Методичне забезпечення самостійно-дистанційної форми навчання

ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник директора з навчально-

методичної роботи ДВНЗ «ККЛП»

____________Г.А. Михайловська

«___» ____________2014 р.

 

 

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОСТІЙНО-ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

нормативної навчальної дисципліни

«Податковий облік»

(назва дисципліни)

 

підготовки молодшого спеціаліста

напряму 0305 «Економіка і підприємство»

(шифр і назва напряму)

спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік»__

(шифр і назва спеціальності)

 

 

Розглянуто та рекомендовано Розробив

до затвердження на засіданні викладач Савченко Г.В.

циклової комісії (П.І.Б.)

обліково-аналітичних дисциплін Підпис ____________

(назва циклової комісії)

Протокол №____

від «___» __________20___р.

Голова ЦК Коваль В.М.

(П.І.Б.)

Підпис___________________

 

 

2014 р.

ЯК ПРАЦЮВАТИ З РОЗДІЛОМ КУРСУ

Якщо Ви будете виконувати всі рекомендації курсу, то ми гарантуємо Вам успіх. Дуже важливе, щоб Ви вели власний конспект в якому будете робити записи, зважаючи на рекомендації, що Ви зустрінете в курсі.

Зверніть,будь ласка, увагу на наступне: якщо в тексті курсу є вказівка “Запишіть” то потрібно текст, що розміщено після неї, переписати до конспекту;

якщо в тексті – вказівка “Законспектуйте” то слухач курсу має на власний роздум обрати матеріал для запису, або самостійно переробити його у схеми, таблиці;

вказівка “Прочитайте” не означає, що даний матеріал можна пропустити та не робити записи.

Як правило в даних розділах курсу даються більш глибокі роз’яснення з попереднього матеріалу, наводяться факти, приклади, інформація, що доповнює навчальний матеріал та спонукає слухача на самостійний власний аналіз та роздуми;

«Виконайте вправу самостійно на комп’ютері, та запишіть порядок Ваших дій» – рекомендоване виконання дій за комп’ютером, записи в зошиті обов’язкові.

«Виконайте вправу самостійно на комп’ютері» – рекомендоване виконання дій за комп’ютером, записи в зошиті не обов’язкові.

Шановні слухачі, виконання цих простих правил допоможе Вам успішно впоратися з навчальним матеріалом. Наш досвід говорить, що така організація роботи допоможе ефективно організувати Вам самостійне навчання без викладача.

Курс складається з теоретичної та практичної частин і передбачає контрольні запитання та завдання. Лабораторні роботи, контрольні завдання повинні бути виконані у терміни визначені графіком навчального процесу. Курс має підсумкове контрольне завдання.

По закінченню проходження курсу передбачається диференційований залік. Залік проводиться під час аудиторних занять. У Вас є можливість отримати залік за результатами виконаних лабораторних робіт, тестів, контрольних завдань, та ефективної роботи під час аудиторного навчання.
Для того щоб здати залік студент повинен:

1. Вивчити теорію та оформити конспект.

2. Виконати та переслати для перевірки електронною поштою завдання (лабораторні роботи).

3. Виконати комп’ютерні тести.

4. Виконати та переслати для перевірки електронною поштою підсумкове контрольне завдання.

У разі відмінного виконання усіх вимог залік виставляється достроково.
До заліку допускаються слухачі, які виконали не менш ніж 50% вимог навчального плану.

На заліку під час аудиторних занять студент повинен мати конспект, результати лабораторних робіт в електронному вигляді, результати тестів.
Залік проводиться у вигляді співбесіди. Викладач задає слухачу питання з теорії, та якщо необхідне запропонує практичні завдання.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

№	Назви	Кількість годин
п/п	розділів і тем	Всього	На заняттях	Лабораторні	Прак тичні	Самост. вивчен.
	Тема 1.Загальні принципи і особливості податкового обліку 1.1 Нормативні документи, що регулюють організацію обліку податків, зборів і платежів в Україні. 1.2 Сутність податкового обліку. 1.3 Основні відмінності між податковим та бухгалтерським обліками. 1.4 Види штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, порядок їх нарахування та відображення в обліку.
	Облік податку на додану вартість 2.1 Податкові зобов’язання, їх зміст та порядок виникнення. 2.2 Облік податкових зобов’язань. 2.3.Виникнення та порядок відшкодування податкового кредиту та його облік. 2.4. Порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних. 2.5. Порядок складання та подання податкової декларації з ПДВ.
Всього по розділу			-	-

ВІДОМОСТІ ПРО КУРАТОРА (ВИКЛАДАЧА)-ТЬЮТОРА

Савченко Галина Василівна – викладач циклової комісії «Обліково-аналітичних дисциплін» ДВНЗ «Київський коледж легкої промисловості».

