Для підготовки контрольної роботи

ПОЛІТОЛОГІЯ

ПЛАНИ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Для підготовки контрольної роботи

студентами усіх спеціальностей денної форми навчання

Національного університету «Львівська політехніка»

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

 

 

ПОЛІТОЛОГІЯ

ПЛАНИ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Для підготовки контрольної роботи

студентами усіх спеціальностей денної форми навчання

Національного університету «Львівська політехніка»

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри політології

Протокол №1 від 29.08.08

 

Львів – 2008

Політологія: Плани та методичні вказівки для підготовки контрольної роботи студентами усіх спеціальностей денної форми навчання Національного університету «Львівська політехніка». – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. – 28с.

 

 

Укладачі Турчин Я.Б. канд. політ.наук., доц.,

Бучин М.А. канд. політ.наук., доц.,

Волинець О.О. канд. філос.наук., доц.,

Ільницька У.В. канд. політ.наук., доц.,

Кучма Л.О. канд. політ.наук., асист.,

Луцишин Г.І. канд. політ.наук., доц.,

Пасічний Р.Я. ст. викл.,

Плазова Т.І. канд. істор.наук., доц.,

Хімяк О.М. канд. істор.наук., доц.

 

Рецензенти Мирський Р.Я., д-р філософ. наук, проф.

Гетьманчук М.П. д-р істор. наук, проф.

 

 

Відповідальний за випуск Турчин Я.Б. канд. політ.наук., доц.

 

ЗМІСТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1. 5

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2. 6

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3. 6

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4. 8

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5. 9

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6. 10

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 7. 10

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 8. 11

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 9. 12

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 10. 14

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 11. 14

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 12. 15

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 13. 16

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 14. 17

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 15. 18

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 16. 20

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 17. 21

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 18. 22

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 19. 24

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 20. 26

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1

ПОЛІТИКА І НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ

1. Політика як соціальне явище. Теоретичні підходи до визначення змісту політики.

2. Предмет, об’єкт та структура науки про політику.

3. Методи та функції політології.

 

Література

1. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: МАУП, 2000. – 384 с.

2. Гелей С., Рутар С. Основи політології. – Львів: Світ, 2001.

3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. – Львів: Новий світ-2000.

4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

5. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічний, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

6. Політологія /За ред. Колодій А. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

7. Політологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів /За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 273 с.

8. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

9. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – 240 с.

10. Словник-довідник політологічних термінів /За ред. М.П.Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 229 с.

 

Методичні рекомендації

Головним фактором народження політології як нової науки стала загальна суспільна потреба в глибокому та об’єктивному усвідомленні політичних аспектів соціального життя. Тому у першому питанні контрольної роботи необхідно розглянути об’єктивні обставини виникнення політичної сфери, які зумовили потребу у раціональному впорядкуванні різних аспектів колективного буття. Важливо вказати місце політичної сфери в системі соціальних відносин, охарактеризувати її функціональне спрямування на управління основними процесами суспільного життя, охарактеризувати зміст директивного, комунікативного та функціонального підходів до визначення змісту політики [1; с. 97-107; 5, с. 6-15; 6, с. 4-6; 7, с 10-12].

Розкриваючи друге питання, слід зазначити, що предмет політології не характеризується суворою демаркацією: кількість тем, які досліджує вказана наука, постійно збільшується. Необхідно звернути увагу на розкриття плюралістичного та моністичного підходів до змісту предмета політології. Охарактеризувати структуру та складові предмета політології. Розуміння предмету та об’єкта політології дозволить чітко окреслити структуру політології як науки, що в свою чергу, сприятиме розумінню методологічного інструментарію політичної науки [1; с. 94-97; 5, с. 6-15; 6, с. 4-6; 7, с. 10-12].

У третьому питанні слід розглянути способи або методологічний інструментарій оснащення політичної науки, до якого зараховують: а) філософське обгрунтування природи політики, політичних цінностей; б) політичні теорії, що визначають основні тенденції розвитку державних, а також міжнародних політичних процесів; в) різноманітні методи, що дають змогу політології всебічно розглянути об’єкт дослідження. Варто звернути увагу на те, що виконання більш конкретних функцій спрямовує політичну науку не лише на проведення глибоких досліджень теоретичного спрямування, але й ефективне обслуговування політичної практики. [1, с. 117-136; 4, с. 274-275; 5, с. 7-12; 6, с. 15].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2

ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПОЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1. Політична діяльність: поняття, суб’єкти, види.

