Небезпечні та шкідливі фактори, що виникають при пожежі.

 

До небезпечних та шкідливих факторів пожежі відносять:

1. Токсичні продукти згорання - становлять найбільшу небезпеку для життя людини, особливо при пожежах в будівлях. Причина - значна кількість синтетичних матеріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів зго­рання. При горінні поліуретану і капрону, наприклад, утворюється синильна кислота;

- вініпласту - хлористий водень, оксид вуглецю;

- лінолеуму - сірководень і сірчистий газ.

2. Вогонь - дуже небезпечний фактор, але безпосередньо на людину діє

не часто. Температура полум'я сягає 1200-1400°С, вогонь викликає опіки, бо­льові відчуття. Мінімальна відстань, на якій людина може знаходитись від по­лум'я визначається за формулою: R=1,6H, де Н - середня висота факела полум'я.

3. Підвищена температура середовища. Вдихання гарячого повітря ра­зом з продуктами згорання може призвести до ураження органів дихання і сме­рті. Температура вище 60°С вже є життєво-небезпечнрю для людини.

4. Дим - велика кількість найдрібніших часточок незгорівших речовин, що знаходяться в повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихан­ня та слизових оболонок (кашель, сльозотеча). В задимлених приміщеннях по­гіршується видимість, що утруднює евакуацію людей.

5. Недостатність кисню. При горінні кисень іде на окислення горючих речовин і матеріалів, тому його концентрація знижується. Для людини знижен­ня концентрації кисню від 21 до 14% є небезпечним.^При цьому втрачається координація рухів, проявляється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість.

6. Вибухи, витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизації ємностей та трубопроводів. Вибу­хи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових вогнищ. Люди можуть попасти під дію вибухової хвилі чи будуть травмовані уламками.

7. Руйнування конструкцій внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур і вибухів.

8. Паніка через швидкі зміни психічного стану людей.

 

3. Спалимість і вогнестійкість матеріалів, конструкцій і бу­дівель. Пожежовибухова небезпека будівель.

Будівельні матеріали по різному реагують на дію вогню. Вони поділяються на:

поділяються на:

Неспалимі - такі матеріали, які під дією вогню або високої температури

не спалахують, не тліють, не обвуглюються. До них належать природні і штучні неорганічні матеріали (граніт, вапняк, пісок, цегла, залізобетон, гіпсові і гіпсо­волокнисті плити при вмісті органічної маси до 8% за масою, мінераловатяні плити на синтетичній, крохмальній чи бітумній основі при вмісті її до 6% за масою).

Важкоспалимі. Під дією вогню чи високої температури не спалахують, але тліють і обвуглюються. При вилученню вогню процес їх руйнування і тлін­ня припиняється. Це матеріали, що складаються з спалимих і неспалимих речо­вин: асфольтобетон;

гіпсові і бетонні матеріали із вмістом органічного наповнювача більше 8% за масою;

глиняно-солом'яні матеріали щільністю не менше 900кг/м³;

мінерало-ватяні плити з бітумною основою при її вмісті 7-15 %;

деревина, глибоко просочена антипіренами.

Спалимі матеріали, що під дією вогню чи високої температури спала­хують, тліють і продовжують тліти чи горіти після віддалення вогню. До них відносять всі органічні матеріали, що не відповідають вимогам, які ставляться до неспалимих і важкоспалимих матеріалів.

Залежно від того, з яких матеріалів споруджено будівлю чи її елементи вона матиме певний ступінь вогнестійкості.

Вогнестійкість - здатність матеріалів, конструкцій чи будівель чинити опір вогню протягом певного часу, зберігаючи при цьому всі експлуатаційні властивості. Вогнестійкість оцінюється за часом, протягом якого конструкція чи її елементи під дією вогню зберігає свої властивості без руйнувань, деформацій і тріщин. Період, протягом якого матеріали чи конструкції чинять опір вогню називається межею вогнестійкості.

Бувають п’ять ступенів вогнестійкості:

Будівлі першого ступеня вогнестійкості побудовані лише з неспалимих матеріалів. Мають межу вогнестійкості 0,5-2,5год.

