Політичні еліти як суб’єкти політики

1. Особливості політичних еліт як суб’єктів політики.

2. Структура і типологія політичних еліт.

3. Функції політичної еліти.

4. Проблема формування політичної еліти в Україні.

 

Література

1. Амельченко О. Політична еліта в суспільстві, що трансформується // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – С. 1-7.

2. Анісімович-Шевчук О. Роль комунікаційної еліти у формуванні громадянських цінностей особи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 14. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2003. – С. 39-43.

3. Кіянка І. Політична еліта у контексті трансформаційних процесів українського суспільства // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 20. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2008. – С. 68-70.

4. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Вид. 2-ге, перероблене і доповнене. – Львів, 1996.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К., 1997.

6. Політологія / За ред. А. Колодій. – Вид. 2-ге. – К., 2003.

7. Політологія: Навчальний посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

8. Політологія. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. – Львів, 1996.

Методичні рекомендації

Готуючи перше питання, слід розкрити зміст таких базових понять як „еліта”, „політична еліта”, „національна еліта”. Найкраще це зробити, скориставшись спеціальними словниками, а також матеріалом відповідної теми рекомендованих підручників. Значно ширшу інформацію про вказані наукові категорії викладено в основних концепціях політичних еліт, авторами яких є В. Парето, Д. Донцов, В. Липинський, Г. Моска, Р. Міхельс. Зазначені концепції необхідно коротко викласти, окремо наголосивши на практичних способах формування, рекрутування, заміни тощо корпусу політичних лідерів нації. Це дозволить Вам проілюструвати специфічні обставини делегування, перебування при владі, а також заміни представників еліти [4, с. 25-36; 5, с. 117-118; 6, с. 341-346; 7, с. 125-127].

Виклад другого питання важливо розпочати з висвітлення різниці між „вузьким” і „широким” тлумаченнями еліти. Це дозволить осмислити й охопити значну кількість складових структури еліти, яку організаційно формують „опозиція”, „контреліта”, „еліта впливу”, „комунікаційна еліта” тощо. Потім необхідно розглянути окремі типи політичних еліт, які теоретична наука тлумачить залежно від а) стадії історичного розвитку суспільства, б) сфер діяльності еліт, в) ідеології, г) політичного режиму [2; 4, с. 83-108; 6, с. 347-353, 355-357; 7, с. 130-131].

Відповідь на третє питання вимагає викладу окремих напрямків діяльності, що визначають функціональну скерованість чинної політичної еліти. Тому, в процесі визначення змісту діяльності еліти слід особливо наголосити на базових принципах – ієрархічності, розмежуванні компетенції, соціальній престижності або елітарності. І лише потім переходити до розкриття специфіки її функцій, до складу яких сучасні дослідники, зокрема відносять такі: а) здійснення політичної влади, б) всебічний аналіз політичної ситуації, в) політичне прогнозування, г) вироблення тактики й стратегії політичної діяльності на близьку й далеку перспективу, д) політичне представництво, е) підготовка і висунення кадрів [4, с. 85-86; 6, с. 354-355].

Четверте питання можна обмежити аналізом різноманітних аспектів сучасного українського політичного процесу. Все ж, у вступі варто розкрити деякі історичні особливості, які допоможуть наголосити на тому, чому в незалежній Україні з особливою гостротою стала проблема формування нової політичної еліти. І тому короткий огляд становлення нашої національної еліти варто почати з ХІХ ст., продовжити радянським періодом, однак більш детально зупинитися на реаліях переходу до демократії [1; 3; 6, с. 357-365; 8, с. 666-667].

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 10

ОСОБИСТІСТЬ У ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ

1. Політична соціалізація особи: поняття, етапи, моделі, агенти та типи.

2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації.

3. Феномен політичної бездіяльності та її різновиди.

 

Література

1. Білей О. Машина спрощення / Соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні // Політична думка. – 2000. - № 2.

2. Загородній Ю.І., Курило В.С., Савченко С.В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми. – К., 2004. – 144с.

3. Єхало В. Соціодраматична концепція соціалізації особистості // Соціологія: теорії, методи, маркетинг. - 1999. - № 2.

4. Лазаренко О.В., Лазаренко О.О. Теорія політології. Для тих хто прагне успіху. – К.1996.

5. Макєєв С. Сучасна Україна: громадянська свідомість і політична участь населення // Політична думка. -. 2000. -. № 2.

6. Політологія / За ред.. О. Бабкіної. – К. 1998.

7. Політологія / За ред.. А. Колодій. – К. 2000.

8. Політологія. Навч. Посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

9. Яременко О., Міщенко Р. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси // Політична думка. – 2000. - № 1.

10. Ротар Н. Політична участь громадян України в умовах демократизації // Політичний менеджмент. – 2006. - № 2. – с. 78 – 92.

