Інформація про протитуберкульозні препарати

 

АМІКАЦИН (Am)
КЛАС: АМІНОГЛІКОЗИДИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Бактерицидний препарат: інгібує синтез білка шляхом порушення рибосомальної функції; менш ефективний в кислому середовищі та внутрішньоклітинно; інгібує транслокацію пептіділ-tРНК та синтез білка, не метаболізується у печінці; виводиться у незмінному вигляді нирками.
Форма випуску та дозування	Амікацин сульфат, порошок для ін’єкцій; 50 мг та 100 мг. Оптимальна доза – 15–20 мг на кг маси тіла, зазвичай 1,0 г – 750 мг щоденно або 5–6 днів на тиждень внутрішньом’язево. Зміна місця ін’єкції попереджає виникнення локального дискомфорту. Якщо необхідно, можливе призначення у вказаній дозі 2 або 3 рази на тиждень протягом фази подовження з моніторингом побічних ефектів.
Зберігання	Зберігають при кімнатній температурі.
Оральна абсорбція	Немає оральної абсорбції. Внутрішньом’язева абсорбція може бути сповільнена, якщо препарат вводити в одне і те ж саме місце.
Розподіл, пенетрація в СМР	Проникає в СМР тільки при менінгітах.
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: безпечність класу D. Дані про уроджені дефекти при призначенні амікацину відсутні. Токсичність на VІІІ пару нервів плода добре відома від інших аміноглікозидів і може бути очікувана від амікацину. Тільки сліди амікацину були визначені у грудному молоці. Може призводити до порушення нормальної мікрофлори кишечника у немовлят. Ниркові хвороби:застосовувати з обережністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю проводити моніторинг рівню препарату в крові. Зміна інтервалу призначення (12–15 мг на кг маси тіла 2 або 3 рази на тиждень) рекомендується, якщо кліренс креатиніну становить менше 30 мл на хвилину або пацієнт знаходиться на гемодіалізі. Хвороби печінки: не викликає гепатотоксичних реакцій. Безпечний при тяжких захворюваннях печінки. У цих випадках препарат призначають з обережністю, оскільки в деяких пацієнтів хвороба може швидко прогресувати з гепаторенальним синдромом.
Побічні реакції	Часті:біль в місті ін’єкції, протеїнурія, гіпокаліємія, гіпомагнеземія. Не часті:вестибулоототоксичність (зниження слуху дозозалежне від кумулятивної і пікової концентрації, ризик підвищується при нирковій недостатності, зміни можуть бути незворотними), нефротоксичність (дозозалежне від кумулятивної і пікової концентрації, ризик підвищується при нирковій недостатності, зміни часто незворотні), периферична нейропатія, висипка на шиї, вестибулярна токсичність (нудота, блювота, запаморочення, атаксія, ністагм), еозинофілія. Ототоксичність потенціюється деякими діуретиками (особливо салуретиками), похилим віком, тривалим призначенням. Посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів. Пеніциліни: антагонізм in vitro.
Медикаментозні взаємодії	Салуретики(буметадін, фурасемід, етакрілова кислота): сумісне призначення з аміноглікозидами може призвести до кумуляції ототоксичності. Ототоксичність дозозалежна і може посилюватися при нирковій недостатності, часто незворотна. Уникати сумісного призначення. Якщо призначаються сумісно пристосовувати дозу у пацієнтів з нирковою недостатністю і проводити моніторинг ототоксичності. Недеполяризуючі міорелаксанти(тубокурарін, галамін триетіодид): можливо посилення дії недеполяризуючих міорелаксантів, що може призвести до респіраторного дістресу. Нефротоксичні препарати (амфотеріцин В):додаткова нефротоксичність. Пеніциліни: іn vitro інактивація. Не змішувати перед введенням.
Протипоказання	Вагітність. Гіперчутливість до аміноглікозидів. Обережно застосовувати у хворих із захворюваннями нирок, печінки та ураженням вестибулярного апарату та слуху.
Моніторинг	Щомісячне визначення рівня креатиніну і натрію у пацієнтів з низьким ризиком побічних реакцій (молодий вік, відсутність супутніх захворювань), 2–4 рази на місяць у пацієнтів з високим ризиком побічних реакцій (похилий вік, діабет, ВІЛ-інфекція, ниркова недостатність). Якщо визначають низький рівень натрію, необхідно визначати рівень магнію і кальцію. Аудіометрію на початку лікування і щомісячно проводять у пацієнтів з високим ризиком.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Порушення слуху Запаморочення Висипка на шкірі, набряк Квінке Порушення дихання Зменшення сечовиділення Набряк,біль, почервоніння в місці ін’єкції М’язова слабкість, посмикування або скорочення м’язів