2. Ефективність політичного функціонування та політичні технології.

3. Політичні рішення: сутність, технології прийняття і впровадження.

 

Література

1. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: МАУП, 2000. – 384 с.

2. Гелей С., Рутар С. Основи політології. – Львів: Світ, 2001.

3. Головатий М. Мистецтво політичної діяльності. – К., 2002.

4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. – Львів: Новий світ-2000.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

6. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічний, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

7. Політологія /За ред. Колодій А. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

8. Політологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів /За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 273 с.

9. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

10. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – 240 с.

11. Словник-довідник політологічних термінів /За ред. М.П.Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 229 с.

 

Методичні рекомендації

Зміст політичного процесу розкривається через політичну діяльність – специфічну форму активного ставлення людей до свого суспільного середовища. При вивченні політичної діяльності слід ураховувати такі особливості як, зв'язок діяльності та бездіяльності, співвідношення вмотивованої та неусвідомленої форм участі, раціональні та ірраціональні складники, парадоксальність наслідків політики. Особливу увагу слід приділити класифікації політичної діяльності [3, с. 76; 6, с. 53-59; 7, с. 86-89; 8, с. 35-37].

Політична діяльність оцінюється насамперед за своїми конкретними наслідками, котрі певною мірою впливають на якісні зміни у суспільстві. Поняття ефективності можна застосовувати не до всіх рівнів політичної діяльності, а лише тих, де існує усвідомлена мета, а управлінська діяльність спрямована на досягнення певного результату. Досягнення ефективності політичної діяльності багато в чому залежить від вибору цілей і вироблення політичної стратегії [6, с. 59-62; 7, с. 90-92; 8, с. 37-38].

Розглядаючи третє питання слід наголосити, що прийняття і реалізація політичного рішення є серцевиною усього процесу політичного функціонування. Рішення є засобом узгодження інтересів та розв’язання проблем суспільства. Існує кілька технологій прийняття політичного рішення, які необхідно розглянути. Процес прийняття політичних рішень проходить кілька стадій і є продуктом діяльності одних політичних суб’єктів і спонукою до діяльності інших [3, с. 75-120; 6, с. 62-81; 7, с. 93-109; 8, с. 38-48].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

1. Політична влада: сутність, структура та різноманітність її форм.

2. Ефективність та легітимність влади.

3. Еволюція джерел та ресурсів влади від давніх часів до сьогодення.

 

Література

1. Білецька І. Парламент у системі розподілу функцій влади //Віче. – 1997. – №1.

2. Висоцький О. Проблема легітимації політики в концепції М.Вебера //Грані. – 2003. – №6. – С.132–136.

3. Висоцький О. Сутність легітимної політики //Політичний менеджмент. – 2004. – №4. – С.24–34.

4. Воронов І.О. Феномен влади: горизонти людського і політичного виміру: Монографія /НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень. – К.: Генеза, 2005. – 287с.

5. Гелей С., Рутар С. Основи політології. – Львів: Світ, 2001. – С.53–80.

6. Зуев В.И. Власть в системе политических категорий //Государство и право. – 1992. – №7.

7. Кравченко Ю., Чечель В. Легітимність влади й можливість її досягнення //Політологічні читання. – 1993. – №2.

8. Кухта Б. Політична влада та її рішення. – Львів: ЦИД, 2006. – 237 с.

9. Ледяев В. Формы власти: типологический анализ //Полис. – 2000. – №2.

10. Ледяєв В.Г. Власть: концептуальний анализ. – М.: Российская политическая енциклопедія (РОССПЄН). – 2001. – С. 292 – 295.

11. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. – К.: Каравела, Львів: Новий світ-2000, 2000. – С.96–103.

12. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

13. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічник, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

14. Політологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів /За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 273 с.

15. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

16. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – 240 с.

17. Сікора І. Проблеми легітимності політичної влади і державності в перехідних суспільтсвах //Політологічні читання. – 1992. – №1

18. Словник-довідник політологічних термінів /За ред. М.П.Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 229 с.

19. Халипов В. Введение в науку о власти. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1995. – 640 с.

20. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник.- К., 2002.

