Створення графічних примітивів у Paint

Мета

Уміти користуватися об’єктами Windows XP: виконувати дії з вікнами, налаштовувати екран. Ознайомитись з роботою основних стандартних програм операційної системи Windows. З’ясувати основні можливості стандартних програм та навчитись їх використовувати. Відпрацювати навички роботи в графічному редакторі Paint, ознайомитись з текстовим редактором Блокнот.

Уміти створювати, вилучати, копіювати, переміщати, пере­йменовувати папки і текстові файли, а також створювати і використовувати ярлики.

Уміти користуватися програмою Провідник (Explorer) для огляду файлової системи, запуску програм, виконання дій з файлами, папками та їхніми групами; мати уявлення про архівування файлів та обслуговування дисків.

 

& Теоретичні відомості

Ви починаєте вивчати операційну систему Windows XP. Увімкніть комп’ютер і розгляньте екран – це робочий стіл користувача.

Робочий стіл – це фон, на якому відображаються інші елементи. На ньому є панель задач, розгорнуте каскадне меню та підписані значки, які називаються піктограмами. Диски, папки (каталоги), прикладні (Word, Excel тощо) та системні (Мій комп’ютер, Кошик тощо) програми, файли документів будемо називати об’єктами. Піктограми репрезентують ці об’єкти. Надалі поняття дії над об’єктом чи його піктограмою ототожнюватимемо. Це означає: якщо, наприклад, вилучити піктограму деякої папки, то з диска буде вилучено реальну папку; щоб скопіювати файл у буфер обміну, достатньо дію копіювання застосувати до піктограми фвйлу.

Піктограма програми має вигляд деякої картинки, закритої папки -, документа – аркуша паперу тощо. Назву піктограмі дає користувач, її можна міняти.

Є особливий тип об’єктів, які називаються ярликами. Ярлик – це короткий файл з розширеням lnk, який містить адресу деякого диска, папки, іншогофайлу. Пікограма ярлика – картинка із зігнутою стрілкою:

Корисною є така властивість ярлика: активізація ярлика означає активізацію (відкриття) відповідного об’єкта. Вилучення ярлика не означає вилучення самого об’єкта. Один об’єкт може мати багато ярликів, розкиданих по найважливіших папок чи файлів. Зайві ярлики можна беззастережно вилучати.

Сама піктограма – це також об’єкт. Панель задач також є об’єктом. Об’єктами є вікна тощо. Об’єктом можна вважати все, над чим визначені певні дії.

Зверніть увагу на піктограму об’єкта “Мій комп’ютер”. Цей об’єкт призначений для доступу до файлової системи: дисків, папок, файлів і засобів керування комп’ютером. В одних книжках цей об’єкт трактують як папку, в інших – як системну програму.

Панель задач - це засіб доступу до каскадного меню. Програм та фвйлів. Вона містить кнопку Пуск, індикатори коавіатури, годинник, кнопки мінімізованих вікон, кнопки відкритих вікон тощо. Щоб активізувати потрібне вікно (тобто програму), можна клацнути на відповідній кнопці.

Вікно є центральним поняттям у Windows. Воно відображає зміст об’єкта. Розрізняють такі типи вікон: вікно папки, вікно програми, вікно документа, діалогове вікно, вікна системи допомоги.

Вікно об’єкта (програми, папки) складається з таких основних елементів:

¨ рядка з назвою об’єкта і кнопками керування вікном;

¨ рядка меню;

¨ робочого поля вікна.

Необов’язковими елементами є рядки панелей інструментів і статусу.

Якщо у робочому полі не поміщається вся інформація, то вікно матиме горизонтальну і вертикальну смуги прокручування з бігунцями. Бігунці переміщують, щоб побачити усе поле.

Розміри вікна можна змінювати. Для збільшення чи зменшеннярозмірів вікна курсор встановлюють на межі вікна або в кутку (курсор змінить вигляд), ннатискають на ліву клавішу миші і, не відпускаючи її, перетягують межу.