 

ГАТІФЛОКСАЦИН (Gfx)
КЛАС: ФТОРХІНОЛОНИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Має бактерицидну діюу відношенні МБТ: блокує субодиницю А ДНК-гідрази, яка відповідальна за синтез бактеріальної ДНК. Немає перехресної резистентності з іншими протитуберкульозними препаратами. Має неповну перехресну резистентність із офлоксацином. Виводиться у незмінному вигляді із організму нирками, менше ніж 1,0 % метаболізується, 5,0 % виділяється у незмінному вигляді виводиться з фекаліями.
Форма випуску та дозування	Таблетки 200 мг, 400 мг № 4, 5, 10, 20; розчин для інфузій 400 мг флакони 40 мл, 50, 100, 200 мл № 1, 10. Звичайна доза 400 мг на добу.
Зберігання	Зберігають при кімнатній температурі (15-25 С) у герметичних контейнерах.
Оральна абсорбція	Швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті (96,0%). Протягом 4 годин не приймати з лікарськими засобами, які містять залізо, магній, цинк, вітаміни, діданозін, сукральфат. Не взаємодіє з молоком і молочними продуктами, кальцієм.
Розподіл, пенетрація в СМР	Добре проникає у більшість рідин та тканин організму, СМР. У високих концентраціях накопичується у нирках, жовчному міхурі, органах сечостатевої системи, печінці, легенях, простаті, фагоцитах, сечі, мокротиння, жовчі, шкірі, жировій тканині, м’язах, костях, хрящах. Проникає в амнеотичну рідину, молоко.
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. Концентрація препарату в амніотичній рідині, молоці, аналогічна, як і у крові. Не рекомендується під час годування груддю через потенціальний ризик артропатії. Арторопатія з ерозією хрящів встановлена на тваринних моделях. Ниркові хвороби:дозу гатифлоксацину необхідно зменшувати у пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв., рекомендована доза 400 мг 3 рази на тиждень.
Побічні реакції	Часті:зазвичай добре переноситься. Не часті: вплив на шлунково-кишковий тракт (нудота, блювота, діарея); вплив на ЦНС (головний біль, запаморочення, сонливість, погані сновидіння), фототоксичність; тендовагініти; артропатія; алергічні реакції (висипки на шкірі). Поодинокі:розрив Ахіллова сухожилля; кристалурія; вплив на кров (тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія)
Медикаментозні взаємодії	Оскільки гатифлоксацин потенційно може подовжувати інтервал QT, його не призначають пацієнтам, які отримують антиаритмічні препарати. Не поєднувати з препаратами, які мають такий самий ефект (астемізол, терфенадін, еритроміцин, фентамідін, фенотіазіни, трициклічні антидепресанти). Сукральфат: знижує абсорбцію фторхінолонів за рахунок зв’язування з солями алюмінію, які містить сукральфат. Антациди (магній, алюміній, кальцій, алюмінієво-магнієвий комплекс, що міститься в діданозіні): зв’язується з фторхінолонами, що знижує їх абсорбцію та клінічну ефективність. Пробенецид: взаємодіє з гатифлоксацином під час канальцевої секреції, що може приводити до підвищення концентрації ципрофлоксацину в плазмі крові на 50,0 %. Вітаміни і мінерали, які містять дівалентні та тривалентні катіони, такі як цинк, залізо: формують комплекс з фторхінолонами та знижують їх абсорбцію. Мексілетин: фторхінолони можуть пригнічувати цитохром P450 1A2, що призводить до підвищення концентрації мексілетину. Варфарін: клінічні повідомлення про посилення антикоагулянтного ефекту варфаріну.
Протипоказання	Індивідуальна підвищена чутливість до препарату, вагітність, годування груддю.
Моніторинг	Не потребує спеціального лабораторного моніторингу.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Біль, набряк, розрив сухожиль, м’язів Висипка на шкірі, кропивниця Діарея Пожовтіння шкіри та склер Тривога, депресія

 

 

