Для спеціальності 6.030401 «Правознавство»

 

 

 

Розробив: викладач Обручков Р.І.

 

 

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри

протокол №___ від «__»__________ 2011 р.

 

 

 

Миколаїв

 

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН КУРСУ

Форма навчання	Курс	Семестр	Лекції	Практичні (семінарські)	Всього ауд. год.	Курсові роботи	Контрольні роботи	Самостійна робота	Всього годин	Екзамен	Залік
Денна форма навчання						—	—			+	—
Всього						—	—				—

 

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Трудове право, як одна з провідних галузей, відмінюється високим динамізмом. Рухомість норм трудового законодавства забезпечується змінами у системі політичних і, насамперед, економічних відносин в країні, використання досвіду міжнародно-правового регулювання трудових правовідносин, процесом внесення змін до діючої Конституції України.

У сучасних умовах в світі працюють п’ять провідних ринків, одним з яких є Ринок Праці. Значно зростає роль трудового права, посилюється його багатогранні зв’язки з іншими правовідносинами, такими як: майнові, адміністративні, управлінські, організаційні, соціальні, пенсійні та інші.

У міжнародних відносинах приорітетнішими стають договірні зв’язки як на загальнодержавному, так і на локальному рівні, що потребує постійного удосконалення норм вітчизняного трудового права, яке згідно із ст. 9 Конституції України та ст. 8¹ КЗпП України повинні відповідати нормам міжнародного трудового права.

Трудове право, як наука, як провідна галузь права та як навчальна дисципліна передбачає відповідну низку завдань з вивчення багатої теоретичної та наукової бази; з дослідження предмету, методу, принципів, системи та джерел трудових правовідносин. Основним завданням є вивчення та правильне використання правового механізму дослідження та пізнання спеціальних інститутів трудового права: трудовий договір, працевлаштування та зайнятість громадян, робочий час та час відпочинку, оплата праці.

Особливе місце займають такі інститути, як охорона праці, охорона праці молоді та жінок, підготовка та перепідготовка працівників, нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, трудові спори, міжнародно-правове регулювання трудових відносин.

Вивчення трудового права не може бути обмеженим тільки отриманням науково-теоретичних знань. Ця галузь права всіма своїми спеціальними інститутами виходить на реальну практику. Поєднання теорії та практики – сутність викладання трудового права.

Такий підхід зобов’язує проводити семінарські заняття тільки в активних формах, які сприяють прийняттю студентами на себе значної долі відповідальності за результативність проведення занять та отримання знань.

Поєднання теорії та практики пов’язано також з вирішенням завдань-казусів з окремих інститутів трудового права. Трудове право дає основи теоретичних знань на відповідній, реально діючій законодавчій базі, дає відповідні практичні навики, що дозволяє постійно вивчати не тільки психологію працівника, але і власника або уповноваженого ним органу, тобто роботодавця, а в цілому також ще й організаційно-управлінські відносини.

Виходячи з цього, бажано, студентів господарської спеціалізації направляти на навчальну практику на посади помічників юрисконсультів на підприємства.

 

 

Вимоги до знань та умінь:

 

Студенти повинні знати:

правові механізми та норми виникнення, регулювання та забезпечення трудових та тісно зв’язаних з ним правовідносин;

суб’єкти трудових відносин та їх правовий статус;

сторони трудових відносин та їх правовий статус;

механізм виникнення, зміни та припинення трудових відносин;

засоби регулювання та захисту при порушені діючого трудового законодавства, а також умови колективного договору, трудового договору, контракту;

порядок та правову технологію розгляду трудових спорів, включаючи норми міжнародного правового регулювання.

 

Студенти повинні вміти:

пояснити та застосувати у конкретній ситуації діюче законодавство про працю;

давати правильну юридичну кваліфікацію конкретним трудовим відносинам;

застосовувати діюче трудове законодавство з багатогранної системи у трудових відносинах;

розробляти та виконувати проекти колективних договорів, трудових договорів, контрактів та інших локальних соціально-правових документів.

 

Форми вивчення навчальної дисципліни: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів за темами.

Форми поточного контролю знань: усне та письмове опитування, розв’язання практичних задач, вирішення тестових завдань.

Форми підсумкового контролю знань: іспит – у шостому семестрі.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

 

№ п/п	Найменування теми	Види занять
Лекцій	С/з	Всього	Сам.роб.
1.	Трудове право, як самостійна галузь права.
2.	Нормативне те договірне регулювання трудових правовідносин.
3.	Суб’єкти трудового права.
4.	Система правовідносин у галузі трудового права.
5.	Колективний договір та колективні угоди.
6.	Зайнятість населення та працевлаштування.
7.	Трудовий договір (контракт).
8.	Робочий час та час відпочинку.
9.	Нормування та оплата праці. Гарантії та компенсації.
10.	Матеріальна відповідальність сторін трудового договору.
11.	Дисципліна праці та дисциплінарна відповідальність.
12.	Охорона праці.
13.	Підготовка та перепідготовка (підвищення кваліфікації) працівників.
14.	Трудові спори (конфлікти).
15.	Місце та роль трудового колективу в управлінській діяльності підприємств.	—	—
16.	Професійні спілки та їх роль у виробничо-трудовій діяльності трудового колективу.	—
17.	Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю.	—
18.	Міжнародне регулювання праці.
Всього

 

 

4. ЗМІСТ ПРОГРАМИ ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ

 

ЛЕКЦІЯ №1

ТЕМА № 1

ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК САМОСТІЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА

 

Поняття трудового права.

Предмет та зміст трудового права.

Метод трудового права.

Державно-правовий та локальний засоби регулювання трудових правовідносин.

Функції трудового права.

Загальні принципи трудового права.

Види принципів трудового права та їх особливості.

Система трудового права та система трудового законодавства.

Завдання та призначення трудового права.

 

ТЕМА № 2

НОРМАТИВНЕ ТА ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Поняття, різновиди та особливості джерел трудового права.

Система джерел трудового права та їх класифікація:

· за органами правотворчості (вищі, центральні, місцеві та локальні);

· за формою (закони, укази, постанови, розпорядження, накази, інструкції, положення, правила, рішення та інші);

· за сферою дії (державно-нормативні, галузеві-відомчі, локальні);

· за ступенем узагальненості (кодифіковані, комплексні, конституційні та інші);

· за юридичною силою (закони та підзаконні акти).

Єдність та диференціація трудового законодавства.

Місце та роль Конституції України у регулюванні трудових правовідносин.

Місце та роль міжнародних правових актів у регулюванні трудових правовідносин.

Особливості договірного засобу регулювання трудових правовідносин.

 

 

ЛЕКЦІЯ №2

ТЕМА № 3

СУБ’ЄКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА

Поняття та зміст суб’єкту трудового права.

Загальні види суб’єктів трудового права:

· державні органи управління як суб’єкти трудового права;

· підприємства, організації та установи (власник та уповноважений ним орган) як суб’єкти трудового права;

· громадянин (робітник) як суб’єкт трудового права;

· органи державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю як суб’єкти трудового права;

· юрисдикційні органи як суб’єкти трудового права;

· трудовий колектив як суб’єкт трудового права;

· профспілкові або інші, уповноважені трудовим колективом, органи як суб’єкти трудового права;

· роль та значення суб’єктів трудового права у реалізації виробничо-трудових відносин.

 

ТЕМА № 4