Тема 6. Адміністративно-правові режими

План

1. Поняття, особливості і види спеціальних адміністративно-правових режимів. Змістовна і формальна сторони спеціальних адміністративно-правових режимів.

2. Правовий режим надзвичайного стану.

3. Правовий режим воєнного стану.

4. Правовий режим охорони Державного кордону України.

5. Правовий режим секретності.

6. Спеціальні митні режими.

Методичні вказівки

При вивченні даної теми слід мати на увазі, що поняття „режим” (від лат. гegimen правління) може застосовуватися в таких значеннях, як: а) державний лад, спосіб правління; б) точно встановлений розпорядок життя, праці, відпочинку та ін.; в) система правил, законів, запроваджуваних для досягнення мети; г) умови діяльності, існування. Правовий режим являє собою сукупність правил, закріплених юридичними нормами, які регулюють певну діяльність людей. Адміністративно-правовий режим це поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб’єктів правовідносин. Адміністративно-правові режими досить різноманітні. В юри­дичній літературі їх класифікують на такі види, як:

а) за територією: загальнодержавні (напр. секретності) і такі, що діють в окремих регіонах або місцях (напр. режим прикордон­ної зони);

б) за часом дії: постійні (напр. паспортний режим), тимчасові (напр. режим надзвичайного стану), ситуаційні (режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи);

в) за глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій: звичайні та спеціальні;

г) за масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб’єктивних прав: пільгові та обме­жуючі;

д) за окремими об’єктами: режим заповідників, вогнепальної зброї, отрути та ін.;

є) за видами діяльності: режим оперативно-розшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності та ін.

Правовою основою спеціальних адміністративно-правових режимів є закони: „Про правовий режим території, що зазнала радіо­активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про державний кордон України”, „Про виключну (морську) економічну зону України”, „Про правовий режим надзвичайного стану”, „Про правовий режим воєнного стану”, „Про захист населення і тери­торій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного ха­рактеру”; укази Президента: „Про деякі питання захисту банків­ської таємниці”, „Про затвердження Положення про Державний комітет у справах охорони державного кордону України”, „Про по­садових осіб органів державної виконавчої влади, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таєм­ниць”; постанови КМУ: „Про прикордонну смугу”, „Про затверд­ження Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” та ін. (див. рекомендовану літературу).

Надзвичайний стан це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи „можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону „Про правовий режим надзвичайного стану” повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Питання умов і порядку введення надзвичайного стану, строку його дії, діяльності державних органів і органів місцевого самовря­дування в його умовах передбачені в Законі „Про правовий режим надзвичайного стану” (від 16.03.2000.).

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

При вивченні питань щодо порядку введення, строків воєнного режиму, діяльності органів державної влади в його умовах, змісту правового режиму воєнного стану та ін. необхідно звернутися до Конституції України та Закону „Про правовий режим воєнного стану” (від 6.04.2000.)-

Режим надзвичайної екологічної ситуації вводиться при наявності великомасштабної катастрофи, яка займає значну територію України і створює надзвичайно небезпечну для життя, здоров’я і навколишнього середовища обстановку (див. закони „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внас­лідок Чорнобильської катастрофи”, „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”).

Основними нормативними актами, що регулюють питання режиму державної таємниці є Конституція України, закони „Про інформацію”, „Про державну таємницю” (від 21.09.1999), Указ Президента „Про посадових осіб органів державної виконавчої влади, на яких покладається виконання функцій державного експерта з пи­тань таємниць”. Державна таємниця це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому вище вказаним Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

При вивченні питання про режим державного кордону студентам слід звернутися до Конституції України, Закону „Про державний кордон України”, Положення про Державний комітет у спра­вах охорони державного кордону України, постанов КМУ: „Про прикордонну смугу”, „Про затвердження Правил оформлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасової затримки та вилучення”, „Про затвердження Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію”, „Про прикордонний режим” та ін. (див. рекомендовану літературу).

 

Запитання і завдання

 

1. Поняття, риси і види адміністративно правових режимів.

2. Назвіть характерні ознаки адміністративно –правових режимів.

3. Правовий режим надзвичайного стану.

4. Назвіть перелік умов, за наявності яких може вводитися надзвичайний стан.

5. Назвіть три групи введення надзвичайного стану.

6. Назвіть ряд гарантій законності передбачення чинним законодавством в умовах надзвичайного стану.

7. Правовий режим воєнного стану.

8. Які заходи здійснює військове командування разом із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування?

9. Режим державної таємниці.

10. Яка інформація належить до державної таємниці? Згідно із яким законом?

 

 

Теми рефератів

1. Поняття і види адміністративно правових режимів.

2. Режим державного кордону.

3. Режим про державну таємницю і інформацію.

 

 

Тема 7. Адміністративно-правовий примус

План

1.Поняття і ознаки адміністративно-правового примусу. Співвідношення адміністративно-правового примусу і примусу по адміністративному праву.

1. Поняття, особливості та характеристика заходів адміністративного попередження.

2. Поняття, особливості та характеристика заходів адміністративного припинення.

3. Співвідношення адміністративного затримання, приводу і доставляння.

4. Методика проведення особистого догляду речей.

5. Порядок застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї як засобів припинення адміністративного проступку.

 

Методичні вказівки

Адміністративно-правовий примус є одним із видів державно-правового примусу. Він характеризується тими ж ознаками, які характерні для останнього: це право застосовна діяльність, направ­лена для охорони правопорядку, реалізується в рамках охоронних правовідносин та ін. Поряд з цим адміністративно-правовий при­мус має особливості, які притаманні тільки йому:

· регулюється нормами адміністративного права, яке передбачає види, підстави, порядок їх застосування.

· застосовується не тільки до індивідуальних, але й до колективних осіб.

· багато чисельність суб’єктів, які здійснюють адміністративно-юрисдикційну діяльність.

· здійснюється в рамках позаслужбового підпорядкування, при відсутності організаційного підпорядкування між сторонами. При уяснення сутності адміністративно-правового примусу слід мати на увазі, що його необхідно відрізняти від примусу, передбаченого нормами адміністративного права, оскільки останній включає в себе адмі­ністративні, дисциплінарні (наприклад, стосовно державних службовців), матеріальні (наприклад, стосовно військовослужбовців) санкції.

Засоби адміністративно-правового примусу можна класифікува­ти на види: адміністративного попередження, адміністративного припинення, адміністративного покарання. При цьому, необхідно звернути увагу на те, що в адміністративній науці немає єдиної думки з приводу деяких видів адміністративного примусу, зокрема, адміні­стративного попередження. Ряд вчених (А.П.Альохін, А.А.Кармоліцький, Ю.П.Битяк та ін.) вважають, що є необхідність виділити такий вид адміністративного примусу, оскільки завданням примусу є, в першу чергу, попередження проступків. На противагу цьому Д.М.Бахрах заперечує існування такого виду, виходячи з того, що адміністративний примус має на меті застосування примусових заходів тільки у зв’язку з неправомірними діями. В свою чергу він виділяє такий вид як адміністративно-відновні заходи, які застосо­вуються з метою відшкодування збитків, повернення попереднього стану речей (наприклад, знос самовільно збудованої споруди, адміністративне виселення із самовільно зайнятих житлових приміщень та ін.).

Оскільки в адміністративній науці виділяють такий вид адміні­стративного примусу, як заходи адміністративного попередження, слід звернути увагу на те, що це єдині заходи, які не зв’язані з адміністративним проступком, так як направлені на його недопущення. До таких заходів можна віднести: перевірку документів; огляд речей та особистий огляд; введення карантину у випадках епідемій та епізоотій; контроль і наглядові перевірки; закриття ділянок державного кордону та ін. (див. закони „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, наказ Міністерство охорони здоров’я „Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами” та ін.).Заходи адміністративного припинення, на відміну від поперед­нього виду, пов’язані з адміністративним проступком і мають на меті: припинити протиправну дію, не допустити нової і забезпечити можливість притягнення правопорушника до відповідальності. Єдиного нормативного акту, який би передбачав підстави та систему заходів адміністративного припинення немає. Вони передбачені багатьма законами і підзаконними нормативними актами. Заходи адміністративного припинення можна класифікувати на загальні, спеціальні та процесуальні. До перших відносяться такі, як: примусове лікування (див. Закон „Про ратифікацію Конвенції про пе­редачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування”), примусове годування (див. наказ Держав­ного департаменту України з питань виконання покарань „Про затвердження Інструкції про умови утримання і порядок примусового годування в установах кримінально-виконавчої системи осіб, які відмовляються від уживання їжі”), призупинення робіт, заборона експлуатації механізмів, тимчасове відсторонення від керування транспортними засобами та ін. Спеціальні заходи адміністративно­го припинення, на відміну від загальних, застосовуються тільки до індивідуальних осіб, і включають у себе: заходи фізичного впливу (прийоми рукопашного бою), застосування спеціальних засобів (наручників, сльозоточивого газу та ін.), застосування вогнепальної зброї (див. Закон „Про міліцію”, тему 19). Заходи адміністративно-процесуального забезпечення передбачені в статтях 260-267 КпАП України і включають: адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей, відсторонення, вилучення предметів і документів.

Система заходів адміністративного стягнення передбачена в статті 24 КпАП України (більш детально див. тему 9).

 

Запитання і завдання

 

1. Поняття, особливості та види адміністративно – правового примусу.

2. Назвіть заходи адміністративного запобігання.

3. Про класифікуйте заходи адміністративного припинення по видам.

4. Дайте характеристику заходів адміністративного примусу.

5. У яких випадках допускається адміністративне затримання, згідно якої статті КпАП?

6. Хто проводить адміністративне затримання і згідно якої статті КпАП?

Теми рефератів

1. Види адміністративно-правового примусу

2. Заходи адміністративного попередження.

3. Заходи адміністративного припинення.

4. Система заходів адміністративного припинення.