другого ступеня – з неспалимих, межа вогнестійкості - 0,25-2,0год.

третього ступеня – основні несучі конструкції – з неспалимих матеріа­лів, а допоміжні (перегородки, стеля) – з важкоспалимих. Межа вогнестійкості – 0,25-0,75год.

четвертого ступеня - всі елементи і конструкції з важкоспалимих мате­ріалів. Межа вогнестійкості - 0,25-0,5год.

п'ятогоступеня- всі елементи спалимі.

 

Пожежовибухова небезпека будівель характеризується сукупністю умов, здатних спричинювати і розвивати пожежу чи вибух певних масштабів. Техно­логічний процес визначає імовірність виникнення пожежі чи вибуху, а від конструкції будівель залежать межі пожежі і її наслідки.

Залежно від властивостей речовин та умов їх застосування і обробки всі виробництва і склади поділяються на 6 категорій.

Категорія А (вибухопожежонебезпечні) - виробництва, що мають горю­чі гази з нижньої межею вибуху до 10%, горючі рідини з температурою спалаху парів до 28°С за умови, що перевищує 5% об'єму приміщення. А також речови­ни, що здатні самозайматись і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи між собою. Це дільниці фарбування машин, склади лакофарбових матеріалів, ПММ, акумуляторні відділення, приміщення ремонту паливної апаратури, склади пестицидів і міндобрив.

Категорія Б {вибухопожежонебезпечні) - виробництва, що мають горючі гази з нижньою межею вибуху вище 10% об'єму повітря, горючі речовини з те-мпературою спалаху парів від 28 до 61 °С, рідини, що в умовах виробництва на­гріваються до температури спалаху і вище, горючий пил і волокна з нижньоюконцентраційною межею 65г/м за умови, що ці гази і пил можуть утворювати

вибухонебезпечні суміші об'ємом, що перевищує 5% об'єму приміщення.

Категорія В ( пожежонебезпечні) - виробництва з температерою спалаху парів більше 61 °С, горючий пил і волокна з низньою концентраційною межею більше 65г/м³, речовини, здатні горіти при взаємодії з водою, киснем і між со­бою, тверді спалимі речовини і матеріали. Це місця зберігання тракторів і авто­мобілів, самохідних машин, пункти ТО, ремонту, цехи обробки деревини, ши-номонтажні і вулканізаційні відділення.

Категорія Г (пожежонебезпечні) - виробництва, де обробляють (збері-гають) неспалимі речовини і матеріали в гарячому, розжареному чи розплавле­ному стані, з виділенням теплоти, іскор, полум'я. Це ковальсько-пресові, зва­рювальні, паяльні відділення.

Категор ія Д (пожежонебезпечні) - виробництва з застосуванням неспа-лимих речовин в холодному стані. Це місця миття машин, слюсарно-механічні та агрегатні майстерні, інструментальні.

К атегорія Е (вибухонебезпечні) - виробництва, що мають горючі гази без рідкої фази і вибухонебезпечний пил у кількості, що перевищує 5% об'єму приміщення. Це склади балонів стисненого і зрідженого газів.

4. Система протипожежного захисту:

Система протипожежного захисту ­– це сукупність організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 22272 - 93).

4.1. Відомо, що будь-яку аварію, пожежу, нещасний випадок чи професійну хворобу дешевше попередити, ніж ліквідовувати наслідки.

Попередження розповсюдження пожеж в основному визначається по­жежною безпекою будівель і споруд і забезпечується:

- правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівель;

- розташуванням приміщень та виробництв з врахуванням вимог пожежної безпеки;

- встановлення протипожежних перешкод в будівлях, системах вентиляції, паливних і кабельних комунікаціях;

- обмеження витікання та розтікання горючих рідин при пожежах;

- влаштування протидимного захисту;

- проектування шляхів евакуації;

- проектування шляхів під'їзду при ліквідації пожеж.

