ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА



1. Поняття, структура, функції та типи політичних систем.

2. Моделі політичної системи.

3. Особливості формування політичної системи в Україні.

 

Література

1. Андреев С.С. Политические системы и политическая организация общества// Социально-политические науки, 1992, №1.

2. Білоус А.О. Політико–правові системи: світ і Україна. – К., 2000

3. Гавриленко І. Політична система суспільства //Політологічні читання. – 1993.– №1.

4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

5. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічник, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

6. Політологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів /За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 273 с.

7. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

8. Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004.

9. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – 240 с.

10. Словник-довідник політологічних термінів /За ред. М.П.Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 229 с.

11. Фісун О. Типологія політичних систем: основні підходи //Політичний менеджемент. – 2005. – №5. – С.39–50.

12. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник.- К., 2002.

13. Якушик В. Політична система та політичний режим //Політична думка. – 1994. – №1.

 

Методичні вказівки

Розкриваючи зміст першого питання необхідно виходити з розуміння того, що різноманітні політичні явища нерозривно пов’язані і складають певну цілісність, яка має відносну самостійність. Таку їх якість і позначає поняття політична система. В роботі слід проаналізувати методологічні засади аналізу політичної системи суспільства, розкрити її особливості, структуру та функції. Окремо слід розглянути типологію політичних систем, адже будучи надзвичайно складним, багатим за змістом явищем, політичні системи можуть класифікуватись за різноманітними критеріями [1; 2; 3; 4, с. 268–269; 5, с. 39–46; 7, с. 63–75; 8; 9; 10; 11; 13].

Друге питання слід присвятити аналізу основних моделей політичної системи. Цікавими в даному випадку можуть бути моделі політичних систем, запропоновані Д.Істоном та Г.Алмондом [1; 7, с. 63–65; 12].

У третьому питанні слід приділити увагу проблемам становлення та розвитку політичної системи України, визначити її основні характеристики. Для цілісності викладу варто прослідкувати процес становлення в Україні нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів державної влади та місцевого самоврядування, поділі політичної влади та ефективному функціонуванні механізму стримувань та противаг [2; 7, с. 70–73; 8; 12].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ

1. Політичні партії як невід’ємний елемент сучасної політичної системи: суть, особливості та роль у суспільстві.

2. Типологія політичних партій і партійних систем.

3. Особливості становлення та еволюція партійної системи в Україні.

 

Література

1. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. – М.: Академический проект, 2000. – 558 с.

2. Кирпічов О.А., Соловйов В.В. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, ЛТД”, 2006. – 371 с.

3. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О.Ріяка, В.С.Семенов, М.В.Цвік та ін.; За заг. ред. В.О.Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.

4. Політичні партії в незалежній Україні: роль та місце у політичній трансформації суспільства: науковий збірник / Укладач В.В.Нікітін. – Х.: ХарРі УАДУ, 2001. – 140 с.

5. Політологія / За ред. А.Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

6. Цибенко А. Політична партія в парламенті України: принципи організаційного функціонування. – К., 1997. – 44 с.

7. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібник. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 528 с.

8. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

 

Методичні рекомендації

При розгляді першого питання необхідно зосередити увагу на з’ясуванні суті та ознак політичних партій, передумов їх виникнення та ролі у сучасних демократичних політичних системах [4; 5, с. 203-207; 7, с. 6-80, 233-261].

Дослідження другого питання потребує здійснення детальної класифікації політичних партій за різноманітними критеріями. Особливу увагу рекомендовано приділити загальноприйнятій класифікації політичних партій за місцем у спектрі політичних сил на ліві, центристські і праві. Крім того необхідно розглянути класифікацію партійних систем, проаналізувати особливості різновидів альтернативних і неальтернативних партійних систем на прикладі країн світу [5, с. 210-215, 219-223 ; 7, с. 289-335, 386-490].

У третьому питанні необхідно проаналізувати умови та особливості становлення багатопартійності в Україні після здобуття незалежності. Варто показати трансформацію партійної системи України з атомізованої до поляризованої, а також поступове набуття нею ознак партійної системи поміркованого плюралізму [4; 5, с. 227-238].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6

ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ

1. Вибори та виборчий процес: поняття та основні етапи.