Принцип drag-and-drop – принцип перетягування об’єктів. Перетягування об’єктів виконують так: над об’єктом клацають і, не відпускаючи лівої клавіші миші, перетягують курсор у потрібне місце; клавішу відпускають. Перетягувати можна межі вікна, піктограми у вікні, ціле вікно. Вікно перетягують з одного місця на інше, захопивши рядок з назвою.

Вікно можна розгорнути на весь екран, надати йому попереднього вигляду чи закрити, якщо воно зайве. Якщо ж вікно потрібне, але воно займає на екрані надто багато місця, його мінімізують. Мінімізоване вікно набуває вигляду підписаної кнопки на панелі задач.

На екрані може бути декілька вікон програм чи папок. Їх розташовують каскадом чи поруч. Однак лише одне вікно є активним. Рядок з його назвою має інший колір, ніж відповідні рядки неактивних вікон. Щоб зробити вікно активним, треба клацнути мишею будь-де в його межах. Працюють лише з активним вікном.

Закрити вікно (і відповідну програму) можна одним із таких шести способів:

¨ клацнути на кнопці;

¨ двічі клацнути на системі кнопці (вона є ліворуч у рядку заголовка вікна і має вигляд рисунка);

¨ клацнути на системній кнопці один раз і з отриманого меню виконати команду Закрити;

¨ клацнути на пункті Файл і виконати команду Закрити;

¨ клацнути правою кнопкою у рядку заголовка (отримаєте контекстне меню рядка) і виконати команду Закрити;

¨ натиснути на кобінацію клавіш Alt+F5 (закрити поточне вікно) або Shifft+Alt+F4 (закрити декілька підпорядкованих вікон).

Сінімізоване вікно можна закрити одним із таких способів:

¨ викликати контекстне меню кнопки, клацнувши над нею правою клавішею миші, і виконати команду Закрити;

¨ якщо у контекстному меню панелі задвч доступна команда Відмінити згортання, то виконати її. Розгорнуті вікна закрити різними способами, зокрема, комбінацією клавіш Shift+Alt+F4;

¨ натиснути по черзі на кнопки на панелі задач: вікна відкриються ®закрити їх відомими способами.

Над об’єктами чи елементами вікна визначені конкретні дії (їх ивчатимемо далі), які можна виконати різними способами: за допомогою меню програми, панелі інструментів або контекстного меню. Останній спосіб є найзручніший. Кснтекстне меню об’єкта містить команди, визначені лише над вибраним об’єктом.

Щоб отримати контекстне меню елемента, треба клацнути над елементом правою клавішею миші.

Клацнувши робочим столом правою клавішею миші і вибравши команду Властивості, отримаємо доступ до діалогового вікна налаштування екрана. Тут користувач може налаштувати вигляд робочого столу, екрана та елементів вікон:

1) на закладці Фон добрати з меню до вподоби вигляд фону і рисунка (шпалер) робочого столу;

2) на закладці Заставка вибирати вигляд екранної заставки – рухомого зображення, яке з’явиться на екрані через заданий інтервал бездіяльності користувача з метою запобігти вигоранню екрана;

3) змінювати кольорове оформлення всіх елементів вікон;

4) вибирати Web-стиль чи класичний Wsndows-стиль вибору і відкривання (запуску) об’єктів;

5) вибирати вигляд курсора, міняти вигляд піктограм;

6) задавати параметри роздільної здатності екрана тощо.

Задавши потрібні параметри, діалогові вікна закривають, натиснувши на кнопку ОК. Якщо користувач почав задавати нові параметри і передумав їх впроваджувати, то потрібно натиснути на кнопку Відмінити. Початківці часто роблять помилку: намагаються виконати якусь дію, не закривши діалогового вікна. Діалогове вікно завжди потрібно закривати. Для цього є кнопка.

У діалогових вікнах є також кнопка зі знаком запитання. Клацнувши на ній, а потім на будь-якому елементі вікна, отримаємо довідку про призначення цього елемента.