Контактний телефон: [phone] (моб. телефон),

 

Електронна адреса сайту ДВНЗ ККЛП: (http://kklp.com.ua /.

Електронна скринька куратора (викладача)-тьютора: [e-mail].

 

Місцезнаходження ДВНЗ «Київський коледж легкої промисловості»:

01601, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 29

 

Дистанційний етап – 19.01.2015-31.01.2015

 

Інтернет-заняття – 21.01.15; 28.01.15;

Поточний дистанційний контроль – 26.01.15, 31.01.15;

Дистанційне консультування – 23.01.15; 29.01.15.

ЗМІСТ РОЗДІЛУ ДИСЦИПЛІНИ,

ЩО ВИНОСИТЬСЯ НА САМОСТІЙНО-ДИСТАНЦІЙНИЙ

ЕТАП НАВЧАННЯ.

Тема 2: Облік податку на додану вартість

2.1 Податкові зобов’язання, їх зміст та порядок виникнення.

2.2 Облік податкових зобов’язань.

2.3. Виникнення та порядок відшкодування податкового кредиту та його облік.

2.4. Порядок заповнення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

2.5. Порядок складання та подання податкової декларації з ПДВ.

 

Облік податку на додану вартість

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який включається в ціну товарів, робіт, послуг, відповідно сплачується до бюджету за рахунок коштів покупця.

Платниками ПДВ визнано:

ü осіб, що провадять господарську діяльність та добровіль­но реєструються як платники ПДВ (обсяг оподатковуваних операцій - 300 тис.грн. без ПДВ);

ü осіб, що ввозять товари на митну територію України в об­сягах, що підлягають оподаткуванню,

ü осіб-управителів майна, які ведуть окремий податковий об­лік з ПДВ відносно господарських операцій, пов’язаних із використанням майна, отриманого в управління за догово­рами управління майном;

ü осіб, що провадять операції з постачання знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за пра­вом успадкування чи на інших законних підставах перехо­дить у власність держави.

Для реєстрації платниками ПДВ суб’єктами підприємниць­кої діяльності подається в органи ДПС реєстраційна заява:

ü при обов’язковій реєстрації (обсяг оподатковуваних опера­цій - 300 тис.грн. без ПДВ) - до 10 числа місяця, що настає за місяцем коли досягнуто зазначену суму оподатковуваних операцій;

ü при добровільній реєстрації платниками ПДВ - за 20 ка­лендарних днів до початку податкового періоду з якого осо­ба вважатиметься платником ПДВ.

Нормативні вимоги, порядок реєстрації (в т.ч. добровільної та як суб’єктів спеціального режиму оподаткування) і її анулювання, перереєстрації, ведення реєстру і обліку платників податку на до­дану вартість регламентовано статтями 181-184 ПКУ та підзаконними документами Державної податкової служби України.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

ü постачання товарів та послуг, місце постачання яких роз­ташоване на митній території України;

ü ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;

ü вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі екс­порту або реекспорту;

ü постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В таблиці 2.1 наведено бази оподаткування податком на додану вартість окремих видів господарських операцій згідно ПКУ.

Таблиця 2.1

Що нового в 2015році?

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ З РОЗДІЛУ ДИСЦИПЛІНИ,

ЩО ВИНОСИТЬСЯ НА САМОСТІЙНО-ДИСТАНЦІЙНИЙ

ЕТАП НАВЧАННЯ.

1.Нормативні документи, що регулюють організацію обліку податків, зборів і платежів в Україні.

2.Предмет податкового обліку, функції, об’єкт оподаткування.

3.Основні відмінності між податковим та бухгалтерським обліками.

4.Види штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, порядок їх нарахування та відображення в обліку.

5. Податкові зобов’язання, їх зміст та порядок виникнення.

6. Облік податкових зобов’язань.

7. Виникнення та порядок відшкодування податкового кредиту та його облік.