 

 

Методичні вказівки

Мета контрольної роботи полягає у дослідженні суті політичної соціалізації особи та її впливу на участь або бездіяльність людини у політиці. Розкриваючи перше питання варто зосередити увагу на теоріях політичної соціалізації, з’ясувати роль агентів соціалізації на різних її етапах, розглянути чинники, які лежать в основі різних моделей та типів політичної соціалізації (2,3, с. 1 – 144; 4,c. 71 – 85; 6, c. 105 – 106; 7, c. 131 - 139; 8, c. 83 – 87)

Вивчаючи проблему політичної участі особи (питання 2) необхідно дослідити відкритий тип поведінки людини у політиці, розкрити масштаби, види та мотиви політичної діяльності (1, 4, c 7 – 12; 6, c. 105 – 106; 7, c. 131 – 139; 8, c. 83 – 87; 9, с. 78 – 92).

Третє питання контрольної роботи присвячене вивченню складного феномена політичної бездіяльності (закритого типу політичної поведінки – неучасті). Тут необхідно розглянути чинники, які викликають бездіяльність особи та охарактеризувати різноманітні форми політичної неучасті (1, 3; 4, с. 80-85; 6,с. 105-106; 7,с.131-139; 8, с. 80-85).

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 11

ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

1. Політичне лідерство: поняття, природа та основні теорії.

2. Типологія політичного лідерства.

3. Порівняльний аналіз основних систем рекрутування політичних лідерів.

4. Політичне лідерство в Україні.

 

Література

1. Деркач Ж. Політичний лідер у ретроспективі // Віче. – 1999. - № 1.

2. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти та політичне лідерство. – Львів, 1995

3. Лазаренко О.В., Лазаренко О.О. Теорія політології. Для тих хто прагне успіху. – К., 1996.

4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навч.посібник для студентів вищих закладів освіти. – К., Львів. – 2002.

5. Політологія / За ред.. Колодій А.Ф. – К. 2000

6. Політологія / За ред.. О.В. Бабкіної. – К.1998.

7. Політологія. Навч. Посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

 

Методичні вказівки

Метою контрольної роботи є розкриття феномену політичного лідерства та ролі лідера у політичній системі суспільства. Розглядаючи перше питання необхідно дослідити природу лідерства, мотиви боротьби за владу, формальний та неформальний аспекти лідерства. Особливу увагу варто зосередити на теоріях та концепціях лідерства (1; 2; 43,с. 71-85; 5, с. 146-150; 6, с.108-112; 7, с. 131-135).

У другому питанні варто приділити увагу характеристиці критеріїв, які визначають тип лідера та розглянути основні типології політичного лідерства як зарубіжних, так і українських політологів Окрему увагу необхідно зосередити на визначенні функцій лідера у політичній системі суспільства (1; 2; 3; 5,с. 146-150; 6, с.108-112; 7, с. 131-135).

Розкриваючи механізми політичного лідерства необхідно охарактеризувати системи добору політичного лідера (антрепренерську та систему гільдій), розкрити їх основні риси (5, с.151-155; 7, с. 135).

Четверте питання контрольної роботи присвячене характеристиці політичного лідерства в Україні. Опираючись на рекомендовану літературу (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7) спробуйте дати свою оцінку діяльності українських політичних лідерів (Президент, Прем’єр – міністр, лідери політичних партій).

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 12

ДЕРЖАВА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

План

1. Сутність, походження, функції та форма держави.

2. Правова держава та громадянське суспільство.

3. Проблеми формування громадянського суспільства в Україні.

 

Література

1. Белламі Р. Три моделі прав і громадянства. Лібералізм: антологія. – К., 2002. – с. 974-997.

2. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості. Дослідження категорії громадянське суспільство. – Львів, 2000.

3. Гелей С.Д. Рутар С.М. Політологія: Навчальний посібник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. – 360 с.

4. Дмитренко Р. В. Громадянске суспільство і демократична держава: проблема взаємовідносин. Творча робота з курсу політології. – К., 2007. – 11 с.

5. Іванов В. М. Історія держави і права України. – К., 2002. – 264 с.

6. Іванченко Р. П. Українська державність в 20-90-х рр. – К., 2000. - 255 с.

7. Кін Дж. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. – К., “К. І. С.”. – 2000. – 191 с.

8. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. – Львів, 2002.

9. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / М. С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та інш. За заг. ред. В.О. Ріяки. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.

10. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права:навчальний посібник. –К.:Атіка, 2005. – 592 с.

11. Мала енциклопедія етнодержавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького; Редкол.: Ю.І.Римаренко (відп. ред.) та ін. - Довіра: Генеза, 1996. 942 с.

12. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К: Генеза, 1997. – 400 с.

13. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

14. Політологія: Навч. посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай, С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, О.Ю. Мороз, Р.Я. Пасічний, О.В. Піскорський, П.П. Ткачук, В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

15. Рябчук М. Дилеми українського Фауста: громадянске суспільство і “розбудова держави”. – К., 2000.