 

Методичні вказівки

Влада є одним з фундаментальних начал суспільства та політики. Вона існує всюди, де є стійкі об’єднання громадян: в сім’ї, колективах, різноманітних установах та інститутах, в державі. В першому питанні слід проаналізувати різноманітні визначення влади, які відображають складність, багатоаспектність цього явища. Окрім цього увагу слід звернути увагу на структуру влади, визначити її суб’єкт, об’єкт та ознаки суспільної, політичної і державної влади. Слід також зосередити увагу на проблемі типологізації влади в залежності від різноманітних критеріїв [1; 4; 5, с. 65–79; 6; 8; 9; 10; 11, с. 158–169; 13, с. 33–38; 15, с. 51–63; 16; 18; 20].

Друге питання доцільно розпочати з розкриття основних властивостей політичної влади, таких як легальність, верховенство, легітимність, публічність, ефективність влади. Окремо варто розглянути поняття легітимності політичної влади, як такої що має позитивну оцінку, прийняття її суспільством, визнання її правомірною та згоду їй підкорятися. Необхідно пояснити, чому легітимність пов’язана з авторитетом влади, її відповідністю до ціннісних уявлень більшості громадян, з консенсусом суспільства стосовно основоположних політичних цінностей. Також слід розглянути типи легітимного панування М.Вебера, який вніс значний вклад у теорію легітимації влади. З легітимністю влади тісно пов’язана її ефективність. Необхідно розглянути за яких умов влада є ефективною, тобто результативною, якою є міра виконання нею своїх функцій в політичній системі та суспільстві. Слід пояснити, чому легітимність влади та її ефективність є двома важливими факторами її стабільності, довіри до неї та підтримки її громадянами. На завершення необхідно визначити, за яких умов можлива криза легітимності та як можна її подолати [2; 3; 5, с. 69–70; 7; 11, с. 162–164; 12; 15, с. 55–58; 17; 20].

Політична влада використовує певні ресурси (психологічні, матеріальні, структурні та ін.) та визначається за певними джерелами. У третьому питання слід проаналізувати зміни уявлень про різноманітні засоби та джерела влади, визначити позиції науковців стосовно їх історичної зміни. Доцільно порівняти основні ресурси, що їх сьогодні використовують суб’єкти владних відносин, визначивши головні з них [4; 6; 8; 10; 15, с. 52–54; 19].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4

Література

1. Андреев С.С. Политические системы и политическая организация общества// Социально-политические науки, 1992, №1.

2. Білоус А.О. Політико–правові системи: світ і Україна. – К., 2000

3. Гавриленко І. Політична система суспільства //Політологічні читання. – 1993.– №1.

4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

5. Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічник, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

6. Політологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів /За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 273 с.

7. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

8. Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004.

9. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – 240 с.

10. Словник-довідник політологічних термінів /За ред. М.П.Гетьманчука. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 229 с.

11. Фісун О. Типологія політичних систем: основні підходи //Політичний менеджемент. – 2005. – №5. – С.39–50.

12. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник.- К., 2002.

13. Якушик В. Політична система та політичний режим //Політична думка. – 1994. – №1.

 

Методичні вказівки

Розкриваючи зміст першого питання необхідно виходити з розуміння того, що різноманітні політичні явища нерозривно пов’язані і складають певну цілісність, яка має відносну самостійність. Таку їх якість і позначає поняття політична система. В роботі слід проаналізувати методологічні засади аналізу політичної системи суспільства, розкрити її особливості, структуру та функції. Окремо слід розглянути типологію політичних систем, адже будучи надзвичайно складним, багатим за змістом явищем, політичні системи можуть класифікуватись за різноманітними критеріями [1; 2; 3; 4, с. 268–269; 5, с. 39–46; 7, с. 63–75; 8; 9; 10; 11; 13].

Друге питання слід присвятити аналізу основних моделей політичної системи. Цікавими в даному випадку можуть бути моделі політичних систем, запропоновані Д.Істоном та Г.Алмондом [1; 7, с. 63–65; 12].

У третьому питанні слід приділити увагу проблемам становлення та розвитку політичної системи України, визначити її основні характеристики. Для цілісності викладу варто прослідкувати процес становлення в Україні нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів державної влади та місцевого самоврядування, поділі політичної влади та ефективному функціонуванні механізму стримувань та противаг [2; 7, с. 70–73; 8; 12].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5

Література

1. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. – М.: Академический проект, 2000. – 558 с.