Розглянемо правила вимикання комп’ютера. Комп’ютер вимикати відразу не можна. Спочатку потрібно натиснути на кнопку Пуск і послідовно виконати пункти Закінчення роботи і Вимкнути або Перезавантажити. Натиснувши на комбінацію клавіші Alt+F4, Enter, процес вимикання комп’ютера можна значно пришвидшити.

Зауваження 1. Порушення правил вимикання або самовимикання комп’ютера внаслідок раптового зникнення живлення може призвести до неполадок у системіних файлах на диску і під час наступного вмикання комп’ютера деякий час працюватиме програма ScfnDisk, яка усуватиме їх.

 

& Теоретичні відомості

Папки призначені для зберігання файлів та інших папок. Папка відповідає поняттю каталога в MS-DOS. Папку створюють за допомогою команд Створити => Папка з пункту меню Файл або з контекстного меню робочого поля вікна.

Над папками визначені такі дії: створення, вилучення, відкри­вання, закривання, переміщення, пересилання (зокрема на дискету чи в пошту), копіювання, вирізання, вклеювання (у сенсі вставляння), перейменування, створення для папки ярлика, перегляд власти­востей папки. Дії над об'єктами можна виконувати різними способами: за допомогою основного меню вікна, контекстного меню об'єкта, кнопок панелі інструментів, комбінацій клавіш, методом перетягування піктограм.

На прикладі папок розглянемо різницю між діями переміщення та копіювання і виконання цих дій методом перетягування піктограм. Якщо переміщають файл чи папку у межах диска, то це відбувається швидко — змінюються лише шляхи та назви (адреси) об'єктів у FAT, а самі об'єкти залишаються на місці. Цю дію ви­конують методом перетягування піктограми об'єкта у потрібне заздалегідь відкрите вікно. Переміщення на інший диск — це переписування об'єктів на нове місце і вилучення їх зі старого. Щоб виконати цю дію мето­дом перетягування, треба натиснути ще на клавішу Shift (під час перетягування). Пам'ятайте, якщо натиснути на клавішу Shift перед натисканням на клавішу миші, то виберемо у вікні (об'єдна­ємо в групу) всі об'єкти до деякого заданого. Щоб відмінити вибір, треба натиснути на Esc або клацнути у робочому полі вікна.

Копіювати об'єкт (створювати копію) можна в будь-яку іншу папку, диск, дискету чи на робочий стіл. Об'єкт копіюють методом перетягування піктограми у потрібне вікно, у цьому випадку треба натиснути на клавішу Ctrl. Розглянемо універсальний спосіб для виконання копіювання чи переміщення — спосіб перетягування об'єктів з натиснутою не лівою, а правою клавішею миші. Відпустивши клавішу, отриму­ють меню, в якому потрібно вибрати команду Копіювати або Переміщувати або іншу.

Текстовий документ створюють за допомогою команд ство­рити ТЕКСТОВИЙ документ з меню Файл чи контекстного меню робочого поля папки — отримують піктограму документа, якій потрібно дати конкретну назву. Двічі клацнувши на піктограмі, запускають програму-редактор блокнот і вводять текст. Над файлами визначені такі ж дії, що й над папками, а для файлів документів також дії редагування, друкування тощо.

Кожному об'єкту — папці, файлові, програмі тощо — можна поставити у відповідність ярлик. Ярлик — це спеціальна пікто­грама зі стрілкою і асоційований з нею коротенький файл, який містить адресу об'єкта. Ярлики створює користувач. Назви ярли­кам система дає автоматично, але їх можна редагувати. Користу­вач копіює ярлики у різні папки, де вони репрезентують об'єкт. Призначення ярлика — швидке відкривання об'єкта. Тепер щоб активізувати об'єкт, його не треба розшукувати у файловій системі, достатньо відшукати ярлик і двічі клацнути на ньому. Якщо клацнути двічі на ярлику програми Word, то заванта­житься текстовий редактор Word з заготовкою чистої сторінки документа з назвою Безімені.dос. Якщо клацнути двічі на пікто­грамі з назвою Документ Microsoft Word, то завантажиться програма Word і відкриється вікно даного документа. Інший спосіб завантаження документа: перетягніть піктограму або ярлик доку­мента на ярлик програми Word.