Якщо пожежа вже почалася, то успіх швидкої локалізації і ліквідації пожежі на початку залежить від наявності засобів гасіння, вміння ними користу­ватися спеціалістами і всіма працівниками.

 

4.2. Процес горіння припиняється:

- при охолодженні горючої речовини до температури, нижче ніж температура її займання;

- при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

- при припиненні проходження пари чи газів горючої речовини в зону горіння.

Горіння припиняють з допомогою таких речовин:

Вода - найдешевше і найдоступніше. Придатна до гасіння більшості речовин. Струменем води гасять тверді речовини (при цьому знижується їх температура, збивається полум'я, вода при випаровуванні не дає доступу кисню повітря). Дощуванням і водяним пилом - тверді волокнисті, сипучі речовини, спирти, трансформаторне і моторні масла.

Водою гасити не можна - легкозаймисті рідини (бензин, гас, бо вода розбризкує їх, збільшуючи площу горіння, а також іде вниз і збільшує площу розтікання), карбіди, селітру, металевий натрій, калій, магній і його сплави, електрообладнання під напругою, цінні папери і устаткування.

Водяна пара - ефективна і планується у приміщенні до 500м³ вогнегасяча концентрація в повітрі - 35%.

Водні розчини солей - для гасіння речовин, що погано змочуються. До­дають поверхнево-активні речовини - ПО-1, НП-16, ДП.

 

4.3. Засоби гасіння пожеж.

До первинних засобів пожежогасіння відносять вогнегасники різ­них типів.

Вогнегасники вуглекислотні - призначені для гасіння всіх видів заго­рання. Виходячи з сопла вуглекислота збільшується в об'ємі в 500 разів. Утво­рюється снігоподібна вуглекислота, яка при випаровуванні охолоджує горючу речовину і ізолює її від кисню. Дієва довжина струменя вогнегасника біля 4м, час дії 30-60с. До ручних відносять ОУ-2, ОУ-3, ОУ-5. Пересувні - ОУ-25, ОУ-80.

Вогнегасники повітряно-пінні -гасять тверді і рідкі речовини. Не мож­на гасити електроустановки, бо піна електропровідна. Ручні - ОВП-5, ОВП-10.

Пересувні - ОВП-100. Стаціонарні - ОВП-250.

Хімічно-пінні - ручні ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ,

Брометило-хладоновий - ОБХ- 3 (хладоновий ОХ-3). Діюча речовина руйнує озоновий шар Землі, тому міжнародною конвенцією заборонено їх застосування. До цієї ж групи відносять і хладонові аерозольні - О АХ 0,5.

Порошкові - ОП-1, ОП-2, ОП-5, ОП-9, ОП-10, ОП-50 та їх модифікації.

Комбіновані - одночасно порошком і повітряно-механічною піною -ОХВП-10.

Пожежні автомобілі - для доставки вогнегасних засобів, бойового складу пожежників. Це автоцестерни, автонасосні станції, автонасоси;

- автомобілі з обладнанням для повітряно-пінного, порошкового, вугле­кислотного, газоводяного і комбінованого гасіння;

- пожежні авто драбини і автопідіймачі.

Мотопомпи - призначені для подачі води від джерел (водойми, пожежні гідранти) до місця пожежі. Мотопомпа - це двигун внутрішнього згорання і відцентровий насос.

Переносні мотопомпи - МП-66А, МП-800Б, причепні - МП-1600.

4.4. Автоматичні системи гасіння пожеж бувають такі:

Спринклерні установки - система трубопроводів під стелею з спеціаль­ними спринклерними головками. Вода з водогінної мережі. Бувають повітряні, водяні і змішані. Головки закриті легкоплавкими замками, що спрацьовують при 72, 93, 141, 182°С. Площа змочування однією - 9-12м², інтенсивність подачі води - 0,1л/с. повітряна система застосовується там, де температура може зни­жуватись нижче 0°С, щоб не перемерзало. В трубах повітря, і спочатку вихо­дить повітря, а потім іде вода.

Дренчерні установки - весь час відкриті. Вода в систему подається при ручному або автоматичному відкриванні перепускної арматури.