2. Кирпічов О.А., Соловйов В.В. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, ЛТД”, 2006. – 371 с.

3. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О.Ріяка, В.С.Семенов, М.В.Цвік та ін.; За заг. ред. В.О.Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.

4. Політичні партії в незалежній Україні: роль та місце у політичній трансформації суспільства: науковий збірник / Укладач В.В.Нікітін. – Х.: ХарРі УАДУ, 2001. – 140 с.

5. Політологія / За ред. А.Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

6. Цибенко А. Політична партія в парламенті України: принципи організаційного функціонування. – К., 1997. – 44 с.

7. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібник. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 528 с.

8. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

 

Методичні рекомендації

При розгляді першого питання необхідно зосередити увагу на з’ясуванні суті та ознак політичних партій, передумов їх виникнення та ролі у сучасних демократичних політичних системах [4; 5, с. 203-207; 7, с. 6-80, 233-261].

Дослідження другого питання потребує здійснення детальної класифікації політичних партій за різноманітними критеріями. Особливу увагу рекомендовано приділити загальноприйнятій класифікації політичних партій за місцем у спектрі політичних сил на ліві, центристські і праві. Крім того необхідно розглянути класифікацію партійних систем, проаналізувати особливості різновидів альтернативних і неальтернативних партійних систем на прикладі країн світу [5, с. 210-215, 219-223; 7, с. 289-335, 386-490].

У третьому питанні необхідно проаналізувати умови та особливості становлення багатопартійності в Україні після здобуття незалежності. Варто показати трансформацію партійної системи України з атомізованої до поляризованої, а також поступове набуття нею ознак партійної системи поміркованого плюралізму [4; 5, с. 227-238].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6

Література

1. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.

2. Закон “Про вибори народних депутатів України” від 7 липня 2005 р.

3. Закон “Про вибори Президента України” від 13 березня 2004 р.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. Друге видавництво, доповнене. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.

5. Малкин Э., Сучков Э. Основы избирательных технологий. – М.: Русская панорама, 2002. – 464 с.

6. Олуйко В.М. Парламентське право України: проблеми теорії та практики. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 216 с.

7. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. – Т.1./За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Юридична думка, 2006. – 544 с.

8. Політологія / За ред. А.Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

9. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навч. посібник. – К.: Тандем, 1998. – 96 с.

10. Скрипкина Ж.Б. Избирательные системы и технологии. – М.: Вузовский ученик, 2006. – 174 с.

 

Методичні рекомендації

У першому питанні аналізується поняття та особливості виборів як демократичного механізму формування представницької влади. Розгляд питання передбачає також дослідження основних етапів виборчого процесу. Також варто чітко провести межу між такими поняттями як «виборчий процес» та «виборча кампанія» [2; 3; 4, с. 145-151, 164-218; 10, с. 20-26, 71-91].

У другому питанні потрібно здійснити аналіз демократичних принципів виборів як умови функціонування стабільної демократичної політичної системи [7; 10].

В третьому питанні необхідно здійснити порівняльний аналіз мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчих систем, з’ясувати головні переваги і недоліки кожної з них [4, с. 161-163; 8, с. 216-219; 10, с. 102-114].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 7

СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ

1. Суб’єкти політики: поняття та типологія. Рівні суб’єктності індивіда.

2. Соціальна структура суспільства.

3. Форми взаємодії суб’єктів політики.

 

Література

1. Гон М. Етнополітичні протиріччя й конфлікти на Західноукраїнських землях (1926-1939 рр.) // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2006. – С. 64-70.

2. Волинець О.О., Гетьманчук М.П., Гулай В.В., Ткачук П.П. Політика і групи інтересів: Конспект лекції. – Львів, 2004.

3. Волощук С. Протиборство НАТО і Організації Варшавського договору – найзагрозливіша особливість міжнародного життя другої половини ХХ століття // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2006. – С. 50-54.

4. Осіпова М. Політичний дискурс міжнаціонального конфлікту: концепція, причини, шляхи подолання // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2006. – С. 150-155.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К., 1997.

6. Політологія / За ред. А. Колодій. – Вид. 2-ге. – К., 2003.

7. Політологія: Навчальний посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В.Гулай та ін. – Львів, 2005.

8. Примуш М.В. Конфліктологія. Навчальний посібник. – К., 2006.