ЕТІОНАМІД (Eto) ПРОТІОНАМІД (Pto)
КЛАС: ГРУПА КАРБОТІОНАМІДІВ, ДЕРІВАТ ІЗОНІКОТИНОВОЇ КИСЛОТИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Має бактеріостатичну дію: тіамід ізонікотинової кислоти, тому за структурою та антибактеріальними властивостям близький до ізоніазиду; менш активний, ніж ізоніазид щодо збудників туберкульозу, виявляє дію на штами МБТ, стійких до ізоніазиду; механізм дії пов’язаний з блокадою синтезу міколієвої кислоти у МБТ, тому діє туберкуло статично; мінімальна пригнічувальна концентрація відносно збудників туберкульозу становить 0,6 мг/л; під час лікування туберкулостатична активність препарату зменшується, метаболізується у печінці до S-оксиду, який сам може виявляти туберкулостатичну активність; виводиться з сечею та фекаліями; T1/2- 2 - 3 год.
Форма випуску та дозування	Таблетки, вкриті оболонкою, по 0,25 г. Приймати разом з їжею, запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим і дітям старше 14 років призначають у початковій дозі 250 мг, 1 раз на добу; через 5 днів дозу збільшують до 500 мг на добу, ще через 5 днів - до 750 - 1000 мг на добу, в 3 - 4 прийоми. Максимальна добова доза – 1 г.
Зберігання	Зберігають при кімнатній температурі (15-25 С) у герметичних контейнерах.
Оральна абсорбція	100,0 % абсорбується у шлунково-кишковому тракті, при захворюваннях цієї системи абсорбція може знижуватись.
Розподіл, пенетрація в СМР	Добре розподіляється у тканинах організму: концентрація у крові і тканинах приблизно однакова, добре проникає у СМР (визначають 80-100,0 % препарату від його концентрації у сироватці, при менінгітах концентрація підвищується).
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. На тваринних моделях доведена тератогенність. При годуванні груддю у немовлят можуть спостерігатися побічні ефекти, властиві для етіонаміду. Ниркові хвороби:дозу етіонаміду необхідно помірно зменшити в пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв., рекомендована доза 250 мг/день щоденно або 500 мг щоденно. Хвороби печінки: не призначають пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки. Порфирія: не застосовують у хворих з порфирією.
Побічні реакції	Часті:шлунково-кишковий тракт – стоматит, гіперсалівація, металевий присмак у роті, зменшення апетиту, біль у животі, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, анорексія, зменшення маси тіла. Побічні реакції дозозалежні. Половина пацієнтів не переносять дозу 1 г. Зменшити шлунково-кишкові побічні реакції можна за рахунок зменшення дози. Не часті: ЦНС та периферична нервова система - неврит, головний біль, слабкість, психоз; ендокринна система - гіпоглікемія, гіпотиреоїдизм. Поодинокі:порушення зору (неврит зорового нерву, диплопія), ортостатична гіпотензія, тромбоцитопенія, імпотенція, генікомастія, гіповітаміноз В6.
Медикаментозні взаємодії	Циклосерин:посилення побічної дії на нервову систему. Ізоніазид: посилення побічної дії на нервову систему. Алкоголь:підвищує частоту психотичних реакцій. ПАСК:підвищує частоту гепатотоксичних реакцій, що потребує моніторингу ферментів печінки; гіпотіреоідизм при поєднаному призначенні.
Протипоказання	Гіперчутливість до етіонаміду. Тяжкі захворювання печінки.
Моніторинг	Офтальмологічне обстеження перед призначенням препарату та періодично протягом його прийому. Періодичне визначення функції щитовидної залози. У хворих на цукровий діабет може викликати напади гіпоглікемії. Попередній та регулярний моніторинг функції ферментів печінки протягом прийому препарату.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Будь-які порушення зору: біль, зниження зору, порушення сприйняття кольору. Заніміння кінцівок, парестезії Депресія або агресивність Іктеричність шкіри Темна сеча Нудота, блювота Головокружіння

 

 

