Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 9. Поняття, сутність та особливості адміністративного процесу. Провадження у справах про адміністративні проступки.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
План 1. Поняття і принципи адміністративного процесу. 2. Поняття та види адміністративно-процесуальних норм, проблеми і перспективи їх систематизації. 3. Адміністративно-процесуальні відносини. 4. Види і структура адміністративного процесу. 5. Стадії адміністративного процесу, їх характеристика. 6. Учасники адміністративного процесу. 7. Адміністративна юстиція. 8 Поняття і правові засади провадження у справах про адміністративні проступки. 9 Стадії та етапи провадження у справах про адміністративні проступки, їх характеристика. 10 Учасники провадження у справах про адміністративні проступки та їх адміністративно - процесуальний статус. 11. Поняття і види доказів. Докази і джерела доказів. Поняття, сутність і предмет доказування у справах про адміністративні проступки. 12. Строки у провадженні. Органи, уповноваженні розглядати справи про адміністративні проступки.
Методичні вказівки Однією з особливостей адміністративного права є те, що воно, на відміну від інших галузей права (кримінального, цивільного), включає в себе як матеріальні, так і процесуальні адміністративні норми. Стан, коли адміністративне право має свої процесуальні форми, є об’єктивно зумовленим внутрішніми закономірностями права. При цьому під адміністративним правом слід розуміти сукупність принципів, за допомогою яких здійснюється вплив на адміністративні правовідносини шляхом прямого і безпосереднього закріплення форм власності, визначення порядку утворення та структури державних органів, встановлення правового статусу суб’єктів. Адміністративне процесуальне право - це сукупність адміністративних норм і принципів, що встановлюють процедуру здійцснення законних прав, свобод і обов’язків учасників адміністративних правовідносин. Маючи всі ознаки юридичного процесу, адміністративний процес характеризується рядом особливостей: а) це владна, цілеспрямована діяльність суб’єктів державної виконавчої влади; б) владна діяльність суб’єктів державної виконавчої влади спрямована на вирішення у відповідності до закону конкретних справ, підвідомчих цим органам; в) владна діяльність органів виконавчої влади повно, детально, чітко регламентується адміністративним правом; г) з точки зору процедури він є більш простим та економічним. Адміністративний процес можна розглядати як у „широкому”, так і у „вузькому” розумінні. У першому випадку адміністративний процес включає в себе як юрисдикційні, так і процедурні провадження, які розглядаються і судами, і спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, в другому — тільки як провадження в справах про адміністративні проступки. Іноді, адміністративний процес, у вузькому розумінні, розгадають як юрисдикційні провадження. Провадження, які складають структуру адміністративного процесу, можна класифікувати на два види: а) такі, що розглядаються у судовому порядку; б) такі, що розглядаються органами виконавчої влади. Останні, в свою чергу, поділяються на дві групи: юрисдикційні провадження та управлінські (процедурні) провадження. До юрисдикційних належать провадження про: · адміністративні проступки; · видворення іноземців за межі України; · адміністративне оскарження; · відшкодування шкоди, завданої громадянину певними видами державних органів; · дисциплінарні проступки за нормами адміністративного права. Провадженнями управлінського (процедурного) характеру є: · видача спеціальних дозволів, ліцензій на здійснення окремих видів діяльності; · реєстрація певних суб’єктів або видів діяльності; · видача сертифікатів; · здійснення контрольно-наглядової діяльності органами виконавчої влади; · виконання правил дозвільної системи; · розгляд заяв і пропозицій громадян органами виконавчої влади; · атестаційне провадження. Крім зазначених видів адміністративних проваджень, до змісту адміністративного процесу, а також до адміністративно-процесуального права входять певні загальні адміністративні процедури, що здійснюються всіма органами виконавчої влади в межах наданих їм повноважень і не мають прив’язки до вирішення конкретно визначених справ. З’ясуванню сутності адміністративного процесу значною мірою сприяє аналіз його принципів, тобто основоположних ідей, згідно з якими здійснюється адміністративно-процесуальна діяльність: законності; рівності громадян перед законом і органом, що розглядає справу; об’єктивної істини; охорони інтересів особи і держави; офіційності адміністративного процесу; гласності; здійснення процесу державною мовою і забезпечення права користуватися рідною мовою; презумпції невинності та правомірності дій громадян; швидкості та економічності процесу; самостійності в прийнятті рішення. Адміністративний процес здійснюється за стадіями, серед яких виділяють такі: стадію порушення