9. Словник-довідник політологічних термінів / За ред. М.П. Гетьманчука, П.П.Ткачука. – Львів, 2006.

10. Черник П. Україна – Молдова: проблеми взаємостосунків сучасної доби // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 14. – Львів: НУ “Львівська політехніка, 2002. – С. 28-32.

 

Методичні рекомендації

Питання суб’єктів політики є одним з ключових у політології, оскільки дає можливість зрозуміти, хто здійснює політику і на що вона спрямована. Розгляд цього питання слід почати з характеристики соціальної структури як сукупності усіх соціальних груп і спільнот суспільства, утворених на основі спільності тих потреб та інтересів, які спонукають людей до участі у процесах, що відбуваються у політичній сфері. Важливо вказати на те, що змістовне наповнення категорії „інтерес” визначає більш свідома спрямованість члена відповідної групи на певну діяльність, яка дозволяє задовольнити базові потреби конкретно визначеної частини соціуму. Потім необхідно розкрити сутність різновидів диференціації суспільства: якщо „горизонтальний вимір” утворюють спільноти, політичні інтереси яких не завжди перетинаються, то „вертикальний вимір” базується на виявленні і врахуванні особливостей політичного впливу окремих суб’єктів [2; 6, с. 177-185; 7, с. 103-113].

У другому питанні необхідно розкрити сутність соціальної структури суспільства, поняття «група інтересів» та «група тиску», горизонтальної та вертикальної диференціації суспільства [2, с. 107-119; 6].

Використовуючи словники та рекомендовану літературу до теми, розкрийте зміст таких категорій: „компроміс”, „консолідація”, „конфлікт”, „конфліктологія”. Посилаючись на теоретичні висновки сучасних фахівців Вам необхідно викласти типологію а) джерел, б) функцій конфліктів, шляхи їх врегулювання [2, с. 118-119; 4; 5, с. 161-162, 173-174; 6; 8, с. 55-65; 99-115, 139-147 і ін. розділи; 9, с. 92, 93].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 8

НАЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ ПОЛІТИКИ

1. Етнос, нація, народ: визначення та розмежування понять.

2. Національний суверенітет і політичне самовизначення націй. Національне відродження.

3. Особливості становлення та розвитку української нації.

Література:

1. Антонюк О.В. Основи етнополітики: навч. посіб – К., 2005, -- 432 с

2. Варзар І.М. Політична етнологія як наука. — К., 1994

3. Гелей С., Рутар С. Основи політології. Лекції для студентів негуманітарних вузів. – Л, 1996, 232 с.

4. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. — К., 1993.

5. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму. Монографія. - К., 1999.

6. Картунов О.В. Етноси, нації та етнонаціональна політика // В підруч. Політологія / За ред. Ю.І. Кулагіна, В.І. Полуріза. - К., 2002.

7. Колодій А. Нація як суб’єкт політики. — Львів, 1997.

8. Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. І. Римаренка. - К., 1996.

9. Націоналізм: Антологія. 2-ге вид. / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К., 2006, -- 684 с.

10. Нельма О.В. Теорія етносу. Навч. посібник. - К., 1997.

11. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. - К., 1998.

12. Основи політичної науки: політичні процеси, системи та інститути. Ч. 2 / за ред. Б.Кухти. – Л., 1997. – 334 с.

13. Політологія: Підручник /І.С.Дзюбо, К.М.Левківський, В.П.Андрущенко та ін. – Київ: Вища школа, – 415 с.

14. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.

15. Політологія / за ред. Б.Катеринчука, М.Гетьманчука. – Львів, 2000.

16. Ребет Л. Теорія нації. — Львів, 1996.

17. Ребкало В., Обушний М., Майборода О. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. - К., 1996.

18. Сміт Е. Національна ідентичність: Пер. з англ. - К., 1996.