8. Порядок заповнення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

9. Порядок складання та подання податкової декларації з ПДВ.

ЛІТЕРАТУРА

 

 

1. Бідюк О.О., Шара С.Ю. Облік і звітність в оподаткуванні. Навчальний посібник.К.:,Центр учбової літератури, 2012, стр.163

2. Податковий кодекс України, Верховна Рада України, Закон від 02.12.2010 № 2755-VI

 

Міністерство освіти і науки України

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ»

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник директора з навчально-

методичної роботи ДВНЗ «ККЛП»

____________Г.А. Михайловська

«___» ____________2014 р.

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

№	Назви	Кількість годин
п/п	розділів і тем	Всього	На заняттях	Лабораторні	Прак тичні	Самост. вивчен.
	Тема 1. Становлення та розвиток казначейської справи в Україні 1.Історичні умови започаткування казначейства. 2. Передумови створення казначейської системи виконання бюджетів в Україні 3. Етапи створення і розвитку Державного казначейства України
	Тема 2. Нормативно-правове регулювання казначейської справи в Україні 1. Сутність діяльності та функції казначейства. Розрахункові палати у системі казначейства: суть та призначення. 2.Організаційна структура Державного казначейства України
	Тема 3. Організаційна структура та бюджетні повноваження Державного казначейства України 1. Організація бюджетного процесу в Україні 2. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження 3. Складання, розгляд та прийняття Державного бюджету України 4. Виконання Державного бюджету України 5. Бюджетне планування та прогнозування 6.Бюджетні повноваження Державного казначейства України 7. Сутність та призначення бюджетної класифікації 8. Класифікація доходів бюджету 9. Класифікація видатків бюджету 10. Класифікація фінансування бюджету 11.Класифікація боргу 12. Зведення, складання та надання звітності про виконання державного бюджету
Всього по розділу			-

ВІДОМОСТІ ПРО КУРАТОРА (ВИКЛАДАЧА)-ТЬЮТОРА

Савченко Галина Василівна – викладач циклової комісії «Обліково-аналітичних дисциплін» ДВНЗ «Київський коледж легкої промисловості».

Контактний телефон: [phone] (моб. телефон),

 

Електронна адреса сайту ДВНЗ ККЛП: (http://kklp.com.ua /.

Електронна скринька куратора (викладача)-тьютора: [e-mail].

 

Місцезнаходження ДВНЗ «Київський коледж легкої промисловості»:

01601, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 29

 

Дистанційний етап – 19.01.2015-31.01.2015

 

Інтернет-заняття – 21.01.15; 28.01.15;

Поточний дистанційний контроль – 26.01.15, 31.01.15;

ЗМІСТ РОЗДІЛУ ДИСЦИПЛІНИ,

ЕТАП НАВЧАННЯ.

Тема 1. Становлення та розвиток казначейської справи в Україні

1. Історичні умови започаткування казначейства.

2. Передумови створення казначейської системи виконання бюджетів в Україні

3. Етапи створення і розвитку Державного казначейства України

Основні терміни та поняття: княжа казна, військова скарбниця, казначейство, казначейська система виконання бюджетів

1. Історичні умови започаткування казначейства
Історія зародження, становлення і розвитку казначейства надзвичайно багата і тривала. Термін "казначейство" походить від поняття казна, що в перекладі з англійської означає скарб, цінність. Терміни "казна" і "казначейство" мають різні тлумачення в різних країнах. Це можна пояснити розвитком та еволюцією казни як суспільного фінансового інституту, який є частиною спадку, традицій і культури різних держав.
У найперших систематизованих працях, присвячених питанням казни, цей термін використовується і у широкому, і більш вузькому розумінні. Так, в "Арташастрі" (праці про гроші), яка була написана в Індії дві тисячі років тому, казна в широкому розумінні - це багатство держави, до якого включались окрім детально перерахованих доходів золото, коштовне каміння і метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. У рукописі зазначалося, що армія і казна
- найважливіші інструменти в руках монархії, тому вони мусять бути під безпосереднім контролем керівника держави.

У більш вузькому значенні казна - це місце, куди надходили гроші і звідки здійснювались платежі для конкретних цілей.