Над ярликами визначені дії створення, вилучення, пере­міщення, копіювання, перейменування. Вилучення об'єкта є окремим видом переміщення — в кошик. Після вилучення об'єкт зникає з вікна і з'являється в кошику. Особливість вилучення така: реально об'єкт є у файловій системі на диску доти, доки користувач не виконає команду Очистити КОШИК. Вибрані файли можна повернути з кошика на попереднє місце командою Файл => ВІДНОВИТИ. Кошик очищається автоматично, якщо операційній системі не вистачатиме дискового простору (див. вікно програми Кошик на рис. 1).

Рис.1.Вікно програми Кошик

Дії над об'єктами: дисками, папками, файлами, ярликами — зручно виконувати за допомогою контекстного меню. Об'єкт вибирають, натискають на праву клавішу миші і виконують потрібну команду з меню: відкрити, вилучити (в кошик), створити ярлик, копіювати в буфер обміну, вирізати в буфер, відправити тощо. Не варто боятися виконати деяку дію неправильно. Непра­вильну дію можна відмінити. Для цього є команда ВІДМІНИТИ (Отменить, Undo) в меню Редагувати або кнопка на панелі.

Буфер обміну— це частина оперативної пам'яті, куди копіюють чи переміщають об'єкти або їхні фрагменти з метою їх вставляння в інші об'єкти. Для роботи з буфером обміну вико­ристовують команди Копіювати (Ctrl+C) в буфер. Вирізати (Ctrl+X), Вставляти (Ctrl+V) з буфера. Ці команди є в меню Редагувати чи в контекстних меню об'єктів, а також продубльо­вані кнопками на панелі інструментів.

Завдання

Створити на робочому диску навчальну папку, а в ній особисту. В особистій папці створити два текстові документи і ярлики для них. Виконати копіювання і переміщення об'єктів згідно вказівок ходу роботи.

Програма Провідник (файл explorer.ехе) призначена для навігації по файловій системі i виконання дш з об'єктами: копіювання, переміщення, перейменування тощо. Програму запускають одним з багатьох способів: за допомогою ії ярлика на робочому столі чи в головному меню Програми, командою explorer у командному рядку чи командою ПРОВІДНИК з контекстного меню папки, кнопки Пуск, програми "Мій комп'ютер" тощо. Отримують вікно програми (рис. 2). Вікно програми складається з двох основних частин: дерева палок ліворуч і робочого поля зі змістом активної папки праворуч. Додатково можна ввімкнути панель інструментів (на рис. 2 її немає) і рядок статусу. Програма дає змогу переглядати вміст папок, відкривати будь-яку папку і виконувати дії з її вмістом: запускати програми, переміщати, копіювати файли, папки тощо.

Навігація по файловій системі. Щоб розкрити і переглянути вміст будь-якої закритої папки, потрібно або клацнути один раз на її значку на дереві (тобто у лівому вікні) або клацнути двічі на значку потрібної папки у правому вікні. Таким способом, наприклад, готують папку-сервер, яка містить об'єкти, що пере­силатимуть у папку-клієнт.

Рис. 2. Вікно програми Провідник.

 

Розглянемо, як готують папку-клієнт до приймання об'єктів. Перед назвою папок на дереві може стояти позначка "+" чи "-". Відсутність позначки свідчить про те, що папка порожня або містить лише файли. Позначка "+" означає, що папка закрита і у папці є інші папки. Щоб побачити структуру даної папки (у вигляді гілки дерева), потрібно клацнути на позначці "+". Щоб згорнути гілку дерева, слід клацнути на позначці "-". Клацаючи на цих позначках, отримують доступ до закритої папки-клієнта. Тепер потрібні файли чи папки можна перетягувати з папки-сервера у правому вікні на піктограму папки-клієнта, що є на дереві у лівому вікні. Папку-клієнт під час цього процесу від­кривати не потрібно. Але, якщо це зробити необхідно, то слід викликати її контекстне меню і виконати команду Відкрити.

