Друга версія стандартів ISO серії 9000 з’явилася в 1994 році. Загалом вона повторювала структуру стандартів версії 1987 року з виключенням та розшифруванням низки суперечних моментів.

Третя версія міжнародних стандартів серії ISO 9000 була опублікована 15 грудня 2000 року. В ній стандарт ISO 9001:2000 заміняє стандарти ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003 попередньої версії та при цьому має ряд значущих відмінностей.

У 2008 році буда прийнята та введена в дію нова та остання на даний час версія стандартів ISO 9000. Дані стандарти включають пояснення термінів та уточнення вимог стандартів ISO 9000 версії 2000 року, які ґрунтуються на восьмирічному досвіді їх використання у всьому світі, що підтверджено майже мільйоном сертифікатів, виданих у 170 країнах світу.

В основу стандартів серії ISO 9000 покладені 8 принципів TQM – загального управління якістю:

орієнтація на споживача;

роль керівництва, лідерство;

залучення працівників в процеси, що протікають в організації;

процессний підхід до виробничої діяльності;

системний підхід до управління;

постійне поліпшення;

ухвалення рішень, заснованих на фактах;

взаємовигідні стосунки з постачальниками.

Нині до складу ISO входять 120 країн своїми національними організаціями зі стандартизації. Організаційно в ISO входять керуючі та робочі органи. Керуючі органи: Генеральна асамблея, Рада, Технічне керуюче бюро. Робочі органи: технічні комітети, підкомітети, технічні консультативні групи.Раді ISO підпорядковується сім комітетів: ПЛАКО (технічне бюро), СТАКО (комітет з вивчення наукових принципів стандартизації), КАСКО (комітет з оцінки відповідності), ІНФКО (комітет з науково-технічної інформації), ДБВКО (комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються), КОПОЛКО (комітет із захисту інтересів споживачів), РЕМКО (комітет зі стандартних зразків).У технічній роботі ISO беруть участь більше 30 тис. експертів з різних країн світу. ISO має світовий авторитет і високий статус серед найбільших міжнародних організацій.

Міжнародні стандарти ISO не мають статусу обов'язкових для всіх країн-учасниць. Будь-яка країна світу має право застосовувати їх на власний розсуд. Вирішення питання про застосування міжнародного стандарту ISO пов'язано в основному з участю країни в міжнародному розділі праці і станом її зовнішньої торгівлі.

За своїм змістом стандарти ISO відрізняються тим, що лише 20 % з них включають вимоги до конкретної продукції. Основна маса нормативних документів стосується вимог безпеки, технічної сумісності, методів випробування продукції, а також інших загальних та методичних питань.

Останніми роками широко застосовуються стандарти, в яких відображений світовий досвід управління якістю продукції на підприємстві. Відповідно до цих стандартів формується політика підприємства у сфері якості, тобто система якості, що включає забезпечення, поліпшення і управління якістю продукції.

При цьому відповідність такої системи вимогам стандартів ISO розглядається як гарантія того, що постачальник здатний виконати вимоги контракту і забезпечити стабільну якість продукції.

Відповідно до стандартів ІСО життєвий цикл продукції у зарубіжній літературі позначається як «петля якості ». У стандарті ІСО серії 8402 міститься наступне визначення «петлі якості» - це концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, які впливають на якість продукції на різних стадіях від визначення потреб до оцінки їх задоволення.

«Петля якості» наочно показує послідовне віддзеркалення якості процесів на якість кінцевого результату. За допомогою "петлі якості" здійснюється взаємозв'язок виробника продукції із споживачем, зі всією системою, що забезпечує вирішення завдання управління якістю продукції.

З березня 1997 р. стандарти ISO почала визнавати і в Україні

. В Україні діють стандарти ДСТУ ISO. Це національні стандарти, якими запроваджено стандарти ІСО. Номер стандарту ДСТУ відповідає номеру міжнародного стандарту ІСО, а рік затвердження, відповідно, року утвердження національного стандарт, наприклад, в Україні діє стандарт ДСТУ ІS0 серії 9000:2007 «Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів», наприклад, ДСТУ ISO 9001:2009 національний стандарт України системи менеджменту якості, є офіційним перекладом стандарту ISO 9001:2008.