16. Українське суспільство 1994-2004: Моніторинг соціальних змін. – НАН України: Інститут соціології. – К., 2004.

 

Методичні рекомендації

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно дати визначення держави як специфічної форми організації політичного життя, проаналізувати підставові характеристики державної організації, вказати на прерогативи держави. Також необхідно детально охарактеризувати різноманітні теорії походження держави (теологічну теорію, концепцію суспільного договору, класову, психологічну та інші). Висвітлюючи перше питання, необхідно проаналізувати три основні парадигми держави: справедливої держави, держави політичного реалізму, правової держави. Необхідно дати визначення таким поняття як, форма державного правління, політичний режим, державно-територіальний устрій, які визначають форму держави. Наприкінці першого питання доцільно розкрити зміст основних внутрішніх та зовнішніх функцій держави [11; 12; 13, с. 39-370; 373-374; 14, с. 145-149].

Розкриваючи питання правової держави, варто наголосити, що визначальними принципами є верховенство права, гарантування реалізації прав і свобод особи та підпорядкування владних структур нормам права. Необхідно висвітлити ознаки правової держави та проаналізувати особливості становлення правової держави в Україні [2; 3; 4; 5; 7; 13, с. 375-378; 14, с. 159-162; 16]. Варто звернути особливу увагу на проблему взаємовідносин між державою та громадянським суспільством. Характеризуючи поняття громадянського суспільства, варто розкрити його атрибути, структуру та функції [1; 2; 3; 6; 10; 11; 12; 13, с. 378-383; 14, с. 162-166].

В третьому питанні необхідно проаналізувати проблеми, пов’язані з формуванням громадянського суспільства в сучасній Україні. Зокрема, проаналізувати процес створення інституцій громадянського суспільства в період «перебудови» та на сучасному етапі [5; 6; 8; 11;12; 15;16].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 13

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ

План

1. Сутність та різновиди форм державного правління.

2. Монархія як форма державного правління та її різновиди. Відмінності між конституційною та абсолютною монархією.

3. Республіканська форма державного правління.

 

Література

1. Гелей С.Д. Рутар С.М. Політологія: Навчальний посібник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. – 360 с.

2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політико-правові системи світу: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 668 с.

3. Дахно І.І., Тимофеєв С.М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. – К.: МАПА, 2005. – 608 с.

4. Каневський О.С. Розподіл влади в США: історія та сучасність. – Севастополь, 1997.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / М. С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та інш. За заг. ред. В.О. Ріяки. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.

6. Кухта Б. Політична влада та її рішення. – Львів: ЦГД, 2006, – 240 с.

7. Мала енциклопедія етнодержавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького; Редкол.: Ю.І.Римаренко (відп. ред.) та ін. - Довіра: Генеза, 1996. 942 с.

8. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – К: Генеза, 1997. - 400 с.

9. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

10. Політологія: Навч. посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай, С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, О.Ю. Мороз, Р.Я. Пасічний, О.В. Піскорський, П.П. Ткачук, В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

11. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи. Інституційний вимір. – Львів, 2004.

12. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 480 с.

 

Методичні рекомендації

Висвітлення першого питання варто розпочати із з’ясування сутності поняття „форма державного правління” як характеристики держави, що вказує на спосіб організації верховної влади в державі. Висвітлюючи сутність поняття форма державного правління варто наголосити, що форма державного правління визначається джерелами, порядком формування та правовим статусом вищих органів влади, та обумовлює їх структуру, принципи взаємовідносин та співвідношення сфер компетенцій. Політологічна наука розрізняє дві основні форми державного правління - республіку та монархію, кожна з яких має декілька підвидів [1; 3; 5; 8; 9, с. 385; 10, с. 94].

В другому питанні необхідно охарактеризувати монархію як форму державного правління, за якої найвища державна влада повністю або частково належить одній особі (монарху); здійснюється за спадковим правом і не є похідною від будь-якої іншої влади. Також потрібно докладно розглянути та проаналізувати такі різновиди монархій як абсолютна, дуалістична та парламентська. В цьому ж питанні необхідно проаналізувати основні відмінності між конституційною та абсолютною монархією [2; 3; 5; 9, с. 387, 407-413; 10, с. 183-184].

Висвітлення третього питання доцільно розпочати із визначення поняття республіка. Необхідно наголосити, що республіка – це форма державного правління, за якої найвища державна влада здійснюється виборними органами, що обираються на певний визначений термін. Найвищі органи державної влади у республіці є підзвітні і підконтрольні народові та виконують свої повноваження на підставі Конституції та законів. Залежно від відповідальності уряду – перед президентом або парламентом, розрізняють три форми республіканського правління: президентську, парламентську і змішану [2; 3; 4; 5; 8; 9, с. 385; 12].

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 14