Історично казначейство виконувало декілька функцій:
- відповідало за збереження багатства держави;
- було місцем, де збиралися платежі держави і з якого держава здійснювала виплати;
- відповідало (під королівським наглядом) за чеканку монет;
- а також виконувало функцію облікового відомства. Тобто казначейство повинно було вести записи всіх операцій із зазначенням дати, характеру і кінцевого призначення платежів.
З часом функції казначейства різних країн змінювались:
- внаслідок затяжних війн, які призводили до зменшення багатства держави, казначейства почали випускати внутрішні і зовнішні боргові зобов'язання;
- у зв'язку зі збільшенням кількості і розширенням активності фінансових монополій, казначейства почали приймати на збереження їхні акції;
- з виникненням центральних банків і відповідним зростанням системи комерційних банків такі функції казначейства як емісія грошей та
чеканка монет, випуск боргових зобов'язань, отримання і видача платежів державою було передано банкам;

- у деяких випадках казна працювала як банківська установа і приймала вклади населення.
Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, який мав відповідати за розробку та здійснення державної фінансової політики, є закономірністю для всіх епох і держав.
Початок створення казначейства належить до управління казною за тієї доби, коли не було ще чіткого розмежування між особистою власністю титулованого володаря та власністю держави.

 

2. Передумови створення казначейської системи виконання бюджетів в Україні
Традиції Державного казначейства України зародилися ще за часів Київської Русі.

Казначейство як спеціальний фінансовий орган, що відав касовим виконанням державного бюджету, в Росії було засновано 02.02.1821 року, коли у складі Міністерства фінансів створили департамент Державного казначейства. Головними завданнями Департаменту були:
- контроль за рухом коштів за надходженнями та витратами усіх казначейств;
- здійснення головного рахівництва усіх надходжень та витрат держави. У його віданні перебували місцеві органи - казенні палати. Усі зібрані
органами казначейства прибутки надходили на єдиний рахунок у Державному банку.
Саме фінансові відносини 18 століття сприяли започаткуванню державного казначейства, яке з плином часу приймало все більш розвинені форми та державнузначимість. Казначейство організовувало стягнення податків, зборів, мита, вело облік прибутків держави і відпускало кошти на витрати, передбачені державнимбюджетом. Казначейське виконання державного бюджету дало позитивний ефект, тому що така форма роботи забезпечує ощадливе, обов'язково цільове використання коштів державного бюджету.

Це, в свою чергу, дало можливість:- здійснювати державний контроль і оперативно розпоряджатися фінансовими ресурсами держави;
- ефективно їх перерозподіляти і маневрувати державними коштами;
- створювати можливість накопичення ресурсів для реалізації державних програм і зобов'язань. На час Жовтневої революції 1917 р. департамент Державного казначейства був головним у системі Міністерства фінансів. Він розпоряджався рухом коштів, що надходили до загальних державних доходів, здійснював центральне рахівництво за державними доходами і видатками, а також перевірку фінансових кошторисів усіх міністерств і головних управлінь, складав проект державного розпису доходів і видатків.Спроби побудувати бюджет України на базі власної державності було зроблено у 1917-1920 рр., коли Центральна Рада намагалася унезалежнити фінанси України від фінансів Росії. Повний бюджет було побудовано тільки за часів Гетьманату Павла Скоропадського. За Гетьманату формування бюджету було завданням Міністерства фінансів і безпосередньо створеної при ньому Бюджетової комісії, до складу якої увійшли представники Міністерства фінансів, державного контролю, зацікавлених відомств і представники науково-економічних кіл. За відсутності нових законів юридичною основою при формуванні бюджету Української держави стало бюджетове право Російської
Імперії, що складалося Із загальних кошторисних правил І правил про порядок розгляду державного розпису прибутків і видатків та про асигнування зі скарбу видатків, не передбачених розписом. Зведений бюджет Української держави в ті часи навряд чи можна вважати загальноприйнятним із фінансово-економічної точки зору державним бюджетом. Він був радше зведенням кошторисів за державними прибутками і видатками, мав ознаки виконавчого кошторису. На недосконалість сформованого бюджету вплинули й несприятливі соціально-політичні та фінансово-економічні умови, за яких він складався. Дефіцит бюджету покривався випуском серії білетів державної скарбниці та іншими кредитними операціями. Незважаючи на те, що йому були притаманні риси виконавчого кошторису, він, за словами тодішніх економістів мав "велику близькість до дійсних витрат і вплат до скарбниці".
З утворенням у 1922 році СРСР було створено єдиний бюджет, до складу якого включались бюджети союзних республік. Казначейство було ліквідовано, оскільки касове виконання державного бюджету здійснював Держбанк СРСР.