КАНАМІЦИН (Кm)
КЛАС: АМІНОГЛІКОЗИДИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Бактерицидний препарат: інгібує синтез білка шляхом порушення рибосомальної функції; менш ефективний в кислому середовищі та внутрішньоклітинно; інгібує транслокацію пептидил-tРНК та синтез білка, не метаболізується у печінці; виводиться у незмінному вигляді нирками.
Розподілення	Розподіляється у позаклітковинній рідині, високі концентрації визначають в абсцесах, асцитичній, перикардіальній, плевральній, синовіальній, перитонеальній рідинах, лімфі. Майже не проникає у жовч, бронхіальний секрет, мокротиння.
Форма випуску та дозування	Порошок для приготування ін’єкційного розчину, флакони 1,0 г № 1, 50, 500; розчин для ін’єкцій 500 мг, ампули 2 мл № 10. Дозування 15 мг/кг на добу. Звичайна доза 1 г щоденно внутрішньом’язево.
Зберігання	Зберігають при кімнатній температурі, розведений розчин необхідно використати у той же день.
Оральна абсорбція	Немає оральної абсорбції.
Розподіл, пенетрація в СМР	Проникає у СМР тільки при менінгітах.
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: безпечність класу D. Дані про уроджені дефекти при призначенні канаміцину відсутні. Токсичність на VІІІ пару нервів плода. Сліди канаміцину визначені у грудному молоці. Ниркові хвороби:застосовувати з обережністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю проводити моніторинг рівню препарату в крові. Зміна інтервалу призначення (12–15 мг на кг маси тіла 2 або 3 рази на тиждень) рекомендується, якщо кліренс креатиніну становить менше 30 мл на хвилину або пацієнт знаходиться на гемодіалізі. Хвороби печінки: не викликає гепатотоксичних реакцій. Безпечний при тяжких захворюваннях печінки. У цих випадках препарат призначати з обережністю, оскільки у деяких пацієнтів хвороба може швидко прогресувати з гепаторенальним синдромом.
Побічні реакції	Часті:біль у місці ін’єкції, протеїнурія, гіпокаліємія, гіпомагнеземія. Не часті:вестибулоототоксичність (зниження слуху дозозалежне від кумулятивної і пікової концентрації, ризик підвищується при нирковій недостатності, зміни можуть бути незворотними), нефротоксичність (дозозалежне від кумулятивної і пікової концентрації, ризик підвищується при нирковій недостатності, зміни часто незворотні), периферична нейропатія, висипка на шиї, вестибулярна токсичність (нудота, блювота, запаморочення, атаксія, ністагм), еозинофілія. Ототоксичність потенціюється деякими діуретиками (особливо салуретиками), похилим віком, тривалим призначенням. Посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів. Пеніциліни: антагонізм in vitro.
Медикаментозні взаємодії	Салуретики(буметадін, фурасемід, етакрілова кислота). Сумісне призначення з аміноглікозидами може призвести до кумуляції ототоксичності. Ототоксичність дозозалежна і може посилюватися при нирковій недостатності, часто незворотна. Уникати сумісного призначення. Якщо призначаються сумісно пристосовувати дозу у пацієнтів з нирковою недостатністю і проводити моніторинг ототоксичності. Недеполяризуючі міорелаксанти(тубокурарін, галамін триетіодид): можливо посилення дії недеполяризуючих міорелаксантів, що може призвести до респіраторного дістресу. Нефротоксичні препарати (амфотеріцин В): додаткова нефротоксичність. Пеніциліни: іn vitro інактивація. Не змішувати перед введенням.
Протипоказання	Вагітність. Гіперчутливість до аміноглікозидів. Обережно застосовувати у хворих з захворюваннями нирок, печінки та ураженням вестибулярного апарату та слуху.
Моніторинг	Щомісячне визначення рівня креатиніну і натрію у пацієнтів з низьким ризиком побічних реакцій (молодий вік, відсутність супутніх захворювань), 2–4 рази на місяць у пацієнтів з високим ризиком побічних реакцій (похилий вік, діабет, ВІЛ-інфекція, ниркова недостатність). Якщо визначають низький рівень натрію, необхідно визначати рівень магнію і кальцію. Аудіометрію на початку лікування і щомісячно проводять у пацієнтів з високим ризиком.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Порушення слуху Запаморочення Висипка на шкірі, набряк Квінке Порушення дихання Зменшення сечовиділення Набряк, біль, почервоніння у місці ін’єкції М’язова слабкість, посмикування або скорочення м’язів

 

 