2. Демократичні принципи виборів.

3. Порівняльна характеристика основних виборчих систем.

 

Література

1. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.

2. Закон “Про вибори народних депутатів України” від 7 липня 2005 р.

3. Закон “Про вибори Президента України” від 13 березня 2004 р.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. Друге видавництво, доповнене. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.

5. Малкин Э., Сучков Э. Основы избирательных технологий. – М.: Русская панорама, 2002. – 464 с.

6. Олуйко В.М. Парламентське право України: проблеми теорії та практики. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 216 с.

7. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. – Т.1./За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Юридична думка, 2006. – 544 с.

8. Політологія / За ред. А.Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

9. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навч. посібник. – К.: Тандем, 1998. – 96 с.

10. Скрипкина Ж.Б. Избирательные системы и технологии. – М.: Вузовский ученик, 2006. – 174 с.

 

Методичні рекомендації

У першому питанні аналізується поняття та особливості виборів як демократичного механізму формування представницької влади. Розгляд питання передбачає також дослідження основних етапів виборчого процесу. Також варто чітко провести межу між такими поняттями як «виборчий процес» та «виборча кампанія» [2; 3; 4, с. 145-151, 164-218; 10, с. 20-26, 71-91].

У другому питанні потрібно здійснити аналіз демократичних принципів виборів як умови функціонування стабільної демократичної політичної системи [7; 10].

В третьому питанні необхідно здійснити порівняльний аналіз мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчих систем, з’ясувати головні переваги і недоліки кожної з них [4, с. 161-163; 8, с. 216-219; 10, с. 102-114].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 7

СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ

1. Суб’єкти політики: поняття та типологія. Рівні суб’єктності індивіда.

2. Соціальна структура суспільства.

3. Форми взаємодії суб’єктів політики.

 

Література

1. Гон М. Етнополітичні протиріччя й конфлікти на Західноукраїнських землях (1926-1939 рр.) // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2006. – С. 64-70.

2. Волинець О.О., Гетьманчук М.П., Гулай В.В., Ткачук П.П. Політика і групи інтересів: Конспект лекції. – Львів, 2004.

3. Волощук С. Протиборство НАТО і Організації Варшавського договору – найзагрозливіша особливість міжнародного життя другої половини ХХ століття // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2006. – С. 50-54.

4. Осіпова М. Політичний дискурс міжнаціонального конфлікту: концепція, причини, шляхи подолання // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2006. – С. 150-155.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К., 1997.

6. Політологія / За ред. А. Колодій. – Вид. 2-ге. – К., 2003.

7. Політологія: Навчальний посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В.Гулай та ін. – Львів, 2005.

8. Примуш М.В. Конфліктологія. Навчальний посібник. – К., 2006.

9. Словник-довідник політологічних термінів / За ред. М.П. Гетьманчука, П.П.Ткачука. – Львів, 2006.

10. Черник П. Україна – Молдова: проблеми взаємостосунків сучасної доби // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 14. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2002. – С. 28-32.

 

Методичні рекомендації

Питання суб’єктів політики є одним з ключових у політології, оскільки дає можливість зрозуміти, хто здійснює політику і на що вона спрямована. Розгляд цього питання слід почати з характеристики соціальної структури як сукупності усіх соціальних груп і спільнот суспільства, утворених на основі спільності тих потреб та інтересів, які спонукають людей до участі у процесах, що відбуваються у політичній сфері. Важливо вказати на те, що змістовне наповнення категорії „інтерес” визначає більш свідома спрямованість члена відповідної групи на певну діяльність, яка дозволяє задовольнити базові потреби конкретно визначеної частини соціуму. Потім необхідно розкрити сутність різновидів диференціації суспільства: якщо „горизонтальний вимір” утворюють спільноти, політичні інтереси яких не завжди перетинаються, то „вертикальний вимір” базується на виявленні і врахуванні особливостей політичного впливу окремих суб’єктів [2; 6, с. 177-185; 7, с. 103-113].

У другому питанні необхідно розкрити сутність соціальної структури суспільства, поняття «група інтересів» та «група тиску», горизонтальної та вертикальної диференціації суспільства [2, с. 107-119; 6].