Файлова система є багаторівневою. На рис.1. показано три рівні файлової системи. Якщо клацнути на позначці "+", то отримаємо гілку четвертого рівня. Якщо клацнути на позначці "-" перед назвою диска С, то побачимо лише два рівні. Найвищим рівнем є робочий стіл, який містить папки "Мій комп'ютер", "Корзина" тощо.

У правому вікні на рис. 2. показано вміст диска С: у вигляді списку папок і файлів. Вигляд значків тут можна зміню­вати на малі, великі, таблицю. Щоб розширен­ня MS-DOS (bat, com, exe, txt) подавались на екран завжди, потрібно зняти передостанній прапорець на закладці Перегляд діалогового вікна Параметри команди ВИГЛЯД.

Дії з папками і файлами. Переміщати, копіювати, вилучати можна один об'єкт або групу об'єктів. Групу утворюють способом відокремлення об'єктів, клацаючи мишею на назві в режимі натиснутої клавіші Ctrl. Відокремити (об'єднати в групу) усі об'єкти можна за допомо­гою комбінації Ctrl+A. Щоб відокремити об'єкти від першого до заданого, достатньо клацнути мишею над останнім у режимі натиснутої клавіші Shift. Дії типу переміщення над об'єктами можна виконати двома основними способами:

1) за допомогою меню програми, панелі інструментів чи комбінацій клавіш і використання буфера обміну;

2) методом перетягування піктограм об'єктів.

Використання буфера обміну. Розглянемо три важливі ком­бінації клавіш, які можна використовувати в різних програмах:

• Ctrl+X — забрати вибрані об'єкти в буфер обміну;

• Ctrl+C — копіювати вибрані об'єкти в буфер обміну;

• Ctrl+V — вставляти зміст буфера у потрібне місце.

 

& Теоретичні відомості

Операційна система не тільки забезпечує злагоджену роботу всіх апаратних і програмних засобів комп’ютера, але й надає невеликий набір стандартних програм, якого достатньо для виконання багатьох повсякденних задач. Стандартні програми однакові для всіх комп’ютерів, які працюють, наприклад, в системі Windows, що дозволяє використовувати їх в якості навчального посібника.

До складу стандартних програм операційної системи Windows входять Игры, Развлечения, Служебные программы, Imaging, Paint, WordPad, Блокнот, Калькулятор, Портфель тощо. Конфігурацію потрібних стандартних компонентів можна задавати власноруч при встановленні чи оновленні операційної системи Windows.

 

Графічний редактор Paint

Програма Paint служить для створення, перегляду та редагування кольорових растрових графічних зображень. Вона дозволяє писати невеликі тексти та редагувати зображення, отримані зі сканера. Paint створює і читає файли універсального формату Windows Bitmap з розширенням .bmp. Вони мають великий розмір, проте з ними працюють всі додатки Windows.

Запуск графічного редактора

Натиснути кнопку Пуск, далі вибрати в головному меню пункти: Программы4Стандартные4Paint. Завантажити Paint можна також двічі натиснувши лівою кнопкою миші на значку файлу, який був створений в даному графічному редакторі. Автоматично відкриється вікно редактора, в якому буде відкритим відповідний малюнок.

Вікно графічного редактора Paint

Робоче вікно графічного редактора має такий вигляд (рис. 3)

Якщо панель інструментів, стрічка стану або палітра відсутні на екрані, слід вибрати відповідну команду з меню Вид.

Набір інструментів

Paint надає 16 інструментів (рис. 4) (зліва направо і зверху донизу):

1. Виділення фрагменту малюнка довільної форми.

2. Виділення прямокутного фрагмента малюнка.

3. Гумка призначена для витирання окремих частин малюнка.

4. Заливка – заповнює замкнутий контур вибраним кольором.

5. Інструмент вибору кольору змінює колір зображення або колір фону на колір будь-якої точки малюнка.

6. Масштаб – дозволяє збільшувати окремі фрагменти малюнка.

7. Олівець для малювання довільних ліній.