КАПРЕОМІЦИН (Сm)
КЛАС: ЦИКЛІЧНІ ПОЛІПЕПТИДИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Бактерицидний препарат: капреоміцин має іншу хімічну структуру, ніж аміноглікозиди, але механізм антибактеріальної дії схожий. Поліпептиди інгібують транслокацію пептіділ-tРНК та синтез білку. Не має перехресної стійкості з аміноглікозидами. 50–60 % препарату екскретується шляхом клубочкової фільтрації, у невеликих кількостях з жовчю).
Форма випуску та дозування	Капреоміцин сульфат,стерильний білий порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 1 г у флаконах. Дозування: 15–20 мг/кг на добу. Звичайна доза 1 г щоденно. Якщо необхідно, можливе призначення у вказаній дозі 2 або 3 рази на тиждень протягом фази подовження з моніторингом побічних ефектів.
Зберігання	Після розведення розчин зберігають не більше 24 год. у холодильнику.
Оральна абсорбція	Немає оральної абсорбції. Внутрішньом’язева абсорбція може бути сповільнена, якщо препарат вводити в одне і те ж саме місце.
Розподіл, пенетрація в СМР	Проникає у СМР тільки при менінгітах.
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: при прийомі капреоміцину спостерігалась менша кількість випадків ототоксичності, ніж при застосуванні аміноглікозидів, немає даних про вплив капреоміцину на орган слуху у плода. Категорія С. Досліди на тваринах показали тератогенний вплив препарату ("хвилясті ребра", коли призначали дозу, яка перевищувала терапевтичну дозу людини в 3,5 рази). Не призначати при вагітності. Концентрація у грудному молоці невідома. Ниркові хвороби:застосовувати з обережністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю проводити моніторинг рівню препарату в крові. Зміна інтервалу призначення (12–15 мг на кг маси тіла 2 або 3 рази на тиждень) рекомендується, якщо кліренс креатиніну становить менше 30 мл на хвилину або пацієнт знаходиться на гемодіалізі. Хвороби печінки: не викликає гепатотоксичних реакцій. Безпечний при тяжких захворюваннях печінки. У цих випадках препарат слід призначати з обережністю, оскільки у деяких пацієнтів хвороба може швидко прогресувати з гепаторенальним синдромом.
Побічні реакції	Часті:нефротоксичність (20–25 %), канальцева дисфункція, азотемія, протеїнурія, кропивниця або дрібнопухирчаста висипка на шкірі. Не часті:ототоксичність, зменшення рівня кальцію, магнію та калію у крові; біль, затвердіння та стерильні абсцеси у місцях ін’єкції.
Медикаментозні взаємодії	Уникати поєднання з недеполяризуючими міорелаксантами. Якщо поєднання капреоміцину із недеполяризуючим міорелаксантом необхідне, то призначати міорелаксант необхідно з мінімальної дози та контролювати нервово-м’язову функцію. Уникати сумісного застосування з іншими нефро- або ототоксичними препаратами. Нервово-м’язова блокада спостерігалась при сумісному застосуванні інших поліпептидних антибіотиків з недеполяризуючими міорелаксантами, але повідомлень про поєднане застосування цих засобів з капреоміцином не було.
Протипоказання	Пацієнти з гіперчутливістю до капреоміцину. Обережно застосовувати у хворих з захворюваннями нирок та ураженням вестибулярного апаратту та слуху.
Моніторинг	Щомісячне визначення рівня креатиніна і натрію у пацієнтів з низьким ризиком побічних реакцій (молодий вік, відсутність супутніх захворювань), 2–4 рази на місяць у пацієнтів з високим ризиком побічних реакцій (похилий вік, діабет, ВІЛ-інфекція, ниркова недостатність). Якщо визначають низький рівень натрію, необхідно визначати рівень магнію і кальцію. Електролітний дисбаланс більш виражений при призначенні капреоміцину, ніж при призначенні інших ін’єкційних препаратів. Аудіометрію на початку лікування і щомісячно проводять у пацієнтів з високим ризиком.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Висипка на шкірі Зменшення сечовиділення Лихоманка або гіпотермія Порушення дихання Посмикування або скорочення м’язів Порушення слуху Набряк,біль, почервоніння в місці ін’єкції

 

 