Методичні вказівки

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно звернути увагу на особливості розвитку етнонаціональних спільнот, якими є етнос, народ, національна група, корінний народ. Особливу увагу слід звернути на процес формування етносу, етапи його розвитку, рівні його консолідації. Також необхідно розглянути основи формування нації, етапи становлення та розвитку, теорії та основні підходи до нації. Процеси націогенезу зумовлюють формування етнічних та політичних націй.[1, с. 204-212; 3, с. 117-120; 7; 12, с. 295-301; 13, с. 190-205; 14, с. 311-320, с. 314-321; 15, с. 30-51 ]

У другому питанні необхідно розглянути суть національного суверенітету, етапи політичного самовизначення нації та національного відродження. Національний суверенітет – це повновладдя нації, здобуття нею усіх можливостей розпоряджатися власною долею. Особливу увагу слід звернути на механізми забезпечення національного суверенітету держави, особливості національного суверенітету на внутрідержавному рівні та зовнішніх відносинах. Найпоширенішою формою утвердження національного суверенітету є національна держава. Зміст національного відродження полягає або у перетворенні етносу в націю, або у піднесенні духовного і політичного життя нації, яка сформувалась раніше, але зазнавала утисків. Національне відродження також передбачає відновлення нацією втрачених позицій у всіх сферах суспільного життя [7; 13, с.205-211; 14, с. 322-337;].

У третьому питанні необхідно розкрити особливості становлення та розвитку української нації, визначити основні етапи її формування. У цьому питанні також слід наголосити на проблемах сучасного національного розвитку України, міжнаціональних відносинах, оскільки розвиток нації є комплексним та тривалим процесом, який охоплює усі сфери як суспільної, так і політичної діяльності. Окремо слід наголосити на факторах, які впливають на розвиток української нації: рівень національної консолідації суспільства, мовна політика, соціальна структура суспільства, національна ідентичність, політична культура, характер міжетнічних відносин [7; 14, 333-337].

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 9

Література

1. Амельченко О. Політична еліта в суспільстві, що трансформується // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – С. 1-7.

2. Анісімович-Шевчук О. Роль комунікаційної еліти у формуванні громадянських цінностей особи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 14. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2003. – С. 39-43.

3. Кіянка І. Політична еліта у контексті трансформаційних процесів українського суспільства // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 20. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2008. – С. 68-70.

4. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Вид. 2-ге, перероблене і доповнене. – Львів, 1996.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К., 1997.

6. Політологія / За ред. А. Колодій. – Вид. 2-ге. – К., 2003.

7. Політологія: Навчальний посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

8. Політологія. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. – Львів, 1996.

Методичні рекомендації

Готуючи перше питання, слід розкрити зміст таких базових понять як „еліта”, „політична еліта”, „національна еліта”. Найкраще це зробити, скориставшись спеціальними словниками, а також матеріалом відповідної теми рекомендованих підручників. Значно ширшу інформацію про вказані наукові категорії викладено в основних концепціях політичних еліт, авторами яких є В. Парето, Д. Донцов, В. Липинський, Г. Моска, Р. Міхельс. Зазначені концепції необхідно коротко викласти, окремо наголосивши на практичних способах формування, рекрутування, заміни тощо корпусу політичних лідерів нації. Це дозволить Вам проілюструвати специфічні обставини делегування, перебування при владі, а також заміни представників еліти [4, с. 25-36; 5, с. 117-118; 6, с. 341-346; 7, с. 125-127].

Виклад другого питання важливо розпочати з висвітлення різниці між „вузьким” і „широким” тлумаченнями еліти. Це дозволить осмислити й охопити значну кількість складових структури еліти, яку організаційно формують „опозиція”, „контреліта”, „еліта впливу”, „комунікаційна еліта” тощо. Потім необхідно розглянути окремі типи політичних еліт, які теоретична наука тлумачить залежно від а) стадії історичного розвитку суспільства, б) сфер діяльності еліт, в) ідеології, г) політичного режиму [2; 4, с. 83-108; 6, с. 347-353, 355-357; 7, с. 130-131].

Відповідь на третє питання вимагає викладу окремих напрямків діяльності, що визначають функціональну скерованість чинної політичної еліти. Тому, в процесі визначення змісту діяльності еліти слід особливо наголосити на базових принципах – ієрархічності, розмежуванні компетенції, соціальній престижності або елітарності. І лише потім переходити до розкриття специфіки її функцій, до складу яких сучасні дослідники, зокрема відносять такі: а) здійснення політичної влади, б) всебічний аналіз політичної ситуації, в) політичне прогнозування, г) вироблення тактики й стратегії політичної діяльності на близьку й далеку перспективу, д) політичне представництво, е) підготовка і висунення кадрів [4, с. 85-86; 6, с. 354-355].

