Тема 25. Законність, правопорядок і дисципліна



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 25. Законність, правопорядок і дисципліна



Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття і зміст законності. Вимоги законності (верховенство права, верховенство закону, рівність всіх перед законом, додержання (виконання) правових актів всіма суб'єктами права, забезпечення реалізації невід'ємних прав і свобод, належне правильне і ефективне застосування права, послідовна боротьба з правопорушеннями, недопущення свавілля в діяльності посадових осіб тощо). Принципи законності (єдність, всезагальність, доцільність, справедливість законності тощо). Нормативно-правову основу законності. Гарантії законності (економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, правові). Законність як конституційний принцип організації і діяльності державних органів. Суспільний порядок і правопорядок: поняття, елементи, зміст і співвідношення. Принципи правопорядку (визначеність, системність, організованість, державна гарантованість, усталеність, єдність правопорядку). Поняття дисципліни та її види. Поняття державної дисципліни.

Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Законність — один з основоположних принципів діяль­ності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання закон­ності є найважливішим напрямком формування правової держави. Всі закони держави мають виражати волю й інтереси народу, бути конкретним виявом народовладдя. Здійснення і розвиток демократії, реальне забезпечення прав та інте­ресів громадян є невід'ємною умовою створення правової держави. Однак сама наявність законів ще не вирішує даних завдань. Аби практично регулювати діяльність відпо­відних органів державної влади і управління, організацій, установ і громадян, законів треба точно і неухильно дотри­муватись й виконувати їх, а в державі, суспільстві має панувати режим законності. Отже, законність — це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне й не­ухильне дотримання і виконання законів, підзаконних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Поняття законності охоплює дотримання і виконання всієї системи нормативних актів держави. Суть законності полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою вико­ристовують свої суб'єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та ін­шими нормативними актами правопорядку, державної і громадської дисципліни. Законність означає, що при здійсненні посадовими осо­бами своїх владних функцій не має місця суб'єктивізму і сваволі, що ведеться рішуча боротьба із різного роду зло­вживаннями, фактами зневажання законів, порушенням прав і законних інтересів громадян, а також з непра­вомірною поведінкою громадян. Слід зважати на те, що законність відображує факт відповідності поведінки суб'єк­тів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права). Зв'язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить про те, що законність пронизує всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяння у суспільстві. Законність нерозривно пов'язана із демократією. Цей зв'язок характеризується насамперед тим, що законність є невід'ємним елементом демократії, дійсного народовладдя. Законність покликана охороняти суспільні відносини, со­ціальні цінності суспільства, справедливість. Справжня де­мократія неможлива без твердої законності. Демократія, у свою чергу, справляє значний вплив на формування і підтримання режиму законності, виступає як найважли­віша гарантія законності. Всебічне забезпечення законності досягається лише за умов демократичних форм державного і суспільного життя, коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, коли діяльність дер­жавного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів. 2. Основними принципами за­конності є: 1. Принцип єдностізаконності – полягає у забезпеченні єдності розуміння законів та підзаконних актів, одноманітного тлумачення та застосування нормативно-правових актів, встановлення рівних можливостей та відповідальності для всіх суб‘єктів права. Цей принцип забезпечує: єдину реалізацію загальнодержавного розуміння змісту та ролі закону по всій території держави; єдине розуміння і застосування законів на всій території держави; єдність правового регулювання у поєднанні з можливістю врахування особливостей певної територіальної одиниці. 2. Верховенства закону в системі правових актів. 3. Нерозривного зв'язку, підпорядкування, зумовленості законності з режимом демократії. 4. Загальності законності – забезпечує обов'язковість вимог законності для усіх громадян, посадових осіб, державних органів та громадських ор­ганізацій. 5. Зв'язку законності із загальною та правовою культу­рою населення, посадових осіб. 6. Взаємодії законності на доцільності, неприпустимості протиставлення законності й доціль­ності. Цей принцип забезпечує: можливість вибору оптимального з передбачених законом варіантів правомірної поведінки; найефективніший шлях досягнення мети правового регулювання; неможливість виправдання порушень закону доцільністю. 6. Єдності законності та справедливості. 7. Гарантованості прав та свобод громадян. 8. Невідворотності відповідальності за правопорушення, будь-які порушення режиму законності. Крім того, у юридичній літературі обґрунтовується можливість інших принципів законності: гарантованості, реальності, непорушності та ін. Особливо варто підкреслити, що і законність у цілому, і всі без винятку принципи законності мають за мету забез­печення і захист прав і свобод громадян, їх правового статусу. Саме на цю мету зорієнтований режим законності дійсно демократичного суспільства, правової соціальної де­ржави, формування якої є глобальним завданням ук­раїнського суспільства. 2. Законність і правопорядок перебувають у тісному взаємо­зв'язку. Зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку, і навпаки, порушення його ведуть до послаблення правопорядку. Правопорядок є важ­ливою умовою реалізації інститутів демократії, оскільки вони розвиваються на базі всебічного зміцнення законності. Водночас правопорядок є важливим структурним еле­ментом суспільного порядку, під яким розуміється пра­вильно налагоджений стан всієї сукупності суспільних від­носин, урегульованих не лише правовими, а й усіма ін­шими соціальними нормами. Якщо зміцнення і підтри­мання правопорядку пов'язано з реалізацією правових норм, то у підтримці суспільного порядку важлива роль належить нормам моралі громадських організацій, тради­ціям, звичаям. Отже, поняття суспільного порядку за своїм обсягом ширше, ніж поняття правопорядку. Таке поняття суспільного порядку необхідне для з'ясування змісту і ме­ханізму всього суспільного й державного життя. В адміністративному праві поняття громадського порядку вживається у вузькому значенні. Воно пов'язується з під­триманням порядку в громадських місцях. Правопорядок передбачає закріплення справжнього де­мократичного правового статусу особи, неухильне втілення у життя демократичних прав і свобод особи, гарантованість від свавілля. Разом з тим цей порядок неможливий без найсуворішого виконання кожним громадянином своїх обов'язків, закріплених нормами права. У законах та інших нормативних актах визначено структуру державних та громадських організацій, їх компе­тенцію, демократичну основу їх взаємовідносин. Можна сказати, що врегульованість і порядок досягаються безпосе­редньо через реалізацію вимог права в поведінці різно­манітних суб'єктів суспільних відносин як у взаємовід­носинах держави з окремими громадянами, у взаємовід­носинах громадян, так і у взаємовідносинах державних органів і громадських організацій. Структура правопорядку: 1. Суб‘єкти права. 2. Правові відносини. 3. Норми права. Зміст правопорядку – система правових та не правових процесів, властивостей та ознак, які визначають його сутність. Розрізняють три аспекти змісту правопорядку: Матеріальний – закономірності виникнення, функціонування та розвитку елементів та процесів, що складають структуру правопорядку. Вольовий – аспекти вияву волі народу, держави та всіх учасників правовідносин. Юридичний – ступінь реалізації права і законності; узгодження суб‘єктивних прав та юридичних обов‘язків; стан урегульованості та упорядкованості правових відносин та зв‘язків.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 111; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.205.167.104 (0.014 с.)