КЛОФАЗИМІН (Cfz)
КЛАС: АМІНОГЛІКОЗИДИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Має бактеріостатичну діюпо відношенню до M. leprae, активний in vitro проти M. tuberculosis. Клінічна ефективність проти M. tuberculosis не доведена у рандомізованих дослідженнях. Клофазимін зв’язується з ДНК МБТ та порушує послідовність амінокислот, таким чином інгібує розмноження МБТ. Доля препарату, що не абсорбувалась у кишківнику, виводиться з калом, решта з жовчю. Невелика кількість препарату виводиться з сечею.
Форма випуску та дозування	Капсули (50 та 100 мг). Клофазам приймають внутрішньо (перорально), обов’язково разом з іншими протитуберкульозними препаратами. Доза клофазаму для дорослих – 100 мг один раз на добу, для дітей (з масою тіла більше 50 кг) – 1 мг/кг маси тіла на добу. Препарат слід приймати під час або безпосередньо після прийому їжі, бажано запивати молоком.
Зберігання	Зберігати при температурі не нижче 30 °С у герметичній упаковці.
Оральна абсорбція	20–70 % абсорбується через шлунково-кишковий тракт.
Розподіл, пенетрація в СМР	Добре розподіляється у жировій тканині, ретикулоендотеліальній системі, проникає у макрофаги. Високі концентрації препарату знаходять у черевних лімфатичних вузлах, жировій тканині, наднирниках, печінці, легенях, жовчному міхурі, жовчі, селезінці.
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. У дослідженнях на тваринах доведена тератогенність (уповільнення отеофікації нижньої щелепи плода). Проникає через плаценту і виділяється з молоком. Не рекомендується під час годування груддю. Ниркові хвороби:звичайна доза. Хвороби печінки: дозу прилаштовують залежно від ступеню печінкової недостатності.
Побічні реакції	Часті:іхтіоз, сухість шкіри, червоно-коричневе забарвлення шкіри, рогівки, сітківки та сечі; анорексія та болі у животі.
Медикаментозні взаємодії	Може знижувати абсорбцію рифампіцину. Ізоніазид підвищує концентрацію клофазиміна у плазмі та сечі, знижує концентрацію у шкірі. Прийом клофазиміна з апельсиновим соком знижує його біодоступність.
Протипоказання	Вагітність. Тяжка печінкова недостатність. Гіперчутливість до клофазиміну.
Моніторинг	Не потребує спеціального лабораторного моніторингу.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Нудота та блювота Біль у животі (викликається накопиченням кристалів препарату і може симулювати гострий живіт).

 

 

ЛЕВОФЛОКСАЦИН (Lfx)
КЛАС: ФТОРХІНОЛОНИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Має бактерицидну діюу відношенні МБТ: блокує субодиницю А ДНК-гідрази, яка відповідальна за синтез бактеріальної ДНК. Вдвічі активніший у відношенні МБТ ніж офлоксацин. 87,0 % виводиться у незмінному вигляді із організму нирками протягом 48 годин, незначна частина метаболізується у печінці.
Форма випуску та дозування	Таблетки 250 мг, 500 мг № 10, 100, 1000; розчин для інфузій 500 мг флакони 50 мл, 100 мл, 200 мл № 1. Мінімальна доза 0,5 г, максимальна – 1,0 г на добу за один прийом. Препарат застосовують як усередину, так і внутрішньовенно.
Зберігання	Зберігають при кімнатній температурі (15-25 С) у герметичних контейнерах
Оральна абсорбція	Швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті (96,0 %). Протягом 4 годин не приймати із лікарськими засобами, які містять залізо, магній, цинк, вітаміни, діданозін, сукральфат. Не взаємодіє з молоком і молочними продуктами, кальцієм.
Розподіл, пенетрація в СМР	Добре проникає у більшість рідин та тканин організму, СМР. У високих концентраціях накопичується у нирках, жовчному міхурі, органах сечостатевої системи, печінці, легенях, простаті, фагоцитах, сечі, мокротиння, жовчі, шкірі, жировій тканині, м’язах, костях, хрящах. 30–50,0 % препарату від його концентрації у плазмі визначають у СМР при менінгітах.
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. Концентрація препарату в амніотичній рідині, молоці, аналогічна як і у крові. Не рекомендується під час годування груддю через потенціальний ризик артропатії. Арторопатія з ерозією хрящів встановлена на тваринних моделях. Ниркові хвороби:дозу гатифлоксацину необхідно зменшувати у пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв., рекомендована доза 750–1000 мг 3 рази на тиждень.
Побічні реакції	Часті:зазвичай добре переноситься. Не часті:вплив на шлунково-кишковий тракт (нудота, блювота, діарея); вплив на ЦНС (головний біль, запаморочення, сонливість, погані сновидіння), фототоксичність; алергічні реакції (висипки на шкірі). Поодинокі:пролонгація QT інтервалу, розрив Ахіллова сухожилля; кристалурія; вплив на кров (тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія), периферична нейропатія.
Медикаментозні взаємодії	Оскільки левофлоксацин може подовжувати інтервал QT його не призначають пацієнтам, які отримують антиаритмічні препарати. Не слід поєднувати з препаратами, які мають такий самий ефект (астемізол, терфенадін, еритроміцин, фентамідін, фенотіазіни, трициклічні антидепресанти). Сукральфат: знижує абсорбцію фторхінолонів за рахунок зв’язування з солями алюмінію, які містить сукральфат. Антациди (магній, алюміній, кальцій, алюмінієво-магнієвий комплекс, що міститься у діданозіні): зв’язується з фторхінолонами, що знижує їх абсорбцію та клінічну ефективність Пробенецид: взаємодіє з фторхінолонами під час канальцевої секреції, що може приводити до підвищення концентрації левофлоксацину в плазмі крові на 50,0 % Вітаміни і мінерали, які містять дівалентні та тривалентні катіони, такі як цинк, залізо: формують комплекс з фторхінолонами та знижують їх абсорбцію. Мексілетин: фторхінолони можуть пригнічувати цитохром P450 1A2, що призводить до підвищення концентрації мексілетину. Варфарін: клінічні повідомлення про посилення антикоагулянтного ефекту варфаріну.
Протипоказання	Індивідуальна підвищена чутливість до препарату, вагітність, годування груддю, пролонгація QT інтервалу.
Моніторинг	Не потребує спеціального лабораторного моніторингу.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Біль, набряк, розрив сухожиль, м’язів Висипка на шкірі, кропивниця Діарея Пожовтіння шкіри та склер Тривога, депресія