 

 

3. Етапи створення і розвитку Державного казначейства України
Діюча до утворення казначейства банківська система виконання бюджету відповідала основним вимогам економіки, котра централізовано планувалась та директивне управлялась, її функціонування забезпечувалось взаємодією державних банків, які вирішували широкий спектр питань, пов'язаних з касовим виконанням бюджету. Основним органом, який здійснював касове виконання Державного та місцевих бюджетів, був Державний банк СРСР. Отже, застосовувалась банківська система касового виконання бюджетів.
При банківській системі касове виконання бюджету, а саме прийом та зарахування надходжень на відповідні рахунки, ведення обліку доходів та видатків державного та місцевих бюджетів, складання у встановлені строки звітів про касове виконання бюджетів та інші операції, пов'язані з касовим виконанням бюджету, здійснювались банками. Практика касового виконання Державного бюджету банками була розрахована на систему єдності банків і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала формуватися в Україні наприкінці 80-х років. Використання такої системи, за умов здійснення ринкових реформ, спричинило зростання інфляційних процесів у країні. Це пояснюється тим, що фінансування видатків здійснювалося шляхом так званого "відкриття кредитів" без урахування доходів, які реально надходили і мали емісійний характер. На суму емісії оформлювалась заборгованість Міністерства фінансів Національному банку України. З ліквідацією Держбанку СРСР управління державними коштами, почали здійснювати безліч комерційних банків. Недосконалість системи виконання Державного бюджету комерційними банками особливо виявлялась у період економічної кризи. Внаслідок відсутності коштів на рахунках підприємств, організацій, приховування прибутків від оподаткування, порушення комерційними банками нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами, безпідставного затримання перерахування комерційними банками доходів бюджету, державний бюджет недотримував належні йому кошти. Головним недоліком діючої до створення казначейства системи акумуляції та обліку доходів державного бюджету була й неоперативність, оскільки між датою збору та наданням інформації і реальним зарахуванням сум податків і платежів, що надійшли, проходило від 2-х до 4-х робочих днів, а звітність видів доходів надходила лише в кінці місяця, наступного за звітним. Таким чином, ця система обліку доходів не дозволяла своєчасно отримувати інформацію про обсяг доходів, а це в свою чергу, негативно позначалося на точності короткострокових прогнозів про податки та платежі, встановленні реальних лімітів з витрат, передбачених в бюджеті, а отже на своєчасності фінансування. Залишилось неврегульованим і питання виконання видаткової частини державного бюджету, оскільки до компетенції комерційних банків та Національного банку України не входили функції контролю за виконанням видаткової частини Державного бюджету України та управління наявними коштами. Діюча до створення казначейства система допускала фіксування витрат державного бюджету в облікових регістрах лише на стадії платежу, коли можливість маневрування державними фінансовими ресурсами вже практично втрачено. Документально та інформаційно при цьому фіксувалися лише: обсяг бюджетних призначень та сума фактичних платежів, хоча реально процес виконання бюджету набагато складніший і більш деталізований. До того ж кошти, що надходили на рахунок доходів, спочатку щоденно перерозподілялися між міністерствами та відомствами і вже потім перераховувалися конкретним споживачам. У різних комерційних банках та Національному банку України було відкрито безліч поточних рахунків бюджетних установ по держбюджету і позабюджетних коштах, що не давало можливості застосовувати механізм попереднього контролю за витрачанням коштів. Розпорошення коштів по безлічі поточних рахунків міністерств, відомств, бюджетних установ та комерційних банків і "блукання" їх по заплутаних каналах через систему комерційних банків призводило до несвоєчасного надходження коштів до адресатів, фінансування окремих державних програм. За умов гострого дефіциту державного бюджету на поточних рахунках бюджетних установ щоденно зберігались значні залишки бюджетних коштів. Щоденно на рахунках бюджетних організацій в установах банків знаходилась місячна сума надходжень в бюджети усіх рівнів, завдяки чому фінансове збагачувались комерційні банки. Звітність про касове виконання державного бюджету в багатьох випадках не відповідала одній з основних вимог, що висуваються до бухгалтерських регістрів, - достовірності. Звіти, які подавали міністерства та відомства, через громіздкість підвідомчих їм структур, різницю в підходах до планування видатків, наявність комплексних статей, відсутність попереднього та поточного контролю за витрачанням бюджетних та позабюджетних коштів, обліком госпрозрахункових операцій не давали Уряду можливості визначити дійсні потреби і суму заборгованості за тією чи іншою статтею бюджету. До того ж банківська звітність не враховувала операцій по взаємозаліках бартеру, вексельному обігу, які становлять понад 20% загальної суми надходжень.