8. Пензель призначений для малювання довільних ліній різної ширини.

9. Розпилювач напилює фарбу точками.

10. Надпис дозволяє створювати малюнки з фрагментами тексту.

11. Лінія – для малювання прямих ліній.

12. Крива лінія – для зображення плавних кривих.

13. Прямокутник – для малювання прямокутників і квадратів із заданим типом заповнення.

14. Многокутник – для малювання замкнених многокутників довільної форми.

15. Еліпс – для зображення еліпсів та кіл.

16. Округлений прямокутник – для малювання прямокутників та квадратів із закругленими краями.

Малювання потрібних об’єктів здійснюється, утримуючи натиснутою ліву кнопку миші. Для побудови прямої лінії слід задати положення її початку та кінця.

При роботі з інструментами Прямокутник, Многокутник, Еліпс та Округлений прямокутник в наборі зразків нижче па­нелі інструментів можна вибрати один із запропонованих трьох типів заповнення. Колір заповнення вибирається з палітри пра­вою кнопкою миші, а колір контуру – лівою. Для побудови вказаних об’єктів слід задати положення крайніх точок “по діагоналі”. Квадрат і коло для збереження точних пропорцій слід малювати, натиснувши клавішу Shift.

Порядок введення та форматування тексту на малюнку:

§ Вибрати інструмент Надпис в панелі інструментів.

§ Задати межі області, в яку буде вводитись текст. Для цього слід вказати лівою кнопкою миші точку розташування лівої верхньої вершини області і, не відпускаючи ліву кнопку миші, розтягнути по діагоналі пунктирний прямокутник.

§ У вікні Шрифты, що з’явилося, задати шрифт, його розмір тощо.

§ Натиснути ліву кнопку миші всередині прямокутника та ввести необхідний текст з клавіатури.

§ В разі необхідності текстову рамку можна розтягнути, стиснути чи перемістити, використовуючи маркери пунктирного прямокутника.

§ Можна змінити колір тексту, вибравши його з палітри.

Увага! Дуже важливо слідкувати, щоб всі операції з текстом відбувалися всередині пунктирного прямокутника. При натисканні миші за його межами текст стає частиною рисунку, після чого його не можна ні редагувати, ні форматувати. В цьому випадку слід відразу відмінити останню операцію комбінацією клавіш Ctrl + Z або за допомогою пункту головного меню Правка4Отменить.

Редагування малюнка

Для цього використовуються команди з меню Правка, які дозволяють виділений фрагмент малюнка видалити, вирізати, скопіювати в буфер обміну і вставити. Перед виконанням операцій потрібний фрагмент слід виділити.

Збільшення масштабу малюнка

Для цього слід вибрати команду Масштаб з меню Вид тавідмітити потрібний пункт (обычный, крупный, другой). В пункті Другой можна встановити перемикач: від 100% до 800%.

Вибір додаткової палітри здійснюється за допомогою команди Палитра4Изменить палитру (для ОС Windows Параметры4 Изменить палитру).

Збереження малюнка з дійснюється за допомогою команди Файл4Сохранить або Файл4Сохранить как. Після цього обирається папка, в яку потрібно зберегти файл, та задається ім’я файлу (рис. 5). За замовчуванням файл зберігається в папку Мои документы.

Увага! Всі створені на лабораторних заняттях файли слід зберігати тільки в папку зі своїм прізвищем!

Вибір потрібної папки здійснюється натисканням на стрілку справа від назви папки Мои документы (рис. 5). У списку, що з’явився слід вибрати диск С:, потім папку Стационар (Вечерники чи Заочники), далі папку з іменем своєї групи та, нарешті, папку зі своїм прізвищем. Після цього курсор за допомогою лівої кнопки миші або клавіші Tab переводиться в поле Имя файла, де потрібно задати зрозуміле ім’я файлу. Тільки після цього слід натиснути на кнопку Сохранить.

Друк документа здійснюється за допомогою команди Печать з меню Файл. Командою Макет страницы задаються розміри листа та полів при друку, орієнтація сторінки тощо.