 

 

 

МОКСИФЛОКСАЦИН (Мfx)
КЛАС: ФТОРХІНОЛОНИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Має бактерицидну діюу відношенні МБТ: блокує субодиницю А ДНК-гідрази, яка відповідальна за синтез бактеріальної ДНК. Немає перехресної резистентності з іншими протитуберкульозними препаратами. Має неповну перехресну резистентність із офлоксацином. 45,0 % виводиться у незмінному вигляді із організму нирками (20,0%), фекаліями (25,0%). Метаболізм у печінці не залучує систему цитохромів.
Форма випуску та дозування	Таблетки 400 мг № 5, розчин для інфузій 400 мг флакони 250 мл. Доза препарату незалежно від ваги становить0,4 г на добу за один прийом.
Зберігання	Зберігають при кімнатній температурі (15-25 С) у герметичних контейнерах, захищених від світла.
Абсорбція	Швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті (90,0%).
Розподіл, пенетрація в СМР	Добре проникає у більшість рідин та тканин організму, СМР. У високих концентраціях накопичується у назальному та бронхіальному секретах, слизової оболонки синусів, шкірі та підшкірній клітковині, скелетних м’язах.
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. Концентрація препарату в амніотичній рідині, молоці, аналогічна, як і у крові. Не рекомендується під час годування груддю через потенціальний ризик артропатії. Арторопатія з ерозією хрящів встановлена на тваринних моделях. Ниркові хвороби: не потребує прилаштування дози у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Побічні реакції	Часті:зазвичай добре переноситься. Не часті:вплив на шлунково-кишковий тракт (нудота, блювота, діарея); вплив на ЦНС (головний біль, запаморочення, сонливість, погані сновидіння), фототоксичність; алергічні реакції (висипки на шкірі). Поодинокі:пролонгація QT інтервалу.
Медикаментозні взаємодії	Оскільки моксифлоксацин потенційно може подовжувати інтервал QT його не призначають пацієнтам, які отримують антиаритмічні препарати. Не поєднувати з препаратами, які мають такий самий ефект (астемізол, терфенадін, еритроміцин, фентамідін, фенотіазіни, трициклічні антидепресанти). Сукральфат: знижує абсорбцію фторхінолонів за рахунок зв’язування з солями алюмінію, які містить сукральфат. Антациди (магній, алюміній, кальцій, алюмінієво-магнієвий комплекс, що міститься в діданозіні): зв’язується з фторхінолонами, що знижує їх абсорбцію та клінічну ефективність Вітаміни і мінерали, які містять дівалентні та тривалентні катіони, такі як цинк, залізо: формують комплекс з фторхінолонами та знижують їх абсорбцію.
Протипоказання	Індивідуальна підвищена чутливість до препарату, вагітність, годування груддю, подовження QT інтервалу.
Моніторинг	Не потребує спеціального лабораторного моніторингу.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Біль, набряк, розрив сухожиль, м’язів Висипка на шкірі, кропивниця Діарея, пожовтіння шкіри та склер Тривога, депресія
ОФЛОКСАЦИН (Оfx)
КЛАС: ФТОРХІНОЛОНИ
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Має бактерицидну діюу відношенні МБТ: блокує субодиницю А ДНК-гідрази, яка відповідальна за синтез бактеріальної ДНК. Має повну перехресну резистентність із ципрофлоксацином і високу вірогідність перехресної резистентності з моксифлоксацином та гатифлоксацином. 60–80,0 % виводиться із організму в незмінному вигляді нирками протягом 24–48 годин, метаболізується у печінці, метаболіти мають помірну антибактеріальну активність.
Форма випуску та дозування	Таблетки 200 мг, 400 мг, 800 мг № 5, 10, 100, 1000; капсули 200 мг № 10, 100; розчин для інфузій 0,2 % флакони 100 мл, 200 мл. Мінімальна доза 600 мг, максимальна – 800 мг.
Зберігання	Зберігають при кімнатній температурі (15-25 С) у герметичних флаконах захищених від світла.
Оральна абсорбція	Добре абсорбується у шлунково-кишковому тракті (90–98,0%). Абсорбція знижується після прийому їжі. Необхідно приймати за 2 години до вживання молочних продуктів, антацидів та інших медикаментів, які містять залізо, магній, цинк, вітаміни, діданозін, сукральфат.
Розподіл, пенетрація в СМР	Добре проникає у більшість рідин та тканин організму, СМР. У високих концентраціях накопичується у нирках, жовчному міхурі, органах сечостатевої системи, печінці, легенях, простаті, фагоцитах, сечі, мокротиння, жовчі, шкірі, жировій тканині, м’язах, костях, хрящах. Проникає через плаценту та у грудне молоко.
Спеціальні ситуації	Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. Концентрація препарату в амніотичній рідині, молоці аналогічна як і у крові. Не рекомендується під час годування груддю через потенціальний ризик артропатії. Арторопатія з ерозією хрящів встановлена на тваринних моделях. Ниркові хвороби:дозу офлоксацину необхідно зменшувати в пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв., рекомендована доза 600–800 мг 3 рази на тиждень.
Побічні реакції	Часті:зазвичай добре переноситься. Не часті: вплив на шлунково-кишковий тракт (нудота, блювота, діарея); вплив на ЦНС (головний біль, запаморочення, сонливість, погані сновидіння), алергічні реакції (висипки на шкірі). Поодинокі:фототоксичність, розрив Ахіллова сухожилля, периферична нейропатія.
Медикаментозні взаємодії	Сукральфат: знижує абсорбцію фторхінолонів за рахунок зв’язування з солями алюмінію, які містить сукральфат. Антациди (магній, алюміній, кальцій, алюмінієво-магнієвий комплекс, що міститься у діданозіні): зв’язується з фторхінолонами, що знижує їх абсорбцію та клінічну ефективність Пробенецид: взаємодіє з фторхінолонами під час канальцевої секреції, що може приводити до підвищення концентрації офлоксацину у плазмі крові на 50,0 % Вітаміни і мінерали, які містять дівалентні та тривалентні катіони, такі як цинк, залізо: формують комплекс з фторхінолонами та знижують їх абсорбцію.
Протипоказання	Індивідуальна підвищена чутливість до препарату, вагітність, годування груддю.
Моніторинг	Не потребує спеціального лабораторного моніторингу.
Симптоми серйозних побічних реакцій	Біль, набряк, розрив сухожиль, м’язів Висипка на шкірі, кропивниця Діарея Пожовтіння шкіри та склер Тривога, депресія