Використовуючи словники та рекомендовану літературу до теми, розкрийте зміст таких категорій: „компроміс”, „консолідація”, „конфлікт”, „конфліктологія”. Посилаючись на теоретичні висновки сучасних фахівців Вам необхідно викласти типологію а) джерел, б) функцій конфліктів, шляхи їх врегулювання [2, с. 118-119; 4; 5, с. 161-162, 173-174; 6; 8, с. 55-65; 99-115, 139-147 і ін. розділи; 9, с. 92, 93].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 8

НАЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ ПОЛІТИКИ

1. Етнос, нація, народ: визначення та розмежування понять.

2. Національний суверенітет і політичне самовизначення націй. Національне відродження.

3. Особливості становлення та розвитку української нації.

Література:

1. Антонюк О.В. Основи етнополітики: навч. посіб – К., 2005, -- 432 с

2. Варзар І.М. Політична етнологія як наука. — К., 1994

3. Гелей С., Рутар С. Основи політології. Лекції для студентів негуманітарних вузів. – Л, 1996, 232 с.

4. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. — К., 1993.

5. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму. Монографія. - К., 1999.

6. Картунов О.В. Етноси, нації та етнонаціональна політика // В підруч. Політологія / За ред. Ю.І. Кулагіна, В.І. Полуріза. - К., 2002.

7. Колодій А. Нація як суб’єкт політики. — Львів, 1997.

8. Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. І. Римаренка. - К., 1996.

9. Націоналізм: Антологія. 2-ге вид. / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К., 2006, -- 684 с.

10. Нельма О.В. Теорія етносу. Навч. посібник. - К., 1997.

11. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. - К., 1998.

12. Основи політичної науки: політичні процеси, системи та інститути. Ч. 2 / за ред. Б.Кухти. – Л., 1997. – 334 с.

13. Політологія: Підручник /І.С.Дзюбо, К.М.Левківський, В.П.Андрущенко та ін. – Київ: Вища школа, – 415 с.

14. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

15. Політологія / за ред. Б.Катеринчука, М.Гетьманчука. – Львів, 2000 .

16. Ребет Л. Теорія нації. — Львів, 1996.

17. Ребкало В., Обушний М., Майборода О. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. - К., 1996 .

18. Сміт Е. Національна ідентичність: Пер. з англ. - К., 1996.

Методичні вказівки

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно звернути увагу на особливості розвитку етнонаціональних спільнот, якими є етнос, народ, національна група, корінний народ. Особливу увагу слід звернути на процес формування етносу, етапи його розвитку, рівні його консолідації. Також необхідно розглянути основи формування нації, етапи становлення та розвитку, теорії та основні підходи до нації. Процеси націогенезу зумовлюють формування етнічних та політичних націй.[1, с. 204-212; 3, с. 117-120; 7; 12, с. 295-301; 13, с. 190-205; 14, с. 311-320, с. 314-321; 15, с. 30-51 ]

У другому питанні необхідно розглянути суть національного суверенітету, етапи політичного самовизначення нації та національного відродження. Національний суверенітет – це повновладдя нації, здобуття нею усіх можливостей розпоряджатися власною долею. Особливу увагу слід звернути на механізми забезпечення національного суверенітету держави, особливості національного суверенітету на внутрідержавному рівні та зовнішніх відносинах. Найпоширенішою формою утвердження національного суверенітету є національна держава. Зміст національного відродження полягає або у перетворенні етносу в націю, або у піднесенні духовного і політичного життя нації, яка сформувалась раніше, але зазнавала утисків. Національне відродження також передбачає відновлення нацією втрачених позицій у всіх сферах суспільного життя [7; 13, с.205-211; 14, с. 322-337;].

У третьому питанні необхідно розкрити особливості становлення та розвитку української нації, визначити основні етапи її формування. У цьому питанні також слід наголосити на проблемах сучасного національного розвитку України, міжнаціональних відносинах, оскільки розвиток нації є комплексним та тривалим процесом, який охоплює усі сфери як суспільної, так і політичної діяльності. Окремо слід наголосити на факторах, які впливають на розвиток української нації: рівень національної консолідації суспільства, мовна політика, соціальна структура суспільства, національна ідентичність, політична культура, характер міжетнічних відносин [7; 14, 333-337].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 9





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.70.175 (0.011 с.)