Тема 1.2 Загальна характеристика права

Семінарське заняття

1. Поняття та ознаки держави.

2. Форма держави.

3. Право та його ознаки.

4. Реалізація норм права.

5. Законність та її гарантії.

6. Правові відносини, їх складові та види.

7. Система права, система законодавства.

8. Правопорушення: поняття, ознаки, причини, види, склад.

9. Юридична відповідальність: поняття, види, мета.

 

Виникнення держави обумовлено потребою суспільства зберегти свою цілісність та його розшарування на нерівні за своїм соціальним становищем верстви.

Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка характеризується тим, що вона об’єднує в єдине ціле всіх членів суспільства, відображає та забезпечує загальносуспільні інтереси та потреби.

При здійсненні функцій держави використовують методи: переконання, заохочення, примус.

Форма держави має констатувати сукупність певного кола загальних ознак і взаємозв’язків, що характеризують державу. Елементами форми держави є форма державного правління, форма державного устрою, державний (політичний) режим.

Право завжди пов’язане з суспільним життям людини. Право забезпечує загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці людей, установ, організацій і держави.

Соціальні норми поділяються на юридичні, моральні, корпоративні норми, звичаї і традиції.

Правопорушення – це суспільно-шкідливий, протиправний вчинок, вчинення якого передбачає юридичну відповідальність. Правопорушення поділяються на злочини і проступки.

Юридична відповідальність здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.

При підготовці до семінарського заняття слід звернути увагу на поняття правової держави. Головною ознакою правової держави є пріоритет прав і свобод людини. Це означає, що основним напрямом діяльності держави є охорона і захист прав людини, гарантування можливостей їх реалізації. Така діяльність держави уособлює гуманістичну сутність і спрямованість державної політики.

Самостійна робота

1. Історичні типи держави.

2. Теорії походження держави.

3. Система права та система законодавства

4. Законність та її гарантії.

5. Механізм держави та його елементи.

6. Реалізація норм права

 

У теорії держави і права існують різноманітні концепції виникнення держави.

Теологічна теорія, її автором був Фома Аквінський (1225-1274). Його вчення побудовано на ієрархії форм: від Бога - чистого розуму - до духовного і матеріального світу

Патріархальна теорія. Сутність її полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї та є наслідком історичного розвитку і розростання останньої, а отже, абсолютна влада монарха - це продовження батьківської влади.

Договірна теорія. Вона пояснює виникнення держави внаслідок об'єднання людей на основі добровільної згоди (договору) про те, що одні будуть управляти, а інші - виконувати їхні управлінські рішення.

Психологічна теорія. За цією теорією держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей Представником цієї теорії був Л. Й.Петражицький (1867-1931).

Теорія насильства. За цією теорією держава виникла як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим. Представниками теорії були Гумплович, Каутський, Дюрінг та ін.

Органічна теорія. Її обґрунтовував англійський філософ Г. Спенсер (1820-1903). Він проводив аналогію між державою та біологічним організмом.

Серед інших теорій походження держави заслуговують на увагу космічна і технократична. Отже, в теорії держави і права відсутній єдиний погляд на закономірності виникнення держави і права. Існують численні неодноманітні доктрини виникнення держави, а також історичні, географічні, демографічні та інші особливості виникнення держави у різних народів.

Регулювання й охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему. Система права - це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер своєї побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами й нормами права.

Право складається з численних правових норм. Аби правильно вибрати ту чи ту правову норму для їх реалізації, треба знати, що вони об'єднуються не за випадковими ознаками; між ними існує конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об'єктивній зумовленості й характерним ознакам схожості, відмінностей правових норм усе право можна подати як визначену систему.

Законність - явище багатогранне. Її розглядають як принцип формування правової держави, як метод управління суспільством, як режим точного виконання закону. Законність трактують і як сукупність вимог, гарантій, що забезпечують порядок у державі. Важливе значення належить і таким категоріям, як "зміцнення законності", "порушення законності", "стан законності" та ін.

