб виробництва. Суспільне виробництво в СРСР власне і було однією з модифікацій азійського способу виробництва. Суспільна власність як така, так би мовити, в чистому вигляді є фікція і ніде не реалізується2. 2 Тому-то рішення сіракузького тирана виглядає глибоко символічним і єдино вірним. Саме в такий спосіб він удало розтлумачив великому філософу сутнісну різницю між приватною власністю як цінністю і суспіль Та найбільшою цінністю відкритої таласократичної культури є вільна людина, окремішна людина, індивідуальність і особистість, бо єдино вона і тільки вона усвідомлює й інтеріюризує схеми своїх же власних успішних дій. Отже і творцем і носієм цінностей у решті решт є людина, і вся система цінностей відкритої культури формується навколо неї і для неї. Тепер про головні ознаки цінностей таласократичної культури: це рухливість і раціональний характер їх, можливість несистемного об'єднання (тобто такого, що, наприклад, базується на раціонально-прагматичних засадах, чи знову ж таки на основі успішності певної практики). Притаманна таласократичній культурі система цінностей за природою своєю не може бути чимось завершеним і окостенілим. Навпаки, вона весь час перебуває в поточних змінах: якась із цінностей може втратити свою значущість і тоді вона витісняється іншою, новою цінністю і т.д. Але при цьому вся сукупність цінностей ніяк не страждає від таких часткових і неперервних змін, а тільки удосконалюється, стає більш гнучкою й змістовною. Таким чином, таласократична культура є принципово відкритою й здатною до безперервних змін.
Телурократична культура Телурократична культура відрізняється за своїм характером і типом ментальності. Вона пов'язана з фіксованим панівним і незмінним простором, стійкістю його якісних характеристик і орієнтацій. Для телурократичної культури є характерними: осілість, консерватизм, закостенілість юридичних норм, консерватизм релігії й інших форм суспільної свідомості, наявність могутнього впливу ідеології (як правило месіанської), репресивний характер колективістської етики, стійка ієрархічність соціальної організації (як офіційної, так і неофіційної); на всіх рівнях суспільної свідомості спостерігається загальне тяжіння до величі й винятковості, пасіонарність. Цивілізації цього типу, куди належали царська Росія (а потім СРСР), Персія, а тепер Іран і т.п., вважаються «нерухомою платформою», «землею серцевини», «географічною віссю історії», яка зберігає постійність і нерухомість в історичному часі. Цікаво, що для російських дослідників визнання телурократичної природи російської культури є само собою зрозумілим. Так в доповіді В.О.Бажанова з Казані, яку було присвячено порівняльному аналізу раціональності в російській культурі і раціональності Заходу, виголошеній на 23-му Вігенштейнівському симпозіумі, що відбувся у серпні 2000 року в Австрії, читаємо: «Власть рассматривается русскими как только теллурическая сила, которая решает судьбу наций» (Rationality and Irrationality. Papers. 23rd International Wittgehstein Symposium. Kirch-berg am Wechel.2000, vol. VIII(l), p.61). Земля, на якій народилась телурократична культура, безумовно, зберігає у часі свою сталість і нерухомість. Але це не завжди можна сказати про народ, що створив цю культуру. Так, культура Іудеї часів царя Давида, що формувалася в нагір'ї навколо Єрусалима, безумовно, належала до телурократичного типу, звідси месіанство й пасіонарність світових релігій, що беруть початок у цій культурі. Але ж поруч на вузькій береговій смузі, що протягнулася уздовж Середземного моря — так званій Хана-анській долині — були зовсім інші умови: це був шлях інтенсивної торгівлі й обміну культурними цінностями. Місцеве населення поповнювалось новими й новими поколіннями. Тут формується типово таласократична культура. Унаслідок біблейського «ісходу» давні іудеї втратили і державу, і землю. А вже сучасний Ізраїль відтворено як раз у межах Ханаанської долини. Сьогодні в цій державі своєрідно переплелися, безумовно, теократичні ознаки верховної влади з явною практикою світського життя за нормами й стандартами західної таласократич-ної демократії.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 345; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.97.14.90 (0.015 с.) |