 

 

ПАРААМІНОСАЛІЦИЛОВА КИСЛОТА (PAS)
КЛАС: CАЛІЦИЛОВА КИСЛОТА
Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм	Має бактеріостатичну дію: є структурним аналогом амінобензойної кислоти; гальмує синтез фолієвої кислоти, що порушує синтез компоненту бактеріальної стінки мікобактерії; бактеріостатичний ефект опосередковується тільки по відношенню до мікобактерій людського типу; практично не діє на МБТ бичачого і пташиного типу, слабко діє на МБТ, розташовані внутрішньоклітинно; чутливі штами МБТ гальмує у концентрації 0,5–2,0 мкг/мл; притаманний швидкий розвиток медикаментозної стійкості при монотерапії; при комбінованому застосуванні резистентність не розвивається; не має перехресної медикаментозної резистентності з іншими протитуберкульозними препаратами; затримує розвиток резистентності МБТ до ізоніазиду і стрептоміцину. Виводиться нирками.
Форма випуску та дозування	Гранули кишківниковорозчинні по 100 г (80 г); гранули, вкриті оболонкою, кишківниковорозчинні, 0,8 г/1 г по 4 г або 100 г у пакетах; р-н для інфузій 3% по 100 мл, 200 мл, 400 мл у фл. Препарат приймають через півгодини чи 1 год. після їжі, запиваючи молоком або мінеральною водою; звичайно використовується у дозі 150 мг/кг маси тіла щоденно за один чи 2–3 прийоми у рівних дозах; середня доза 8–12 г/добу; застосування ПАСК в 2–3 прийоми використовують тільки при поганій переносимості препарату; одноразовий прийом внутрішньо усієї