Передусім спинімося на законності як режимі точного виконання чинного закону, бо закон тільки тоді має соціальну цінність, коли він виконується. Звідси законність - це правовий режим точного виконання чинних законів усіма суб'єктами права у сфері правотворчості й правореалізації, в інших сферах життєдіяльності людей, режим, за якого забезпечуються права і виконуються обов'язки людиною, державою і громадянським суспільством. Основними засадами законності вважають: верховенство закону в системі нормативних актів; єдність законності; незаперечність закону в соціальній практиці; реальний характер законності; забезпечення прав людини; невідворотність відповідальності за правопорушення; взаємозв'язок законності й доцільності, законності й культурності, законності й справедливості та ін.

Одним із важливих принципів законності є ідея здійснення законів в інтересах людини і для забезпечення її прав. Основні права та обов'язки людини і громадянина закріплені в Конституції України та деталізуються в чинному законодавстві. Здійснення цих законів забезпечує права людини в усіх сферах її життєдіяльності.

Для виконання функцій управління загальносуспільними справами створюється механізм держави - ієрархічна система органів, наділених повноваженнями безпосередньо здійснювати державну владу, а також державних установ, відомств і підприємств, за допомогою яких реалізуються функції держави.

Та частина механізму держави, що безпосередньо уповноважена здійснювати державну владу, управляти загальними справами суспільства, виконувати функції держави, називається державним апаратом. Він складається з окремих органів держави (парламент, президент, уряд, судові органи) та установ (центральні і місцеві органи виконавчої влади, силові відомства: прокуратура, міністерства оборони, внутрішніх справ, служба безпеки, прикордонні, внутрішні війська, податкові органи тощо).

Механізм сучасної демократичної держави - це складне системне соціальне явище, в основі якого лежить воля народу - носія суверенітету та єдиного джерела влади. Шляхом виборів народ бере безпосередню участь у формуванні його органів і здійсненні контролю за виконанням наданих їм повноважень.

Основним принципом будови механізму держави та її органів є розподіл влад (на законодавчу, виконавчу і судову), основна мета якого - це виключення можливості концентрації влади в одних руках (одним органом) та забезпечення можливості реалізації громадянами політичної свободи. Теорія розподілу влад виникла свого часу як обґрунтування необхідності обмеження влади монарха, створення механізму забезпечення «першого покоління» прав людини, її індивідуальної свободи, спроби визначення меж втручання держави в суспільні справи.

Реалізація норм права - це втілення встановлених правових норм у діяльність суб'єктів права через виконання юридичних обов'язків, використання суб'єктивних прав, дотримання заборон.

Використання - форма реалізації повноважних правових норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на вищу освіту).

Виконання - форма реалізації зобов'язальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їхнього власного бажання (приміром, реалізація законодавства про державні податки).

Дотримання - форма реалізації заборонних юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, утриманні від заборонених діянь (скажімо, не порушення водіями транспортних засобів обмежень щодо швидкості руху на автомагістралях).

Суб'єкти використання, виконання і дотримання - державні та громадські об'єднання, їхні органи, посадові особи та громадяни (також іноземні громадяни, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством). Ці форми ще називають формами безпосередньої реалізації, тому що суб'єкти права реалізують приписи правових норм безпосередньо самостійно в процесі своєї діяльності з метою досягнення тих чи тих матеріальних або ідеологічних результатів.

Питання для самоконтролю

1. Що зумовило необхідність виникнення держави?

2. За якими ознаками можна характеризувати державу як політичну організацію?

3. Охарактеризуйте елементи форми держави.

4. Яке місце і роль права в системі соціальних норм?

5. На яких засадах здійснюється юридична відповідальність?

6. Поясніть значення принципу верховенства права.

 

Література

1. Конституція України від 28.06. 1996 р.

2. Декларація про державний суверенітет України від 24.08.1991 р.

3. Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 р.

4. Правознавство / За ред. В.В. Копейчикова. – К.2005.

5. Котюк В.О. «Основи держави і права», навчальний посібник. - К., 2003.

6. Комаров В. «Основи держави і права», підручник. – Х., 2003.

 

Змістовий модуль 2