Четверте питання можна обмежити аналізом різноманітних аспектів сучасного українського політичного процесу. Все ж, у вступі варто розкрити деякі історичні особливості, які допоможуть наголосити на тому, чому в незалежній Україні з особливою гостротою стала проблема формування нової політичної еліти. І тому короткий огляд становлення нашої національної еліти варто почати з ХІХ ст., продовжити радянським періодом, однак більш детально зупинитися на реаліях переходу до демократії [1; 3; 6, с. 357-365; 8, с. 666-667].

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 10

Література

1. Білей О. Машина спрощення / Соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні // Політична думка. – 2000. - № 2.

2. Загородній Ю.І., Курило В.С., Савченко С.В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми. – К., 2004. – 144с.

3. Єхало В. Соціодраматична концепція соціалізації особистості // Соціологія: теорії, методи, маркетинг. - 1999. - № 2.

4. Лазаренко О.В., Лазаренко О.О. Теорія політології. Для тих хто прагне успіху. – К.1996.

5. Макєєв С. Сучасна Україна: громадянська свідомість і політична участь населення // Політична думка. -. 2000. -. № 2.

6. Політологія / За ред.. О. Бабкіної. – К. 1998.

7. Політологія / За ред.. А. Колодій. – К. 2000.

8. Політологія. Навч. Посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

9. Яременко О., Міщенко Р. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси // Політична думка. – 2000. - № 1.

10. Ротар Н. Політична участь громадян України в умовах демократизації // Політичний менеджмент. – 2006. - № 2. – с. 78 – 92.

 

 

Методичні вказівки

Мета контрольної роботи полягає у дослідженні суті політичної соціалізації особи та її впливу на участь або бездіяльність людини у політиці. Розкриваючи перше питання варто зосередити увагу на теоріях політичної соціалізації, з’ясувати роль агентів соціалізації на різних її етапах, розглянути чинники, які лежать в основі різних моделей та типів політичної соціалізації (2,3, с. 1 – 144; 4,c. 71 – 85; 6, c. 105 – 106; 7, c. 131 - 139; 8, c. 83 – 87)

Вивчаючи проблему політичної участі особи (питання 2) необхідно дослідити відкритий тип поведінки людини у політиці, розкрити масштаби, види та мотиви політичної діяльності (1, 4, c 7 – 12; 6, c. 105 – 106; 7, c. 131 – 139; 8, c. 83 – 87; 9, с. 78 – 92).

Третє питання контрольної роботи присвячене вивченню складного феномена політичної бездіяльності (закритого типу політичної поведінки – неучасті). Тут необхідно розглянути чинники, які викликають бездіяльність особи та охарактеризувати різноманітні форми політичної неучасті (1, 3; 4, с. 80-85; 6,с. 105-106; 7,с.131-139; 8, с. 80-85).

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 11

ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

1. Політичне лідерство: поняття, природа та основні теорії.

2. Типологія політичного лідерства.

3. Порівняльний аналіз основних систем рекрутування політичних лідерів.

4. Політичне лідерство в Україні.

 

Література

1. Деркач Ж. Політичний лідер у ретроспективі // Віче. – 1999. - № 1.

2. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти та політичне лідерство. – Львів, 1995

3. Лазаренко О.В., Лазаренко О.О. Теорія політології. Для тих хто прагне успіху. – К., 1996.

4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навч.посібник для студентів вищих закладів освіти. – К., Львів. – 2002.

5. Політологія / За ред.. Колодій А.Ф. – К. 2000

6. Політологія / За ред.. О.В. Бабкіної. – К.1998.

7. Політологія. Навч. Посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

 

Методичні вказівки

Метою контрольної роботи є розкриття феномену політичного лідерства та ролі лідера у політичній системі суспільства. Розглядаючи перше питання необхідно дослідити природу лідерства, мотиви боротьби за владу, формальний та неформальний аспекти лідерства. Особливу увагу варто зосередити на теоріях та концепціях лідерства (1; 2; 43,с. 71-85; 5, с. 146-150; 6, с.108-112; 7, с. 131-135).

У другому питанні варто приділити увагу характеристиці критеріїв, які визначають тип лідера та розглянути основні типології політичного лідерства як зарубіжних, так і українських політологів Окрему увагу необхідно зосередити на визначенні функцій лідера у політичній системі суспільства (1; 2; 3; 5,с. 146-150; 6, с.108-112; 7, с. 131-135).