Освоєння стандартів серії ІСО 9000 в Україні триває близько 20 років. Наша держава поступально і впевнено впроваджує світові вимоги і тенденції, тому синхронізує його (та інші стандарти цієї серії) в ДСТУ практично відразу ж. Це дозволяє вітчизняним підприємствам своєчасно приймати вимоги до систем управління якістю. Впроваджуючи ж подібні стандарти, українські виробники мають можливість виходити на міжнародні ринки з продукцією надійного якості, підтверджуючи тим самим свою конкурентоспроможність і компетентність.

. Саме з метою підготовки українських підприємств до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління навколишнім природним середовищем може стати невід'ємною частиною вимог стратегічних партнерів України, Державний стандарт України першим серед країн СНД підготував до безпосереднього впровадження стандарти ISO серії 14000 (статус добровільних). Сьогодні в Україні фармацевтичне підприємство "Стірол" вже сертифіковане за стандартом ISO: 14000.

Переваги створення системи управління якістю на основі методології ISO є очевидними для розвинутих країн. На рівні підприємства цей процес сприятиме зростанню ефективності виробництва за рахунок оптимізації організаційної структури, а наявність сертифіката стане перепусткою для виходу продукції на міжнародні ринки.

Побудова системи управління якістю передбачає урахування галузевої та індивідуальної специфіки бізнесу.

Інтегрована система управління якістю має бути багаторівневою, в основі - міжнародні стандарти ISO; наступний рівень - галузеві стандарти: в харчовій промисловості - НАССР, у фармацевтичній - GMP тощо; третій рівень - внутрішньофірмові стандарти управління якістю, шляхом створення яких йдуть американські промислові корпорації.

З метою підвищення рівня якості і безпеки харчових продуктів в Україні на підприємствах харчової промисловості планується впровадження НАССР (Hazard Analisis and Critical Control Point) - системи оцінки небезпечності і критичної контрольної точки, яка є спеціалізованою системою забезпечення безпеки продуктів харчування на етапі їх виробництва. Вона базується на деяких принципах, застосування яких дає змогу виробляти безпечні продукти харчування, раціонально використовувати ресурси підприємства, чітко визначати ступінь відповідальності за безпеку серед персоналу. НАССР визначає, оцінює і контролює небезпечні чинники, що можуть впливати на виробництво.

Вся система базується на двох чинниках: аналіз ризиків і контрольних критичних точок. Ці два основних елементи відрізняють систему НАССР від системи ISO;9000, з якою НАССР легко поєднується. Найбільш важливий елемент системи - це НАССР-план. Він містить основні процедури, яких необхідно дотримуватися, щоб система працювала коректно. Якщо трапляються нештатні ситуації, то потрібно вжити заходи, які б дозволили запобігти в майбутньому подібним інцидентам. В Україні систему НАССР впроваджено на таких підприємствах харчової промисловості, як TOB "Галактон", АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика", "Київський маргариновий завод". Проте сьогодні правила НАССР визнані в усьому цивілізованому світі й увійшли до Харчового кодексу -- свого роду біблії СОТ. Два роки тому НАССР впровадили Росія, з 2004 р. вони стали обов'язковими у Молдові.

Державні (національні) стандарти - стандарти, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації і доступні для широкого кола користувачів. Встановлюються на вироби загально-машинобудівного застосування, продукцію міжгалузевого призначення, продукцію для населення і народного господарства, організаційно-методичні та загально-технічні об'єкти, елементи народногосподарських об'єктів державного значення, методи випробувань.

Кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Галузеві стандарти застосовуються до продукції, щодо якої бракує державних стандартів. Стандарти підприємств розробляються самостійно підприємствами для конкретизації вимог до продукції.

Технічні умови - це документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція (процеси, послуги). Технічні умови можуть бути стандартом, його частиною або окремим документом. їх створюють у разі відсутності державних і галузевих стандартів на продукцію, що виробляється. Технічні умови потребують узгодження із замовником, органом державного нагляду, іншими зацікавленими організаціями, які визначаються розробником технічних умов за узгодженням із замовником.

Технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст.