Гамма-гамма-каротаж селективний (ГГК-С)

Селективний гамма-гамма-каротаж базується на реєстрації по стовбурі свердловини розсіяного гамма-випромінювання від джерела м’яких гамма-квантів.

Заснований на використанні такої взаємодії γ-квантів з речовиною як фотоефект (фотоелектричне поглинання). При фотоефекті γ-квант взаємодіє з цілим атомом і передає всю свою енергію одному з електронів його оболонки. Виникаючий при цьому фотоелектрон відносить частину енергії γ-кванта. Найінтенсивніший прояв фотоефекту спостерігається в речовинах, що містять важкі елементи та при опромінені їх γ-квантами з малою енергією (близькою до енергії зв’язку електрона з ядром атома).

Радіометр, який використовується при ГГК-С, аналогічний радіометру ГГК-Г. Він відрізняється тільки тим, що при дослідженні глибоких свердловин використовується гільза із алюмінію, а при роботі на малих глибинах – із плексигласу. Крім того, в ГГК-С використовуються джерела м’якого гамма-випромінювання – радіоактивні ізотопи ⁷⁵Se (селен), ¹⁷⁰Tu (тулій), ¹¹³Sn (станум), ¹²³Te (телур), ¹³³Ba (барій), ²⁰³Hg (меркурій), ¹³⁷Cs (цезій).

У загальному випадку залежність між інтенсивністю розсіяного м’якого гамма-випромінювання та ефективним порядковим номером z _еф середовища відмінна від лінійної. Однак для руд певного речовинного складу та енергії опромінюючих гамма-квантів можна підібрати такі джерела м’якого гамма-випромінювання, які забезпечать максимальну чутливість методу та лінійність зв’язку I _gg= f (z _еф).

Впливу густини на покази ГГК-С можна позбутись наступним чином. Необхідно підібрати зонди таких розмірів, при яких на інтенсивність розсіяного гамма-випромінювання не впливає густина середовища. Переважно це зонди малої довжини, які мають малу глибинність дослідження. Однак при їх використанні на результати ГГК-С сильно впливають свердловинні умови вимірювання.

За звичний варіант ГГК-С застосовують для виділення руд важких елементів і кількісного визначення вмісту руд одного важкого елементу в більш легкій вміщуючій породі. Для інтерпретації даних ГГК-С використовують градуювальні графіки зв’язків показів методу від еквівалентної концентрації, одержані на моделях пластів або в свердловинах, де концентрація елементів у ряді пластів визначається за даними аналізу керна.

Метод ГГК-С застосовують для виділення скупчень важких елементів в породах і рудах, що слабо розрізняються за густиною.

Добрі результати метод ГГК-С дає при вивченні розрізів свердловин вугільних родовищ. Це витікає з того, що вугільні пласти мають порядковий номер Z =7, а вміщуючі породи Z =12-13. За даними ГГК-С вугільні пласти відмічаються максимумами. Градуювання апаратури ГГК-С проводяться на моделях пластів з відомим вмістом шуканого елементу.

 

Нейтронні методи дослідження свердловин

При нейтронному каротажі вивчаються характеристики нейтронного і γ-випромінювання, що виникають при опромінюванні гірських порід джерелом нейтронів.

На практиці застосовують стаціонарні джерела випромінювань і нестаціонарні (імпульсні) джерела випромінювань нейтронів.

Результати вимірювань при нейтронному каротажі представляють у вигляді кривої зміни вторинного гамма-випромінювання (метод НГК) або густини теплових (надтеплових) нейтронів (ННК-Т або ННК-НТ) з глибиною. В свердловинному приладі, який використовується при нейтронному каротажі, міститься джерело нейтронів і індикатор γ-квантів (при НГК) або густини нейтронів (при ННК-Т або ННК-НТ). Відстань між джерелом нейтронів і індикатором відповідає довжині зонда L _з.

Взаємодія нейтронів з речовиною

Нейтрон – електрично нейтральна нестабільна ядерна частинка ₀ n. Маса нейтрона (m_n=1.0086654·10^{-24 г) приблизно в 1836 разів більша маси електрона або позитрона та приблизно рівна масі протона, тобто масі ядра водню. Нейтронне випромінювання володіє найбільшою проникною здатністю із всіх видів випромінювання. Дана властивість обумовлена тим, що нейтрони не взаємодіють з електронними оболонками, не відштовхуються кулонівським полем ядра.}

Найбільш суттєвими процесами, які протікають при взаємодії нейтронів з гірською породою, є пружне і не пружне розсіювання на ядрах елементів та поглинання (захоплення) ядрами елементів, які складають гірську породу, з випромінюванням, як правило, інших частинок

При пружному розсіюванні відбувається перерозподіл кінетичної енергії між нейтроном і рухомим ядром відповідно до їх мас і кута розсіювання за принципом зіткнення пружних куль. При цьому внутрішній стан ядра і кінетична енергія системи “нейтрон-ядро” залишаються незмінними. Величина втрати енергії нейтроном при пружному розсіюванні залежить від характеру його зіткнення з ядром і маси останнього. Максимальна втрата енергії нейтроном відбувається при центральному зіткненні і коли маса атома співвимірна з масою нейтрона. Отже, водень є найкращим сповільнювачем нейтронів.