адміністративної справи, стадію розгляду справи та прийняття рішення у справі, стадію оскарження чи опротестування прийнятого рішення, стадію виконання прийнятого рішення. При вивчені даної теми слід звернути увагу на те, що адміністративно-процесуальні норми можна класифікувати за різними критеріями: а) за видами проваджень — адміністративно-юрисдикційні та адміністративно-процедурні; б) за змістом — на такі, що забезпечують: адміністративну правотворчість; оперативно-розпорядчу, право надільну діяльність; адміністративну юрисдикцію; не відносяться до жодного із адміністративних процесів; в) за колом суб’єктів, на які розповсюджується дія норм — загальні для всіх суб’єктів; такі, що відносяться до суб’єктів влади; такі, що відносяться до суб’єктів, особисто зацікавлених у розгляді справи; такі, що відносяться до суб’єктів, які сприяють сторонам справи (перекладач, свідок та ін.). На сьогоднішній день з 01.09.05 введений в дію Кодекс адміністративного судочинства України. Найчастіше і адміністративно-матеріальні, і адміністративно-процесуальні норми знаходяться в одних і тих же джерелах: КпАП України, законах України „Про державну службу”, „Державну виконавчу службу”, „Про звернення громадян” та ін. Особливість адміністративно-процесуальних правовідносин, на відміну від більшості адміністративних правовідносин, полягає в тому, що вони є горизонтальними, тобто в їх межах забезпечується однаковий правовий рівень всіх учасників. Проте, така рівність має місце до певного часу — до винесення рішення у даній адміністративній справі. Слід зазначити й те, що саме в адміністративно-процесуальних правовідносинах практично реалізуються матеріальні адміністративні норми. Організація адміністративних судів в Україні має відповідати двом основним критеріям: з одного боку, ці суди мають бути доступними для всього населення, а з іншого - їхня організація повинна мінімізувати можливості незаконного впливу з боку органів державної влади на суддів адміністративних судів при вирішенні справи. Для України інститут адміністративної юстиції – явище не нове. Зараз можна виділити такі особливості адміністративної юстиції. По-перше, здійснення судовими органами правосуддя в адміністративних справах. Адміністративна юстиція – це правосуддя, а не виконавча ділянка. По–друге, процес розгляду адміністративних справ побудований на зразок загального судового: він є гласним, публічним,, має елементи змагальності. Таким чином, адміністрвтивна юстиція – це встановлений законом порядок розгляду й вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сферідержавного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку та органами виконавчої влади й місцевого самоврядування (посадовими особами) – з іншого здійснювальний загальними або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами..
Провадження в справах про адміністративні проступки (далі — провадження) є складовою адміністративного процесу і відноситься до адміністративно-юрисдикційних проваджень. Особливістю даного провадження є те, що воно найбільш повно врегульовано нормами матеріального і процесуального адміністративного права. Правовою засадою провадження є КпАП України (який визначає загальні засади), інші кодекси та закони (які визначають особливості провадження щодо окремих категорій адміністративних проступків): МК України, Закон „Про боротьбу з корупцією” та ін. Особливу групу складають підзаконні нормативні акти, які конкретизують норми КпАП та законів щодо розгляду окремих видів адміністративних справ: Правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства, Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи, організації за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (затв. пост. КМУ 14.12.1994 р.), Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування (затв. пост. КМУ від 14.04.1994р.), Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці (затв. пост. КМУ 17.09.1993 р.) та ін. При уяснення сутності провадження в справах про адміністративні проступки слід звернути увагу на завдання, які стоять перед ним, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне вияснення обставин кожної справи; вирішення кожної справи у відповідності до законодавства; забезпечення виконання постанови; виявлення причин і умов, які сприяють здійсненню адміністративних проступків, попередження проступків, виховання громадян у дусі дотримання законів. Особливу увагу при вивченні даної теми слід звернути на питання доказів та доказування. Доказами у справі можуть бути любі фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного проступку, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що можуть мати значення для правильного вирішення справи. Від доказів слід відрізняти джерела доказів, що являють собою засоби збереження і передачі інформації, за допомогою яких дана інформація залучається у провадження. Слід пам’ятати, що особливістю доказів є те, що вони повинні бути