Відповідно до Указу Президента України від 18 червня 1993 р. "Про порядок касового виконання Державного бюджету України" з другої половини 1993 р. Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України було запроваджено єдине касове виконання як державного, так і місцевих бюджетів, тобто фінансування видатків почало здійснюватись у межах доходів, які реально надійшли до державного бюджету, а також за рахунок кредитів, що надавалися Національним банком Міністерству фінансів. Проте, в той самий час Законом України "Про банки і банківську діяльність", який було прийнято у 1992 р. (з подальшими змінами), на банківську систему було покладено тільки функції здійснення операцій з касового виконання Державного бюджету, а виконання таких функцій, як ведення обліку касового виконання Державного бюджету, контроль за його виконанням, управління грошовими коштами Державного бюджету, не входило до переліку функцій банківської системи і повинно було забезпечуватись фінансовою системою. Крім цього, у зв'язку з відмовою від прямого фінансування дефіциту бюджету за рахунок власних ресурсів Національного банку України, виникла необхідність введення нових функцій, які раніше не виконувались ні банківською, ні фінансовою системами. Це, у першу чергу, такі функції, як короткострокове прогнозування доходів Державного бюджету та оперативно-касове планування його видатків (у розрізі головних розпорядників коштів і у розрізі територій).
За таких умов постали питання оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби, що можливо було здійснити тільки шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного бюджету. Тому 27 квітня 1995 р. Указом Президента України створено Державне казначейство України, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. за № 590 затверджено Положення про Державне казначейство України (додатки 1, 2).
Створення казначейства припало на той період розбудови Української держави, коли старі методи фінансового управління вже втратили свою ефективність, а нові методи не спиралися на відповідні організаційні структури. Зміни, які вносились утворенням казначейства в систему виконання державного бюджету, дозволили вирішити головне завдання - ліквідувати практику автоматичного та безконтрольного кредитування Центральним банком бюджетного дефіциту.
Відповідно до Указу Президента України та постанови Уряду, Державне казначейство України повинно виконувати весь комплекс завдань, пов'язаних з касовим виконанням бюджетів усіх рівнів, та ефективним управлінням
бюджетними коштами. Воно покликане впорядкувати використання державних коштів, сконцентрувати їх на найважливіших напрямках соціального та економічного розвитку суспільства. Порядок обробки, узагальнення та надання інформації про надходження доходів державного бюджету при різних системах касового виконання бюджетів наведено на рис. 1.1.
Створення постійно функціонуючої системи Держказначейства як ефективного та дієвого інструмента виконання бюджету здійснювалось поетапно і супроводжувалося перерозподілом функцій між банківською і фінансовою системами з подальшим їх зосередженням у системі Державного казначейства.
З часу створення Державного казначейства України можна виділити такі основні етапи його розвитку залежно від економічної ситуації, що складалася у державі,:
Жовтень 1992 - жовтень 1995 р. Цей етап характеризується створенням на базі підрозділів Головного бюджетного управління Міністерства фінансів України Управління виконання Державного бюджету. Це дозволило починаючи з 1 липня 1993 р. перейти на нову систему виконання видаткової частини державного бюджету і забезпечити здійснення Міністерством фінансів України функції обліку видатків державного бюджету, яка раніше забезпечувалась банківською системою. Протягом цього періоду було розроблено концептуальні засади системи Державного казначейства, які знайшли своє віддзеркалення в Указі Президента України "Про Державне казначейство України" та "Положення про Державне казначейство України".
Листопад 1995 - грудень 1997 р. На цьому етапі на базі Управління виконання Державного бюджету України Міністерства фінансів та відповідних підрозділів місцевих фінансових органів у листопаді 1995 р. створено систему Державного казначейства, до якої увійшли Головне управління Державного казначейства України, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районні (міські) відділення.
За цей час було завершено передачу функцій фінансування від галузевих управлінь Міністерства фінансів Головному управлінню Державного казначейства; впроваджено Єдиний казначейський рахунок у Національному банку України та уповноважених комерційних банках для зарахування доходів Державного бюджету та проведення видатків; підготовлено і впроваджено порядок оплати витрат з Єдиного казначейського рахунку. Саме цей період слід вважати якісно новим у розвитку і впровадженні казначейських принципів в Україні.
На цьому етапі відбувається також:
- впровадження нової бюджетної класифікації щомісячного розпису видатків держбюджету;
- лімітування видатків бюджету;
- початковий етап встановлення контролю за зобов'язаннями розпорядників коштів;