При непружному розсіюванні нейтрон спочатку захоплюється ядром, а потім викидається з нього, але вже з меншою енергією і під деяким кутом до напряму початкового руху. Ядро ж, що захопило і втратило нейтрон, залишається на деякий час у збудженому стані і потім повертається в основний (спокійний) стан, випускаючи при цьому γ-квант.

Непружне розсіювання – це порогова реакція. Енергія порогу, яка рівна енергії першого збудженого ядра, зменшується із зростанням масового числа від декількох мільйонів електрон-вольт до 100 кеВ і нижче. Відповідно, непружне розсіювання нейтронів проходить тільки при взаємодії швидких нейтронів з речовиною та переважно на важких ядрах елементів.

При захопленні ядром нейтрона перший переходить у збуджений стан. Перейшовши в стан збудження, ядро розпадається різними способами в залежності від степені збудження, яка визначається енергією падаючого нейтрона. У зв’язку з цим, всі нейтрони умовно діляться на декілька енергетичних груп, які приведені в табл. 3.1, крім того нейтрони з енергією від 0,3-0,5 до n·10² еВ називають надтепловими нейтронами.

 

Таблиця 3.1 – Основні характеристики нейтронів

Нейтрони	Енергія Е n, еВ	Температура T, К	Швидкість V n, см/с	Довжина хвилі l n, см
Холодні	0,001	11,6	4,37·10^4	9,04·10^-8
Теплові	0,025		2,2·10^5	1,80·10^-8
Повільні	0,5	1,16·10^4	1,39·10^6	2,86·10^-9
Надтеплові	30 - 50
Резонансні		1,16·10^6	1,39·10^7	2,86·10^-10
Проміжні	0,5-2·10^5	1,16·10^8	1,39·10^8	2,86·10^-11
Швидкі	2·10^5-2·10^7	1,16·10^10	1,39·10^9	2,86·10^-12

 

Швидкі нейтрони, розповсюджуючись в навколишньому середовищі, в процесі пружного і непружного розсіювання, порівняно швидко (за 10^-4 - 10^-5 с) втрачають свою енергію (до 0,025 еВ) і швидкість (до 2200 м/с) та перетворюються на теплові. Останні поглинаються ядрами внаслідок радіаційного захоплення з утворенням на першій стадії складних ядер, які потім (через 10^-12 - 10^-24 с) переходять в основний стан з випуском γ– квантів.

Поглинання нейтронів супроводжується випромінюванням протона β -, α -частинки, двох-трьох нейтронів або гамма-квантів, тобто воно проходить у реакціях (n, β), (n, α), (n, 2 n), (n, γ) і т. д.

Реакція типу (n, γ) називається радіаційним захоплення нейтрону. На використанні реакції даного типу базується нейтронний гамма-каротаж. Аномально поглинають теплові нейтрони такі елементи як кадмій, хлор, бор, літій та інші.

Таким чином, нейтрони, які випромінюються джерелом і потрапляють в гірську породу, відносно швидко (за 10^-4–10^-5 с) сповільнюються в результаті пружних і частково не пружних співударів. Більша частина нейтронів минає поглинання в області високих енергій та захоплюється ядрами за реакцією захоплення (n, g).

Розподіл нейтронів в середовищі залежить від нейтронних властивостей середовища, в основному від хімічного складу останнього. Для більшості гірських порід уповільнюючи і поглинаючі властивості визначаються вмістом водню: чим він вищий, тим швидше зменшується густина нейтронів з віддаленням від джерела нейтронів.

Вірогідність взаємодії нейтронів з речовиною кількісно характеризується нейтронним ефективним січенням, числове значення якого виражається в м². У практиці застосовують дрібну одиницю вимірювання вказаної характеристики - барн (1 барн = 10^-28 м²). Ефективні січення процесів розсіювання і захоплення, що відносяться до одного ядра елементу, називають відповідно мікроскопічними ядерними січеннями розсіювання σ _р і захоплення σ_з. Ефективні січення розсіювання і захоплення, що відносяться до одиниці об'єму породи, називають макроскопічними січеннями розсіювання σ _р і захоплення σ_з.

Густина теплових нейтронів залежить в загальному випадку від уповільнюючих і поглинаючих властивостей середовища і визначається довжиною уповільнення L _s, коефіцієнтом дифузії D і часу життя теплових нейтронів τ.

Часом життя теплового нейтрона називається час існування нейтрона в породі з моменту його перетворення в тепловий до моменту його захоплення ядром і визначається за формулою:

 

, (3.26)

 

де Vτ – швидкість теплових нейтронів (2200 м/с); l _ср.з – середня довжина вільного пробігу нейтрона до його захоплення ядром.

Довжиною уповільнення нейтронів (довжиною дифузії) називають середню довжину шляху нейтрона від точки, де він став тепловим, до точки захоплення і визначається за формулою:

 

, (3.27)

де r ²_ср.d – середній квадрат відстані по прямій від точки уповільнення нейтрона до точки захоплення його ядром; D – коефіцієнт дифузії, який рівний:

. (3.28)

 

Інтенсивність поглинання теплових нейтронів залежить від вмісту в породах елементів з високим ефективним січенням захоплення σ_з, основним з яких в осадових породах є хлор.

Таким чином, уповільнююча і поглинаюча здатність гірських порід визначають просторовий розподіл нейтронів на різних стадіях їх взаємодії з породами, на вивченні якої і засновані нейтронні методи дослідження свердловин.

Залежно від довжини зондів свердловинних приладів ми досліджуватимемо вторинне гамма-випромінювання та теплові або надтеплові нейтрони.