одержані в установленому законом порядку, в противному разі вони втрачають силу доказів. В юридичній літературі докази класифікуються за різними критеріями, а саме: прямі і непрямі, обвинувачувальні і оправдувальні, першорядні і похідні. В залежності від джерела і форми докази можна класифікувати на: а) пояснення учасників (правопорушника, свідка, потерпілого та ін.), які приймаються в усній формі (наприклад, при порушенні правил дорожнього руху штраф накладається на місці без складання протоколу про адміністративний проступок); б) документи та речові докази, які є матеріальними носіями інформації (протокол про адміністративний проступок, протокол особистого догляду, покази технічних засобів, технічний паспорт, самогон та ін.). Учасників провадження слід відрізняти від суб’єктів провадження. До перших відносяться: особа, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокат, свідок, експерт, перекладач. Суб’єктами провадження є всі вище вказані учасники, перелік яких слід доповнити органом чи особою, що розглядає справу про адміністративний проступок (в юридичній літературі даний суб’єкт досить вдало називають „лідируючий суб’єкт”), тобто коло суб’єктів провадження ширше ніж коло учасників. Всіх суб’єктів провадження можна розділити на декілька груп, а саме: а) компетентні державні органи або посадові особи, які розглядають справу про адміністративний проступок, приймають акти владного характеру, складають правові документи (див. ст. ст. 218-244/8 КпАП України); б) суб’єкти, які мають особисту зацікавленість у справі (особа, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілий, їх законні представники); в) особи й органи, які сприяють здійсненню провадження, виявленню об’єктивної істини (свідок, експерт); г) інші особи та органи, що сприяють виконанню постанови у справі, профілактиці адміністративних проступків. Здійснення провадження у справах про адміністративні проступки було б неможливим без спеціальних заходів адміністративно-процесуального забезпечення, серед яких виділяються: адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей та документів (ст. ст. 260-266 КпАП України). При вивченні даних заходів слід, зокрема, провести розмежування між адміністративним затриманням та доставлянням порушника. Не дивлячись на схожість, вони відрізняються за такими ознаками: а) доставляння являє собою примусове перепровадження особи в службове приміщення, а адміністративне затримання передбачає короткочасне обмеження свободи дій і пересування порушника; б) закон чітко передбачає строк адміністративного затримання, стосовно доставляння зазначається, що воно повинно бути проведено у можливо короткий строк; в) доставляння здійснюється більш широким колом осіб (ст. 259 КпАП України), ніж адміністративне затримання (ст. 262 КпАП України); г) адміністративне затримання, на відміну від доставляння, оформляється протоколом. При вивченні даної теми слід особливу увагу звернути на розділи III і IV КпАП України.
Запитання і завдання 1. 1.Назвіть нормативно–правове регулювання провадження у справах про адміністративні проступки. 2. Дайте загальну характеристику провадження у справах про адміністративні проступки? 3. В якій ст. КпАП України містить поняття доказів у справах про адміністративні правопорушення? 4. Чим відрізняються докази як фактичні данні від їх джерел у справах про адміністративні правопорушення? 5. Суб’єкти та стадії провадження у справах про адміністративні проступки. 6. В яких статтях КпАП є перелік органів уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і на складання протоколу про адміністративні правопорушення. 7. Назвіть спеціальні норми, що регламентують порядок накладання окремих видів адміністративних стягнень. 8 Що таке поняття адміністративного процесу? 9 Назвіть специфічні риси адміністративного процесу. 10 азвіть відмінності адміністративного процесу від інших юридичних процесів. 11 дміністративно–процесуальні норми і адміністративно – процесуальні відносини. 12. На які дві групи діляться всі адміністративно – процесуальні норми? 13. Назвіть основні риси адміністративно – процесуальних відносин. 14. В чому полягають умови відмінності між матеріальними і процесуальними адміністративними правовідносинами? 15. Які основні принципи адміністративного процесу? 16. Яка структура адміністративного процесу?
Теми рефератів 1. Нормативно-правове регулювання провадження у справах про адміністративні проступки. 2. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні проступки. 3. Субєкти та стадії провадження у справах про адміністративні проступки
4 Адміністративно-процесуальне право, як самостійна галузь права України. 5 Стадії і принципи адміністративного процесу. 6 Критерії класифікації адміністративно-процесуальних норм. 7 Джерела адміністративно-процесуальних норм.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 370; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.189.182.15 (0.01 с.) |