 

Державним казначейством з метою поліпшення ситуації у 2000 році запроваджено використання такого важливого фінансового інструменту, як щоденне прогнозування доходів та видатків бюджету зі складанням ресурсного балансу.
2000-2001 роки стали для Казначейства роками оптимізації процесу управління бюджетними ресурсами шляхом удосконалення функцій по виконанню дохідної та видаткової частин бюджету.
Враховуючи пріоритетність завдань Державним казначейством розроблено План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, а також фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.
З огляду на необхідність оптимізації процесу управління бюджетними коштами, розроблено нову модель функціонування Держказначейства, засновану на принципах, прийнятих для банківської системи (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.99 р. № 1721). Входження ержказначейства в систему електронних платежів Національного банку України, запровадження Внутрішньої платіжної системи Державного казначейства та відкриття системи кореспондентських рахунків в Національному банку України дозволяє консолідувати бюджетні рахунки на єдиному казначейському рахунку, відкритому у Національному банку України, і, відповідно, позбавитись ризиків при зберіганні бюджетних коштів. Тільки за умови створення внутрішньої платіжної системи можна забезпечити прозорість бюджетного процесу, створити цілісну систему контролю за рухом бюджетних коштів.
Таким чином, окрім уже існуючих функцій із виконання дохідної та видаткової частин бюджетів, на Держказначейство покладаються суто банківські функції, а саме: робота з клієнтами щодо банківських операцій, безпосереднє проведення платежів розпорядників коштів через Розрахункові палати органів Державного казначейства, складання щоденного балансу операційного дня Держказначейства та інших форм банківської звітності тощо.

З 2001 року Державним казначейством запроваджено систему обліку та контролю за бюджетними зобов'язаннями розпорядників коштів для здійснення контролю за прийняттям юридичних та фінансових зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів і забезпечення якісного планування ресурсного балансу.
2001 рік став роком зміни статусу Державного казначейства: із клієнта банку Казначейство стало учасником Системи електронних платежів Національного банку України (СЕН НБУ). Так, у червні 2001 року було завершено входження всієї системи Державного казначейства в Систему електронних платежів Національного банку України по виконанню державного бюджету за доходами. Це значно скоротило терміни проходження платежів, збільшило обіговість бюджетних коштів, надало можливість для складання щоденної оперативної звітності з обліку доходів державного бюджету, яка до цього часу надавалась виключно Національним банком України на другий або третій робочий день з моменту платежу. Запровадження розрахунків через систему електронних платежів Національного банку України (СЕН НБУ) і Єдиного казначейського рахунку (ЄКР) дає широкі можливості значно прискорити розрахунки та виконання державного бюджету на всіх рівнях починаючи з рівня району, акумулювати на ЄКР бюджетні кошти із наступним розподілом та перерозподілом на регіональному рівні, а також дасть змогу вести безпосередній контроль за проходженням розрахунків із бюджетом та здійснювати оперативне управління доходами на всіх рівнях. Слід зазначити, що управління Державного казначейства у Дніпропетровській та Чернігівській областях ввійшли до СЕН НБУ по виконанню державного бюджету і за видатками, що забезпечило ліквідність та скоротило терміни проходження до розпорядників бюджетних коштів. Нині Державне казначейство України - повноправний учасник бюджетного процесу, що забезпечує оперативне управління державними
фінансами.

Література

1.Основи казначейської справи: опорний конспект лекцій з курсу упорядник Р.А. Крамченко К.;МАУП.2006 стр3-8

 

Тема 2. Нормативно-правове регулювання казначейської справи в Україні

1.Сутність діяльності та функції казначейства. Розрахункові палати у системі казначейства: суть та призначення.

2.Організаційна структура Державного казначейства України.

1. Сутність діяльності та функції казначейства
Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590.
Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків.
Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.
Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових п